Istoria_Ukrainy / Словник истор. терминив

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МОРСЬКИЙ УНІВЕРСІТЕТ

КАФЕДРА "УКРАЇНОЗНАВСТВО"

СЛОВНИК

ТЕРМІНІВ ТА КАТЕГОРІЙ З "ІСТОРІЇ УКРАЇНИ"

ОДЕССА — 2001

Словник підготували та уклали доктор історичних наук Сабадирьов Іван Леонтійович - професор кафедри "Українознавство" Одеського державного морського університету та кандидати історичних наук Кязимова Галина Хадирівна та Михайлуца Микола Іванович - доценти цієїж кафедри.

Словник ухвалено на засіданні кафедри "Українознавство" ОДМУ

“____” березня 2001 р. (протокол № )

ДО СТУДЕНТІВ ТА ЧИТАЧІВ !

Вивчення історії України передбачає оволодіння історичною термінологією, категорійним апаратом та хронологією. Модульні контрольні завдання з "Iстоpii Украіни" № 3 та № 4 на денному відділенні та вимоги до історичних знань студентів заочників ставлять за мету визначити, якомога обєктивніше, знання студентів через історичні події, історичних oci6 та дати. Автори, звичайно, не могли охопити повного історичного матеріалу у такому короткому словничку. Основні поняття, на нашу думку, подаються у стислому обсязі, що необхідно знати громадянинові України та майбутньому інженерові. Більш докладнішу інформацію Ви можете отримати з інших джерел.

АБСОЛЮТИЗМ - форма державного управління, за якої верховна влада належить одній oco6i

(царю, королю, князю). Характерною ознакою А. є національне гноблення народів, що входили до складу багатонаціональних абсолютистських держав.

АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА - православна церква, яка має цілковиту самостійність у розв'язанні культових та організаційних питань. Українська АЦ проголошена у травні 1920 р., але під тиском тоталітарного режиму саморозпустилась у 1930 р. Першим єпископом став В.Липківський. Відновлена після проголошення незалежності України 24.08.1991 р.

АВТОНОМІЯ - самоуправління, самоврядування певної території в межах держави, визначених у законодавчих актах (конституції тощо). А. передбачає наявність органів влади, суду, адміністрації, культурних та ін. установ. А. проголошувалась "Березневими статтями" 1654 р., першим та другим універсалами Центральной Ради 1917р. тощо.

АВТОХТОНИ - прадавнє, споконвічне, первинне населення території або держави.

АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ 1991р. - прийнято позачерговою сесією Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 р. Проголошувалась незалежність України та створення самостійної держави - України. Положения А. схвалив Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991р.

АНДРУСІВСЬКЕ ПЕРЕМИР'Я 1667 р. - угода між Pociєю та Польщею за спиною українського народу про розподіл України на дві частини. За А.п. до Pociї поверталися смоленські та сiверські землі. Росія контролювала Лівобережжя, а Правобережжя, крім Киева, та Білорусь переходили під владу Польщі. Запорозька Січ мала перебувати під спільною владою обох держав. Таким чином було санкціоновано фактичне роз’єднання українських земель.

АНТОНОВИЧ ВОЛОДИМИР БОНІФАТІЙОВИЧ (1834-1908) - український icторик, етнограф, археограф, археолог. Активний учасник українського національно-визвольного руху, один з організаторів Киівської громади.

АПОСТОЛ ДАНИЛО ПАВЛОВИЧ (1654-1734) - військовий та державний діяч, гетьман Лівобережної України (1727-1734). Походив з відомого козацького роду. Приймав активну участь у боротьбі проти кримського хана та у Північній війні (1700-1721). За правління Малоросійської колегії займав активну позицію по відстоюванню автономних прав Гетьманщини. У 1723 організував подання цареві чолобитної на захист козацьких прав i вольностей. За це був заарештований та відправлений до Петербурга. У жовтні 1727 був обраний гетьманом Лівобережної України. Багато зробив для впорядкування місцевої адміністрації, реформування судочинства, сприяв розвиткові зовнішньої політики та торгівлі.

АРКАС МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ (1853-1909) - український історик, композитор, просвітницький діяч. Народився у ciм’ї адмірала Чорноморського флоту. Навчався у Новоросійському університеті (закінчив у 1875 р.). Багато зусиль доклав до вивчення української icтоpiї. Написав працю - "Історія України-Русі" (1908). А. брав участь у національно-культурному pyci, був засновником "Просвіти" в Миколаєві. Написав історичну поему "Гетьман Пилип Орлик"(1907).

АСКОЛЬД - (? - 882) - київський князь, засновник першого східнословянського державного утворення. У 860 організував морський похід на Візантію (Константинополь) змусивши укласти з русами вигідний договір. Літопис сповіщає, що А. разом з Діром був вбитий у 882 р. Олегом.

БАНДЕРА СТЕПАН (1909-1959) - ідеолог українського національного руху, політичний діяч. Народився у ciмї священика у Галичині. 3 1927 член УВО, а через два роки стає членом Організації українських націоналістів (ОУН) i одним з її керівників. Заарештовувався польським урядом за визвольний рух. 3 початком другої світової війни стає на чолі революційного проводу ОУН. Б. організував проведення Акту 30 червня 1941 р. – проголошення Української держави, за що був заарештований німцями. У свoїx статтях відстоював ідеї християнського революційно-визвольного націоналізму, незалежності України. 15 жовтня 1959р. вбитий у Мюнхені радянським агентом Б.Сташинським.

БЕРЕЗНЕВІ СТАТТІ (1654) - договорні умови, що склав Б.Хмельницький зі старшиною та царським урядом протягом січня-лютого 1654 р. Складалися з 23 пунктів. За Б. с. Україна одержувала автономію, права i вольності Війська Запорозького та окремих станів, свій адміністративно-територіальний устрій, фінанси, самостійну зовнішню та церковну політику. Але царизм поступово обмежував права українського козацтва i в 80-х pp. ХVIII ст. остаточно ліквідував залишки автономного устрою України.

БЕРЕСТЕЙСЬКА УНІЯ ( 1596 ) - об"єднання (злука) православної та католицької (Вселенської) церков України та Білорусі. Умовами Б.у. було визнання православними католицької догматики про чистилище, походження Святого Духа, дотримання візантійського обряду, словянської мови у богослужінні та юліанського календаря.

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДОГОВІР (1651) - года укладена між Б.Хмельницьким та польським урядом після Берестецької битви, яка була поразкою козацько-селянського війська. За Б.д. в Україні відновлювалась польсько-шляхетська влада, реєстр козацький скорочувався до 20 тис. чоловік. Козакам відводилось лише Кіївське воєводство. Гетьман підлягав польському королеві та коронному гетьманові. У 1652 р. Хмельницький скасував Б.д.

"БРАТСТВО ТАРАСІВЦІВ" - таємна організація, створена харківськими студентами на шанування Т.Шевченка влітку 1891р. Керівником був І.Липа. Метою "тарасівців" було - боротьба проти самодержавства та активна праця за національне відродження. Б.т. мало свoїx прихильників в Киеві, Одесі, Полтаві, Чернігові. У статуті організації висловлювались вимоги автономії для вcix народів Pociї. Б.т. розгромлено царською охранкою у 1893 р.

БУНЧУК - атрибут гетьманської влади, військова регалія в козацькому війську. Б. мав вигляд палиці, зверху якої кріпилась маковиця, від якої донизу звисали довгі пасма кінського волосся білого, черного та рудого, а також китиці.

ВАЛУЄВСЬКИЙ ЦИРКУЛЯР - розпорядження, яке видане таємно 20 липня 1863 р. міністром внутрішніх справ Pociї П.Валуєвим. Цей документ забороняв друкувати науково-популярну та релігійну літературу українською мовою.

ВИГОВСЬКИЙ ІВАН (? - 1663) - український козацький діяч. Походив зі старовинного українського шляхетного православного роду. Закінчив Києво-Могилянську колегію. Після смерті Б.Хмельницького на посаді гетьмана здійснював протимосковську політику. Уклав у Гадячі угоду з Річчю Посполитою у 1658 р.

ВИННИЧЕНКО ВОЛОДИМИР КИРИЛОВИЧ (1880-1951) - письменник, політичний та громадський діяч. Був членом спочатку РУП а потім УСДРП. Під час yкраїнської революції 1917-1918 pp. очолював Генеральний Секретаріат Центральної Ради та був міністром внутрішніх справ. Автор чотирьох універсалів УНР. В 1919 р. очолював уряд Директорії. Пішовши у відставку емігрував до Австрії та Франції. Автор мемуарно-публіцистичного твору "Відродження нації. Історія української революції (1917- грудень 1919 р.).” В. вважав себе марксистом.

ВИШНЕВЕЦЬКИЙ ДМИТРО (БАЙДА) (1516-1563) - один з перших козацьких гетьманів, який у 1550-х pp. на о. Мала Хортиця зібрав розрізнені ватаги козаків та побудував укріплення - Січ. Проводив військові походи до Молдавії, організатор вадсічі татарським нападам.

ВІЧНИЙ МИР (1686 р.) - договір між Московським царством та Річчю Посполитою. В.м. підтверджував умови Андрусівського перемиря 1667 р. Договором остаточно поділялась Україна на Лівобережну та Правобережну. Москва приєднувалась до антитурецької "Священної ліги".

ВОЄННИЙ КОМУНІЗМ - система політичних, економічних та ідеологічних заходів більшовиків під час встановлення радянської влади з середини 1918 по березень 1921 р. В. к. наголошував націоналізацію власності, державну монополію на хлібну торгівлю, диктатуру пролетаріату з обмеженням виборчих прав, продрозкладку та формалістичні заходи у мистецтві та літературі.

ВОЛОДИМИР (Всеволодович) МОНОМАХ (1053-1125) - князь чернігівський, переяславський i з 1113 р. великий князь київський. Син Всеволода Ярославовича та дочки візантійського імператора Константина IX Мономаха. 3дійснив ряд переможних походів проти половецьких ханів, відновив централізовану монархію на Pyci, що занепала після смерті Ярослава Мудрого. Йому належать "Повчання" дітям, в яких викладено основні морально-етичні настанови для майбутніх поколінь.

ВОЛОДИМИР (Святославович)(?-1015) - великий князь київський у 978-1015 pp. За історичними документами позашлюбний син Святослава Ігоровича й рабині Ольги-Малуші. Був намісником у Новгороді звідки, завдяки варязькому контингенту, ciв на київський престол. B.C. був видатним політичним, адміністративним та культурним реформатором того часу. Приєднав до Києва східнословянські племена, племінні союзи та княжіння - хорватів, дулібів, вятичів, радимичів. B.C. запровадив на Pyci християнську вipy, провів реформу управління землями, замінивши місцеву племінну знать своїми синами. Князь запровадив судово-правовий кодекс - "Закон Земляний". Під час підготовки до походу на Новгород, проти свого сина Ярослава, який домагався певної суверенності, розхворівся i раптово помер.

ВОТЧИНА - феодальна земельна власність, яка включала землю, будівлі, майно тощо та право на феодально-залежних селян. У Київскій Pyci були князівські, монастирські та церковні, боярські та дружинницькі В. на яких працювали смерди та холопи.

ГАДЯЦЬКИЙ ДОГОВІР (1658) - укладено гетьманом І. Виговським, який після смерті Б.Хмельницького, переорієнтував зовнішню політику гетьманської держави з промосковської на пропольську. За Г.д. Україна, як "Велике князівство Руське" поверталася до Речі Посполитої на правах автономії, маєтки, землі та феодальні повинності відновлювалися. Обіцялися деякі привілеї козацькій старшині у питаннях релігії та культури.

ГАЙДАМАКИ - (від тюркського - "гайде" - гнати, нападати). 1. Повстанці-месники в Правобережній Україні проти польського панування. Вперше згадуються Г. на початку ХVIII ст. Найбільш активним цей рух був у 1734-1738, 1749-1750, та у період коліївщини 1768 року. 2. Г. називались також військові національні підрозділи, які утворились внаслідок українізації частин російської apмії в 1917р. Відомий т.з. Гайдамацький Kiш був також сформований на Слобожанщині С. Петлюрою.

ГЕТЬМАНЩИНА - назва більшої території України, куди з середини ХVII ст. по 1764р., включались лівобережна та правобережна територія Подніпров"я, які знаходились під гетьманським региментом. За Б.Хмельницького Г. охоплювала значний простір від Чернівців до Полтави и від Стародуба до Кременчуга. Після "Вічного миру" між Pociєю та Польщею (1686) термін Г. застосовується лише до Лівобережної України разом з Києвом.

ГЛУХІВСЬКІ СТАТТІ (1669) - договір укладений гетьманом Дем"яном Многогрішним (лівобережним) та московськими послами у березні 1669р.. Г. с. мали 27 статей, які по суті обмежували українську автономію: в украінських містах зберігалось правління воєвод, заборонялась самостійна міжнародна політика гетьмана тощо.

ГОЛОДОМОР - прийнято вважати за найстрашнішу трагедію в українській icтоpiї XX ст. Це-штучно організований голод Сталіним та сталінським керівництвом республіки під час проведения колективізації сільського господарства. Примушуючи селян вступати до колгоспів, держава шляхом неймовірно високих планів хлібозаготівель вимагала від селян безплатно здавати зерно. Під час подвірних обшуків вилучалося зерно та продовольство, яке залишалося для харчування до нового врожаю. Така ситуація була трагічною. Люди вмирали від голоду, були і факти канібалізму. Г. призвів до загибелі (за різними демографічними даними) від 3,5 до 5 млн.осіб.

ГРОМАДИ - нелегальні організації української інтелігенції культурницького та суспільно-політичного спрямування, що діяли наприкінці XIX - поч. XX ст.. Г. активно діяли в Полтаві, Києві, Харкові, Одесі, Чернігові та інших мicтax. Громадівці засновували недільні школи з українською мовою викладання, видавали популярні брошури. Певна частина громадівців брала активну участь у політичному (революційному) pyci. Українофіли були активними учасниками Г. та ініціаторами "Просвіт".

ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ (1866-1934) - видатний Український icторик, вчений-літературознавець, публіцист i політичний та державний діяч. Народився на Холмщині (нині Польща). У 1890 р. закінчив Київський університет. Учень та послідовник професора В.Б.Антоновича. Г. викладає у Львівському університеті, голова Наукового товариства ім.Шевченка до 1914 р. На початку XX ст. є редактором "Записок Наукового товариства ім.Шевченка", паралельно засновник Товариства українських поступовців (ТУП) у 1908 р.. Під час української революції 1917 р. - голова Центральної Ради, а з квітня 1918 Президент УНР. Після захоплення влади в Україні більшовиками емігрував до Європи. У 1924 р. повернувся в Україну, приймаючи активну участь у діяльності ВУАН (зав. кафедрою icторії України та зав. історичним відділом). 3 1929 р. обраний академіком АН СРСР. На початку 30-х звинувачений НКДБ за причетність до керівництва "Українським національним центром", заарештовувався та піддавався тортурам. Помер у листопаді 1934 р. у Кисловодську. Г. автор багатьох історичних грунтовних творів, серед яких виділяється багатотомна "Історія України-Руси" у 10 томах (13 книгах).

ДАНИЛО РОМАНОВИЧ (ГАЛИЦЬКИЙ) (1201-1264) - князь, старший син Романа Мстиславовича. Ще малолітнім покинув рідну землю, втікаючи з матірю та братом Васильком від бояр. 3 Польщі починає боротьбу за Волинські землі i в 1214 р. стає княжити у Володимирі-Волинському, а згодом (1245) и у Галичі. Д.Р. був активним борцем за обєднання Pyci та створення антимонгольської коаліції в Європі. Мудрий та далекоглядний політик, полководець.

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ (1990)-прийнятий Верховною Радою України документ від 16 липня 1990 р. Ним проголошено повновладдя народу України, право впорядковувати своє життя самостійно. Д. має 10 розділів, які охоплюють питання народовладдя, громадянства, територіальної та економічної самостійності, культурного розвитку та екологічної безпеки, зовнішніх відносин тощо.

ДЕПОРТАЦІЯ - примусове виселення з місць постійного проживания народів, oci6 за політичними мотивами. Так були депортовані козацькі старшини та гетьмани, представники культури та демократичної громадськості за імперської влади ХVIII-XIX ст. У сталінські роки Д. піддавалися цілі народи СРСР, певні соціальні верстви, особливо, "розкуркулене" селянство до Сибіру. 3і 3ахідної України Д. українців (400 тис.), поляків (біля 1 млн.), німців (650 тис.), кримських татар (180 тис.) тощо. За "лінію Керзона" у 1947 польська влада Д. 150 тис. українців (т.з.операція "Вісла").

ДИРЕКТОРІЯ - тимчасовий, колективний державний орган УНР утворений 14 листопада 1918 р. Українським національним союзом для організації i керівництва боротьбою проти режиму П.Скоропадського. До Д. входили 5 чоловік: В.Винниченко, С.Петлюра, А.Макаренко (від соціал-демократів), Ф.Швець (від укр. ecepiв), П-Андрієвський (від соціалістів-самостійників). Д. видала політичний документ - Декларацію, в якій проголошувала ліквідацію гетьманського режиму й відновлення УНР. У січні 1919 р. Д. проголосила акт возєднання ("Злуки") УНР та ЗУНР в єдину державу. Через протиріччя між керівництвом Д. перестала існувати під ударами червоноармійців, не знайшла вона підтримки й у Антанти.

ДИСИДЕНТСЬКИЙ РУХ - в Україні громадсько-політичний рух проти комуно-радянського тоталітаризму в 60-80-х pp. XX ст. Учасники цього руху боролись з системою трьома напрямками: а) культурно-національним (вільний розвиток yкраїнскої культури, мови); б) правозахисним (боротьба за свободу слова, демократію, за незалежність України); в) релігійним (відстоювання свободи coвісті, відновлення УГКЦ, АПЦ та інших репресованих церков). Найвідомішою в Україні опозицією владі була Українська Гельсинська спілка (УГС) до якої, за період з 1976-1988 pp., входив 41 чоловік.

ДІАСПОРА - певна частина етнічної спільноти, народності або нації, яка проживає за межами місця проживания основного етнічного елементу. Д. проживає поза історичною вітчизною на території іншоетнічній. Українська Д. icнyє на 3аході (США, Канада, Європа - приблизно 5 млн. чол.) та Сході (на територіальному просторі СРСР - Росія, Білорусія, тощо -біля 8 млн .чол). Причинами утворення Д. є соціально-економічні та політичні чинники.

ДОВБУШ ОЛЕКСА ВАСИЛЬОВИЧ (1700-1745) - ватажок народних месників-опришків у 3ахідній Україні в 30-40-х pp. ХVIII ст. Провадив напади на багатіїв, що знущалися над народом у Прикарпатті, Закарпатті, Буковині.

ДОНЦОВ ДМИТРО ІВАНОВИЧ (1883-1973) - ідеолог українського націоналізму, політик та публіцист, доктор права. Навчався в Царськосельському ліцеї та Петербурзькому університеті на юридичному факультеті. Був членом РУП (згодом УСДРП), одним з керівників Української хліборобсько-демократичної партії. Жив у Львові, Києві, був у еміграції в Швейцарії, Німеччині. У 1939 р. заарештований i увязнений у польському концтаборі. Після другої світової війни емігрував до Європи, а з 1947 р. до Канади. Політичні погляди Д. протягом життя змінювались від соціалізму до повного його несприйняття. Релігійні погляди також еволюціонували від заперечення релігії до завзятого клерикалізму. Д. стояв на засадах самостійності України, його ідеї лягли в основу підпільної діяльності ОУН. Основні праці: "Історія розвитку української державності”, "Націоналізм", "Росія чи Європа".

ДОРОШЕНКО ПЕТРО ДОРОФІЙОВИЧ (1627-1698) - гетьман України (1665-1676), соратник Б.Хмельницького та активний учасник Визвольної війни сер. ХVII ст.. Був гетьманом в Правобережжі, виступив проти Андрусівського договору Польщі та Pocii. Розпочав боротьбу за обєднання України у 1667 р. під протекторатом Туреччини, що погіршило його політичне становище та призвело до пограбування Українських земель турецько-татарськими поневолювачами. Складає гетьманські повноваження у 1677 р. і переїздить до Вятки де буде воєводою.

ДРАГОМАНОВ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ (1841-1895) - літератор, публіцист, історик, філософ, політичний діяч. Виходець з дворянства з козацькими коренями. Закінчив Київський університет де й працював викладачем у 60-70-тi pp. XIX ст. Був активним учасником Київської громади. Репресований російською владою, звільнений з університету й у 1876 р. емігрував за кордон. У Женеві заснував першу українську друкарню и політичний журнал "Громада". Один з засновників українського соціалізму. Прийнявши запрошення викладати у Софійському університеті Д. переїздить до Болгарії, там і проведе останні роки свого життя.

ЕМСЬКИЙ АКТ (1876) - таємний урядовий документ про остаточну заборону yкраїнської мови, письменства, видання та ввезення в межі України, надрукованих за кордоном видань: брошюр, перекладів, текстів до музичних нот. Е.а. забороняв ставити українські вистави та концерти українських пісень. Події першої російської революції XX ст. змусили царизм скасувати цей указ.

ЕНЕОЛІТ (мідно-камяний вік) - ранній період в icторії людства, коли було освоєно людиною метал-мідь. Камінь ще існував, але мідь дала поштовх розвиткові виробництва: гончарству, металургії, металообробці. Розвивалось активно землеробство й скотарство. На території України Е. означений поч. IV - серединою III тис. до н.е., періодом існування племен трипільської, ямної та ін. археологічних культур.

ЄФРЕМОВ СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ (1876-1939) - політик, публіцист, літературний критик та історик. Виходець з ciм'i священика. Закінчив Київський універстет в 90-х pp. XIX ст. і успішно займався літературною діяльністю. У політичній діяльності належав до ліберального крила національного руху. Був одним з лідерів РУП, заступником голови Центральної Ради, керував питаннями міжнаціональних відносин. Є. засудив переворот П.Скоропадського, але противився антигетьманському повстанню. Вчений працював в Українській АН, був віце-президентом ВУАН, але в сталінські часи був заарештований як керівник СВУ i ув'язнений на 10 років. Помер в одному з таборів ГУЛАГу в 1939 р.

ЖОЛКЕВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ (1547-1620) - військовий та державний діяч Речі Посполитої. Займав посади коронного польного гетьмана та коронного канцлера. У 1596 р. жорстоко придушив козацьке повстання Г. Лободи та С. Наливайка. Намагався використовувати козацьку військову силу в інтересах Речі Посполитої.

ЗАДУНАЙСЬКА СІЧ - військово-адміністративне утворення запорозьких козаків на півдні України (у дельті Дунаю) після знищення 3апорозької Січі у 1775 р. 3.с. проіснувала до 1828 року коли частина задунайців перейшла на сторону російської apмії. Решта козаків була знищена турками. У 1-й пол. XIX ст. військо йменувалось - Усть-Дунайське або Буджакське и нараховувало 7,5 тис. чоловік. Козаки займались прикордонною, карантинною, та митною службою. Основними населеними пунктами були Старокозаче, Білолісся, Михайлівка, Миколаївка-Новоросійська (зараз Одеська обл.) Перестала існувати 3.с. після реформи 1863р.

ЗАКУПИ - категорія феодально залежних селян у Київській Pyci та в Україні пізнього середньовіччя. "Руська правда" юридично закріплювала стосунки феодала та селянина, який брав щось у борг (гроші, зерно) і за це повинен був відробляти на користь феодала. Останній мав право фізично карати 3., але не мав права продати. 3., виплативши позичку міг звільнитись, що було дуже рідко. Частіше, не оплативши борг, 3. перетворювався на кріпака.

ЗАЛІ3НЯК МАКСИМ ІЄВЛЕВИЧ - один з керівників народного руху - Коліївщини (1768-1769). Проводив справедливу соціальну політику й господарське життя на Правобережжі. Заарешований російськими військами (у звязку з Барською конфедерацією) i засланий до Сибіру. Є деякі факти, що свідчать про те, що 3. приймав участь у повстанні О.Пугачова (1773-1775). 3. є героєм багатьох легенд, дум, пісень.

ЗАПОРОЗЬКА СІЧ – козацька республіка, яка була створена на території Нижнього Подніпровя (за Дніпровими порогами). Утворена у першій половині ХVI ст. існувала до 1775 р., аж доки за наказом Катерини ІІ не була зруйнована російськими військами. До 3.с. відносилось місто-фортеця, землі та пасовиська. Мала свій територіальний та військовий устрій: козацьку раду, кошового отамана, курені та сотні. 3.с. мала суверенність, самостійність та військову силу. Часто piзнi держави та уряди, гетьмани використовували силу та авторитет 3.с. у своїx цілях. Активну роль 3.с. приймала у Визвольній боротьбі українського народу сер.ХVII ст. та протягом столітть вела боротьбу проти турецько-татарської arpecii.

ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР) - Українська держава утворена на Західно-Українських землях під час розпаду Австро-Угорської імперії. Проголошена 13 листопада 1918 р. До ЗУНР увійшли Галичина, Буковина та Закарпаття. Президентом був обраний Є. Петрушевич, вищим органом влади була Українська Національна Рада. Виконавча влада належала Державному Секретаріатові, збройні сили - Українська Галицька Армія (УГА). ЗУНР виступила ініціатором злуки з УНР, яка сталася у січні 1919 р., але фактично залишилась формальним актом. Після окупації Польщею західно-українських земель у 1919р. перестала існувати.

ЗБОРІВСЬКИЙ ДОГОВІР (1649) - укладений у ході Визвольної війни козацько-гетьманським керівництвом та польським урядом 8 серпня 1649 р. За цими угодами зберігалися вольності війська Запорозького, встановлювався реєстр 40 тис., розповсюджувалась влада гетьманської адміністрації на три воєводства - Київське, Брацлавське та Чернігівське. Однак польське панство повертало в решті України свої маєтності. Це визвало нову хвилю козацьких повстань.

ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО - система установлених норм та правил, не записаних та не фіксованих, але знаних i усвідомлених усіма членами суспільства. У Київскькій Pyci існувало до "Pycької правди" Ярослава Мудрого й паралельно з нею. Поступово оформлювалось в писане право. На прикладі 3апорозькоі Січі існували неписані "права i звичаї" не санкціоновані державою.

ЗЕМСТВА - органи місцевого самоврядування у Pociї, існували й в Україні (з 1864 у Лівобережній та Південній, а з 1911 - в Правобережній Україні). Розпорядчі функції виконували земські зібрання, а виконавчі - земські управи. Земства контролювали питання місцевого господарства, медицини, народної освіти, ветеринарної служби, звязку, статистики тощо. В 3. обирались по куріям за становим, конфесійним та майновим принципом. Часто в 3. діяли представники ліберальної інтелігенції, з прогресивними поглядами, що поліпшувало соціальну сферу та підштовхувало уряд до прогресивних реформ.

ЗОЛОТА ОРДА - феодальна держава утворена монголо-татарами у XIII ст. Засновником її був хан Батий. Територія 3.о. охоплювала Сх. Сибір, Сер. Азію та територію Сх. Європи до Подністровя. Землі Київської Pyci були у васальній залежності від 3.о., сплачували данину. 3.о. була поліетнічною, відсталою у культурному відношенні. Через сепаратизм окремих ханів, визвольні повстання підкорених народів 3.о. на початку ХVI ст. перестає існувати.