33. Кримінально-правова та криміналістична характеристика бандитизму

Організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі - караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

1. Об'єктом злочину є громадська безпека.

2. Об'єктивна сторона бандитизму включає вчинення трьох альтернативних дій: 1) організацію банди; 2) участь у банді; 3) участь у нападі, вчинюваному бандою.

Банда - це різновид злочинної організації, яка, крім її загальних ознак, характеризується ще й такими специфічними рисами, як:

а) озброєністю, б) метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян.

Мета нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб означає, що банда прагне досягнути злочинного результату за допомогою насильства або створення реальної загрози його застосування, діяти раптово, агресивно.

Організація банди та участь у банді за своїми суттєвими ознаками не відрізняються від аналогічних дій, які є ознаками злочину, передбаченого ст. 255. При цьому організатор або учасник банди не обов'язково повинні брати участь у вчинюваних бандою нападах.

Участь у нападі, вчинюваному бандою, означає виконання дій,які становлять собою напад, зокрема застосування насильства чи створення реальної загрози його застосування до працівників підприємств, установ, організацій чи до окремих громадян. Участь у нападі, вчинюваному бандою, можуть брати як члени цієї злочинної організації, так і інші особи, які не є учасниками банди. Таким чином, відповідальність за бандитизм (як виконавці) можуть нести й особи, які не вступили до банди У випадку, коли особа не виконує об'єктивну сторону нападу, а сприяє банді в інший спосіб (надає транспорт, переховує бандитів тощо), вона підлягає відповідальності як пособник бандитизму.

3. Суб'єктом бандитизму є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

4. Суб'єктивна сторона бандитизму характеризується умисною виною та спеціальною метою - здійснення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян.

34. Структура бандитських формувань та їх місце в системі організованої злочинності

За структурою розрізняють прості і складні банди. Прості банди об'єднують невелику кількість учасників, очолюваних одним-двома керівниками.

У бандитських формуваннях зі складною структурою є кілька груп, іноді глибоко законспірованих. Вони розрізняються по виконуваних функцій і спрямованості. Припустимо, існує група керівників, яка виконує управлінські функції, вирішує питання про покарання винних і стимулювання, заохочення відзначилися. Існують групи або суб'єкти, що займаються розвідкою, тобто спостереженням за конкуруючими формуваннями, вербують у них агентуру, встановлюють корупційні зв'язки в правоохоронних, державних та інших установах. У ряді підрозділи, які спостерігають за дотриманням членами банди прийнятих норм поведінки, виявленням впроваджених в угруповання працівників правоохоронних органів, членів конкуруючих формувань.

У великих банди є і фінансові підрозділи, які займаються реалізацією майна, здобутого злочинним шляхом, накопиченням коштів для полегшення діяльності формування в цілому і надання допомоги окремим членам. Ці ж групи займаються придбанням зброї, автотранспорту, інших технічних засобів, необхідних для продовження злочинної діяльності.

У деяких банди є технічні групи, які стежать за станом зброї, ремонтують його готують для використання, навчають правил застосування. Іноді окремі бандитські формування є частиною більш великого злочинного співтовариства. Наприклад, незаконні збройні формування, як правило, входять у більш великі організації.

При розгалуженою, складній структурі банди всередині неї нерідко виникають конфліктні відносини, викликані амбіціями окремих членів, незадоволених своїм становищем. Іноді у бандах крім формальних є і неформальні лідери, які віддають перевагу до певного часу не виступати відкрито проти керівника. Деякі конфлікти виникають по ініціації' самих керівників банди, що здійснюють акції залякування у відношенні учасників, займають більш низьке положення. Приводом для цього може бути дійсне або уявне порушення прийнятих у групі норм поведінки. Формальні лідери таким чином позбавляються від представляють небезпека конкурентів, попереджають можливе непокору співучасників.