- •Історія становлення господарських судів та господарського судочинства в Україні.
- •Система, склад та структура господарських судів, їх місце в судовій системі України.
- •Завдання та функції господарських судів України.
- •Право на звернення в господарський суд.
- •Поняття господарського процесу, його форма, предмет та стадії.
- •Поняття та види господарсько-процесуальних відносин.
- •Предмет та метод господарського процесуального права.
- •Принципи господарського судочинства.
- •Джерела господарського процесуального права.
- •Загальна характеристика Господарського процесуального кодексу України.
- •Дія господарсько-правових норм у часі та просторі.
- •Зв'язок господарського процесуального права з іншими галузями права України.
- •Господарське процесуальне право як наука і навчальна дисципліна.
- •Проект нового Господарського процесуального кодексу.
- •Поняття та правові засади підвідомчості. Співвідношення з поняттям „компетенція" господарського суду.
- •Поняття та види підсудності справ господарському суду.
- •Відмежування підвідомчості цивільних, адміністративних та господарських спорів.
- •Виняткова підвідомчисть (предметна).
- •Поняття та класифікація учасників господарського процесу.
- •Правовий статус судді господарського суду та порядок його відводу.
- •Права та обов'язки сторін.
- •Процесуальна співучасть.
- •Треті особи і господарському процесі.
- •Участь прокурора в господарському процесі.
- •Участь в господарському процесі державних органів та органів місцевого самоуправління.
- •Процесуальне представництво.
- •Експерт як учасник господарського процесу.
- •Поняття та правові засади судових витрат.
- •Види судових витрат.
- •Порядок сплати судових витрат.
- •Звільнення від сплати судових витрат.
- •Судові штрафи в господарському процесі та інші заходи відповідальності
- •Поняття та правові засади господарських процесуальних строків.
- •Види процесуальних господарських строків.
- •Закінчення процесуальних господарських строків.
- •Продовження та поновлення процесуальних строків. Строки, що не підлягають поновленню.
- •Правові наслідки перебігу у процесуальних строків та порядок їх поновлення.
- •Поняття та ознаки доказів в господарському процесі.
- •Поняття доказування. Співвідношення доказів та доказування.
- •Види доказів.
- •Витребування, огляд та дослідження доказів.
- •Оцінка доказів.
- •Забезпечення доказів: поняття та порядок.
- •Поняття та правові засади запобіжних заходів.
- •Підстави застосування запобіжних заходів.
- •Види запобіжних заходів.
- •Порядок застосування запобіжних заходів господарськими судами.
- •Поняття досудового порядку врегулювання господарських спорів, історія його виникнення та сучасна практика застосування.
- •Загальні положення щодо порядку досудового врегулювання господарських спорів.
- •Порядок пред'явлення і розгляду претензій.
- •Врегулювання розбіжностей, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів.
- •Пред'явлення претензій щодо перевезення вантажів органам транспорту.
- •Поняття і елементи позову.
- •Форма і зміст позовної заяви.
- •Частини позову.
- •Визначення ціни позову.
- •Додатки до позову. Розрахунок позову.
- •Порядок подання позовної заяви. Відзив на позовну заяву.
- •Відмова у прийнятті і повернення позовної заяви.
- •Об'єднання позовних вимог. Відмова від позову. Зустрічний позов.
- •Порядок порушення провадження у справі у господарському суді.
- •Процесуальні дії суду щодо підготовки справи до розгляду.
- •Порядок ведення судового засідання.
- •Відкладання судового розгляду, перерва у судовому засіданні.
- •Зупинення провадження у справі та його поновлення.
- •Припинення провадження та залишення справи без розгляду.
- •Порядок прийняття, форма і зміст рішення.
- •Ухвала суду та її зміст. Додаткове рішення, ухвала.
- •Право апеляційного оскарження.
- •Подання апеляційної скарги та її зміст.
- •Порядок розгляду апеляційної скарги.
- •Постанова апеляційної інстанції.
- •Право касаційного оскарження.
- •Подання касаційної скарги та її зміст.
- •Порядок розгляду касаційної скарги.
- •Постанова касаційної інстанції.
- •Поняття нововиявлених обставин та підстави перегляду судового рішення.
- •Порядок і строк подання заяви (внесення подання) про перегляд судового рішення.
- •Особливості перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
- •Перегляд рішення, ухвали, постанови господарського суду за нововиявленими обставинами та за винятковими обставинами
- •Поняття банкрутства за діючим законодавством.
- •Учасники провадження у справах про банкрутство.
- •Порядок порушення провадження у справах про банкрутство.
- •Санація боржника та мирова угода.
- •Судові процедури, які застосовуються щодо боржника.
- •Поняття та порядок ліквідаційної процедури.
- •Особливості банкрутства окремих видів суб'єктів господарювання.
- •Загальна характеристика та правова природа інституту виконання судових рішень.
- •Види виконавчого провадження щодо рішень господарського суду.
- •Розстрочка та відстрочка виконання рішень господарського суду.
- •Наказ господарського суду і порядок його виконання.
- •Поняття та правові засади діяльності третейських судів.
- •Повноваження третейського суду щодо вирішення господарських спорів.
- •Договірне застереження щодо арбітражного розгляду справи. Міжнародний комерційний арбітраж, Міжнародна морська арбітражна комісія та Регламент.
-
Принципи господарського судочинства.
Принципами господарського судочинства є основні правові ідеї, на яких побудовано господарське судочинство і які визначають таку його організацію, яка забезпечила б винесення законних і обґрунтованих судових рішень.
Принципи господарського судочинства поділяють на: принципи, що визначають організацію та устрій господарського суду (організаційні принципи); принципи, які регулюють діяльність господарського суду (функціональні принципи).
До організаційних принципів належать такі:
1. Принцип призначення суддів господарських судів вищими органами державної влади. Судді обираються Верховною Радою України безстроково в порядку, встановленому Законом України «Про судочинство та статус суддів».
2. Принцип одноособового і колегіального розгляду справи. Відповідно до ст. 4-6 ГПК України справи в місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яка справа, що належить до підсудності цих судів залежно від категорії й складності справи може бути розглянута судом у складі трьох суддів. Перегляд в апеляційному порядку рішень місцевих господарських судів здійснюється апеляційними господарськими судами - колегією в складі трьох суддів. Перегляд у касаційному порядку рішень місцевих і апеляційних господарських судів здійснюється Вищим господарським судом України - колегією суддів у складі трьох суддів або більшої непарної їх кількості.
3. Принцип самостійності судів, незалежності суддів і підкорення їх тільки закону. Цей принцип закріплений в ст. 129 Конституції України та в Законі У країни «Про судоустрій та статус суддів» і означає, що суд є незалежним у здійсненні правосуддя від органів законодавчої та виконавчої влади і підкоряється тільки закону.
4. Принцип мови судочинства. У загальному вигляді цей принцип закріплено в Конституції України, у Законі України «Про судоустрій та статус суддів» та в ст. З ГПК України, відповідно до норм яких судочинство здійснюється державною мовою. Учасникам процесу, які не володіють державною мовою, надане право ознайомлення з матеріалами справи, участі в судових діях через перекладача і право на виступ у суді рідною мовою.
5. Принцип гласності й відкритості господарського процесу. Цей принцип закріплений в п. 7 ч. З ст. 129 Конституції України, і в подальшому його розвинуто в Законі України «Про судоустрій та статус суддів». Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його справи.
До функціональних принципів належать такі:
1. Принцип законності, який є конституційним, оскільки в ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначається, що органи державної влади (до яких належить і господарський суд) зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і в спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Принцип законності як основну засаду судочинства встановлено також і в п. 1 ч. З ст. 129 Конституції України. Особливості дії принципу законності в господарському судочинстві полягають, передусім, у зобов'язаннях: розглядати всі спори, неухильно дотримуючись господарсько-процесуальних норм; вирішувати господарські спори та інші віднесені до компетенції господарських судів питання в чіткій відповідності до закону та інших нормативних актів, які регулюють спірні відносини. Причому господарський суд має право визнати недійсним повністю або у відповідній частині договір, який суперечить законодавству, а також відмовити в задоволенні вимог сторін, якщо вони ґрунтуються на акті органів державного управління, який не відповідає чинному законодавству. Реалізація принципу законності в господарському судочинстві забезпечується процесуальними гарантіями. До них належать, насамперед, гарантії, що складають зміст інших принципів, наприклад: незалежність суддів господарського суду та підпорядкованість їх лише Конституції і закону, рівність перед законом і судом, змагальність процесу і рівноправність сторін, гласність розгляду в господарських судах, безпосередність і безперервність судового розгляду.
2. Процесуальна рівність усіх учасників судового процесу. Цей принцип закріплений у п. 1 ч. З ст. 129 Конституції України, Законі України «Про судоустрій та статус суддів», ст. 4-2 ГПК України, де зазначено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, та в розділі IV ГПК України (зокрема, ч. 1 ст. 22 встановлює, що сторони користуються рівними процесуальними правами). Останнє положення означає, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів.
3. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до даного принципу сторонам у господарському процесі забезпечують ся широкі можливості у відстоюванні зайнятих ними в спорі позицій. Сторони мають право наводити юридичні факти, які обґрунтовують їх вимоги й заперечення, а також надавати докази на підтвердження цих фактів. Вони мають право знати аргументи, вимоги і заперечення іншого учасника спору, знайомитися з матеріалами справи, висловлювати з їх приводу свої аргументи, брати участь в обговоренні зібраних у справі доказів, їх перевірці, заявляти у зв'язку з цим різні клопотання, ставити одне одному та іншим учасникам процесу питання. Цей принцип закріплений у п. 4 ч. Зет. 129 Конституції України (змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості) та в ст. 4-3 ГПК України.
4. Принцип об'єктивної істини. Цей принцип означає, що господарський суд має приймати рішення у справі після того, як у судовому засіданні будуть встановлені дійсні взаємини сторін і фактичні обставини. Принцип об'єктивної істини нерозривно пов'язаний із принципом законності, оскільки рішення господарського суду законне лише тоді, коли у справі встановлена об'єктивна істина. Відповідно до цього принципу кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).
5. Принцип диспозитивності. Сутність принципу диспозитивності полягає в нерозривній єдності двох елементів - свободи вибору варіанту захисту порушеного права і свободи розсуду сторони при обранні варіантів поведінки в процесі захисту права. Цей принцип безпосередньо не закріплений у законодавстві, хоча його дія в господарському судочинстві не викликає сумнівів і заперечень. Зазначений принцип певним чином отримав свій розвиток у господарському процесуальному законодавстві, що закріплює право сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вільно здійснювати в господарському суді свої матеріальні і процесуальні права.
6. Принцип солідарності господарських інтересів сторін. Господарським процесуальним кодексом України передбачено, що окремі категорії спорів, які визначені ч. 1, 2 ст. 5 цього Кодексу, можуть бути передані на розгляд господарського суду за умови додержання сторонами встановленого для даної категорії спорів порядку їх досудового врегулювання.
7. Принцип обов'язковості виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду. Цей принцип сформульовано в Законі України «Про судоустрій та статус суддів». Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян, іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, установленому ГПК України та іншими законодавчими актами. Гарантією забезпечення реалізації цього принципу є встановлення відповідальності за ухилення від виконання рішення, ухвали, постанови особами, яким пред'явлено для виконання.
8. Принцип оперативності. Цей принцип характеризує діяльність господарського суду як судового органу, спроможного в короткі, визначені Господарським процесуальним кодексом України строки відновити порушені контрагентами права суб'єктів господарювання. Сутність цього принципу полягає в тому, щоб при вирішенні справи в господарському суді найбільш повно, доцільно та своєчасно використовувати всі встановлені законом засоби для правильного й швидкого вирішення спору та усунення недоліків у господарській діяльності, які виявлені при розгляді справи.
9. Принцип безперервності судового розгляду. Судове засідання з кожної справи має відбуватися безперервно, до закінчення розгляду початої справи або до відкладення її розгляду суд не повинен розглядати інші справи. Якщо в ході судового розгляду виникає необхідність відкласти або призупинити розгляд справи, має бути розпочате нове засідання.