5. Експлуатація дітей (ст. 150)

Безпосереднім об’єктом злочину є свобода людини. Потерпілим від цього злочину може бути лише дитина, яка не досягла віку, з якого відповідно до Кодексу законів про працю України дозволяється працевлаштування.

Потерпілими від цього злочину є особи: 1) молодше 14 років; 2) у віці від 15 до 18 років з порушенням умов, передбачених ст. ст. 188 та 190 КЗпП.

З об’єктивної сторони цей злочин полягає в експлуатації дитини, яка відноситься до однієї з названих вище категорій потерпілих.

Експлуатація дитини, у контексті ст. 150 КК означає:

а) фактичне виконання дитиною певної роботи. Така робота може здійснюватись у будь-якій сфері виробництва, торгівлі, наданні різноманітних послуг, однак до неї не може бути віднесена діяльність, яка за своїми об’єктивними ознаками передбачена КК як злочин певного виду і на яку дитина погодилась, усвідомлюючи її протиправний характер (виготовлення або збут порнографічних предметів, проституція, збут наркотичних засобів тощо);

б) залучення дитини до виконання певної роботи відбувається з наміром отримати прибуток; такий прибуток може пов'язуватись, зокрема, з тим, що: 1) дитина взагалі не буде отримувати винагороду за свою працю; 2) дитина буде отримувати таку винагороду за свою працю, яка не відповідає її характеру, тривалості чи інтенсивності; 3) дитина буде отримувати належну винагороду за свою працю, однак при цьому винний також отримає прибуток.

Злочин вважається закінченим з моменту початку роботи дитиною, праця якої використовується суб’єктом злочину. Фактичне отримання прибутку не є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину.

З суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Обов’язковою метою експлуатації дитини є отримання прибутку.

Ставлення винної особи до наслідків у вигляді істотної шкоди для здоров’я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини може характеризуватися тільки необережністю.

Суб’єктом злочину виступає особа, яка досягла 16-ти років. Якщо зазначені в ст.150 КК діяння вчинить службова особа, то її дії кваліфікуються за сукупністю ст.150 та ст.364 або ст.365 КК, якщо діяння, передбачені останніми статтями, містять всі ознаки складу відповідного злочину.

7. Викрадення малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (ст. 150 1)

Безпосереднім об’єктом злочину є свобода, честь і гідність малолітньої дитини. Потерпілим від цього злочину може бути лише дитина, яка не досягла 14 років.

З об’єктивної сторони цей злочин полягає у використанні малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення діяння, незалежно від настання наслідків (склад злочину формальний).

З суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є мета вчинення злочину –отримання прибутку.

Суб’єктом злочину спеціальний – батьки малолітньої дитини або особи, які їх замінюють.

Частина 2 і 3 цієї статті передбачають кваліфікуючі ознаки цього злочину.

Слід пам’ятати, що за ч. 2 ст. 150 1 КК суб’єкт злочину загальний – фізична осудна особа, яка досягла 16-ти років. За ч. 3 ст. 150 1 КК суб’єкт злочину може бути як загальний, так і спеціальний.