46 Метод сходження від абстрактного до конкретного як системний метод

Метод Сходження від Абстрактного до конкретного - це теоретичний системний метод що полягає в такому ході думки що веде дослідника до все більш повного, всебічного відтворення предмету.

У процесі такого руху теоретичної думки необхідно виділити три етапи :

1. Емпіричне дослідження безпосередньо чуттєво-конкретно даного предмета.

2. Етап сходження від чуттєво-конкретного до висхідної абстракції, до пізнання сутності предмета.

3. Етап повернення до „ покинутого „ у процесі абстрагування на основі знання його власної сутності, тобто етап сходження від висхідної абстракції до цілісного теоретико-конкретного поняття предмета, іншими словами, це шлях до конкретного сутнісного наукового мислення, здатного втілитися у практику.

Ці етапи - ідеалізована схема руху думки від незнання до знання. Метод Сходження від Абстрактного до Конкретного - це тричі системний метод :

1. Тому що він характеризується тільки но відзначеною вище чіткою внутрішньою структурою своєї будови і функціонування.

2. Тому що він є цілісною систематичною системою емпіричних і теоретичних методів.

3. Тому що тільки цей метод адекватний складним системам що розвиваються. Поза застосуванням цього методу такі системи не можуть отримати вірного адекватного відображення в людській свідомості.

47. Категорії сфери буття - якість, кількість, міра, становлення

Категоріями сфери буття є якість(це така категорія, яка описує визначеність предмета, яку не можна відділити від існування самої речі), кількість(це філософська категорія, що відображає такі параметри об'єкту, явища чи процесу як число, величина, об'єм, вага, розміри, темп руху тощо), міра(це філософська категорія, яка відображає єдність та взаємозв'язок та залежність якості і кількості. Міра - це ніщо інше, як конкретна точка існування речі чи певної якості) і становлення(це філософська категорія, яка відображає об'єкт у його новій якості яка утворилась або встановилась. Становлення буває відносним або абсолютним).

Ці категорії сфер буття базуються на емпіричному досвіді, тобто на чуттєвому дослідженні предмета. Н-д: для визначення ваги яблука потрібно його зважити(практично), тому що зробити це теоретично або „на око” не можливо.

48.Сутність і явище. Суперечка навколо проблеми сутності.

Взаємозв'язок сутності і явища розкриває співвідношення зовнішніх, поверхневих і внутрішніх, глибинних рівнів пізнання людиною навколишнього світу. Як і в пізнанні зв'язку одиничного, особливого і загального, так і в пізнанні зв'язку сутності і явища рух іде від знання поверхневого, видимого, того що відчувається реально до знання внутрішнього, схованого, глибинного - до знання сутності.

Сутність — це система глибинних, стійких зв'язків і відносин, які зумовлюють виникнення, існування, функціонування предметів, процесів, і з руйнуванням якої вони перестають існувати, зв'язків, що визначають природу предметів, процесів, сукупність їх властивостей, особливостей.

Наприклад, сутність життя полягає в тому, що воно становить процес існування, функціонування відкритих складних систем, що саморегулюються, головною, основною ознакою й умовою буття яких є обмін речовин з умовами існування. Регулятором взаємовідносин цих систем з навколишнім світом є потреба. Тому можна сказати, що сутність життя — це безупинний процес задоволення, відтворення і народження нових потреб, що здійснюється на основі активної взаємодії живого з умовами свого існування, взаємодії, у якому здійснюється обмін речовин. Є ця система зв'язків - є життя. Вона зумовлює прояв різних форм життя, їх рух, розвиток. З припиненням цього зв'язку життя перестає існувати. Чи, наприклад, сутність капіталізму полягає у виробництві доданої вартості на основі купівлі-продажу робочої сили при наявності приватної власності капіталіста на засоби виробництва і результати праці.

Таким чином, сутність не зводиться до сукупності властивостей, особливостей, структурних елементів предмета. Вона становить ту систему внутрішніх зв'язків і відносин, виникнення якої визначає, зумовлює саме становлення предмета, його природу, специфіку, це поле, на якому здійснюється її функціонування і розвиток.

Явище — це зовнішні, реально існуючі особливості предметів, процесів, їх властивостей, які безперервно спостерігаються. Сутність і явище взаємозв'язані між собою. Сутність завжди виражається в явищі, а явище заключає в собі сутність. У кожному явищі завжди закладена сутність. У чистому виді сутність не існує як особливий феномен. Вона реалізується через безліч явищ. Отже, явище — це форма прояву сутності, спосіб її буття. Явище не завжди адекватно відображає сутність. Це пов'язано з тим, що на прояв сутності впливають зовнішні фактори. Тому часто явище виражає сутність у перекрученому виді, у формі видимості. Так, схід і захід Сонця сприймається як рух Сонця навколо Землі, а не Землі навколо своєї осі.

У своїй практичній діяльності людина спочатку має справу з безліччю явищ. І тільки в міру ускладнення, розширення і поглиблення процесу пізнання вона переходить від пізнання явища до пізнання сутності, від пізнання сутності першого порядку до сутності другого порядку і т.д. У той же час пізнання сутності розкриває можливість пояснення багатьох явищ, багатьох подій. Наприклад, розкриття сутності людини дозволило пояснити багато особливостей історичного розвитку суспільства, його суперечностей, соціальну структуру, характер взаємин між людьми.

Взаємозв'язок сутності і явища становить одну з форм всезагальних зв'язків і відн