23. Відображення та інформація. Внутрішнє протиріччя інформаційного відображення як причина його розвитку

Гілозоїзм - це вчення, яке виникло в Давній Греції, яке стверджувало, що об'єкти живої і неживої природи мають зв'язок, який знаходиться у праматерії, яка в свою чергу містить в собі властивості живого. В процесі розвитку питання про співвідношення живого з неживим вирішується за допомогою виникнення концепції про відображення. А також виникає уявлення, що матері не може існувати без здатності до відображення. Відображення - це здатність матеріальних явищ, предметів, систем у процесі взаємодії відтворювати у своїх структурах особливості інших явищ, предметів і систем. Відображення - це процес та результат дії однієї системи на іншу (дві с-ми беруть участь у процесі відображення: та, що відображає(умова) і та, що відображається(предмет)). Кожному рівню існування матерії притаманні форми відображення. Форми руху співпадають з формами відображення. Тобто існують три основні форми відображення:

1. добіологічна (неорганічний рівень матерії, яка має матеріальний характер, н-д: кварц за сприятливих умов має форму шестигранника, якщо змінюються умови - змінюється і відображення (розмір, форма);

2. біологічна (органічний рівень матерії, що має інформаційний характер, біологічне відображення має місце в живій природі і пов'язано з такими явищами, як подразливість, чутливість і психіка, н-д:соняшник повертається на сонце; море змінює середовище під час шторму, при цьому медуза, відчуваючи зміни виробляє інформацію і тікає в море на глибину; високоорганізовані тварини( собаки, ведмеді, леви) з свого природного середовища поміщаються в середовище людей(приручаються), пристосовуються до нових умов і відображають їх.

3. соціальна (притаманна людині, пов'язана з наявністю в людини свідомості, яка носить ідеальний характер, н-д: Людина пізнає навколишнє середовище і отримує знання (археолог побувавши в певній історичній місцевості, дослідивши її, отримує певні знання, робить відкриття і т.д.)

24. Свідомість, його виникнення та сутність

Свідомість - відображення дійсності у формах, пов'язаних (прямо чи опосередковано) з практичною діяльністю. Можлива лише як суспільне явище, існує на основі мови. З погляду фізіології(тілесності) людська свідомість пов'язана з діяльністю мозку. Мозок є матеріальним органом свідомості. Ушкодження мозку позначається на діяльності мозку, проте мозок стає органом свідомості лише під впливом культури Мозок має навчитися мислити засвоюючи мову, форму мислення, інакше він буде „надлишком” природи. У виникненні та розвитку свідомості важливу роль відіграла мова, оскільки це інформаційно-знакова діяльність із вираження думки, мислення свідомості. Питання про співвідношення матерії і свідомості відноситься до основних питань філософії. Ідеалізм розглядає свідомість як активне начало матерії. У зв'язку з цим свідомість наділяється над матеріальними і над природними характеристиками. Матеріалізм розглядає свідомість як продукт діяльності мозку. Свідомість двозначна по відношенню до матерії. Свідомість:*найвища форма відображення дійсності *властивості мозку(високоорганізована матерія) *продукт суспільного розвитку *суб'єктивна реальність. Найістотнішим у визначеності свідомості є те що вона є відношенням людини до світу, опосередкованою формою культури. Свідомість це сприйняття світу людиною у формах культури (поняттях, ідеях, категоріях, нормах культури).