Тема 18.Особливості розгляду справ про банкрутство Контрольні запитання

1. Чи може фізична особа бути визнана банкрутом?

2. Чим відрізняються судові процедури: мирова угода та санація боржника?

3. Чи може бути порушено справу про банкрутство відсутнього боржника?

4. Чи є арбітражний керуючий представником боржника або кредитора?

5. Який судовий акт приймає господарський суд про визнання боржника банкрутом?

Тести

1. Щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства:

1) санація;

2) розпорядження майном боржника;

3) ліквідація банкрута;

4) припинення провадження;

5) мирова угода.

2. Справа про банкрутство порушується, якщо безспірні вимоги кредитора складають:

1) не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) не менше ста мінімальних розмірів заробітної плати;

3) не менше ста гривень;

4) не менше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

5) не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

3. Боржник зобов’язаний подати план санації, коли справа про банкрутство порушується за заявою:

1) кредитора;

2) боржника;

3) кількох кредиторів;

4) кредитора — органа державної податкової служби;

5) відсутнього боржника.

4. Заява про порушення справи про банкрутство може бути відкликана:

1) кредитором;

2) боржником;

3) заявником;

4) господарським судом;

5) прокурором.

5. Заява про порушення справи про банкрутство може бути:

1) повернена;

2) відкликана;

3) прийнята;

4) не прийнята (відмовлено в її прийнятті);

5) залишена без розгляду.

6. Мирова угода може бути укладена:

1) при порушенні провадження у справі про банкрутство;

2) до підготовчого засідання;

3) до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом;

4) до винесення ухвали про проведення санації боржника;

5) на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

7. До складу ліквідаційної маси включаються:

1) майно банкрута, яке належить йому на праві повного господарського відання;

2) майно банкрута, яке належить йому на праві власності;

3) майно банкрута, яке належить йому на праві оперативного управління;

4) речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння;

5) індивідуально визначені речі, що належать банкруту на праві володіння.

8. Розпорядник майна призначається на строк не більше ніж:

1) один місяць;

2) два місяці;

3) три місяці;

4) шість місяців;

5) дванадцять місяців.

9. Арбітражний керуючий — це:

1) суддя господарського суду, який прийняв заяву про порушення справи про банкрутство;

2) розпорядник майна;

3) керуючий санацією;

4) ліквідатор;

5) представник кредиторів.

10. Із заяв про порушення справи про банкрутство справляється державне мито у розмірі:

1) 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

2) 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3) 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

4) 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

5) державне мито не сплачується.

Завдання

1. Підготуйте заяву боржника про порушення справи про банкрутство.

2. Підготуйте заяву кредитора про порушення справи про банкрутство.

Тема 19.Третейський розгляд господарських спорів Контрольні запитання

1. Яка обов’язкова умова для передачі спору на вирішеннятретейського суду?

2. Які нормативно-правові акти регулюють діяльність третейських судів?

3. Чи потребує рішення третейського суду додаткового підтвердження?

4. Чи може рішення третейського суду бути перевірено в апеляційному чи касаційному порядку?

5. Хто виконує рішення третейського суду? Чи мають право державні виконавці виконувати рішення третейського суду?

Тести

1. Третейський суд — це:

1) державний орган;

2) недержавний орган;

3) державна установа;

4) недержавна установа;

5) суспільна організація.

2. Склад третейського суду формується:

1) державою;

2) господарським судом;

3) третейським судом;

4) сторонами;

5) судом.

3. Третейські суди, створені для розгляду конкретної справи, по латині називаються:

1) ad modum;

2) ab ovo;

3) ad hoc;

4) ad rem;

5) ab initio.

4. Третейському суду підвідомчі справи:

1) по спорах про визнання недійсними актів;

2) про банкрутство;

3) по спорах, що виникають при зміні господарських договорів;

4) по спорах, що виникають при погодженні стандартів;

5) по спорах, що виникають при виконанні господарських договорів.

5. При узгодженні порядку розгляду справи третейським судом обов’язково додержуватись юридичних норм:

1) бланкетних;

2) диспозитивних;

3) імперативних;

4) процесуальних;

5) матеріальних.

6. Кількісний склад третейського суду:

1) лише один арбітр (суддя);

2) лише два арбітри (судді);

3) лише три арбітри (судді);

4) будь-яка непарна кількість арбітрів (суддів);

5) будь-яка парна кількість арбітрів (суддів);

7. Рішення третейського суду:

1) має силу виконавчого документа;

2) має бути посвідчено нотаріусом;

3)має бути затверджено господарським судом;

4) на його виконання повинно бути видано наказ господарського суду;

5) має бути погоджено прокурором.

8. Рішення третейського суду може бути пред’явлено до виконання протягом:

1) трьох років;

2) року;

3) шести місяців;

4) трьох місяців;

5) одного місяця.

9. Діяльність третейського суду регулюється:

1) Законом України «Про виконавче провадження»;

2) міжнародними договорами України;

3) Положенням про третейський суд;

4) Господарським процесуальним кодексом України;

5) Законом України «Про третейський суд».

10. Порядок виконання рішення третейського суду встановлюється

1) господарським судом;

2) згодою сторін;

3) господарським процесуальним кодексом України;

4) Законом України «Про виконавче провадження»;

5) Положенням про третейський суд.