
konf_mat_tez_2015
.pdf
61
80,2±9,4 %, (р<0,01). Наночастицы серебра значимо не изменяли уровень экспрессии маркера аутоиммунного процесса CD 5.
Заключение. Проведенные исследования по изучению воздействия in vitro частиц наносеребра на экспрессию молекулярных маркеров активации лимфоцитов периферической крови и фагоцитарную активность нейтрофилов у больных с вирусной патологией роговицы, показали достоверное повышение показателей СD7, CD 25, CD 45 и отсутствие изменений экспресии маркера аутоиммунного процесса СD 5.
РОЗВИТОК ЧОЛОВІЧИХ СТАТЕВИХ КЛІТИН В ОНТОГЕНЕЗІ ЩУРІВ-САМЦІВ ОТРИМАНИХ ВІД ОПРОМІНЕНИХ ПОПЕРЕДНИКІВ
Степановський А. В.
Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна
Дослідження проведені на щурах-самцях отриманих від самців та самок які -опромінення в сумарній дозі 1 Гр.
При дослідженні гістологічних препаратів виготовлених із сім’яників 15-денних ембріонів було встановлено, що активність мітотичних процесів була вищою по відношенню до одновікового контролю. Мітотичний індекс складав 0,7, при цьому збільшувався відсоток патологічних мітозів.
Аналіз гістологічних препаратів виготовлених із сім'яників 5-денних щурят показав, що мітотичний індекс складав 0,54, це було на 68,8% вище за контроль. При цьому слід зазначити, що патологічні мітози складали 11%.
В результаті проведених досліджень по підрахунку абсолютної кількості основних клітин сперматогенного епітелію в сім’яниках більш дорослих щурів, було відмічена тенденція до зниження їх кількості, як окремо взятих клітин, так і загального їх числа. Так у 3-місячних тварин загальна кількість клітин сперматогенного епітелію була меншою від контролю на 31,9%. Цікавим був той факт, що якщо порівняти кількість сперматогоній у 1-місячних та 3-місячних тварин контролю, то відзначається, що їх кількість у 3-місчних тварин була більшою на 139%, тоді як аналогічне порівняння у тварин отриманих від опромінених попередників вказує на те, що кількість сперматогоній збільшується лише на 115%.
Таким чином, у тварин отриманих від опромінених попередників спостерігається інтенсифікація процесів мітотичного поділу гоноцитів в ембріональному періоді та на ранніх постнатальних етапах розвитку. Вказане могло б призвести до збільшення кількості клітин сперматогенного епітелію на момент статевого дозрівання (1-місячні тварини) та статевої зрілості (3-місчні тварини). Однак виявлена зворотна картина, яка вказує на „виснаження” функціональної спроможності адаптивних механізмів регуляції сперматогенезу. На це вказує те, що, у 12-місчних тварин концентрація сперматозоїдів зменшувалась на 47,7% по відношенню до 3-х місячних, тоді як за фізіологічних умов концентрація сперматозоїдів була меншою на 32%.
**
62
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ РАКУ ПЕЧІНКИ НА ТЛІ ЦИРОЗУ ВІРУСНОГО ГЕНЕЗУ
Секрет Т. В.
Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова, Вінниця, Україна
Щорічна захворюваність на гепатоцелюлярну карциному (ГЦК) серед пацієнтів із цирозом печінки - 2.5%. Цироз-рак – найчастіша форма цієї хвороби. Зв′язок ГЦК з HBV i HCV сумнівів не викликає, але механізми онтогенезу вивчені недостатньо. Дослідження останніх років підтверджують, що механізм канцерогенезу при вірусному гепатиті В і С різний. При вірусному гепатиті В велике значення надається інтеграції ДНК HBV у геном гепатоциту, що призводить до його дезорганізації та перебудови. Розвиток ГЦК при HCV-інфекції відбувається внаслідок запально-регенераторних процесів. Припускають, що регенераторна гіперплазія гепатоцитів збільшує ризик наступних генетичних змін (мутацій), що призводить до порушення клітинного росту і підвищення ризику злоякісної трансформації. На думку багатьох авторів, дисплазія гепатоцитів є проміжною стадією розвитку пухлини. Наявність цирозу печінки у хворих на HBVта HCVінфекцію підвищує ризик розвитку пухлини в сотні разів.При прогресуванні ХГВ ризик розвитку пухлини збільшується і стає більш високим на стадії ЦП. При дослідженні циротичних вузлів встановлено, що 10 – 40% з них мають моноклональну природу. HCV-індукована ГЦК майже завжди розвивається на тлі ЦП. Малігнізація настає в 12,5 випадків, за відсутності цирозу печінки – в 3,8%. Неконтрольована проліферація пухлинних клітин може бути обумовлена порушенням регуляції мехазмів внутрішньоклітинної трансдукції сигналів. У хворих із мікст-інфекцією хвороба набуває агресивнішого перебігу із швидким трансформуванням у цироз печінки і високою вірогідністю ГЦК. Отже, вивчення особливостей перебігу раку печінки та тлі цирозу вірусного ґенезу допоможе у кращій діагностиці та лікуванні даної патології.
ХРОНОТРОПНА ФУНКЦІЯ СЕРЦЯ ЩУРІВ В УМОВАХ БЛОКАДИ ПАРАСИМПАТИЧНОЇ СИСТЕМИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ТОЧНИХ РУХІВ
Ваколюк А. В., Касянчик М. М., Семенюк М. В.
Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова, Вінниця, Україна.
Актуальність дослідження діяльності серцево-судинної системи викликана зростанням патології цієї системи, що невпинно збільшується як у світі, так і в Україні.
Метою роботи є визначення миттєвих змін частоти серцевих скорочень (ЧСС) при виконанні точних рухів лабораторними щурами в умовах патології вегетативної іннервації серця.
Робота виконана на 8 статевозрілих щурах-самцях масою 250 – 320 г. Тварин в умовах харчової депривації тренували на вироблення оперантного їжодобувного рефлексу. Стійка моторна навичка формувалася на 8-9 добу тренувань, після чого проводили реєстрацію фонокардіограми. Перший етап експериментів полягав у
**
63
реєстрації ЧСС під час їжодобувних рухів у інтактних щурів із виробленою стійкою моторною навичкою. До початку їжодобувного руху значення ЧСС становило 414 ± 0,8 хв-1, а під час реалізації моторної програми знижувалося до 344 ± 1,7 хв-1, тобто, майже на 20 % нижче вихідного рівня і є статистично значимим (р<0,05). Для виключення вагусного впливу на хронотропну функцію серця другим етапом експерименту була реєстрація ЧСС під час їжодобувних рухів у цих же щурів на фоні внутрішньочеревного введення атропіну сульфату в дозі 1,7 мг/кг.
Результати: фармакологічна блокада дії блукаючого нерва атропіном викликає суттєве збільшення фонової ЧСС порівняно з контролем до величини 487±10 хв-1 (на 11 %, р<0,05), але не „виключає” явище короткочасної рухової брадікардії під час виконання щурами їжодобувного руху.
Висновки: Збереження явища короткочасної рухової брадікардії на фоні атропінової блокади може бути пояснено реципрокним центральним гальмуванням збуджуючого впливу симпатичної нервової системи на хронотропну функцію серця.
МЕТОДИКА КРИОПРИПАРИРОВАНИЯ ТРУПНОГО МАТЕРИАЛА НА ПРИМЕРЕ СЕРДЦА ЧЕЛОВЕКА
Мармыш С. С., Горустович О. А., Стрельчук С. М.
Гродненский государственный медицинский университет, Гродно, Беларусь
Как известно нормальная анатомия сложная и многорганная наука требующая определенного подхода в ее изучении. Ввиду быстрого развития медицинских наук, требования к фундаментальным наукам так же повышаются. Не секрет что основой нормальной анатомии является информация, полученная непосредственно с трупного материала и анатомических препаратов. По этой причине, высокие требования прежде всего касаются повышения качества изготовления препаратов, усовершенствования и ускорения методик препарации, а также снижения токсического влияния на организм бальзамирующих растворов
Цели: Усовершенствовать методы традиционного препарирования трупного материала. Задачи: Улучшить качество анатомических препаратов. Ускорить процесс препарирование трупного материала.
Материал исследования: 45 препаратов сердца человека.
Методы исследования: Макропрепарирование, микропрепарирование. Результаты исследования: Разработанный нами метод криопрепарации
подразумевает под собой послойное пропитывание органа определенными растворами (Sol1 и Sol2), имеющих разную температуру (T) замерзания, с последующей заморозкой и удалением лишних тканей.
Препарирование протекает в 6 этапов: 1. Препарат сердца человека промывается водой до полного вымывания крови или формалина.2. Снимается эпикард. 3. Препарат помещается в (Sol1) на 40 минут + заполнение раствором ВА. Пропитывается ткань для сохранения. 4. Инъекционно пропитывается ткань подлежащая удалению. (Sol2) 5. Заморозка.6. Удаление жировой ткани.
Практическая значимость: Предложен авторский метод улучшения качества традиционного препарирования. Новая методика позволяет значительно сократить время на изготовление препарата, а также значительно улучшить его качество. Так
**

64
как в основе метода лежит заморозка объекта препарации, это позволяет избежать негативного влияния бальзамирующих растворов на дыхательные пути и на организм в целом. (В частности формалина). Методика позволяет полностью удалить жировую ткань, улучшает визуализацию ВА, мелкие сосуды не перерезаются так часто, как при классическом препарировании, не дает волокниться миокарду.
ВИКОРИСТАННЯ ЛОКАЛЬНОГО ВЕЙВЛЕТ-АНАЛІЗУ МЮЛЛЕРМАТРИЧНИХ ЗОБРАЖЕНЬ ЗРІЗІВ ТКАНИНИ МІОКАРДА ЛЮДИНИ ДЛЯ
ДІАГНОСТИКИ ГОСТРОЇ КОРОНАРНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ Сивокоровська А. С, Саркісова Ю. В., Павлюкович О. В.,
Андрійчук А. О.
Буковинський державний медичний університет, Чернівці, Україна
Актуальність. Діагностика гострої коронарної недостатності в практиці судово-медичного експерта є досить складним завданням. Багато наявних методів є в значній мірі суб’єктивними та не можуть бути використані для судово-слідчих органів. Тому актуальним залишається розробка методів, що практично допоможуть лікарю в діагностиці гострого ішемічного пошкодження міокарда.
Мета роботи: Ми пропонуємо використання локального вейвлет-аналізу з метою визначення статистичних параметрів, які характеризують розподіли вейвлеткоефіцієнтів азимутів поляризації лазерного зображення зрізу міокарда людини для діагностики настання смерті внаслідок гострої коронарної недостатності.
Матеріали та методи. Досліджувались 45 зразків міокарда при ГКН та 30 зразків контрольної групи. Дослідження проведено в стандартному розташуванні лазерного поляриметра.
Порівняльний аналіз статистичної структури автокореляційних функцій розподілів вейвлет-коефіцієнтфв поляризаційних мап еліптичності лазерних зображень гістологічних зрізів тканини міокарда обох груп виявив суттєве збільшення розбіжностей величин статистичних моментів 3-4-го порядків визначених для різних масштабів МНАТ-вейвлету.
Висновки: проведене нами дослідження виявило діагностичну ефективність вейвлет-аналізу координатних розподілів еліптичності поляризації лазерних зображень гістологічних зрізів тканини міокарда у діагностиці ГКН.
УЛЬТРАМІКРОСКОПІЧНІ ЗМІНИ ПІНЕАЛЬНОЇ ЗАЛОЗИ ВИКЛИКАНІ БЛОКАДОЮ БЕТА-АДРЕНОРЕЦЕПТОРІВ
Кривчанська М. І., Пішак О. В.*
Буковинський державний медичний університет, Чернівці, Україна Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, Чернівці,
Україна*
Експерименти проведено на 72 білих нелінійних статевозрілих щурах-самцях. За стандартних умов освітлення (12С:12Т), вивчали ультрамікроскопічні зміни пінеальної залози викликані блокадою бета-адренорецепторів – анаприліном, неселективним бета-адреноблокатором, який уводили внутрішньоочеревинно
**
65
щоденно у дозі 2,5 мг/кг маси тіла на дистильованій воді о 19.00 год впродовж 7 днів експерименту.
Проведені субмікроскопічні дослідження стану пінеальної залози при дії анаприліну за умов (12С: 12Т) встановили, що на 02.00 та на 14.00 години у складі часточок зростає вміст «темних» пінеалоцитів. Їх гіалоплазма має підвищену електронну щільність.
Пригнічення секреторної активності пінеалоцитів проявляється зменшенням площі ядер «темних» клітин, вони мають значні інвагінації каріолеми. В ядерній оболонці слабко контуруються ядерні пори, в каріоплазмі наявні ділянки гетерохроматину. Гіпотрофовані ядерця ущільнені і різко осміофільні. У цитоплазмі таких пінеалоцитів спостерігається осміофільна гіалоплазма, в якій наявні пошкоджені органели, мітохондрії з просвітленим матриксом та деструкцією крист. Характерно нерівномірне потовщення канальців гладенький ендоплазматичний ретикулум і цистерн комплексу Гольджі. У таких клітинах мало гормональних гранул.
Субмікроскопічно каріоплазма «світлих» пінеалоцитів виповнена еухроматином, проте ядерце – ущільнене, осміофільне, а в каріолемі спостерігається мало ядерних пор, в окремих ділянках збільшений перинуклеарний простір. У цитоплазмі містяться поодинокі дрібні осміофільні гранули з серотоніном. Наявні мітохондрії округлої і зміненої форми, що містять вогнищево просвітлений матрикс і небагато крист. Такий субмікроскопічний стан пінеалоцитів свідчить про зниження їх функціональної активності в умовах даного експерименту.
**

66
СЕКЦІЯ МЕДИЧНОЇ БІОЛОГІЇ, ГІГІЄНИ ЛЮДИНИ, БІОФІЗИКИ ТА МЕДИЧНОЇ АПАРАТУРИ
Секция медицинской биологии, гигиены человека, биофизики и медицинской аппаратуры
Section of Medical Biology, Human Health, Biophysics and Medical Equipment
________________________________________________________
ВПЛИВ ЕЛЕКТРИЧНОГО ПОДРАЗНЕННЯ ПАЛЕОЦЕРЕБЕЛУМУ НА ВМІСТ ФАКТОРУ РОСТУ ЕНДОТЕЛІЮ СУДИН У ЩУРІВ З
СТРЕПТОЗОТОЦИН-ІНДУКОВАНИМ ДІАБЕТОМ. Єрін А. Ю.
Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна
Зважаючи на патогенетичну роль фактору росту ендотелію судин (ФРЕС) у формуванні діабетичної ретинопатії, завданням дослідження було вивчення впливу електричних подразнень (ЕП) старої кори мозочка на вміст ФРЕС в очній рідині щурів з експериментальним діабетом. Діабет у щурів моделювали шляхом однократного підшкірного застосування стрептозотоцину (СТЗ) в дозі 60,0 мг/кг. Через 48 г з моменту введення СТЗ моніторували рівень глюкози в крові і в спостереження включали тих щурів, у яких вміст цукру на цей момент був вищим від 13 ммоль/Л. ФРЕС у щурів зі стрептозотоцин-індукованим діабетом визначали в очній рідині, яку шляхом пункції отримували з передньої камери ока через чотири місяці з моменту відтворення діабету та через 1,5 години з моменту завершення 20 сеансів ЕП мозочка (100 Гц, 120 мкА, 0,25 мс). При цьому внутрішньоочну рідину, яку отримували шляхом пункції передньої камери ока, збирали в одну порцію з чотирьох очних яблук у двох щурів. Визначення вмісту ФРЕС за допомогою твердофазного імуноферментного методу (ELISA) засвідчило, що його середній у щурів із діабетом склав 102,7+ 10,6 пг/мл і більше, ніж вдвічі перевищував такий в групі інтактних щурів (P<0,05). На тлі застосування ЕП палеоцеребелярної кори (20 сеансів) вміст ФРЕС в очній рідині був нижчим порівняно з таким у щурів із експериментальним діабетом за відсутності ЕП на 35,8% (P<0,05) і одночасно не відрізнявся від показника у інтактних щурів (P>0,05).
Таким чином, отримані результати свідчать про зниження вмісту ендотеліального фактору росту судин у щурів з експериментальним цукровим діабетом в очній рідині під впливом ЕП палеоцеребелярної кори.
**
67
ОСОБЛИВОСТІ СУДОМ, ЩО ВИКЛИКАНІ ЕПІЛЕПТОГЕНАМИ З РІЗНИМ МЕХАНІЗМОМ НЕЙРОТРОПНОЇ ДІЇ ЗА УМОВ ПОЄДНАНОГО
ЗАСТОСУВАННЯ ЛЕВЕТИРАЦЕТАМУ ТА НІКОТИНАМІДУ Заровная Г. А., Єрін А. Ю.
Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна
Встановлено, що через 1,0 год з моменту застосування леветирацетаму (ЛВР, 100 мг/кг, в/очер) та нікотінаміду (50,0 мг/кг, в/очер) нутрішньогіпокампальна мікроін’єкція розчину пеніціліну (100 МО) викликала формування вогнищ латентний період виникнення яких був більшим, ніж у щурів контрольної групи на 18,1%, потужність епілептичної активності – меньшою на 11,9%, а тривалість існування вогнищ меньшою ніж в контролі на 22,7% (P<0,05). В той же час, мікроін’єкція розчину NMDA викликала у щурів досліджуваної групи розвиток спайкових потенціалів, латентний період появи яких був на 62,1% більшим, ніж в контролі (P<0,01). В 3 із 9 спостережень впродовж 3- 10 хв відбувалосьзбільшення частоти та амплітуди розрядів, і у тварин виникали іктальні розряди. Потужність вогнищевої активності, яка була вимірена до початку іктальної активності, була меншою, ніж у щурів контрольної групи в 2,05 рази (P<0,001). Тривалість існування вогнищ також була в 1,87 рази меншою, ніж в контролі (P<0,001). Внутрішньогіпокампальна мікроін’єкція розчину каїнової кислоти спроводжувалась розвитком перших спайкових потенціалів, латентний період появи яких був більшим від такого в контролі на 31,3% (P<0,05). Тривалість існування епілептичних вогнищ також була меншою, ніж в контролі на 57,5% (Р< 0,01). За умов введення ЛВР та нікотинаміду у щурів спостерігалось суттєве зниження середньо ефективної дози ED50, яка викликала клонічні судоми – в 2,13 рази у порівнянні до відповідного показника в групі інтактних щурів (0,63+ 0,05 мкг) (P<0,05).
Таким чином, поєднане використання ЛВР та нікотинаміду викликає значний за виразністю протисудомний вплив на різних моделях судом.
ОСОБЛИВОСТІ ЕЛЕКТРОКОРТІКОГРАМИ ЩУРІВ З АБСАНСНОЮ ФОРМОЮ ЕПІЛЕПСІЇ ЗА УМОВ ЗАСТОСУВАННЯ
ТРАНСКРАНІАЛЬНОГО МАГНІТНОГО ПОДРАЗНЕННЯ Чубач В. С.
Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна
Завданням дослідження було вивчення впливу транскраніального магнітного подразнення (ТМП) на моделі абсансної епілепсії та побудови моделей взаємовідносин електричної активності структур мозку на основі множинної лінійної регресії. Для ТМП використовували апарат «Авімп», який генерував магнітні імпульси з величиною індукції на висоті їх розвитку в 1,5 Тл. Всього щурам, яких було фіксовано в пластмасових футлярах наносили подразнення двадцятьма імпульсами при відстані між котушкою та поверхнею черепа в 3,0 см та частоті подразнень 0,3 Гц. Вихідна електрокортикографічна (ЕКоГ) акитивність у щурів, яким застосовували підпорогову дозу коразолу (30,0 мг/кг, в/очер) характеризувалась формуванням спайк – хвильових комплексів. Після застосування ТМП спостерігалось зниження потужності біоелектричної активності дельта-,
**
68
альфадіапазонів при відносному збереженні коливань високочастотного діапазону та тенденції до підвищення високочастотних коливань гама-діапазону в старій корі мозочка. Використання методу множинної лінейної регресії з визначенням напрямку та характеру взаємозв’язків окремих зон мозку засвідчило, що взаємопозитивні впливи між структурами кори мозку та мозочка під час генерування спайкхвильових комплексів переважно формували за участі лівої півкулі мозку. Причому, в період спайк-хвильової активності формувалась єдина система на основі виключно позитивних зв’язків взаємного характеру. В період після ТМП на тлі пригнічення спайк-хвильової активності спостерігалось формування позитивних зв’язків між мозочком та корою правої півкулі, що може свідчити про участь мозочка, який збуджувався під впливом ТМП в контролі спайк-хвильової активності.
ГИГИЕНИЧЕСКИЙ АСПЕКТ ОСОБЕННОСТЕЙ ВОЗДЕЙСТВИЯ ПСИХОГЕННОГО ФАКТОРА НА ПСИХОЭМОЦИОНАЛЬНОЕ
НАПРЯЖЕНИЕ У СТУДЕНТОВ МЕДИКОВ Войт А. Н., Шаныгин А. В.
Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина
Актуальность работы - проблемы стресса в последнее время является одной из самых актуальных тем в мировой науке и практике. Подготовка студентов в медицинских учебных заведениях является весьма специфической, что не исключает возникновения стрессовых состояний. Результаты последних исследований свидетельствуют о том, что экзаменационный стресс является одной из возможных причин ухудшения соматического и нервно-психического здоровья студентов.
Цель работы – изучить особенности проявлений стрессовых состояний у студентов-медиков, а также влияние стресса на соматическое здоровье и психоэмоциональную сферу, разработать мероприятия направленные на сохранение или повышение стрессоустойчивости студентов во время сессии.
В исследовании приняло участие 60 студентов, которые были разделены на две группы: группа №1 (основная), и группа №2 (контрольная). Исследование включало в себя 2 этапа, которые заключались в том, что студенты группы №1 проходили тестирование до и после экзамена. Оценивание состояло из: определения нервно-психического напряжения (по методике Т. Немчина), определение уровня глюкозы в крови натощак, определение частоты сердечных сокращений, уровня артериального давления. Студенты группы номер №2 (контроль), проходили исследования, аналогичные группе №1 в условиях учебного расписания до и после занятий.
Вывод: анализ полученных данных позволяет сделать вывод, что во время экзаменационной сессии на студентов оказывается влияние стресса средней степени тяжести, о чем свидетельствуют изменения как психологического, так и соматического состояния здоровья исследуемых. У студентов произошло снижение продуктивности деятельности и усилилось ощущения физического дискомфорта.
**
69
ГІГІЄНІЧНИЙ МОНІТОРІНГ ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ УКРАЇНСЬКОГО ПРИДУНАВ’Я Заровна Г. О.
Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна
Актуальність роботи. З кожним роком людство все більше потерпає від нестачі чистої води. Водокористування населення України майже на 80 % забезпечується із поверхневих джерел, які є найбільш забрудненими. На території
України особливої |
уваги заслуговує гирлова зона ріки Дунай |
та регіон |
придунайських озер. |
Однією з актуальних проблем, яка помітно стримує соціально- |
економічний розвиток Українського Придунав'я, є незадовільна екологічна ситуація яка певною мірою, є причиною демографічної кризи в регіоні. Аналіз джерел літератури показав обмежену кількість даних щодо екологічного стану водних ресурсів Українського Придунав'я.
Мета роботи: аналіз даних моніторингу стану водних об'єктів Українського Придунав'я
В ході роботи був проведен аналіз результатів моніторингу стану водних об'єктів Українського Придунав'я в місцях водокористування населення за 20092013 рр., який показав, що у воді р. Дунай, протягом усього періоду досліджень, вміст неорганічних сполук азоту складав: у м. Ізмаїл коливання складали: 6,346 -
15,011 мг / дм3, у м. Рені - 4,14 - 11,747 мг / дм3, у м. Кілія - 2,348 - 10,626 мг / дм3, м.
Вилкове - 2,488 - 7,346 мг / дм3. Хоча средній вміст неорганічних сполук азоту в воді р. Дунай (на українській частині), по літературним даним, складає 1,55 мг/дм3. Результати фізико-хімічних та санітарно-хімічних досліджень води з зрошувального каналу р. Дунай - оз. Сасик і в самому оз. Сасик свідчать про погіршення якості води р. Дунай, за такими показниками: кольоровість; окислюваність; загальна жорсткість; вмісту магнію; хлоридів; сульфатів; сухому залишку.
Продовження досліджень дозволить отримати адекватну гігієнічну і медикоекологічну оцінку стану водних ресурсів Українського Придунав'я та розробити рекомендації щодо мінімізації впливу водного фактора на здоров'я населення.
ГІГІЄНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВОДИ З РІЧОК ДНІСТЕР ТА ДУНАЙ
Кучківський Р. В.
Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна
Актуальність роботи - на протязі останніх років продовжують залишатися високими рівні антропогенного забруднення основних рік області – Дністер та Дунай, які є джерелами цетралізованого водопостачання прибережних міст, міста Одеси та приміських населених пунктів.
Так, майже третина досліджених проб води з річки Дунай не відповідала вимогам діючого законодавства за вмістом органічних речовин, заліза, марганцю. Відмічались перевищення ГДК по вмісту ціанідів в 1,2 рази, заліза в 3-5 разів, марганцю в 1,5-2 рази внаслідок аварійного скиду забруднень з території Румунії.
Ціль - моніторинг якості води ріки Дністер в останні роки свідчить про наявність відхилень від діючих нормативів в її якісному складі. Так, загальна
**
70
мінералізація річкової води коливалась в межах 357,2-840,0 мг/л з середніми значеннями – 57мг/л, жорсткість складала від 3,7 до 7,1 мг-екв/л, завислі речовини
всередньому – 97,4 мг/л.
Вм. Одесі внаслідок недостатньої бар’єрної функції водоочисних споруд і посиленого режиму хлорування реєструвались перевищення нормативних вимог вмісту хлорорганічних сполук у 13-23% досліджених проб. Внаслідок незадовільного санітарно-технічного стану водопровідних споруд та високих рівнів забруднення джерел водопостачання з поверхневих водойм реєструється високий рівень бактеріального забруднення водопровідної води, який в середньому по області складає 10%.
Висновок: стабільно високі показники бактеріального забруднення реєструвались з комунальних водопроводів СМТ. Любашівки, Красних Вікон, Комінтернівського, Роздільна, Тарутіно, а також з сільських водопроводів 9 районів, де відсотки нестандартних проб по бак показникам значно перевищували середні по області і досягали 25-66%.
ВПЛИВ УРБОЕКОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ НА СТАН ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ
Сосіна А. С.
Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна
Актуальність роботи – на сучасному етапі розвитку суспільства стан здоров'я населення залежить від якості урбоекологічних факторів в місцях їх постійного мешкання.
Ціль роботи – нами проаналізована захворюваність населення в окремих містах Півдня України, які якраз і відрізняються різним рівнем урбанізації. Для вирішення цієї задачі захворюваність людей в місті Одеса була прийнята за 100%. Встановлено, що вона на 17% нижче в стародавніх містах (Білгород – Дністровський, Ізмаїл), а в сучасних містах (Іллічівськ, Южне) – різниця досягає вже 35%. Таку ситуацію можна пояснити, на наш погляд, відмінними урбоекологічними обставинами в різних населених пунктах. В старих великих містах (Одеса) склалася своя інфраструктура, яка залежить від стану та якості урбанізації в конкретних умовах, а якраз саме антропогенний вплив на стан здоров'я населення і визначається структурою та якістю містоутворюючих факторів, їх технічним станом, наявністю шкідливих викидів в навколишнє середовище, тощо.
Достовірно краща ситуація складається в сучасних нових містах. Урбоекологічні фактори в них технічно оснащені новітнішими елементами, що мають значно менший негативний вплив на здоров'я населення.
Висновок: таким чином, можна констатувати, що захворюваність населення залежить від особливостей існування та функціонування міста, його віку, географічних та технічних характеристик, містоутворюючих структур, додержання гігієнічних критеріїв урбосистем, а також ступеню культури населення. Багато з цього залежить від політичних та економічних обставин, в тому числі і скорочення рівня споживання насамперед найцінніших продуктів харчування, які, на жаль, не завжди узгоджені з потребами населення.
**