konf_mat_tez_2015

51

МОРФОЛОГІЧНИЙ СТАН МІОКАРДУ ЩУРІВ ПРИ МНОГОРАЗОВОМУ ЗАСТОСУВАННІ БЛЕОМІЦИНУ

Бестанчук О. М., Іванюк А. В.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Сучасна онкологія турбується не тільки про збереження і збільшення тривалості життя хворих пацієнтів а й зменшення негативних наслідків лікування, чим забезпечується покращення якості життя в період після терапії.

Мета дослідження: дослідити морфологічний стан міокарду щурів при многоразовому введенні введенні блеоміцину у організм та вивчити характер і ступінь структурних змін міокарду щурів

Матеріали і методи. Досліднження проведено на 14-ти статевозрілих щурах обох статей лінії Вістар масою тіла 237 ± 20 г., розподілених на дві частини: контрольну і дослідну. Тварини контрольної групи не отримували ніяких препаратів, тварини дослідної групи отримували інтраперитонеально в дозі 0.5МЕ/кг на 1-й і на 8-й день експерименту протипухлинний препарат блеоміцин (реєстраційне посвідчення № 648 от 11.11.08г.). Матеріал здобували оперативним шляхом на 28 –й день експерименту. Здобутий матеріал фіксували та досліджували за стандартними гістологічними та гістохімічними методиками.

Результати і обговорення. У тварин контрольної групи серця макроскопічно мали звичайні морфологічні характеристики. Мікроскопічно міокард мав типову будову.

На 28 -й день експерименту маса серця становила 1,1 г ± 0,19 м. Макроскопічно міокард в'ялий, тьмяний на розрізі. У стінці серця, особливо правого шлуночка і міжшлуночкової перетинки, виявляються множинні вогнища жовтосірого кольору. При світлооптичному дослідженні матеріалу виявляються виражені морфологічні зміни з боку судинного русла. Дрібні артерії спазмовані; розвиваються дистрофічні зміни ендотеліоцитів, вони набряклі, злущуються. Внутрішня еластична мембрана гофрована; м'язова оболонка набрякла, імбібірована фібрином. У гладких міоцитах виявляється виражений перинуклеарний набряк. Для КМЦ характерна контрактурна дегенерація, боковий міоцітолізис, периваскулярні мікроінфаркти з лейкоцитарної реакцією. У субендокардіальному шарі міокарда та в ендокарді розвивається фіброз. У міокарді цієї зони розвивається значний інтрацелюллярний набряк з дисоціацією і зміною кількості міофібрил аж до руйнування КМЦ. Зустрічаються розшаровуючі гематоми задньої стінки правого шлуночка.

Висновки. Отже, двократне введення блеоміціну у організм щурів виклікає віражені морфофункціональні зміни всіх компонентів серця. У судинах серця зміни розвиваються першими – формуваня стазів, сладжів, мікротромбів. У міокарді розвивається контрактурна дегенерація кардіоміоцитів, бічний міоцітоліз, пошкодження ендокарда з формуванням вогнищ фіброзу.

**

52

ІМУНОГІСТОХІМІЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ КОМПОНЕНТІВ ДЕСМОПЛАСТИЧНОЇ СТРОМИ ПРОТОКОВОЇ АДЕНОКАРЦИНОМИ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ

Євсєєв А. В.

Запорізький державний медичний університет, Запоріжжя, Україна

Однією з патогістологічних особливостей протокової аденокарциноми (ПА) підшлункової залози (ПЗ) є виразна десмопластична реакція строми, що складає до 80% об’єму пухлинної тканини, яка відіграє важливу роль у «захисті» пухлинних клітин від хіміотерапії та збільшенні ризику метастазування.

Метою роботи стало кількісне визначення певних компонентів строми ПА ПЗ. Дослідження провели на післяопераційному матеріалі 50 хворих на ПА ПЗ.

Імуногістохімічні (ІГХ) дослідження виконали з використанням первинних антитіл до α-ізоформи гладком’язового актину (α-SMA), десміну і фібронектину (DAKO, США). ІГХ препарати фотографували в мікроскопі Axioplan 2 (Carl Zeiss, Німеччина) та провели фотоморфометричне визначення відносної площі імунопозитивних структур за допомогою програми ImageJ. Отримані дані обробили статистично за допомогою програми Statistica 6.0.

В результаті дослідження встановлено, що десмопластична строма ПА ПЗ є імунопозитивною на α-SMA і десмін, які виявляються у цитоплазмі активованих панкреатичних зірчастих клітин (ПЗК) та у складі фібрилярного компоненту строми; а також на фібронектин, який виявляється у вигляді дифузного імунозабарвлення позаклітинного матриксу та фібрилярних структур. За даними цифрової фотоморфометрії відносна площа, яку займає α-SMA+ структури, складає

28,54±6,09%, десмін+ – 8,60±5,16%, фібронектин+ структури – 36,10±5,06%.

Кореляційний аналіз показав наявність прямого сильного зв’язку між рівнями експресії всіх досліджуваних маркерів. Так, коефіцієнт кореляції Пірсона r (α-SMA ↔ десмін) = +0,71, r (α-SMA ↔ фібронектин) = +0,82, r (десмін ↔ фібронектин) = +0,74 (p<0,05 в усіх групах), що вказує на провідну роль активованих α-SMA+ ПЗК у синтезі компонентів десмопластичної строми ПА ПЗ.

ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПРЕСІЇ КОЛАГЕНІВ У ПЛАЦЕНТІ ВІЛІНФІКОВАНИХ ЖІНОК

Петренко О. О.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

У вагітних ВІЛ є однією з причин розвитку фетоплацентарної недостатності та негативного впливу на внутрішньоутробний стан плода, при цьому стан його багато в чому залежить від збереження і можливості реалізації компенсаторнопристосувальних реакцій плаценти. Важливим компонентом вивчення системи мати-плацента-плід є морфологічне дослідження плаценти із кількісною оцінкою патологічних процесів, що в ній відбуваються.

Основним завданням дослідження було вивчення особливостей колагенутворення в плаценті вагітних жінок з ВІЛ-інфекцією.

Для вирішення поставленого завдання було створено такі групи спостереження: перша група (контрольна) – 10 послідів, які було отримано від

**

53

здорових жінок; другу групу спостережень становили 20 послідів від 20 жінок з ВІЛ-інфекцією (ін’єкційний спосіб зараження), які не отримували специфічного противірусного лікування; третя група спостережень – 15 послідів від 15 жінок з ВІЛ-інфекцією (ін’єкційний спосіб зараження), які отримували специфічне противірусне лікування; четверта група спостережень – 10 послідів від 10 жінок з ВІЛ-інфекцією (неін’єкційний спосіб зараження).

Імуногістохімічне дослідження проводили непрямим і прямим методами Кунса за методикою Brosman (1979). Колагени типували мишачими моноклональними антитілами до колагенів I, IV типів (Novocastra Laboratories Ltd.). Колаген ІІІ типу визначали за допомогою МКА до колагену ІІІ типу (IMTEK, Ltd., Росія). Препарати вивчали в люмінесцентному мікроскопі «Axioskop 40» (Carl Zeiss, Німеччина). Інтенсивність флюоресценції колагенів визначали на мікропрепаратах за методом Г.І. Губіної-Вакулик та співавторів.

Під час імуногістохімічного дослідження було встановлено достовірне збільшення оптичної щільності колагенів І, III і IV типів у ворсинчастому хоріоні плацент всіх основних груп спостережень, причому оптична щільність колагенів І і IV типів максимальна в групі з неін’єкційним шляхом зараження – (0,337±0,025) та (0,232±0,016) ум. од. відповідно, що свідчить про наявність фіброзних змін, а колагену ІІІ типу – максимальна в групі з ін’єкційним шляхом зараження без лікування – (0,430±0,006) ум. од., що пов’язано з незрілістю ворсинчастого хоріона.

Вищезазначені показники, що відображають порушення компенсаторнопристосувальних процесів в плаценті, можливо використовувати для діагностики та прогнозування перинатальних наслідків.

ПАТОМОФОЛОГІЧНІ ОСОСБЛИВОСТІ ГЛАДКОМ’ЯЗОВИХ ДОБРОЯКІСНИХ УТВОРЮВАНЬ МАТКИ У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО

ВІКУ Маріогло Я. О.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Світова статистика наголошує, що 20-30% жінок, переважно репродуктивного віку, страждають порушеннями менструальної та дітородної функцій, що обумовлені розвитком міом матки, які не часто, але супроводжуються малігнезацією.

Мета дослідження: виявити клініко-морфологічну кореляцію і визначити ступінь ураження матки при диференційній діагностиці міом матки.

Матеріал і методи. Досліждення проведено на базі кафедри акушерства та гінекології №1 зумістно з кафедрою патологічної анатомії з секційним курсом. Проведено комплексне обстеження 40 жінок у віці від 28 до 38 років з лікувальною лапароскопією та з послідуючими морфологічними дослідженнями за стандартними методиками.

Результати дослідження. У зв’язку з наявністю клінічних симптомів міоми матки (швидкий ріст міоматозних узлів, болючі та рясні кровотечі, порушення функцій суміжніх органів – сечового міхура та кишковика) жінкам проведена операція – консервативна міомєктомія.

**

54

Патоморфологічне дослідження у 38 пацієнток встановило діагноз фібролейоміома матки. У жінок цієї групи клінічно серед симптомів превалювали кровотечі. Гістологічно у структурі досліджених фіброматозних узлів спостерігали переважання стромального компоненту (співвідношення м'язової та сполучної тканини 1: 2 -1: 3).

В двох останніх випадках гістологічно діагностована клітинна лейоміома матки (з високим індексом клітиної проліферації). Клінічно у хворих цієї групи разом з кровотечею, констатували швидкий ріст вузлів. Мікроскопічно в них спостерігали переважання гладко-м'язових клітин міометрію, кількість мітотичних поділів до 5 – 6 в полі зору. Морфогенетично розвиток лейоміоми можна розподілити послідовні стадії: I ст. – у міометрії утворювалась активна зона зростання у вигляді периваскулярних клітинних муфт з посиленою проліферацією гладком'язових клітин; II ст. – зростання доброякісної пухлини без ознак диференціювання; IIIст. – збільшення пухлини з диференціюванням, дозріванням і поступовим розростанням фіброзної тканини.

Отже, проведені дослідження дозволяють виявити залежність клінічних симптомів від морфологічної характеристки пухлини та визначити стадії розвитку патології матки, що може бути важливим критерієм в діагностиці і прогнозуванні перебігу хвороби.

ЗАСТОСУВАННЯ ЗБАГАЧЕНОЇ ТРОМБОЦИТАМИ ПЛАЗМИ (ЗТП) ПРИ ІНДУКОВАНОМУ ТОКСИЧНОМУ ГЕПАТИТІ В ЕКСПЕРИМЕНТІ

Покора Є. Є.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Розробка нових методів лікування токсичних гепатитів є сьогодні досить актуальним питанням, адже відсоток смертності від хронічних хвороб печінки невпинно зростає. Одним з провідних методів лікування у сучасній регенеративній медицині є використання збагаченої тромбоцитами плазми. Тому, метою дослідження стало вивчення змін патоморфологічної картини печінки за умов використання збагаченої тромбоцитами плазми при індукованому токсичному гепатиті в експерименті.

Матеріали та методи. Матеріалами дослідження стали 80 білих щурів лінії Wistar. Токсичний гепатит моделювали шляхом перорального введення 50 % олійного розчину чотирьоххлористого вуглецю (CCl4) в дозі 0,1 мл через добу, та заміною питної води на 10% розчин етанолу протягом 12 тижнів. ЗТП отримували з периферійної крові тварин за допомогою апарата Smart Prep (Harvester Corp.). ЗТП вводили ін’єкційно в тканину печінки (в ліву та праву бокові долі) по 0,1 мл двічі інтервалом у 2 тижня. Тварин виводили з експерименту на 14, 28, 42 -й дні після останньої ін’єкції ЗТП. Вилучену печінку фіксували в 10 % розчині формаліну. Парафінові зрізи фарбували за Гематоксилін еозином, Ван – Гізоном, Судан ІІІ, проводили PAS -реакцією. Препарати вивчали за допомогою світлового мікроскопа

«Leica – DMLS».

Результати: Мікроскопічно у групи без корекції було виявлено: мостовидні та ступінчаті некрози, дискомплексацію печінкових балок, дифузну жирову, білкову

**

55

дистрофії, периваскулярну лімфо-гістіоцитарну інфільтрацію, вогнищевий внутрішньоклітинний холестаз. У тварин після корекції ЗТП мікроскопічно – слабо виражені запальні процеси. Таким чином можна зробити висновок, що ЗТП підвищує регенераторні здібності тканини печінки за умов індукованого токсичного гепатиту.

КЛІНІКО-МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АДЕНОМІОЗУ В ПОСТМЕНОПАУЗІ

Гончаренко Г. Ю.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Едометріоз – процес, при якому поза межами порожнини матки відбувається розростання ендометрію, що викликає структурно-функціональні зміни в репродуктивній системі жінок, є причиною втрати працездатності. В 70-80% випадків ендометріоз представлений аденоміозом (АД) і характеризується розвитком ендометріоїдних гетеротопій в межах тіла матки. Визначення рівня експресії AR(андрогенових) і ER(естрогенових) рецепторів за наявності АД в постменопаузі – сучасний напрямок у вивченні патогенезу АД.

Метою дослідження є визначення порівняння рецепторного стану ендометрію і фокусів аденоміозу у пацієнток в постменопаузі.

Матеріалом для дослідження слугував операційний матеріал (видалені матки) від 30 пацієнток у віці 51-73 років з АД за наявності фонової патології (ендометріоїдна аденокарцинома тіла матки та гіперплазія ендометрію) чи без такої, які перебували на лікуванні в Університетській клініці ОНМедУ за період червень 2013 – жовтень 2014рр. Пацієнтки були розділені на 3 групи: 1)10 жінок з АД та гіперпластичними процесами в ендометрії; 2)10 жінок з АД і аденокарциномою тіла матки; 3)10 жінок (контрольна група) – з віковими змінами та АД.

Була розроблена карта на основі клініко-анамнестичних і інструментальнодіагностичних даних, за допомогою якої вивчали особливості прояву зазначеної патології. Під час виконання роботи було здійснено імуногістохімічне дослідження для вивчення стану рецепторного апарату до маркерів AR і ER у жінок з АД за наявності чи відсутності фонової патології в постменопаузі. Отримані данні свідчать про високий рівень експресії ER та AR рецепторів у жінок з АД і гіперпластичними процесами в ендометрії та аденокарциномою ендометрію тіла матки. У контрольній групі ці показники були значно менші.

На підставі отриманих результатів оцінена роль ER та AR рецепторного апарату у патогенезі АД в постменопаузі.

ОСОБЛИВОСТІ ВХІДНИХ ВОГНЕПАЛЬНИХ УШКОДЖЕНЬ, СПРИЧИНЕНИХ БОЄПРИПАСАМИ НЕСМЕРТЕЛЬНОЇ ДІЇ

Довгенко О. О.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

На сьогоднішній день у зв’язку з широкою розповсюдженістю травматичної зброї одним з основних питань судової медицини є вивчення особливостей вогнепальних ушкоджень, спричинених боєприпасами не смертельної дії. У зв’язку

**

56

з високою варіативністю даних боєприпасів (гумові кулі з різною щільністю матеріалу, гумові кули зі стрижнем, пластмасові кулі) та особливістю застосування такої зброї (значна кількість ушкоджень (23%) були спричинені в голову) метою дослідження було вивчення особливостей вхідних вогнепальних пошкоджень в результаті пострілів з травматичної зброї. Для досягнення мети досліджували вогнепальні пошкодження боєприпасами несмертельної дії за період 2007-2014 р.р., які були досліджені у відділені судово-медичної криміналістики Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи. За результатами досліджень було виявлено, що більшість ушкоджень мають округлу, рідше – не правильну форму. В 98% випадків дані ушкодження є сліпими. В 78% випадків при дослідженні додаткових факторів пострілу виявлялась металізація (викликана мікротравматизацією ствола зброї), в 52% випадків – кіптява, в 34 % випадків – порошинки. Ушкодження в ділянку грудної клітини супроводжувались в більшості випадків переламами ребер, ушкодження в ділянку черевної порожнини – мікророзривами внутрішніх органів. При дослідженні вогнепальних ушкоджень в результаті пострілів впритул спостерігались мікророзриви тканин навколо вхідного вогнепального отвору в результаті дії порохових газів. Сліди дифеніламіну, що формується в якості продукту згоряння пороху, виявлялися лише у 14% випадків. Таким чином, в результаті проведених досліджень було визначено, що в результаті застосування зброї, призначеної для відстрілу боєприпасів несмертельної дії, при пострілах з близької дистанції формуються вогнепальні ушкодження, які за своїми морфологічним характеристикам та наявністю додаткових факторів пострілу відрізняються від кульових вогнепальних ушкоджень.

ДОСЛІДЖЕННЯ РІЗНОМАНІТНИХ ВОДОЙМ ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ ДІАТОМЕЙ З МЕТОЮ ВИЗНАЧЕННЯ ДІАТОМОВОГО ПЛАНКТОНУ

Житкевич В. І.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Виявлення під час мікроскопічного дослідження у внутрішніх органах планктону (окрім легень, куди він може потрапити і посмертно) є важливою ознакою справжнього утоплення. Важливість цієї ознаки також полягає у тому, що вона зберігається за наявності пізніх трупних змін (гниття). У зв’язку з тим, що смертність від утоплення часто діагностується дуже важко, при дослідження трупу, який перебував тривалий час у воді, виникає питання про прижиттєвість або по смертність потрапляння тіла людини у воду. Метою даного дослідження було удосконалення методу виявлення діатомового планктону у водоймах Одеського регіону. Об’єктами дослідження були проби води, взяті з різноманітних прісних та солоних водойм (р. Дунай, о. Ялпуг, о. Червоноармійське, Хаджибеївський лиман та Чорне море). Для проведення порівняльних досліджень на діатомовий планктон використовували метод дослідження мінералізату, при цьому виділення діатомей проводили шляхом руйнування під дією концентрованих кислот та кип’ятінням, з мінералізату «методом збагачення» виготовляли мікропрепарати. Мікроскопію проводили в прохідному світлі методом темного поля та фазово-контрастної мікроскопії, фотографування – за допомогою цифрової камери. В центрифугаті води

**

57

річки Дунай переважали діатомеї округлої, грушеподібної форм, в цетрифугаті з Чорного моря спостерігався поліморфний склад діатомеї: круглі, с жовтуватим центром діатоміну, паличкоподібні та ракеткоподібні структури. Таким чином, необхідно мати на увазі, що види діатомей та їх відносна кількість можуть свідчити не тільки про факт утоплення, але і про конкретну водойму, в якій воно відбулося, і тому є необхідним проведення подальших досліджень з метою створення каталогу діатомового планктону водойм.

ПИТАННЯ КОНСТАТАЦІЇ СМЕРТІ Торчаніна П. В.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Щорічно у світі вмирають сотні тисяч людей в працездатному віці, більшості з яких не була надана кваліфікована невідкладна медична допомога (в тому числі, через недостатню укомплектованість бригад швидкої медичної допомоги). Також трапляються випадки, коли лікарі швидкої допомоги замість виконання реанімаційних заходів непрофесійно констатують смерть хворого. Внаслідок таких помилок до моргів поступали живі особи (особливо, новонароджені діти, ослаблені хворі), які потім «оживали» в холодильних камерах. Метою даного дослідження було визначення лікарських помилок при констатації смерті та ненаданні невідкладної допомоги особам, що потребували її, та надання пропозицій за результатами аналізу для мінімізації лікарських помилок. Одним з прикладів може бути випадок, що трапився в Польщі, коли після констатації смерті, людина була доставлена до моргу, а лікар, що її оглядав, виписав свідоцтво про смерть. Після 11 годин перебування в холодильній камері, людина прийшла до тями та була доставлена до лікарні для огляду. При цьому під час допиту лікар стверджувала, що пацієнт не дихав та в нього не було пульсу. Інший випадок трапився в Дніпропетровську, де дитина захлинулася в басейні. Лікар бригади швидкої медичної допомоги, що прибула на виклик, констатував смерть та не вважав за доцільне проводити реанімаційні заходи, після чого батько дитини сам почав проводити дані заходи та відновив серцеву діяльність. Дитина згодом була доставлена до лікарні, де їй була надана кваліфікована медична допомога. За результатами бездіяльності медичного працівника була порушена карна справа. Таким чином, можна зробити висновки, що в середніх та вищих медичних навчальних закладах з метою покращення підготовки фахівців необхідно робити особливий акцент на питаннях надання реанімаційних заходів та констатації смерті, в тому числі, ранніх абсолютних ознак смерті, до появи яких лікар повинен протягом 30 хвилин здійснювати реанімаційні заходи (дефібриляція, штучна вентиляція легень, введення адреналіну).

**

58

ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ РЕНТГЕНОФЛУОРЕСЦЕНТНОГО АНАЛІЗУ В СУДОВО-МЕДИЧНІЙ ЕКСПЕРТИЗІ ВОГНЕПАЛЬНИХ

ПОШКОДЖЕНЬ Ющук К. М.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Станом на останнє десятиріччя в нашій країні спостерігається загострення криміногенної ситуації, і, як наслідок, збільшення числа вбивств та інших тяжких злочинів проти життя і здоров'я громадян із застосуванням вогнепальної зброї. За даними аналізу роботи Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи в період з 2004 по 2014 р.р. у випадках механічної смертельної травми друге місце після колючо-ріжучих займають вогнепальні пошкодження. Важливого значення при виконанні таких експертиз набувають питання визначення роду зброї, що застосовується, та встановлення дистанції пострілу, а головним завданням ідентифікаційного дослідження є встановлення факту привнесення металів в контактуючих зі снарядом зонах, яке вимагає обов'язкового застосування комплексу спеціальних, лабораторних та інструментальних методів дослідження. Одним з найбільш перспективних методів визначення елементного складу речовин є рентгенофлуоресцентний аналіз (РФА). Він дозволяє зберігати об'єкти дослідження, не вимагає додаткових витрат часу на попередню підготовку об'єктів, володіє високою швидкістю і точністю аналізу. Метою дослідження було вивчення та наукове обґрунтування ефективності впровадження методу РФА при діагностиці властивостей снаряда і механізму його дії по виявленому рівню привнесення металів в краю вогнепальних пошкоджень одягу і тіла постраждалих в практику судовомедичної експертизи. Для досягнення поставленої мети проводили аналіз вогнепальних ушкоджень в Одеській області за 2004-2014 роки та оцінювали ефективність впровадження методу РФА в практику судово-медичної експертизи. За даними досліджень було виявлено, що РФА притаманні висока швидкість і точність аналізу в поєднанні з простою та швидкою підготовкою проб, що досягається широким діапазоном елементів, що досліджуються (від Be до U), широким динамічним діапазоном (від 10-4% до 100%) без спеціальної пробо-підготовки, а також придатністю матеріалу для подальших додаткових досліджень. Таким чином, РФА можна розглядати як найсучасніший і найперспективніший метод визначення хімічного складу матеріалів при дослідженні вогнепальних ушкоджень.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РІЗНИХ МЕТОДІВ АПЕНДЕКТОМІЇ В СУЧАСНІЙ ХІРУРГІЇ

Алімі К. І.

Одеський національний медичний університет, м. Одеса, Україна

Метою нашого дослідження було порівняти та визначити переваги та недоліки різних методів апендектомій. Який доступ слід обирати лікарю у конкретному випадку залежить від багатьох показників, адже їх існує чимало. Вперше описав симптоми апендициту Р. Фіц в 1886 році та запропонував термін «апендицит». Свій метод запропонував Мак Бурней в 1896 році, а також Н.М. Волкович та П.І. Дьяконов. До сьогодення цей метод є найбільш популярним і класичним. Має місце

**

59

серед класичних і розріз за Леннандером (параректальний). З середини 90х років лапароскопічні втручання стали повсякденними, хоча перша така операція була виконана ще в 1901 році Г. Келлінгом на собаці. Щоб це відбулося знадобилось багато років для досліджень медиків та інженерів. Розвинення мініінвазивної хірургії дало поштовх для появи нових напрямків оперативних втручань – транслюминальна апендектомія (трансвагінальна та трансгастральна). Кожен з цих методів є незамінним у кожному конкретному випадку. Тому в наш час розвинених технологій має своє місце і класична апендектомія. Визначенню переваг цих методів присвячена наша робота.

ВИКОРИСТАННЯ ВІРТУАЛЬНИХ 3-D ТА 4-D МОДЕЛЕЙ У ВИКЛАДАННІ ЦИКЛУ ТОПОГРАФІЧНОЇ АНАТОМІЇ ТА ОПЕРАТИВНОЇ

ХІРУРГІЇ Новіков Д. А., Караконстантин Д. Ф.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Вивчення анатомії людини безпосередньо впливає на формування у студентів ряду базових професійних компетенцій. Оволодіння знаннями, навичками та вміннями у цій галузі є складним та комплексним процесом, який потребує від студента великої наполегливості та цілеспрямованості. Саме тому важливим методичним принципом її викладання в медичному університеті завжди був принцип наочності і створення умов для індивідуальних та групових форм навчально-дослідницької роботи студентів з анатомічними препаратами як під час занять, так і під час самопідготовки.

Використання на кафедрі симуляційної медицини ОНМедУ мультимедійних засобів навчання, у тому числі електронних баз із зображенням анатомічних препаратів, схем, моделей, 3D та 4D-зображень, а також тематичних лекцій і навчальних відеофільмів дозволяє суттєво покращити наочність матеріалу, що вивчається. Це стимулює студентів до активного пошуку і використанню анатомічних віртуальних ресурсів.

Нові перспективи у цьому напрямку відкриває поява на кафедрі нової технології візуалізації – анатомічного стола «Anatomage». Програмне забезпечення базується на застосуванні інноваційного підходу до використання томографічних та віртуальних 3D зображень тіла людини, картин доплерографії, ядерно-магнітного резонансу а також рентгенівських знімків. Нові методи візуалізації вже відіграють позитивну роль у викладанні топографічної анатомії сприяючи кращому і швидшому засвоєнню учбового матеріалу.

ВЛИЯНИЕ НАНОСЕРЕБРА НА ТЕЧЕНИЕ РАНЕВОГО ПРОЦЕССА Крыжановский В. О.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

Анализ литературных источников показал, что изучение морфофункциональных особенностей раневого процесса и путей влияние на его течение является актуальной проблемой. Применение нанотехнологий в медицине открывает широкие перспективы их использования для лечения ран. Особый

**

60

интерес в данной области представляет применение наночастиц металлов. Таким образом, целью нашего исследования стало изучение влияния частиц наносеребра на течение раневого процесса.

Материалы и методы. В эксперименте было использовано 30 крыс линии Вистар, массой 180-210 г, распределенных на 2 группы. В первой, контрольной группе, под эфирным наркозом крысам выбривали шерсть в области холки, скальпелем наносили резаную рану, глубиной до подкожной фасции, длиной 2 см, дефект ушивали. В группе №2 рану дополнительно обрабатывали частицами наносеребра. Полученные гистологические препараты окрашивали гематоксилиномэозином и по Ван Гизон.

В результате проведенного эксперимента во 2 группе было выявлено снижение лейкоцитарной и макрофагальной инфильтрации на ранних сроках заживления в сравнении с контролем, что свидетельствует о противовоспалительном эффекте нанесения на рану наночастиц серебра. Увеличение числа миофибробластов свидетельствует о лучшей констрикции раны. Количество фибробластов и новообразованных сосудов на 5-й день позволяет судить о преобладании пролиферативной активности. Результаты исследования на 7 день и более поздние сроки свидетельствуют о более быстром заживлении раны, а сравнение с нормальной кожей показало, что обработка раны предложенными наноматериалами способствует формированию гистоархитектоники ткани приближенной к неповрежденной коже.

ВЛИЯНИЯ НАНОЧАСТИЦ СЕРЕБРА IN VITRO НА ЭКСПРЕССИЮ МАРКЕРОВ АКТИВАЦИИ ЛИМФОЦИТОВ ПЕРИФЕРИЧЕСКОЙ КРОВИ

БОЛЬНЫХ С ГЕРПЕТИЧЕСКИМ КЕРАТИТОМ Макарова М. Б.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

Актуальность. Индивидуальный подбор иммуномодулирующих препаратов и рациональное сочетание лечебных факторов с иммуномодулирующей терапией является важной задачей клинической иммунологии.

Цель. Оценить влияние in vitro наночастиц серебра на экспрессию молекулярных маркеров активации лимфоидных клеток СD 7, CD 25, CD 38, CD 45, CD 54, CD 95, CD 150 и маркера аутоиммунного процесса CD 5, а также фагоцитарную активность нейтрофилов у больных с герпетическим кератитом.

Материал и методы. Оценка уровня экспрессии молекулярных маркеров активации лимфоцитов периферической крови проводилась иммуноцитохимическим методом, с использованием панели моноклональных антител CD 5, СD 7, CD 25, CD 38, CD 45, CD 54, CD 95 и CD 150 у 23 больных с герпетическим кератитом. Экспрессию маркеров активации лимфоцитов определяли до и после культивирования с наночастицами серебра.

Результаты. При культивировании лимфоцитов с наночастицами серебра уровень экспрессии СD 7 достоверно увеличился с 21,4±2,8 % до 26,9±3,8 %, (р<0,05); CD 25 – с 19,4±4,1 % до 26,3±4,5 %, (р<0,05); CD 45 – с 22,7±5,4 % до 30,5±4,7 %, (р<0,05); фагоцитарная активность нейтрофилов с 59,3±7,5 % до

**