konf_mat_tez_2015

11

першими членами СНК, серед яких були проф. Прокопова Л.В., проф. Топузов В.С, проф. Лосєв О.О., проф. Ніколаева Н.Г., проф. Мельниченко М.Г., доц. Алексюк К.П., доц. Мельниченко В.А., і сьогодні змушують студенті робити вибір на перевагу однієї з найбурхливіше розвиваючих ся медичних направлень – дитячої хірургії.

НАШИ УЧИТЕЛЯ ЖИВУТ В НАШЕЙ ПАМЯТИ: ПРОФЕССОР ВАЛЕНТИН СТЕПАНОВИЧ СОКОЛОВСКИЙ

Погорелова О. И., Ауров В. В., Малиновская Н. А., Лаврентьева К. К., Амосова А. В., Филоненко А. В.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

Мы, бывшие члены СНО или как мы сами себя называли СНОшки, с уважением вспоминаем своего научного руководителя, профессора Соколовского Валентина Степановича. Он смог сплотить наш студенческий коллектив, показать нам новые возможности и открыть путь в мир науки. Благодаря его настойчивости у нас были маленькие, студенческие, достижения, благодаря его науке – основа жизненного пути…

Оксана Погорелова (PhD, Stroke Association House, London, председатель СНО, 2002-2005 гг.) и Владимир Ауров (член СНО):

«Валентин Степанович був видатною людиною у всьому. Він підкорював своєю відкритістю та непереможністю. Він щедро віддавав свій час, увагу і підтримку, вимагав перфекціонізму в роботі і уваги до деталей, що завжди приносило неперевершене внутрішнє відчуття гордості від отриманого результату. Щирий та сильний, справжній символ...Під його керівництвом студентське наукове товариство починає бурхливий період змін і подій, активизується діяльність нової Ради СНТ, формується сильна команда організаторів, яка піднімає на новий рівень роботу СНТ та його престиж. В кілька разів збільшується кількість учасників конференції «Молодь – медицині майбутнього», щорічно приїжджають десятки гостей зі всієї України та ближнього зарубіжжя. Про одеську конференцію говорять далеко за межами нашого регіону. Відроджується та починає активно працювати Товариство та Рада молодих вчених університету».

Наталья Малиновская (к.мед.н., асистент ОНМедУ, председатель СНО,

2005-2006 гг.):

«В памяти навсегда останется первая встреча с Валентином Степановичем. Пожалуй, практически все студенты на первом курсе, пережив тяготы поступления и окунувшись во «взрослую» жизнь, пребывают в неком восторженно-напуганном состоянии. А слово «профессор» вселяет ропот и безмерное уважение, граничащее со страхом. Так вот, помню, находясь в этом состоянии иду по холлу спортивного комплекса. Навстречу Валентин Степанович. И вот на мое полу испуганное «Здравствуйте!» в ответ он говорит «Привет!», широко улыбаясь. До сих пор не встречала в нашем университете другого профессора, который мог бы сказать «Привет!» совсем незнакомому студенту.

У него была совершенно уникальная способность устанавливать дружеские отношения со студентами (имею в виду студентов СНО, т.к. была именно в этом

**

12

качестве), при этом оставаясь на своем уровне. Эти отношения не были фамильярными. Не передать, как мы уважали Валентина Степановича, я бы даже сказала почитали. Но в то же время к нему можно было прийти с любыми проблемами. И он помогал, всем, чем мог, а мог он немало. Причем помогал, потому что по его словам мы были «хорошие дети», и это была единственная причина. Он всегда спрашивал при встрече как у нас дела. Девочек частенько спрашивал: «Замуж не вышла?», а парней: «Еще не женился?». Руководя нами при организации конференции всегда действовал очень мудро, и если возникали какие-то бюрократические сложности – один звонок Соколовского, и все разрешалось само собой. Вообще он любил все проблемы решать сразу же, все было четко и быстро. И это тоже восхищало. В его кабинете всегда был образцовый порядок. Бывало, он нас ругал, всегда справедливо, достаточно жестко, но не долго. Видно, видя в наших глазах раскаяние, граничащее с отчаянием, он тут же смягчался и был еще более приветлив, чем прежде. Так что уходили мы от него всегда в приподнятом настроении. Будучи во главе СНО, он невидимым образом сплачивал нас. И СНО для нас значило не меньше, чем сама учеба в университете. И мы, бывшие члены СНО, сейчас даже ближе друг к другу, чем со своими бывшими одногруппниками».

Ксения Лаврентьева (к.мед.н., асистент ОНМедУ, член СНО, 2003-2006

гг.):

«Валентин Степанович был необыкновенным человеком! Прекрасный руководитель. Он смотрел на каждого СНОвца так, что ты был уверен, что успех, если не всей конференции, то уж точно всей твоей секции зависит от тебя! И в тебя верят! Конечно, после конференции бывали и "разборы полётов". Он был строг с нами, но его выдавали глаза, которые светились гордостью за нас. А еще я точно помню, как он, если присмотреться, лукаво улыбался в усы, когда журил нас за чтото. Но за СНОвцев он всегда стоял горой! К нему можно было прийти и за помощью и за советом. И Валентин Степанович к каждому находил подход, в каждом видел Личность. И это вдохновляло!»

Алена Филоненко (ассистент ОНМедУ, член СНО, 2006-2008 гг.):

«Первое знакомство произошло еще на первом курсе. Все были наслышаны о строгости и принципиальности лектора, который должен был прочитать несколько лекций по физическому воспитанию. Никто не опоздал. Было такое ощущение, что поток специально накрахмалил халаты и шапочки. «Нарушителей белого порядка» было всего два человека и, уж конечно, Валентин Степанович не мог не акцентировать на них свое внимание.

Не было и речи, чтобы не писать лекцию.

Я начала новую тетрадь и хранила ее на видном месте до четвертого курса, чтобы, ни в коем случае не забыть, где она лежит. Так как Валентин Степанович сказал, что она нам понадобятся на 4 курсе на цикле, который будет на его кафедре. Это казалось не логичным, но не оспаривалось.

4 курс, цикл «Физическая реабилитация и спортивная медицина», первая лекция. Записывая очередное предложение, я вдруг слышу: «Алена, положи ручку!». «Неужели я слишком медленно пишу?», - первое, что подумала я, видя боковым зрением, что уже никто не пишет. Я кладу ручку, поднимаю глаза, а в меня

**

13

уже летит ручка Валентина Степановича. Я не успела понять, что произошло, и просто поймала ее. А лектор, не поменявшись в лице, продолжал лекцию, поясняя на моем примере понятие «скорость реакции». Потом он отметил, что редко кто ловит и я была очень собой горда».

Еще было много случаев, которые можно рассказать и которые помнятся в деталях. Алена Амосова (к.мед.н., ассистент ОНМедУ, председатель СНО, 2006-

2009 гг.):

Хочется отметить, что Валентин Степанович, как наш Руководитель, всегда имел безоговорочный авторитет, он был с нами и строг и мягок одновременно (даже не знаю как это возможно), но мы знали, что можем на него положиться, будь то организация конференции или зеркало в офис совета, всегда старались не подвести его и чувствовали, что мы, как организация, одно целое. Он требовал с нас соответствия, учил нас как правильно и умел поощрить.

Прошло немало лет с тех пор, как внезапно ушел из жизни наш учитель и наставник Валентин Степанович Соколовский. Многое изменилось, мы, его ученики, разъехались по разным уголкам мира и, не смотря на это, до сих пор с благодарностью вспоминаем о Валентине Степановиче.

Валентин Степанович был человеком, сумевшим придать смысл, уверенность и направленность нашим первым несмелым попыткам на пути научного становления. Он стал руководителем, при котором СНО достигло наивысшего пика активности. Ему было интересно руководить студенческой наукой, он гордился этим. Валентин Степанович умел защитить, поддержать студентов, и что главное, прислушивался к их мнению. Он поддержал идею «испытательного срока» для кандидатов в СНО, идею расширения международного сотрудничества, организовывал бесплатные походы в театры и вечера отдыха в лучших ночных клубах города для участников и гостей конференции, ценные подарки для победителей…

Но самое главное, что он сделал для нас, - он создал не просто коллектив друзей-соратников, готовых допоздна сортировать тезисы гостей конференции и рассылать пригласительные, - он сумел определить границы свободы и доверия. Понимал что мы обязаны сделать сами и где без его помощи и контроля не обойтись. Не боялся рисковать и доверять нам, юным и неопытным.

Валентин Степанович учил нас организовывать свою работу, свои мысли, много трудиться и всегда соответствовать самым высоким требованиям!

С семи утра и до семи вечера к нему можно было прийти за советом, попросить о помощи. У него были две небольшие телефонные книжечки. Исписанные от корки до корки, с выпадавшими иногда страничками, истершейся обложкой, которые он аккуратно открывал в случае надобности – и после этого многие закрытые двери приветливо распахивались. Часто при этом говорил: «Вот видишь, всегда записывай номера людей, с которыми знакомишься. Не пренебрегай! Никогда не знаешь кому ты, а кто тебе сможет помочь!».

Наш учитель, наш наставник, всегда с глубочайшей благодарностью, Ваши СНОшки!

**

14

СЕКЦІЯ СУСПІЛЬНИХ І ГУМАНІТАРНИХ НАУК, ФІЛОСОФІЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ МЕДИЦИНИ

Секция общественных и гуманитарных наук, философии и социальной медицины

Section of Social Sciences and Humanities, Phylosophy and Social Medicine

________________________________________________________

ВНЕСОК МИКОЛИ СЕРГІЙОВИЧА КОНДРАТЬЄВА В РОЗВИТОК КАФЕДРИ НОРМАЛЬНОЇ АНАТОМІЇ ОДЕСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО

МЕДИЧНОГО ІНСТИТУТУ ІМ. ПИРОГОВА М. І. Кожухаренко Т. І., Хурчаков Є. О.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

З 1923 по 1948 рік кафедрою нормальної анатомії Одеського державного медичного інституту ім. М.І. Пирогова керував професор Микола Сергійович Кондратьєв (1888-1951).

Вчителем професора М.С. Кондратьєва був видатний вчений-анатом академік В.П. Воробйов. Після закінчення в 1913 році медичного факультету Харківського університету «з відзнакою» Микола Сергійович працював позаштатним помічником прозектора на кафедрі нормальної анатомії Харківського університету. Під керівництвом свого вчителя досліджував вегетативну нервову систему. В результаті кропіткої праці він створив власний метод дослідження, який став основою його докторської дисертації (1922).

У1923 р. проф. М.С. Кондратьєв був обраний завідуючим кафедри нормальної анатомії Одеського медичного інституту. Викладання анатомії він проводив висвітлюючи роль філогенезу та онтогенезу і особливо підкреслював провідну роль нервової системи у закономірностях розвитку форми та функцій. Bін організує три лабораторії, які протягом багатьох років були центром наукової морфологічної думки в Одесі. Започаткував працю студентського гуртка.

За ініціативою М.С. Кондратьєва у 1940 р. співробітниками кафедри була надрукована перша в історії кафедри нормальноі анатомії Одеського медичного інституту збірка наукових праць «Морфология вегетативной нервной системы в классах и группах позвоночных». 22 лютого 1939 р. за великий внесок у науку професора М.С. Кондратьєва було обрано членом-кореспондентом Української Академії Наук, активним працівником якої він був до кінця свого життя.

У1948 р. професор М.С. Кондратьєв у зв’язку з хворобою залишив завідування кафедрою та до кінця життя продовжував працювати.

**

15

З ІСТОРІЇ БУДІВНИЦТВА ОДЕСЬКОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Толстоног С. В., Єщенко Н. С., Васильєв К. К.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Украина

Наприкінці XIX сторіччя М.І.Пирогов звернувся до міністра народної освіти в Петербурзі з проханням щодо створення університету в Одесі. На той час головним навчальним закладом в Одесі був Рішельєвський ліцей. Так починається історія виникнення Новоросійського університету, який був відкритий у 1865 р. А 6 травня 1896 р. Державна Рада в Петербурзі ухвалила рішення про створення медичного факультету Новоросійского університету.

З державної скарбниці наказано було асигнувати 1566000 рублів на розробку проекту і будівництво комплексу медичного факультету з клініками. Комісія у складі міського голови В.М.Лігіна, прилюдного міської думи В.В.Філіповича,

Ф.М.Шведова, оголосила конкурс на кращий архітектурний ансамбль будівлі, конкурс виграв архітектор М.К.Толвінський.

5 вересня 1896 року відбулася закладка першого морфологічного корпусу у північно-східну частину Безіменної площі.Цей день оголошенний: «началом новой эры в жизни нашего города, началом нового развития его, как лечебного центра».

Будівництво морфологічного корпусу тривало 4 роки. 27серпня 1900 р. будівля була прийнята до єксплуатації. Вона призначалась для 4 кафедр: нормальної, патологічної та топографічної анатомії, та кафедри судової медицини. Морфологічний корпус мав 22 кімнати, малу та велику анатомічні аудиторії, приміщення для музеїв нормальної, та патологічної, та топографічної анатомії, секційні зали, де навчалися студенти з багатьох країн світу. Медичний університет став першою сходинкою у підготовці лікарів для багатьох країн світу.

ВНЕСОК ФЕДОРА АНДРІЙОВИЧА ВОЛИНСЬКОГО В РОЗВИТОК КАФЕДРИ НОРМАЛЬНОЇ АНАТОМІЇ ОДЕСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО

МЕДИЧНОГО ІНСТИТУТУ ім. ПИРОГОВА М. І. Кожухаренко Т. І., Мухаммад М. Я.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Украина

Одним з видатних учнів засновника української школи анатомів - академіка В.П.Воробйова був професор Федір Андрійович Волинський . У 1922 році після закінчення навчання Ф.А. Волинський став помічником прозектора, через 3 роки його обрали старшим асистентом, а після захисту докторської дисертації (1937) він став доцентом і штатним професором.

Професор Ф.А.Волинський активно включається у вивчення будови вегетативної нервової системи. У 1925 та 1927 роках його двічі відряджали до Німеччини, де під керівництвом професорів анатомії Лейпцігського університету Петерсона та Гельда Федір Андрійович удосконалював методику дослідження нервової системи та гістологічної техніки.

**

16

В 1944 р. професора Волинського Ф.А. обрали завідувачем кафедри нормальної анатомії Одеського медичного інституту ім. М.І.Пирогова, де він працював до кінця свого життя. Багаторічна науково-дослідницька робота професора Ф.А.Волинського та колектива кафедри розвивалася за 3 напрямами: дослідження периферичної нервової та судинної систем, вивчення біодинаміки опорно-рухового апарату, вдосконалення мікрота макроскопічного методу препарування.

Низка наукових праць, серед яких «Нервы сердца теленка» (1928), «Труды V съезда анатомов, гистологов и эмбриологов» (1949), «Нервные проводящие пути сердца человека и животных» (1952) стали цінним внеском у вивченні інервації серця. Ці роботи відіграли важливу роль у розвитку серцевої хірургії. Дослідження динаміки м’язового апарату дозволило доповнити вчення про еволюцію рухового апарату під впливом нервової системи.

Традиції, що їх започаткував на кафедрі Федір Андрійович Волинський, продовжили його учні: Перевалов В.М., Антонечко Л.А., Білявський О.І. та ін..

МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ БАТУЄВ-ЗАСНОНИК КАФЕДРИ АНАТОМІЇ ЛЮДИНИ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ НОВОРОСІЙСЬКОГО

УНІВЕРСИТЕТУ Білявський О. І., Кізим А. В.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Украина

Мета. Дослідити життєвий шлях та науково-дослідницьку діяльність професора М.О. Батуєва під час керівництва кафедрою анатомії людини. Дати о’бєктивну оцінку становленню учбового процесу за умов нестачі таблиць, кісткових, сухих та вологих препаратів. Відзначити наполегливу працю співпраціників кафедри анатомії людини та професора М.О. Батуєва в оснащенні кафедри та заснуванні фундаментального музею анатомії людини.

Матеріали досліджень. Професор Батуєв став першим завідуючим кафедри анатомії людини. Під його керівництвом наукова діяльність кафедри була спрямована на дослідження рідких варіантів та аномалій розвитку людини, а також історії медицини , окремих питань нормальної та патологічної анатомії. Основними науковими працями професора М.О. Батуєва в той час стали Вісім випадків подвійного каліцтва у людини 1906. Поділ на частки борознами на поверхні та повний розпад на частини печінки, селезінки та легенів людини у зв’язку з розвитком цих органів 1915. крім того була талановито написана робота пам’яті професора М.І. Пирогова 1911, у зв’язку з ювілейною датою. За короткий проміжок часу під керівництвом М.О. Батуєва кафедрою було підготовлено п’ять докторів медицини та надруковано багато науково-дослідницьких праць. Для забезпечення високого рівня навчального процесу було виготовлено препарати та був організований учбовий музей.

Висновки. Підводячи підсумок розвитку кафедри анатомії людини у період керівництва М.О. Батуєва, можна відмітити, його натхненну працю зі створення кафедри, як вважливого наукового та педагогічного підрозділу Новоросійського університету, а головне за цей час склався колектив працьовитих та талановитих

**

17

однодумці, які наполегливо працювали задля виховання майбутніх лікарів на належному рівні.

РЕЧЕВОЙ АКТ БЛАГОДАРНОСТЬ С ТОЧКИ ЗРЕНИЯ КАТЕГОРИИ ПЕРФОРМАТИВНОСТИ

Кивенко И. А.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

С момента возникновения теории речевых актов внимание лингвистов привлекает свойство глаголов, обозначающих речевое действие. Такие глаголы называют перформативными (Дж. Остин, Ю.Д. Апресян, В.В. Богданов, А.А. Романов, И.П. Сусов, Е.В. Падучева, и др.), а перформативами – высказывания, содержащие эти глаголы.

Комплексное описание исследуемого РА благодарности обязательно включает категорию перформативности. Впервые понятие «перформатив» было представлено в лингвистке Дж. Остином, основателем теории речевых актов. Под перформативом учёный подразумевает высказывание, которое «в определённом смысле «осуществляет действие». Н.Д. Арутюнова даёт следующее определение: «Перформатив – это высказывание, эквивалентное действию, поступку». Е.А. Селиванова определяет его как высказывание в процессе осуществления действия, что вводит истинную пропозицию, которая соответствует действиям и намерениям говорящего.

Следовательно, перформатив – это выражение, произнесение которого означает одновременное совершение действия, им называемого.

Исследуемый нами РА благодарности содержит глагол to thank, который относится к группе перформативных глаголов. Перформативная парадигма высказываний благодарности образована собственно перформативными выражениями I thank you и его эллиптированной вариацией Thank you, т.к. отсутствует один актант. Выражение Thanks также является перформативным, т.к. согласно Online Etimology Dictionary оно происходит от фразы Igiveyouthanks, которая со временем потеряла два октанта.

ОСОБЕННОСТИ ОЦЕНИВАНИЯ ЗНАНИЙ ПО ИНОСТРАННОМУ ЯЗЫКУ

Мокриенко Э. Н.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

Согласно балльно-рейтинговой системе студент за семестр набирает баллы по каждой дисциплине, при этом учитываются посещаемость, активность на занятиях, выполнение работ, предусмотренных рабочей программой дисциплины, участие в семинарских занятиях, выполнение творческих работ, курсовых и сдачу зачета или экзамена. В качестве целей подобной системы оценивания ставится повышение качества образования и формирование единого европейского образовательного процесса. Однако здесь встает вопрос о формах проверки и оценивания знаний украинскими и европейскими вузами, а также о доверии вузов к оценкам друг друга. Например, когда европейские вузы в системе ECTS принимают решения о

**

18

включении нового Университета в свою систему, то помимо представления учебных планов, описания видов учебной деятельности и времени, необходимого для освоения этого материала, вузу необходимо описать и способы проверки знаний. Оценка успеваемости студента по каждому курсу выставляется ему по результатам его письменных работ, которые он готовит в ходе изучения материала и итогового испытания по окончанию курса.

С одной стороны, балльно-рейтинговая технология оценки знаний способствует личностно-ориентированному обучению, стимулированию систематической работы студентов, раскрытию их творческих способностей, дифференциации оценки знаний. Но в действительности получается так, что студенты учатся не с целью получения знаний, а с целью накопления баллов. Также студенты пользуются возможностью набрать баллы непосредственно перед итоговым контролем: зачетом или экзаменом, выполняя задания, рассчитанные на семестр, за более короткий промежуток времени. В данном случае речи о систематической работе не может и быть и речи, и, соответственно, баллы, набранные таким способом, не могут отражать реальных знаний учащегося.

УЧЕБНЫЕ ДЕЛОВЫЕ ИГРЫ НА ЗАНЯТИЯХ ПО АНГЛИЙСКОМУ ЯЗЫКУ

Нестеренко Н. В.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

Деловая игра является формой воссоздания будущей профессиональной деятельности специалиста; моделирования тех отношений, которые характерны для этой деятельности.

С помощью языковых средств и технических средств обучения (язык, речь, таблицы, фотографии и т.п.) в деловой игре воспроизводится профессиональная обстановка, сходная по своим основным сущностным характеристикам с той, которая присуща реальной деятельности специалиста на том или ином производстве. К ролевой игре студенты готовятся заранее. В качестве задания для самостоятельной работы студентам предлагается сфотографировать реальные ситуации общения врача с пациентами и подготовить задания, которые помогут участникам игры обсудить данную профессиональную ситуацию.

Работа по подготовке к ролевой игре, осуществляемая во внеучебное время, вызывает интерес у обучаемых, заставляет их проявлять воображение, искать языковые средства, обеспечивающие описание ситуации их будущей профессиональной деятельности.

Заранее описать ролевую игру невозможно, т.к. разные участники по разному интерпретируют одну и ту же модель. Один и тот же языковой материал, приложимый к модели, таким образом, модель оказывается моделью различных ролевых игр.

На английском языке будущий врач может общаться не только с помощью Интернета и деловой переписки, но и с потенциальным англоговорящим пациентом. Это стало возможно в связи с тем, что во многих ВУЗах Украины иностранные студенты обучаются только на английском языке, в нашу страну приезжают

**

19

иностранные бизнесмены, туристы, работники консульств, которые посещают наши медицинские учреждения, не владея в достаточной степени русским языком.

ЕПОНІМИ В МЕДИЧНІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ Нетребчук Л. М.

Одеський національній медичний університет, Одеса, Україна

Епонім (від гр. eponymos - «той, що дає ім’я») –назва явища (наприклад, хвороби), поняття, структури або методу іменем людини, що вперше виявила або описала їх (набряк Квінке,). Також епонімами називають будь-які власні імена, що стали іменами загальними.

У медичній термінології епоніми мають вигляд термінів-словосполучень, а саме «власна назва - загальна назва». Основне смислове навантаження несе звичайно апелятив (загальна назва), але саме власна назва доповнює медичний термін певною біографічною та географічною інформацією. Епоніми зустрічаються

врізних смислових конструкціях медичних термінів:

-назви методів досліджень – ключовими словами є: проба, реакція, метод, дослід (Шеллонга проба, Яффе реакція);

-назви анатомічних органів (Біша щілина, зв’язка; Євстахієва труба);

-назви медичних класифікацій, (Апгара шкала, Енгля класифікація);

-назви хвороб (Альцгеймера хвороба, Базедова хвороба, Боткіна

хвороба);

-назви синдромів (Дауна синдром, Мюнхаузена синдром);

-назви медичних приладів(Бунге ложка, Грефе пінцет);

-назви оперативних втручань(Брунса операція, Рівуара операція);

-назви родів бактерій (паличкаКоха, клебсіелла);

-фармацевтичні терміни (назви препаратів) – Лассара паста, Люголя розчин, Шостаковського бальзам.

Більшість термінів утворено на основі антропонімійних епонімів (прізвища видатних лікарів минулого і сьогодення), топонімійні епоніми (географічні назви – наприклад, Кримська геморагічна лихоманка, Паризька класифікація) в медичній термінології зустрічаються рідше. Використання епонімів в колі вузьких спеціалістів забезпечує швидке взаєморозуміння, передає спадкоємність знань, основні етапи розвитку науки, боротьбу поглядів, становлення наукового світогляду людини.

ХИБНІ ДРУЗІ ПЕРЕКЛАДАЧА Гонтарук Г. І.

Одеський національній медичний університет, Одеса, Україна

“Хибні друзі перекладача” або “несправжні друзі перекладача” – це пари слів чи фраз у двох мовах чи діалектах, що однаково виглядають або звучать, але відрізняються за значенням.

Термін “хибні друзі перекладача” – це калька з французької “faux amis du traducteur”. Цей термін був запропонований Максимом Кеслером та Жулем Дерокіньї у 1928 р.

**

20

“Хибні друзі” можуть бути поділені на дві групи: випадкові (міжмовні омоніми) та семантичні.

Випадкові “хибні друзі” мають однакову форму, але різне походження та значення. Наприклад, іспанське слово “misa” означає “меса”, а словацьке слово “misa” означає “миска”.

Семантичні “хибні друзі” мають однакове походження, але відрізняються за значенням. Вони, у свою чергу, можуть бути поділені на дві групи: повні та часткові.

Повні “хибні друзі” мають значення, що значно відрізняються у різних мовах. Наприклад, англійське слово “angina” означає “стенокардія”, а російське слово “ангина”означає “тонзиліт”.

Часткові хибні друзі мають декілька значень, деякі з котрих співпадають в обох мовах, а деякі — ні. Наприклад, іспанське слово “embarazada” означає “вагітна” (раніше слово вживалось як евфемізм), а англійське слово "embarrassed" значить “збентежений”.

Для студентів-медиків і фахівців у галузі медицини проблема “хибних друзів перекладача” має особливо важливе значення, оскільки в медицині правильне сприйняття інформації може бути питанням життя та смерті. Тому словник найбільш вживаних “хибних друзів” у медичній термінології був би дуже корисним у курсі англійської мови для студентів-медиків.

«ВОНА ПРОЙШЛА ЧЕРЕЗ ВІКИ – ЖИВА ЛАТИНСЬКА МОВА» Губенко Б. О.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Латина була мовою державних установ , дипломатії , церкви , освіти і науки . Викладання латинською велося в усіх найстаріших університетах Європи.На латині писали свої праці Декарт, Ньютон, Лейбніц, Коперник, Ломоносов та ін .До неї Ломоносов вдається в науковому листуванні до вчених - Ейлера, Формею, вподячному посланні до шведської Академії наук. Великий російський хірург Н.І.Пирогов (1810-1881)таросійський фармаколог І.Е.Дядьковський захистили дисертації на латині. Варшавський "Meander" супроводжує основний текст статей латинським резюме; оксфордський науково-популярний журнал "GreeceandRoma", що видається англійською, надає місце для публікації латинських віршів. Журнали, спеціально присвячені живій латині: "Latinitas " (Ватикан ), "PalaestraLatina" (Барселона) та ін. У XІV ст. у Галичині з’являються перші акти на латині (Нерчинський договір 1689). Б.Хмельницький, І.Мазепа листувалися з іноземцями латинською. В даний час латина є офіційною мовою католицької церкви і держави Ватикан. Писемність на основі латинського алфавіту використовують мови романської, балтійської та німецької груп. Назви знаків зодіаку латинського походження (Aries - Овен, Taurus - Телець і т.д.). Пітер Нідман і Ендрю Вілсон переклали серію книг про Гаррі Поттера на латинську мову. «Enya», «Aeternitas», «Qntal» написали пісні на латині. В ХХ столітті зародився рух "живої" латини (конгреси проходили у Франції, Німеччини, Румунії). Була створена постійно діюча AcademiaLatinitatiFovendae, ALF. Європейський суд у Люксембурзі для доменного

**