konf_mat_tez_2015

121

МЕТОД КАРДІОЛОГІЧНОЇ УДАРНО-ХВИЛЬОВОЇ ТЕРАПІЇ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ КАРДІОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ З

СУПУТНІМ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ Бліхар О. В.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна.

В сучасній кардіологічній практиці існують два основні підходи до лікування ішемічної хвороби серця (ІХС): стандартна медикаментозна терапія та хірургічні методи реваскуляризації міокарду. Проте, незважаючи на успішно виконану операцію і оптимальну консервативну терапію, повернення стенокардії протягом першого року після втручання складає, за даними різних авторів, від 10 до 30%. Особливо ця проблема стосується хворих з порушенням вуглеводного обміну, а саме цукрового діабету (ЦД) 2 типу, адже на фоні гіперглікемії атеросклероз судин стрімко прогресує, вражаючи не лише великі артерії, але й судини мікроциркуляторного русла. В зв’язку з цим в нашій клініці використовується кардіологічна імпульсно-хвильова терапія (КУХТ) – новий, високотехнологічний, перспективний напрямок консервативного (неінвазивного) лікування ІХС.

Метою роботи є оптимізація комплексного лікування хворих на ішемічну кардіоміопатію на тлі ЦД ІІ типу.

Матеріали та методи. Протягом двох років обстежено 85 хворих, з них 84,7% чоловіків, 15,3% - жінок. Діагноз ІХС: ішемічна кардіоміопатія становить 12,5% з загальної кількості хворих. Хворі на ЦД 2 типу - 23,5 %, у котрих рівень глікованого гемоглобіну становив від 7,2% до 8,8 %. Лікування проводиться на фоні антиішемічної, антитромбоцитарної, гіполіпідемічної та гіпоглікемізуючої терапії згідно протоколів.

Результати. Після проведення курсу КУХТ у хворих зменшилася кількість нападів стенокардії, підвищилась толерантність до фізичного навантаження. До кінця курсу у пацієнтів відмічалось покращення показників внутрисерцевої гемодинаміки та поліпшення перфузії міокарду до 62%, а також зменшення кратності прийому нітратів та поліпшення якості життя.

ОЦІНКА СТАНУ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ ЗА ДАНИМИ ПЕРВИННОГО СКРИНІНГУ В УМОВАХ ІНТЕНСИВНОГО

ТРЕНУВАЛЬНОГО РЕЖИМУ У СПОРТСМЕНІВ - БОКСЕРІВ В ОДЕСЬКОМУ РЕГІОНІ

Камка К. О.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Мета дослідження - дослідження стану серцево-судинної системи за даними первинного скринінгу в умовах інтенсивного тренувального режиму у спортсменів боксерів в Одеській області.

Матеріали і методи: використовувалися дані стандартизованого багатофакторного медичного обстеження перед боєм спортсменів боксерів, що включає: ЗАК, ЗАМ, ЕКГ, УЗД серця, антропометричні дані, функціональні проб з навантаженням, консультацій ЛОР лікаря, офтальмолога, невропатолога. Обстежені розподілилися на три групи.

**

122

Результати: Нами не отримані переконливі дані на користь наявності ексцентричної гіпертрофії при якій збільшується товщина стінки лівого шлуночка, характерною синусової брадикардії, збільшення вольтажу комплексу QRS з ознаками ранньої реполяризації характерні для «спортивного серця».

Висновки: аматорський бокс не приводить до парафізіологічним змінам з боку серця, активно сприяє профілактиці серцево-судинних захворювань, активізує метаболізм серцевого м'яза, попереджає розвиток атеросклерозу і ІХС.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЛАБОРАТОРНИХ ТА КЛІНІЧНИХ ПРОЯВІВ ІНФАРКТУ МІОКАРДА У ПАЦІЄНТІВ З ЇХ РОДИННИМИ ЗВ’

ЯЗКАМИ Кривіцька Я. В.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна.

Інфаркт міокарда і різниця його клінічних ознакою у пацієнтів з родинними зв'язками.

Мета дослідження - провести порівняльний аналіз лабораторних даних при інфаркті міокарда, порівняти клінічні ознаки, суб'єктивні відчуття і фізіологічні особливості пацієнтів. Провести дослідження на предмет схожих захворювань у родичів і членів сім'ї самих пацієнтів, а так само вказати комплекс заходів, спрямованих, на поліпшення якості життя пацієнтів та профілактику проявів спадкових захворювань.

Матеріали та методи. Була проведена робота з сім'ями в яких близькі родичі, були госпіталізовані в ООКБ з симптоматикою інфаркту міокарда. У наслідку була проведена порівняльна характеристика лабораторних даних, історій хвороб, клінічних ознак у кожного з пацієнтів, був зібраний анамнез захворювання, проведено розпитування суб'єктивних скарг. Складені порівняльні таблиці по пунктах: фізіологічні параметри і особливості пацієнтів, шкідливі звички, скарги при надходженні і загальні стан пацієнтів, клінічні ознаки, лабораторні дані, динаміка загального стану і захворювання.

Результати та висновки. Завдяки даним, отриманим, в результаті дослідження, можна зробити висновок, що у кровних родичів клінічна картина при гострому інфаркті може значно відрізняться, на відміну від отриманих лабораторних даних. Значну роль відіграє спосіб життя самих пацієнтів. Отже, можливе прогнозування клінічної картини в подібних ситуаціях у родичів, а так само визначення необхідних рекомендацій з модифікації способу життя самих пацієнтів.

ПРОФІЛАКТИКА РАННІХ РЕЦИДИВІВ ПЕРЕДСЕРДНИХ ТАХІАРІТМІЙ У ПАЦІЇНТІВ ПІСЛЯ РАДІОЧАСТОТНОЇ АБЛЯЦІЇ

ІЗОЛЯЦІЇ ЛЕГЕНЕВИХ ВЕН Петриківська А. П.

Одеський національний медичний університет,Одеса, Україна.

Фібриляція передсердь відноситься до числа найбільш поширених серцевосудинних захворювань.

**

123

Радіочастотна абляція ізоляції легеневих вен є методом вибору для лікування фібриляції передсердь у пацієнтів без значущої серцево-судинної патології, що дозволяє відмовитися від медикаментозної терапії, поліпшити якість і тривалість життя, зменшити ризик ускладнень аритмії.

Мета дослідження. Проаналізувати вплив колхіцину на виникнення передсердних тахіаритмій в ранній післяопераційний період після ізоляції легеневих вен.

Матеріали та методи. Для дослідження були відібрані пацієнти з пароксизмальною формою ФП. Пацієнтам була проведена операція ізоляції легеневих вен. Колхіцин призначався з 1 дня (в день процедури абляції) в дозі 0,5 мг двічі на день. Тривалість спостереження 3 місяці, починаючи з дня абляції. Кінцевою точкою вважалося виникнення передсердних тахіаритмій, епізоду тріпотіння передсердь або фібриляції передсердь.

Пацієнти рівномірно розподілені на 2 групи: група А - пацієнти отримували препарат колхицин в дозі 0,5 мкг двічі на день; група В - пацієнти отримують плацебо.

Отримані результати: У групі А за період дослідження рецидиви відзначалися у 5 хворих, що склало 17.2%; у групі В – у 9 хворих, що становить 32%.

Висновки. За результатами проведеного аналізу у пацієнтів, що приймали колхицин в ранньому післяопераційному періоді, спостерігалося меншу кількість ранніх рецидивів передсердних тахіаритмій. Вплив колхіцину на ранні рецидиви потребує подальших досліджень.

ПРОГЕНІТОРНІ КЛІТИНИ ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ ПЕРЕШКОДЖАЮТЬ ПРОЦЕССАМ РЕМОДЕЛЮВАННЯ МІОКАРДА

ЛІВОГО ШЛУНОЧКА Козлов Ю. В.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Патологія серцевого м'яза, до якої призводить гостра або хронічна ішемія, є причиною стійкого зниження працездатності і інвалідизації пацієнтів.

Мета. Дане клінічне дослідження було спрямоване на вивчення впливу інтраміокардіальної трансплантації автологічних прогеніторних клітин мононуклеарної фракції периферичної крові (МКПК) на процеси ремоделювання міокарду лівого шлуночка (ЛШ) при ішемічній кардіоміопатії (ІКМП) .

Матеріали та методи. У дослідження включено 45 пацієнтів з ІКМП . Хворих розділили на 2 групи: у першій групі (n = 15) виконувалася інтраміокардіальна трансплантація МКПК, друга група (n = 30) отримувала стандартну медикаментозну терапію.

Результати. У результаті дослідження встановлено, що інтраміокардіальна трансплантація МКПК перешкоджає процесам ремоделювання міокарду ЛШ при ІКМП.

Перспективи подальших досліджень. Доцільно вивчення впливу інтраміокардіальной трансплантації мезенхімальної фракції клітин кісткового мозку і жирової тканини на процеси ремоделювання міокарда лівого шлуночка.

**

124

КОМПЛЕКСНА ТЕРАПІЯ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ З ВИКОРИСТАННЯМ КАРДIОЛОГIЧНОЇ УДАРНО-ХВИЛЬОВОЇ ТЕРАПІЇ

(КУХТ) ТА ДОНАТОРУ ОКСИДУ АЗОТУ Солоденко І. О.

Одеський національний медичний університет,Одеса, Україна

Актуальнiсть. Сьогоднi вiдомо, що за наявностi iшемiчної хвороби серця (ІХС) збільшується кількість нападів стенокардії, знижується толерантність до фізичних навантажень.

Мета дослідження. Підвищення ефективності лікування хворих на ІХС, шляхом підвищення толерантності до фізичних навантажень, поліпшення якості їх життя, зменшення частоти ангінозних нападів.

Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 60 хворих (2 групи) з діагнозом ІХС: стабільна стенокардія напруження III -IV функціонального класу. Першій групі хворих було проведено стандартну терапію ІХС, згідно з діючими протоколами. Другій групі хворих на фоні стандартної терапії додатково було проведено курс КУХТ протягом 3 місяців та прийом донатору NO разом з КУХТ перших 15 днів по 15 мл 3 рази на добу. Робота з допомогою КУХТ виконувалася згідно міжнародного протоколу курсу КУХТ: протягом 12 тижнів на фоні стандартної медикаментозної терапії ІХС; три рази на тиждень протягом першого, п’ятого та дев’ятого тижнiв проводили сеанси по 100 ударів на 2-3 зони міокарду з наступною тритижневою перервою. Оцінювали результати лікування відразу після закінчення лікування через 3 місяці, через рік.

Результати дослідження. Підвищення ефективності лікування хворих на ІХС при використанні КУХТ у комплексному лікуванні у вигляді покращення якості життя, підвищення толерантності до фізичного навантаження.

Висновки. У хворих 2 групи значно поліпшилась толерантність до фізичного навантаження. Час виконання навантаження до появи депресії ST на ЕКГ і/або нападу стенокардії зріс з (5,08+0,54) до ( 7,62+0,60) хв. тобто, на 28,6% (Р<0,05).

Подібним чином відреагував і інший антиішемічний показник – зменшення нападів стенокардії з 5,1±0,5 до 1,7±0,23 (Р<0,05).

ВПЛИВ ГЕНЕТИЧНИХ ФАКТОРІВ ТА СПОСОБУ ЖИТТЯ НА ЧАСТОТУ ВИНИКНЕННЯ ГІПЕРТЕНЗИВНОЇ НЕФРОПАТІЇ

Пісковацька В. П.

Одеський національний медичний університет, Одесса, Україна.

Хронічне захворювання нирок (ХЗН), пов'язане із артеріальною гіпертензією (АГ) поширене у всьому світі, проте частота гіпертензивної нефропатії (ГН) варіабельна у різних країнах та серед різних етнічних груп.

Мета огляду: аналіз клінічних та епідеміологічних досліджень щодо можливої асоціації генетичних особливостей та модифікованих факторів способу життя із розвитком та виникненням ГН.

Розповсюдженість термінальної стадії ХЗН (ТХЗН) у пацієнтів із АГ афроамериканського походження, що мали сімейний анамнез ТХЗН вперше

**

125

продемонструвала генетичну предиспозицію до ГН. Генетичне картування в даній популяції виявило ділянку 22 хромосоми, що містить 2 гени-кандидати – ген аполіпопротеїну-L1 (APOL1) та ген важких ланцюгів нем'язового міозину типу 2 (MYH9). Обидва гени експресуються в подоцитах клубочків нирок та можуть обумовлювати пошкодження клітин та високу швидкість гломерулосклерозу. У Європейців було показано переконливий взаємозв'язок між алелями гену MYH9 та виникненням ГН, в той час як поліморфізм гену APOL1 не чинив значного впливу на виникнення та прогресування ХЗН. В українській популяції проводилися одиничні дослідження невеликого обсягу, що не обґрунтували достовірної прогностичної ролі різноманітних генетичних поліморфізмів щодо ниркових подій у пацієнтів із АГ. Дієта, куріння та гіподинамія можуть відігравати значну роль у виникненні та прогресуванні різноманітних хронічних захворювань, в т.ч. АГ, ХЗН, атеросклерозу, ожиріння та метаболічного синдрому. Останнє століття характеризується збільшенням вмісту насичених жирів, цукру та солі в раціоні жителів індустріалізованих країн, кожен з цих компонентів приймає участь в патогенезі ГН, захворювання коронарних артерій та ХЗН. Також, сечова кислота, що утворюється під час метаболізму фруктози, потенціює ендотеліальну дисфункцію та процеси атерогенезу.

Виникнення ураження нирок при АГ та прогресування до ТХЗН реалізується шляхом взаємодії між уразливим генотипом та численними факторами зовнішнього середовища. Зважаючи на значну розповсюдженість ГН серед українців, високу смертність в даній категорії пацієнтів, доцільним та перспективним є подальше вивчення патогенезу ГН з точки зору взаємодії вразливого генотипу із численними модифікованими факторами.

ВПЛИВ ФІКСОВАНИХ КОМБІНАЦІЙ ПРЕПАРАТІВ НА ДИНАМІКУ ПЛАЗМОВОГО ГОМЕОСТАЗУ У ЛІТНІХ ПАЦІЄНТІВ З ІЗОЛЬОВАНОЮ ТА

ПОЄДНАНОЮ КАРДІОЛОГІЧНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ Тофан Н. В.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Мета дослідження: визначити ефективність двох фіксованих комбінацій фармакологічних препаратів для корекції порушень плазмового гомеостазу у літніх пацієнтів з ізольованою та поєднаною серцево-судинною патологією.

Матеріал та методи: досліджені, лікувались та знаходились під клінічним спостереженням 120 пацієнтів в Клініці ОНМедУ. Пацієнти розподілені на 3 групи: хворі з ішемічною хворобою серця (ІХС) у поєднанні з первинною артеріальною гіпертензією II стадії (ПАГ II) – група 1 (40 чоловік); хворі з ІХС у поєднанні з ПАГ III – група 2 (40 чоловік) та хворі з ізольованою ІХС - група 3 (40 чоловік). 60 хворим (усі вони розподілені на вищезазначені групи по 20 чоловік у кожній) була призначена комбінація: лізиноприл + бісопролол + кардіомагніл – комбінація I. Іншим 60 пацієнтам: лізиноприл + бісопролол + індапамід + кардіомагніл – комбінація II. Спецільний метод дослідження - лазерна кореляційна спектроскопія. Досліджуваний біоматеріал – плазма крові. Забір крові проводився до початку лікування і на 14 день в динаміці лікування.

**

126

Результати дослідження: при застосуванні комбінації I гідролітичний тип (ГТ) розподілюється по нисхідній у трьох групах таким чином: група 2>група 1>група 3 (75%>40%>30%). Зменшення його внеску у порівнянні з показниками до лікування становило: група 3 (-40%), група 1 (-25%), група 2 (+10%). Аналогічно, дані по анаболічному типу (АТ): група 1>група 2>група 3 (30%>20%>15%). Зростання анаболічних процесів спостерігалось в групах 1, 3 (15%), та було відсутнє в групі 2. При застосуванні комбінації II розподіл ГТ становив: група 3>група 1>група 2 (60%>45%>40%). ГТ у порівнянні з висхідними показниками зменшився таким чином: група 3 (-20%), група 2 (-15%), група 1 (+10%). АТ розподілився відповідно: група 2>група 1>група 3 (40%>30%>25%). Його збільшення спостерігалось в усіх трьох групах і найбільшим було в групі 2 (+35%), рівнозначним в групах 1 та 3

(+25%).

Висновки: порівняння ефективності комбінацій I та II в корекції зміщень плазмового гомеостазу показало переважання ефективності комбінації I в нормалізації гідролітичних зміщень, та комбінації II в нормалізації анаболічних зміщень. Ефективність корекції гідролітичних зміщень зменшується або стає негативною при приєданні до ІХС гіпертонічної хвороби II та III стадії. Ефективність корекції анаболічних зміщень вище при ізольованій ІХС.

ПОЛИМОРФИЗМЫ ГЕНОВ AGTR1, AGTR2 И ВЫРАЖЕННОСТЬ ГИПЕРТРОФИИ ЛЕВОГО ЖЕЛУДОЧКА У ПАЦИЕНТОВ С

АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ Чернышова Е. С., Губанов Ф. Н.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

Активация ренин-ангиотензиновой системы является важным звеном в патогенезе артериальной гипертензии (АГ) и во многом определяется функциональным взаимодействием А2 рецепторов и полиморфизмом их генов.

Цель исследования: анализ распределения генотипов полиморфизмов A1166C гена AGTR1 и G1675A гена AGTR2 и оценка выраженности гипертрофии левого желудочка (ГЛЖ) в зависимости от особенностей распределения изолированных и сочетанных полиморфизмов этих генов у пациентов с АГ в украинской популяции.

Материалы и методы: были обследованы 68 пациентов с АГ (ISH 2011). В обследуемой группе полиморфизм A1166C гена AGTR1 и полиморфизм G1675A гена AGTR2 были определены методом ПЦР. Впоследствии, пациенты были разделены на 4 подгруппы: подгруппа (1) - с изолированным полиморфизмом A1166C гена AGTR1; подгруппа (2) - с изолированным полиморфизмом G1675A гена AGTR2; подгруппа (3) – с комбинацией двух полиморфизмов этих генов; подгруппа (4) – с «нормальными генотипами" исследуемых генов. Выраженность ГЛЖ изучалась, определяя ИММЛЖ.

Подгруппа (1) составила 11 человек (15,63%), подгруппа (2) – 8 (11,72%), подгруппа (3) – 44 (64,06%), подгруппа (4) – 5 (8,59%). В подгруппе (1) ИММЛЖ составил (145,2±6,4 г/м2), подгруппа (2) - (142,5±5,6 г/м2), подгруппа (3) - (132,4±4,2

г/м2), подгруппа (4) - (141,8±4,7 г/м2). Наиболее низкий ИММЛЖ был у пациентов с сочетанием полиморфизмов обоих генов.

**

127

Полиморфизм генов AGTR1, AGTR2 и их комбинация в изучаемой популяции ассоциированы с АГ. Полиморфизм гена AGTR2 значительно чаще встречается на фоне существующего полиморфизма гена AGTR1, что может частично оказывать адаптивное влияние на выраженность ГЛЖ.

ОЦЕНКА ПРОГНОСТИЧЕСКОГО ЗНАЧЕНИЯ КАРДИОБИОМАРКЕРОВ В ПРОЦЕССАХ ПОСТИНФАРКТНОГО

РЕМОДЕЛИРОВАНИЯ ЛЕВОГО ЖЕЛУДОЧКА Чумаченко Н. В.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

Цель исследования. 1) Сравнить плазменные показатели ММП-2 и -9 у пациентов в острой стадии ИМ с элевацией ST, через 6-8 месяцев и в группе контроля. 2) Изучить взаимосвязь концентрации ММП-2 и-9 в сыворотке крови с данными эхоКГ у больных в оcтрой фазе ОИМ c элевацией ST.

Методы и результаты. Нами было обследовано 46 больных (11 женщин и 35 мужчин), перенесших ОИМ с элевацией ST. Их средний возраст составил 54, 6 лет ± 6 лет. В группу контроля вошли практически здоровые лица - 20 человек, среднего возраста (48,2 года ±2 года). В обеих группах измерялись сывороточные уровни ММП-2 и ММП-9. Показатели оценивались в 1-3 сутки после ОИМ. Все больные получали стандартную терапию антиагрегантами и антикоагулянтами, иАПФ, β- блокаторами, статинами, симптоматическую терапию. Эхокардиографическое исследование проводилось пациентам в первые 10-14 суток после катастрофы и в последующем - через 6-8 месяцев.

Определено увеличение показателей уровня ММП-2 и -9 в острую стадию инфаркта миокарда с элевацией ST по сравнению с группой контроля на 25,3% и 64,6% соответственно (р<0,05). Через 6-8 месяцев измеряемые параметры значимо не отличались в исследуемой и контрольной группах, а у некоторых больных были несколько ниже средних величин. Содержание ММП-2 и -9 в плазме в острую стадию ИМ было достоверно выше у больных с ФИ ЛЖ<45% и КДР ЛЖ>55 мм на

92,4% и 102% (р<0,05).

СТАН КОРОНАРНОГО КРОВООБІГУ У ХВОРИХ З НАБУТИМИ ВАДАМИ СЕРЦЯ ЗА ДАНИМИ КОРОНАРОГРАФІЇ

Гоцуляк О. В.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Частота ішемічної хворобі серця у пацієнтів с клапанними пороками серця по різним даним літератури складає від 10 до 30 %. Частіше комбінування такої патології зустрічаєтеся у чоловіків в віці старше 50 років. Згідно рекомендаціям Американської асоціації кардіологів передопераційна коронарографія виконується при наявності клініки стенокардії та порушеній функції лівого шлуночка чоловікам старше 40 років, жінкам старше 45 років із коронарними факторами ризику в періоді до настання менопаузи та всім жінкам після настання менопаузи. Летальність при одномоментній хірургічні реваскуляризації міокарда та корекції набутої вади серця на даний час залишаться високою. Більш безпечним для таких пацієнтів перед

**

128

«відкритою» операцією є проведення коронаровентрикулографії з виявленням пошкодженої судини та оцінкою роботи лівого шлуночка і в наступному проведення коронарного стентування судини.

Метою нашого дослідження було оцінити ефективність виконання інтервенційної діагностики коронарного русла при набутих вадах мітрального та аортального клапанів як першого етапу, інтервенційну реваскуляризацію міокарда с наступним хірургічним етапом корекції набутої вади серця.

Матеріали та методи. На базі ОДКЛ відділення серцево-судинної хірургії, БМЦ (УК) ОНМедУ відділення кардіо-ревматології м. Одеси було вибрано пацієнтів із клапанною патологією. Всіх хворих було розділено на дві групи із атеросклеротичним ураженням клапанного апарата, та ревматичного ураження клапанного апарата. Також всіх пацієнтів було розділено згідно клінікоанатомічному уражені клапанного апарата, по віковим категоріям, статтю, вагою. Всім пацієнтам на першому етапі була виконана коронарографія ЛКА (8пр), ПКА(4пр), вентрикулографія лівого шлуночка та в послідующому виконана хірургічна корекція клапаної вади.

Висновки. Проведення КВГ та інтервенційної реваскуляризації при необхідності є цілком виправдано як на етапі до операційної медикаментозної підготовки, так і в момент оперативного втручання в умовах штучного кровообігу.

ПРИЧИНИ НЕЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ

Кульова О. М., Максимчук Г. І.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Артеріальна гіпертензія – це одне із найпоширеніших хронічних захворювань людини, і один з найголовніших факторів ризику таких серцево-судинних катастроф як інфаркт міокарда та інсульт головного мозку. Саме тому дана патологія потребує ретельного дослідження.

В Україні на артеріальну гіпертензію хворіють більше 30% населення. Серед осіб з підвищеним артеріальним тиском знають про наявність захворювання 67,8% сільських і 80,8% міських мешканців, лікуються відповідно 38,3% та 48,4%, ефективність лікування складає 8,1% та 18,7%. Тобто, не зважаючи на наявність необхідних медикаментів і дієвих схем терапії, ефективність лікування цієї патології залишається дуже низькою.

Ціллю даного дослідження є виявлення причин неефективності лікування артеріальної гіпертензії.

Матеріали та методи: проведено анкетування 50 хворих на артеріальну гіпертензію, в якому визначався рівень знань про дане захворювання та його наслідки серед хворих, причини низької прихильності до терапії.

Висновки. За даними анкетування виявлено низький рівень знань серед хворих на артеріальну гіпертензію про дану патологію, недостатню інформованість

**

129

про фактори ризику, принципи терапії та можливі наслідки. Саме це є причиною низької прихильності до терапії і, як наслідок, незадовільних результатів лікування.

ПОРАЖЕНИЕ ЗУБОЧЕЛЮСТНОЙ СИСТЕМЫ И СЛИЗИСТОЙ РОТОВОЙ ПОЛОСТИ ПРИ РЕВМАТИЧЕСКИХ ЗАБОЛЕВАНИЯХ

Якименко Д. О., Каравелкова М. В.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

Целью работы являлось изучения поражения слизистой ротовой полости и зубочелюстной системы у больных ревматическими болезнями, находившихся на стационарном лечении в ревматологическом отделении 9 ГКБ г.Одессы в период 2008-2012 гг. Проведен осмотр слизистой оболочки ротово полости, оценена патологическая подвижность зубов и их отсутствие у обследованных больных

Наличие аутоиммунного процесса и иммунодепрессивная терапия, снижение местного иммунитета ротовой полости привело к развитию у значительного числа больных ревматоидным артритом (43-46%) бактериальных и грибковых стоматитов, а также подвижности и отсутствия зубов почти у половины больных ( у 48-50%). У 11 больных наблюдался сухой синдром, у 3 - артрит височно-нижнечелюстного сустава, затрудняющий движение нижней челюсти. У большинства больных системной красной волчанкой (50-52%) наблюдались хейлиты и стоматиты, у 2 - афтозные, чрезвычайно болезненные, требовавшие упорного лечения; подвижность и отсутствие зубов наблюдались у 43-39% этих больных. У 1 больной наблюдался сухой синдром. Поражение слизистой ротовой полости и подвижность зубов наблюдалось у трети больных псориатической артропатией, васкулитами, четверти больных полимиозитом и системной склеродермией. У всех больных болезнью Шегрена наблюдались стоматиты, подвижность и отсутствие зубов.

Таким образом, у всех больных болезнью Шегрена, половины больных ревматоидным артритом, системной красной волчанкой, значительного числа больных псориатической артропатией, полимиозитом, системной склеродермией, васкулитами наблюдаются различные формы стоматитов, хейлитов, пародонтита, а также отсуствие зубов. Развитие воспалительных процессов слизистой ротовой полости связано с наличием васкулитов, снижением саливации, дефицитом местного и общего иммунитета (обусловленного как патологическим процессом, так и применением иммунодепрессантов).

ОСОБЕННОСТИ ПАТОЛОГИИ ПЕЧЕНИ, ЖЕЛЧЕВЫВОДЯЩИХ ПУТЕЙ И ПОДЖЕЛУДОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НА ФОНЕ ПОДАГРЫ

Бойко М. Е., Сычева О. П.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

Цель исследования. Изучить клинические особенности патологии печени, желчевыводящих путей и поджелудочной железы на фоне подагры.

Материалы и методы. В наше исследование были включены 10 больных подагрой, из них мужчин – 90 % (9 человек), женщин – 10 % (1 человек). Возраст больных от 43 до 69 лет. Давность заболевания от 3 лет до 30 лет (в среднем 16,5 лет). Использованы общепринятые клинико-лабораторные исследования для

**

130

верификации подагры, также показатели функции печени, углеводного обмена, липидограмма, ультразвуковое исследование печени, желчного пузыря, поджелудочной железы и почек.

Полученные результаты. Хронический невирусный гепатит диагностирован у 20 % (2 чел.) обследуемых пациентов, гепатоз – у 30 % (3 чел.). Хронический холецистит выявлен у 60 % (6 чел.), в т.ч. калькулезный холецистит у 1/3. Хронический панкреатит диагностирован у 80 % – 8 чел., стеатоз поджелудочной железы – в одном случае (10 %). Нарушение толерантности к глюкозе выявлено у 40 % (4 чел.), сахарный диабет II типа – у 20 % (2 чел.).

Выводы. Полученные результаты свидетельствуют о частом сочетании подагры и патологии гепатобилиарной зоны и поджелудочной железы и наиболее распространено в старшей возрастной группе – 60 % (6 чел. из 7-х этой возрастной категории) и меньше в среднем возрасте – 20 % (2 чел.).

ЗАВИСИМОСТЬ ПРИЗНАКОВ ИШЕМИИ МИОКАРДА ОТ СТЕПЕНИ ВЫРАЖЕННОСТИ ИЗВИТОСТИ КОРОНАРНЫХ АРТЕРИЙ

Бойченко А. В., Юрченко А. А.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

Актуальность проблемы. Приблизительно у 10-20% больных, которым проводится коронарная ангиография со стабильной ишемической болезнью сердца (ИБС), коронарные артерии выявляются интактными, т.е. без признаков атеросклеротического поражения. Выраженная извитость коронарной артерии (ВИКА) определяется как два и более последовательных 180 градусных поворота в крупной эпикардиальной коронарной артерии, визуально оцениваемые при коронарной ангиографии и в настоящее время описан как дополнительный фактор риска развития атерогенеза вследствие изменения кровотока.

Цель исследования: определить взаимосвязь между степенью выраженности извитости коронарных артерий и частотой приступов стенокардии у пациентов с ИБС и коронарным синдромом Х.

Материал, методы исследования. Коронарный синдром Х (КСХ) -

коронарные артерии без признаков атеросклеротических изменений при клинических объективных признаках ишемии миокарда выявлен у 60 пациентов, при этом у 30 пациентов выявлен феномен ВИКА: отсутствие ангиографических признаков атеросклеротического поражения коронарных артерий, а при визуальной оценке данных КАГ на одном отрезке крупной эпикардиальной коронарной артерии (средне-дистальные сегменты правой, передней межжелудочковой и огибающей ветвей левой коронарных артерий) имелось более чем два последовательных поворота (т.е. три и более). У остальных 30 пациентов с ИБС и КСХ феномена ВИКА выявлено не было.

Всем пациентам проведен опрос по шкале частоты приступов стенокардии, при этом использовался Сиэтлский опросник для пациентов со стабильной стенокардией (SAQ).

Результаты. Было проведено исследование по сравнению степени выраженности приступов стенокардии и пациентов с/без ВИКА, а также по

**