konf_mat_tez_2015

101

РОЗРОБКА СКЛАДУ І ТЕХНОЛОГІЇ НАСТОЙКИ НА ОСНОВІ ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ ПИЖМИ ЗВИЧАЙНОЇ ТА ЗОЛОТОТИСЯЧНИКА МАЛОГО ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ГЕЛЬМІНТОЗІВ

Чифліклій А. І., Науменко І. А.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Актуальність проблеми гельмінтозів пов'язана з їх широкою поширеністю, різноманіттям негативних впливів на організм людини. За даними Комітету з паразитарних захворювань ВООЗ на сьогоднішній день близько 25% населення земної кулі вражені гельмінтами, а більше 100 млн дітей у світі внаслідок гельмінтозів мають затримки росту і розумового розвитку. Широке поширення гельмінтозів визначає необхідність пошуку нових протигельмінтних засобів, так як традиційні не завжди дають бажаний результат.

Мета роботи – розробка рідкої лікарської форми, а саме настойки на основі лікарської рослинної сировини пижми звичайної та золототисячника малого для лікування гельмінтозів.

Матеріали і методи: джерела медичної і фармацевтичної інформації, методи моніторингу інформаційних джерел, систематизація даних. Нами був проведений аналіз та узагальнення сучасних даних про лікування гельмінтозів та вивчення фармацевтичного ринку препаратів для лікування гельмінтозів.

При розробці та дослідженні лікарської форми нами вирішувалися такі завдання: розгляд технологічних параметрів лікарської рослинної сировини; вибір концентрації етанолу для приготування настойки; оптимальне співвідношення сировини та екстрагенту; вибір умов екстракції для отримання витяжки з максимальним вмістом ефірних олій; стандартизація отриманої лікарської форми та розробка технологічної схеми виробництва настойки в промислових умовах.

Надалі ми плануємо провести доклінічні, фармакологічні та мікробіологічні дослідження настойки на основі лікарської рослинної сировини пижми звичайної та золототисячника малого.

РОЗРОБКА СТОМАТОЛОГІЧНОГО ГЕЛЮ З СУХИМ ЕКСТРАКТОМ ШАВЛІЇ ЛІКАРСЬКОЇ

Щур О. М., Науменко І. А., Образенко М. С.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

В даний час для лікування патологічних змін в пародонті все більшої актуальності набувають препарати на основі комплексів біологічно активних речовин з лікарських рослин. Як перспективна лікарська форма для лікування хвороб пародонту нами був обран гель, який має pH близький до pH шкіри, рівномірно розподіляється на слизовій, володіє адгезивними якостями, локалізується

восередку ураження, створює можливість проникнення лікарських сполук на клітинному рівні, що підвищує ефективність лікування.

Метою даної роботи є вивчення можливості введення сухого екстракту шавлії

встоматологічний гель для профілактики і лікування запальних захворювань пародонту.

**

102

В результаті проведених раніше досліджень на підставі вивчення реологічних характеристик, які характеризують здатність гелю утримуватися на вертикальних поверхнях, нами була обрана раціональна основа стоматологічного гелю з використанням метилцелюлози та карбоксиметилцелюлози.

Сухий екстракт шавлії був отриманий екстракцією 70% етиловим спиртом подрібненого листя Salvia officinalis з подальшим упарюванням і сушінням до залишкової вологості 5%. Сухий екстракт шавлії являє собою порошок червонокоричневого кольору, специфічного запаху і слабкого гіркувато-терпкого смаку. При приготуванні основи сухий екстракт шавлії в кількості 1 і 2% попередньо був розчинений у воді для приготування гелю метилцелюлози.

Отриманий гель являє собою м'яку лікарську форму світло-коричневого кольору, яка легко намазується на шкірні покриви, тане і всмоктується при температурі тіла. Оцінка достовірності гелю з екстрактом шавлії показала наявність дубильних речовин, флавоноїдів, фенолглікозідів.

РОЗРОБКА ОПТИМАЛЬНИХ УМОВ СТВОРЕННЯ ГУСТОГО ЕКСТРАКТУ З ЛИСТЯ СМОРОДИНИ ЧОРНОЇ ТА ВИВЧЕННЯ ЙОГО

ФАРМАКОЛОГІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ Блащук А. М., Сущук Н. А.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна.

Значення і важливе місце рослин у фармацевтичній практиці в останні роки стрімко зростає у звязку з багатьма безперечними перевагами: хімічна природа більшості ліків рослинного походження максимально наближена до організму людини, вони не викликають серйозних побічних ефектів, менш токсичні, мають широкий спектр фармакологічної дії і можуть використовуватись тривалий час для лікування хронічних захворювань.

Актуальною проблемою фармацевтичної науки є пошук та вивчення нових видів рослин вітчизняної флори, що зарекомендували себе у народній медицині, а також створення на їх основі нових лікарських засобів.

Серед великої різноманітності плодово-ягідної сировини безумовної уваги заслуговує смородина чорна. Основна лікувальна дія її зумовлена великим вмістом вітамінів, макрота мікроелементів, пектинових, фенольних та інших природних сполук. Ця ягідна культура широко культивується та дає стабільно високі врожаї. Проте асортимент лікарських засобів з використанням смородини чорної досить обмежений.

Мета дослідження - розробка оптимальних умов одержання густого екстракту з листя смородини чорної та вивчення його фармакологічних властивостей.

Обєктом дослідження було листя смородини чорної. За допомогою якісних реакцій і хроматографічного методу аналізу було вивчено якісний склад біологічно активних речовин сировини. Проведені дослідження дозволили розглянути листя смородини чорної як перспективне джерело фенольних сполук для створення лікарських засобів на їх основі. Були підібрані оптимальні умови одержання густого екстракту з листя смородини чорної та вивчено його фармакологічні властивості.

**

103

На підставі отриманих результатів встановлено, що густий екстракт з листя смородини чорної має виразну антиокислювальну дію, значно виразнішу, ніж а- токоферол. Отже – може використовуватись як антиоксидантний лікарський засіб.

РОЗРОБКА СКЛАДУ ЛІКАРСЬКОГО КОСМЕТИЧНОГО ЗАСОБУ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ ШКІРИ

Іванова А. В.,Бєглая В. С.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна.

На сьогоднішній день купероз є поширеною дермато-косметичною проблемою. Головне в лікуванні – це зміцнення стінок судин хворого, підтримка їх тонусу. На фарм. ринку України засоби для лікування куперозу представлені тільки іноземними виробниками. Фітопрепарати проявляють мяку комплексну дію,не маючи побічних ефектів і ускладнень. Особливий інтерес в цьому аспекті викликають рутин і кверцетин,які містяться в софорі японській сім. бобових. Біологічні активні речовини відновлюють капілярний кровообіг.

Метою нашої роботи є опрацювання технології косметичного засобу для лікування порушення мікроциркуляції шкіри при куперозі у вигляді крему.

Нами вивчено досвід застосування софори японської у народній медицині, літературний пошук та аналіз даних наукової літератури.

Технологія розроблена з урахуванням фізико-хімічних властивостей діючих речовин, і опрацьовано склад крему. При розробці крему було обрано емульсійну основу. З плодів софори японської ми одержали екстракт.

Розробка лікарської форми крему на основі софори японської є актуальною. В хімічний склад сировини входять компоненти, благотворно діючи на мікроциркуляцію крові при куперозі. Треба зазначити, що обрана рослинна сировина широко розповсюджена в Одеській області.

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ЦІН ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ ДЛЯ ДІТЕЙ З ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

Ольхова І. В., Коверга Т. Г.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

У дитячому і підлітковому віці беруть початок хронічні захворювання травної системи. Тому від своєчасного надання медичної та фармацевтичної допомоги залежить здоров’я і дітей, і дорослих.

Метою нашої роботи було проведення аналізу динаміки цін фармацевтичного ринку ЛЗ для лікування дітей, хворих на гастрит і дуоденіт за 2011-2014рр. ЛЗ, що досліджувались, були відібрані з рекомендованих Протоколів лікування хронічного гастриту та гастродуоденіту у дітей. Під час роботи використовували статистичний метод аналізу та контент.

За результатами аналізу прайс–листів, представлених на сайті щотижневика «Аптека», встановлено збільшення пропозицій ЛЗ на оптовому фармацевтичному ринку за 2011-2014 рр. Перевірка реєстраційного статусу ЛЗ здійснювалась за присутністю у Державному реєстрі ЛЗ України на сайті Державного експертного центру МОЗ України. Нами проведені розрахунки середніх оптових цін по всіх

**

104

торгових назвах ЛЗ, що досліджувались. Найбільше зростання продемонстрували ціни на ліки іноземного виробництва на відміну від вітчизняних виробників. Середні оптові ціни на всі препарати в 2014 р. значно зросли в порівнянні з 2011-2013рр., що свідчить про нестабільність фармацевтичного ринку. Розрахований коефіцієнт адекватності платоспроможності (Ka.s.) більшості препаратів мав тенденцію до зменшення в 2013 р. і до збільшення в 2014 р., що характеризує зниження доступності даних ЛЗ споживачам в 2014 р.

Таким чином, в період з 2011-2014рр. найбільш доступними для населення є препарати вітчизняного виробництва, найменш доступними – препарати вісмуту субцитрату колоїдного, ніфурателу і кларитроміцину зарубіжного виробництва.

ИЗУЧЕНИЕ ЗАБОЛЕВАЕМОСТИ НА ТУБЕРКУЛЕЗ СРЕДИ ДЕТСКОГО НАСЕЛЕНИЯ УКРАИНЫ

Ацеховская Е. А., Прилипко Н. А.,Унгурян Л. М.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

По оценкам Всемирной организации зравоохранения (ВОЗ), эпидемия туберкулеза в Украине началась в 1995 году, когда заболеваемость достигла 83,2 случаев на 100 тыс. населения. Такая ситуация отобразилась и на распространении туберкулеза среди детей. Вследствие биологических особенностей адаптационные возможности детского организма являются ограниченными, а их чувствительность к экзогенным факторам повышена. Их здоровье является своеобразным индикатором эпидемического состояния общества.

По данным ВОЗ страна считается благополучной по туберкулезу, если инфицированность микобактериями детей в возрасте от 1 до 14 лет не превышает 1%, а ежегодный возможный прирост этого показателя составляет около 0,1%. Официальная статистика утверждает, что в Украине около 180 тыс. детей имеют латентную туберкулезную инфекцию, то есть инфицированы. В процентах этот показатель составляет 25-30% и ежегодно возрастает приблизительно на 2,5%. Исходя из данных показателей, Украина относится к странам с высоким уровнем туберкулеза. В период с 2011 по 2013 года показатель заболеваемости среди детей в возрасте от 1 до 14 лет по Украине увеличился на 11,1%, среди подростков, напротив, – уменьшился на 10,8%. Заболеваемость детей в Одесском регионе в данный период уменьшилась на 10,9%, среди подростков – на 23%, в то время как с 2008 по 2010 год этот показатель увеличивался.

Однако, несмотря на тенденцию к снижению заболеваемости в целом ситуация остается неблагоприятной: наблюдается увеличение частоты тяжелых и остропрогрессирующих форм, участились также случаи химиорезистентного туберкулеза.

**

105

ПОРІВНЯННЯ АФІННОСТІ СЕЛЕКТИВНИХ ІНГІБІТОРІВ НАТРІЙГЛЮКОЗНИХ КОТРАНСПОРТОРІВ 2 ТИПУ В ЕКСПЕРИМЕНТІ IN SILICO

Казанжи Д. В., Бургазлі К. Д.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Селективні інгібітори натрій-глюкозних котранспортерів 2 типа (SGLT2) – новий клас цукрознижуючих препаратів. Дані котранспортери знаходяться в проксимальних канальцях нефрона і відповідають за транспорт глюкози з первинної сечі. До препаратів цього класу належать такі препарати як канагліфлозин, дапагліфлозин, емпагліфлозин, що вже допущені до клінічних випробувань, а також іпрагліфлозин, ремогліфлозин, тофоглізфлозин, що знаходяться на стадії клінічних випробувань. Одним з шляхів прогнозування активності хімічних сполук, що пропонуються як інгібітори, є метод обчислення концентрації інгібіровання (метод докінгу). Тому метою даної роботи було порівняння результатів молекулярного докінгу селективних інгібіторів SGLT2. В якості мішені була використана тривимірна структура білка з ідентифікатором 2XQ2 з бази Protein Data Bank (www.rcsb.org/pdb). Структури сполук було запозичено з відкритої бази Pubchem (www.pubchem.ncbi.nlm.nih.gov). Молекулярний докінг проводився за допомогою програми Autodock Vina, а підготовка вихідних даних і візуалізації результатів - «MGL tools». Autodock Vina обраховує енергію зв’язування (ΔG), суму загальної міжмолекулярної, внутрішньої енергії, енергії десольватації, Ван-дер-Ваальсової взаємодії і водневого зв’язку.

Виходячи з даних найкращої афінності, була обрахована концентрація інгібіровання (Ki) за формулою: Ki=exp(ΔG/RT). Отримані дані наведені далі:

За умов відсутності активатора концентрація інгібіровання дорівнює концентрації полумаксимального інгібіровання (IC50), а сучасні підходи дизайну лікарських сполук передбачають умову IC50<10nmol. Згідно отриманих даних тільки сполука канагліфлозин задовольняє дану вимогу і має достатню енергію інгібіровання натрій-глюкозних котранспортерів 2 типа.

**

106

ПЕРСПЕКТИВНОСТЬ ГЕТЕРОМЕТАЛЛИЧЕСКИХ ТАРТРАТОГЕРМАНАТОВ КАК НОВЫХ СОЕДИНЕНИЙ С

НЕЙРОТРОПНОЙ АКТИВНОСТЬЮ Лопатнев П. Г.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

Современные достижения химии координационных соединений позволяют путем определения корреляционных зависимостей в последовательности «состав – строение – специфическая биологическая активность» биокомплексов направленно синтезировать вещества с заданной специфической активностью. Поэтому целью данной работы явилась оценка безвредности и потенциальной нейротропной активности трех новых биологически активных веществ (БАВ) в ряду гетерометаллических тартратогерманатов, созданных на кафедре общей химии и биополимеров Одесского государственного университета им. И. И. Мечникова. Выбор составляющих соединений (германий, винная кислота, купрум, цинк и литий) был обусловлен их високой биологической активностью, в том числе нейротропной.

В остром и подостром экспериментах на двух видах животных установлена их безвредность при пероральном и внутрибрюшинном введении БАВ. Зона острой токсичности и абсолютная токсичность у всех соединений были низкими, что свидетельствовало об отсутствии потенциальной и реальной опасности отравления данным БАВ. Экстраполяция полученных результатов на людей установила их практическую безвредность для человека. Изучение влияния данных БАВ на выживаемость, поведение, морфофукциональное состояние органов интактных животных при хроническом введении также не выявило их отрицательного воздействия. Анализ результатов токсикометрических исследований новых соединений, а также скрининг их нейротропной активности в тесте «открытое поле» на интактных животных, позволили сделать вывод, что данные БАВ практически безопасны и являются перспективными для дальнейшего доклинического изучения как потенциальные нейротропные средства.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ГЛЮКОКОРТИКОЇДНОЇ ТЕРАПІЇ У ХВОРИХ З ПЕРВИННИМ ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТОМ

Паніотова Г. П.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Актуальність: Згідно класифікації первинних ГН, запропонованої експертами ВООЗ, що базується на даних світлової мікроскопії в якості однієї з найчастіших морфологічних форм виділений мезангіо-проліферативний гломерулонефріт.

Мета роботи: оцінити короткострокові результати ізольованої глюкокортикоїдної терапії (ІГКТ) при мезангіо-проліферативному гломерулонефріті (МПГН).

Методи дослідження: короткострокові результати ІГКТ були вивчені на 119 пацієнтах МПГН (78 чоловіків і 41 жінка, вік – 18-68 років). Всі пацієнти отримували перорально преднізолон 1 мг/кг/добу (або аналоги в еквівалентних

**

107

дозах) протягом 8-12 тижнів, з подальшим поступовим зменшенням дози. Клінічна ефективність була оцінена через 6 місяців за даними протеїнурії, артеріального тиску (АТ), швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) так: повна ремісія (протеїнурія ≤ 0,1 г / добу; відсутність еритроцитурії, або наявність окремих еритроцитів у полі зору, нормальний АТ; ШКФ – 60 мл / хв); часткова ремісія (протеїнурія ≤ 1 г / добу або зменшення в 2 і більше разів; еритроцити, що не перевищують 10*106/л або зниження в 2 і більше разів; АТ не більше 130/80 мм рт.ст., ШКФ ≤ 60 мл / хв); немає ефекту (при відсутності динаміки клінічних та лабораторних показників); клінічне погіршення (збільшення протеїнурії та / або гематурії, та / або зменшення СКФ на ≥ 30%).

Результати дослідження: На момент першого огляду наявність легкої, середньої та важкої протеїнурією було встановлено у 20,2%, 42,9% і 36,9% хворих відповідно; гематурії легкою, середнього і важкого ступеня в 23,5%, 14,2% і 26,1% випадках відповідно; у 35,3% пацієнтів була м'яка та у 20,2% – помірна артеріальна гіпертензія. ШКФ ≥ 90 мл / хв була в 66,4% пацієнтів-1стадія, від 60 до 89 мл / хв у 17,7% випадках-2стадія, від 30 до 59 мл / хв – в 15,9% випадках-3стадія. Під впливом ІГКТ була досягнута повна і часткова ремісія у 35,3% і 10,9% пацієнтів, відповідно, вона була неефективною в 45,4% випадках. У 8,4% мале місце погіршення клінічних та лабораторних показників.

Висновок: При короткостроковій ІГКТ у пацієнтів з МПГН повна та часткова ремісія досягається в 35,3% і 10,9% випадків, що дозволяє використовувати ізольовану глюкокортикоїдну терапію при мезангіо-проліферативному гломерулонефріті.

СФОРМОВАНИЙ ПЕРІОД КОРАЗОЛ-ІНДУКОВАНОГО КІНДЛІНГУ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ПОХІДНОГО ПАБФ

Погоріла І. В., Полуденко Г. О.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна.

Мета роботи. Препарати групи бензодіазепинів здатні змінювати перебіг фаз циклу спання-неспання, а саме: збільшення загальної тривалості сну, збільшення представленості поверхневого повільнохвильового сну на тлі зменшення тривалості глибоких повільнохвильових фаз сну, збільшення латентного періоду виникнення парадоксального сну з незначним загальним зниженням його тривалості. Метою роботи було проведення досліджень впливу похідного пептидамідобензофенону (ПАБФ) та референс-препарату діазепаму на характеристики циклу спання– неспання у щурів у сформований період коразол-індукованого кіндлінгу.

Методи дослідження. Досліди проводилися на інтактних білих щурах–самцях лінії Вістар. З метою відтворення фармакологічного кіндлінгу експериментальним тваринам проводили 21 однократне щодобове введення підпорогових доз коразолу (30,0 мг/кг) об’ємом 0,1-0,2 мл за однакових умов. Кожна група експериментальних тварин складалася з 8 щурів. Після розміщення тварини в клітці з постійним рівнем штучного освітлення, проводили запис електрокортикограми, яку оцінювали кожні 50 с. Всі сполуки вводили внутрішньоочеревинно: похідне ПАБФ дозами 0,15 і 1,5 мг/кг та діазепам дозами 0,05 і 0,5 мг/кг.

**

108

Результати. Похідне ПАБФ (0,15 мг/кг) збільшувало тривалість парадоксального сну до 12,5 % від загальної тривалості спостереження, зменшувало його фрагментованість на 20,2 % у кіндлінгових щурів, а більш високою дозою (1,5 мг/кг) зменшувало латентність засинання в 1,5 рази та латентність парадоксального сну – в 1,82 рази. Діазепам (0,5 мг/кг) збільшував тривалість поверхневого та глибокого повільнохвильового сну (на 15,4 та на 12,6 %), зменшував тривалість парадоксального сну до 5,0 % від загальної тривалості циклу, а також скорочував латентний період засинання та парадоксального сну (в 1,72 та в 2,02 рази відповідно).

Порівняльна оцінка ефективності застосування досліджуваних сполук відносно показників порушень з боку циклу спання-неспання на стадії сформованого кіндлінгового синдрому показала, що ефекти похідного ПАБФ є більш сприятливими з позицій відновлення показників циклу спання-неспання за умов кіндлінгового епілептичного синдрому порівняно з ефектами, які спостерігались при застосуванні діазепаму. Ці факти вказують на користь менш виразних седативних ефектів похідного ПАБФ порівняно з діазепамом.

ЭФФЕКТИВНОСТЬ ПРИМЕНЕНИЯ ГЕПТРАЛА У БОЛЬНЫХ С ХРОНИЧЕСКИМ ГЕПАТИТОМ РАЗЛИЧНОЙ ЭТИОЛОГИИ

Полуденко А. А., Погорелая И. В.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина.

Распостраненность, тяжесть клинического течения и осложнения хронических гепатитов требуют рациональной фармакотерапии, поиска новых подходов к оптимизации медикаментозного лечения.

Целью работы было изучить эффективность применения препарата гептрал у больных с хроническим гепатитом на фоне внутрипеченочного холестаза.

Клинические исследования проводились в терапевтическом отделении на базе городской клинической больницы № 1. Проведен анализ результатов медикаментозного лечения 37 больных с хроническим гепатитом различной этиологии (вирусный, алкогольный, смешанной этиологии), протекающие с синдромом внутрипеченочного холестаза. Возраст больных от 42-х до 56-ти лет, из них 22 мужчин и 15 женщин. У 17-ти больных диагностирован хронический вирусный гепатит, у 15-ти – пациентов хронический гепатит алкогольной этиологии, и у 5-ти больных хронический гепатит смешанной этиологии (вирусный и алкогольный).

Изучаемый препарат гептрал вводился в дозе 800 мг внутривенно капельно в составе комплексной терапии (постельный режим, диета № 5, 5 % раствор глюкозы 200 мл, реосорбилакт 200 мл, спиронолактон 100-200 мг) в течение 8 дней, с последующим пероральным приемом по 800 мг еще 20 дней. Контроль эффективности проводился с учетом сбора жалоб (признаки астеновегетативногосиндрома, кожный зуд), лабораторных (аланинаминотрансфераза, аспартатаминотрансфераза, щелочная фосфатаза, тимоловая проба, общий билирубин и его фракции, общий белок) и инструментальных методов обследования больных (сонография). Установлено, что применение гептрала способствовало

**

109

исчезновению (у 30 больных) или значительному снижению проявлений астеновегетативного синдрома у (7 больных); исчезновению кожного зуда у всех 37 больных, а также значительному снижению (у 24 больных) и нормализации биохимических показателей внутрипеченочного холестаза и цитолиза в крови (у 13 больных).

Данные результатов исследования свидетельствуют о высокой эффективности применения препарата гептрал у больных с хроническими гепатитами различной этиологии на фоне внутрипеченочного холестаза.

ВІРУСОЛОГІЧНА ВІДПОВІДЬ НА ПЕГІНТЕРФЕРОНОТЕРАПІЮ ХРОНІЧНОГО ГЕПАТИТУ С ЗАЛЕЖНО ВІД ВИДУ ІНТЕРФЕРОНУ

Остапчук К. В.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Проведено ретроспективний аналіз 33 амбулаторних карток хворих на хронічний гепатит С (ХГС) які проходили лікування за стандартною схемою пегінтерфероном та рибавірином. Залежно від виду інтерферону, який було використано, хворих поділено на 2 групи: І група – 23 (69,7 %) пацієнта які проходили лікування з використанням пегінферферону α-2α та ІІ група – 10 (30,3 %) хворих які лікувались за допомогою пегінтерферону α-2β. Вірусологічну відповідь проналізовано через 4, 12 та 24 тижнів фармакотерапії.

Серед хворих І групи у 6 (26,1 %) осіб вірусна РНК не визначалась через 4 тижня фармакотерапії (ШВВ), у 10 (43,5 %) пацієнтів – через 4 тижня лікування відмічалось зниження рівня вірусної РНК та через 12 тижнів фармакотерапії – РНК вірусу не визначалась (РВВ). У 5 (21,8 %) пацієнтів цієї групи через 4 та 12 тижнів лікування рівень вірусної РНК суттєво не змінився, але через 24 тижнів фармакотерапії РНК вірусу у крові не відмічалась (УВВ). У 2 (8,7 %) хворих І групи відмічалась безперервна вірусемія (ВВ). Таким чином, серед хворих І групи у 16 (69,6 %) спостерігались РВВ або ШВВ та у 7 (30,4 %) осіб спостерігались УВВ або ВВ.

Серед хворих ІІ групи жоден з пацієнтів не досяг ШВВ. У трьох (30,0 %) хворих цієї групи РНК вірусу у крові була відсутня через 12 тижнів терапії (РВВ). У 5 (50,0 %) пацієнтів фіксувалась відсутність РНК вірусу у крові через 24 тижня (УВВ). У двох (20,0 %) осіб даної групи спостерігалась безперервна вірусемія (ВВ). Таким чином, серед хворих ІІ групи у трьох (30,0 %) відмічалась РВВ та у 7 (70,0 %)

– УВВ або ВВ.

Таким чином, хворі, які проходили лікування пегінтерфероном α-2α, значно частіше досягали ШВВ або РВВ ніж хворі, які лікувалися за допомогою пегінтерферону α-2β (відповідно 69,6 % проти 30,0 %, р=0,035).

**

110

ВПЛИВ КООРДИНАЦІЙНИХ СПОЛУК (Mg, Co) БІС(ЦИТРАТО)ГЕРМАНАТІВ НА М’ЯЗЕВИЙ ТОНУС

Матюшкіна М. В.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Одним із найбільш частіших ускладнень захворювань центральної нервової системи є судоми. Тому триває пошук ефективних засобів, які б приводили до зменшення мя’зевого тонусу. В останній час багато уваги приділяється координаційним сполукам германію, у яких виявлені міорелаксантні властивості.

Ціль роботи – вивчити вплив координаційних сполук (Mg, Co) біс(цитрато)германатів – гермациту (ГМ - магній, германій та лимонна кислота, геркоциту (ГК - кобальт, германій та лимонна кислота) на м’язевий тонус щурів лінії Вістар. Після внутрішньоочеревинного введення БАР дозами 1/80, 1/110 і 1/135 LD50 дослідження проводили із застосуванням методу «стрижня, що обертається». Критерієм м’язової активності обирали кількість тварин, які здатні були утримуватися на стрижні, що обертався з частотою 15 обертів за хв протягом 120 с. Після введення магнійвмісного похідного з германієм дозами 1/135 LD50 (23,0 мг/кг) та 1/110 LD50 (28,0 мг/кг) лише 3-5 тварин здатні були утриматися на поверхні ротароду протягом 2 год досліду, а до 6-ї год спостереження в цих групах максимально утримувалася 1 тварина. Кобальтвмісне похідне з германієм дозою 1/135 LD50 (1,5 мг/кг) суттєво збільшувало кількість щурів, які падали з поверхні «стрижня, що обертається» протягом усього терміну досліду. При введенні БАР дозами 1/110 LD50 (1,7 мг/кг) та 1/80 LD50 (2,25 мг/кг) показники в дослідній та контрольній групах не відрізнялися.

Висновки. Різнометальні (Mg, Co) біс(цитрато)германати різними дозами виявляли міорелаксантну дію в тестах «стрижня, що обертається» протягом усього терміну спостереження. Магній біс(цитрато)германат виявляв міорелаксантну дію дозою 1/135 та 1/110 LD50, а кобальт біс(цитрато)германат – дозою 1/135 LD50. Зважаючи на низьку токсичність та широкий спектр фармакологічної активності, сполуки є перспективними для подальшого дослідження.

ОЦЕНКА АНКСИОЛИТИЧЕСКОЙ АКТИВНОСТИ НОВЫХ КООРДИНАЦИОНЫХ СОЕДИНЕНИЙ БИОМЕТАЛЛОВ

Затула В. Н.

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

В последнее время координационные соединения биометаллов находят все более широкое терапевтическое применение ввиду широкого спектра фармакологической активности, высокой биодоступности и низкой токсичности. Поэтому целью данного исследования была оценка противотревожного эффекта 4-х новых координационных соединений: бисцитратогерманата магния (гермацит), бисцитратогерманата кобальта (геркоцит), бисцитратостаната магния (станмацит), бисцитратостаната кобальта (станкоцит).

Эксперимент выполнялся на 30 крысах-самцах линии Wistar массой 200-220 г с помощью теста «темно-светлая камера». Животным на протяжении 14 дней ежедневно внутрибрюшинно вводились БАВ дозой 1/80 LD50. Контролем служили

**