2.2 Інтегральні показники забруднення атмосфери

У результаті взаємного перемішування викидів шкідливих речовин з багатьох джерел, які розміщені на території промислового міста, формується деякий рівень забруднення атмосферного повітря – фонове забруднення.

Фонове забруднення характеризується узагальнюючими інтегральними показниками вмісту шкідливих домішок по місту в цілому.

Існує кілька способів характеристики забруднення попівтря по місту в цілому і для встановлення узагальнених показників забруднення. Один з них грунтується на розкладанні даних спостережень за концентраціями домішок на ортогональні природні складові. Другий пов'язаний з фіксацією одночасного формування відносно високих концентрацій домішок у повітрі на території даного міста і щоденних розрахунках їх повторюваності щодо загального числа спостережень протягом дня.

На практиці використовується ряд інтегральних показників забруднення атмосфери. Найбільш поширеними з них є середнє значення концентрації інгредієнта, що розраховується по динним вимірювань у конкретний термін (або за добу) у всіх точках міста, нормованих на среднесезонную концентрацію:

, (2.7)

де N - число контрольно-вимірювальних постів (КВП) в місті,

q_i, - концентрація домішок на i-му КВП відповідно середньодобова і середньосезонна.

Якщо розрахунок здійснюється за даними, для яких вже отримані середньомісячні концентрації інгредієнтів, среднесезонная концентрація визначається як середнє з 3 середньомісячних концентрації інгредієнтів на i-тому КВП конкретного сезону. Наприклад, для літа:

. (2.8)

У залежності від значення параметра розрізняють 4 класи фонового забруднення повітря. Характеристика класів забруднення приведена у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Характеристика класів фонового забруднення

Клас забруднення	Кiлькiсне значення параметру	Якісна оцінка забруднення
1	≥ 1,5	Високе
2	1,0≤< 1,5	Підвищене
3	0,6 ≤ < 1,0	Знижене
4	0 ≤ < 0,6	Слабке

При оперативних розрахунках інтегральних показників рекомендується враховувати середній рівень забруднення повітря протягом відповідного тримісячного періоду попереднього року та попереднього місяця поточного року.

Завдяки нормування кожної обмірюваної концентрації до середньої за сезон (або півріччя) параметр стає універсальним, незалежним від різниці рівнів забруднення в різних районах і в різні сезони.

Л.Р. Сонькін запропонував ще один інтегральний показник забруднення повітря:

, (2.9)

де n - загальна кількість спостережень за концентрацією домішки впродовж доби на всіх КВП міста;

m - кількість спостережень протягом цієї доби з концентраціями q, що перевищують среднесезонную величину більше ніж в 1,5 рази.

Параметр Р характеризує частина значно підвищених концентрацій від загального числа вимірювань протягом доби. Щоб отримати щоденні значення параметра Р, заздалегідь розраховують среднесезонние значення концентрацій для кожного стаціонарного пункту вимірювань по окремим домішках.

Параметр Р може змінюватися від 1 (якщо всі вимірювання концентрацій перевищують 1,5 ) до 0 (якщо жодна з концентрацій не перевищує 1,5).

Для розрахунку Р і його використання як характеристики фонового забруднення повітря необхідно дотримуватися наступних умов:

1. кількість станційних пунктів у місті має бути не менше 3;

2. кількість спостережень за концентраціями домішок у повітрі на всіх пунктах протягом доби не повинно бути менше 20.

У залежності від значення параметра Р розрізняють 3 класи рівня забруднення повітря. Характеристика класів забруднення приведена у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Характеристика класів фонового забруднення

Клас забруднення	Кiлькiсне значення параметру	Повторюванiсть класiв забруднення
1	0,35 ≤ P ≤ 1	Високе
2	0,2 ≤ P < 0,35	Відносно підвищене
3	0 ≤ P < 0,2	Знижене

Параметр Р розраховують окремо для кожної домішки і по всіх домішках разом [ 5, с. 42- 44].