Питання для самоперевірки

1. Назвіть функції податків. На які види поділяються податки за способом стягнення?

2. Яка податкова ставка називається прогресивною? Сформулюйте основні принципи оподаткування.

3. Розкажіть про ПДВ. Яким є механізм сплати ПДВ? Що таке структурний дефіцит бюджету

4. Чому у багатьох країнах малий бізнес користується спрощеною податковою системою?

5. Проаналізуйте за допомогою кривої Лаффера податкову систему в Україні.

6. Податок на доходи громадян в Україні є одним з найвагоміших податків. Як він впливає на сукупний попит у країні?

15. Грошово - кредитна та монетарна політика держави.

Грошова маса — сукупність всіх грошових коштів у країні. Постійний контроль держави за кількістю грошової маси сприяє стримуванню та запобіганню інфляції.

Грошова маса —сукупність всіх видів грошових коштів у країні.

Грошова маса вимірюється грошовими агрегатами — особливими показниками грошових коштівМ₀, М_г М_г, М₃.

М₀= готівкові кошти (монети та паперові гроші);

М₁ = М₀ + поточні рахунки;

М₂ = М_г + безчекові ощадні рахунки + дрібні строкові рахунки (до 100 тис. дол.);

М₃ = М₂ + великі строкові рахунки (понад 100 тис. дол.)

Кредитні відносини реалізуються завдяки банківській системі, що має дворівневу структуру: І рівень — Національний банк України, II рівень — комерційні та спеціалізовані банки. Загалом банки — кредитно-грошові інститути, що займаються залученням і розміщенням грошових ресурсів.

НБУ (І рівень) посідає чільне місце. Його основна мета — підтримка купівельної спроможності гривні в боротьбі з інфляцією, організація гро­шового обігу в країні, забезпечення стабільності всієї кредитно-банків­ської системи. Саме НБУ здійснює емісію гривні, надає кредити комер­ційним банкам під облікову ставку, забезпечує нагляд за діяльністю фінансово-кредитних установ, випускає і погашає державні цінні папери.

II рівень банківської системи — розгалужена мережа комерційних банків, що функціонують на підставі ліцензій НБУ. Комерційні банки надають широкий вибір кредитно-фінансових послуг, серед яких тради­ційними є: здійснення грошових розрахунків, пасивні й активні операції.

Грошові розрахунки в межах національної економіки мають готівкову і безготівкову форми. Для збереження і переказу коштів банки відкривають розрахункові, поточні, депозитні і валютні рахунки. Пасивні операції ба­нків націлені на мобілізацію ресурсів. Джерелами цих ресурсів є власні, позикові і залучені (внески клієнтів) кошти. Внески клієнтів, або депози­ти, можуть бути безстроковими (до запитання), терміновими й ощадними. До пасивних операцій належать і кредити, отримані від НБУ або інших банків.

За допомогою активних операцій здійснюється розміщення коштів. Оскільки банк є кредитною установою, найбільша частина його активів розміщена в кредитні операції. Кредитування фірм і населення здійсню­ється на основі терміновості, платності і зворотності.

У сучасних умовах банки перетворюються з простих кредитних установ на інформаційно-консультативні центри, що допомагають орієнтуватися своїм клієнтам у складних умовах ринкової кон'юнктури і науково-технічного прогресу. Зростає роль довірчих (трастових) операцій, спрямованих на най­більш вигідне розміщення банками довірених їм коштів, цінностей, майна. Особлива група операцій — фінансові і біржові послуги — управління па­кетами акцій, консультації, бюджетне і податкове планування, створення портфелів інвестицій, управління пенсійними фондами.

Понад 200 банківських операцій і послуг здійснюють фінансові посеред­ники — банки. І, природно, у ході їхнього здійснення банки прагнуть дістати прибуток. Банківський прибуток — це різниця між сумою відсот­ків, стягнутих з позичальників, і сумою відсотків, що виплачуються вклад­никам. Крім банківського прибутку в доход включаються прибуток від біржових операцій, доходи від інвестицій, комісійні винагороди. ■ Сутність монетарної (грошово-кредитної) політики базується на кі­лькісній теорії грошей. Американський учений І. Фішер уперше запро­понував таке рівняння для опису грошових процесів:МУ = PQ,де М — кількість грошей; V — швидкість грошового обігу; Р — ціна реалізованих товарів; Q — кількість реалізованих товарів.