Тема 2 управління ризиком
План:
2.1 Сутність та основні принципи управління ризиком
2.2 Зміст основних етапів управління ризиком
2.1 В умовах об'єктивного існування ризику і пов'язаних з ним фінансових, моральних та інших втрат виникає потреба в певному механізмі, який дозволив би найкращим з можливих способів, з точки зору поставлених підприємцем (фірмою) цілей, враховувати ризик при прийнятті і реалізації господарських рішень.
Таким механізмом є управління ризиком (ризик - менеджмент).
Управління ризиком можна охарактеризувати як сукупність методів, прийомів і заходів, що дозволяють певною мірою прогнозувати настання ризикових подій і вживати заходів щодо виключення або зниження негативних наслідків настання таких подій.
Управління ризиком, як система, складається з двох підсистем: керованої підсистеми (об'єкта управління) і керуючої підсистеми (суб'єкта управління).
У системі управління ризиком об'єктом управління є ризик, ризикове вкладення капіталу й економічні відносини між господарюючими суб'єктами в процесі реалізації ризику (відносини між: підприємцями-партнерами, конкурентами; позичальником і кредиторами; страхувальником і страховиком і тощо.).
Суб'єктом управління в системі управління ризиком є спеціальна група людей (підприємець, фінансовий менеджер, менеджер з ризику, фахівці з страхування і тощо), яка за допомогою різних прийомів і способів управління здійснює цілеспрямований вплив на об'єкт управління.
Управління ризиками являє собою специфічну сферу економічної діяльності, що вимагає глибоких знань в галузі аналізу господарської діяльності, методів оптимізації господарських рішень, страхової справи, психології і багато іншого. Основна задача підприємця в цій сфері знайти варіант дій, що забезпечує оптимальне, для даного проекту, поєднання ризику та прибутку, виходячи з того, що чим більш прибутковий проект, тим вище міра ризику при його реалізації.
Тут потрібно зазначити, що існування ризику, як невід'ємного елемента економічного процесу, а також специфіка управлінських впливів, що використовуються в цій сфері привели до того, що управління ризиком в ряді випадків стало виступати як самостійний вид професійної діяльності. Цей вид діяльності виконують професійні інститути фахівців, страхові компанії, а також фінансові менеджери, менеджери з ризику, фахівці з страхування.
Головними задачами фахівців з ризику є: виявлення областей підвищеного ризику; оцінка міри ризику; аналіз прийнятності даного рівня ризику для організації (підприємця); розробка у разі необхідності заходів щодо попередження або зниження ризику; у разі, коли ризикова подія сталася, вживання заходів щодо максимально можливого відшкодування заподіяного збитку.
Конкретні методи й прийоми, які використовуються при прийнятті та реалізації рішень в умовах ризику значною мірою залежать від специфіки підприємницької діяльності, прийнятої стратегії досягнення поставлених цілей, конкретної ситуації і баг. ін.
Разом з тим, теорія і практика управління ризиком виробила низку основоположних засад, якими потрібно керуватися суб'єкту управління.
Серед основних засад управління ризиком можна виділити такі:
- не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал;
- необхідно думати про наслідки ризику;
- не можна ризикувати багато чим за ради малого.
Реалізація першої засади означає, що перш ніж прийняти рішення в умовах ризику, підприємець повинен:
- визначити максимально можливий обсяг збитку у разі настання ризикової події;
- порівняти його з обсягом капіталу, що вкладається, і всіма власними фінансовими ресурсами та визначити, чи не приведуть ці збитки до банкрутства підприємства.
Реалізація другої засади вимагає, щоб підприємець, знаючи максимально можливу величину збитку, визначив би, до чого вона може привести, яка імовірність ризику. На основі цієї інформації необхідно прийняти рішення про прийняття ризику на свою відповідальність, передачі ризику на відповідальність іншій особі (випадок страхування ризику) або про відмову від ризику (тобто від заходу).
Реалізація третьої засади передбачає, що перш ніж прийняти рішення про впровадження заходу, що містить ризик, необхідно порівняти очікуваний результат (віддачу) з можливими втратами, які понесе підприємець у разі настання ризикової події.
Тільки при прийнятному для підприємця (фірми) співвідношенні віддачі і можливих втрат потрібно приймати рішення про реалізацію ризикового проекту. Тут потрібно зазначити, що в кожному конкретному випадку прийнятність вказаного вище співвідношення є різною і залежить від багатьох чинників - цілей і задач проекту; політики, стратегії і тактики підприємця в області ризику, його майнового стану і багато іншого.
Ця засада передбачає також порівняння величини можливого скорочення збитків в результаті заходів, що приймаються, направлених на зменшення міри ризику або передачі ризику іншій особі, з додатковими витратами, пов'язаними з реалізацією цих заходів. Наприклад, порівняння страхової суми і страхового внеску тощо.
При розкритті змісту розглянутих засад в певній мірі порушені прийоми управління ризиком (засоби розв`язання ризиків), основними з яких є уникнення ризику, зниження міри ризику, прийняття ризику.
Уникнення ризику означає відмову від реалізації заходу (проекту), пов'язаного з ризиком. Таке рішення приймається у разі невідповідності вказаним вище засадам.
Наприклад. Рівень можливих втрат, а також додаткові витрати, пов'язані і з зменшенням ризику або передачею ризику іншій особі, неприйнятні для підприємця; рівень можливих втрат значно перевищує очікувану віддачу (прибуток) тощо.
Уникнення ризику є найбільш простим і радикальним напрямком у системі управління ризиком. Воно дозволяє повністю уникнути можливих втрат і невизначеності.
Разом з тим, як правило, уникнення ризику означає для підприємця відмову від прибутку. Тому при необґрунтованій відмові від заходу (проекту), пов'язаного з ризиком, мають місце втрати від невикористаних можливостей.
Крім того, потрібно враховувати, що уникнення одного виду ризику може привести до виникнення інших. Наприклад, відмова від ризику, пов'язаного з авіаперевезенням вантажів, ставить перед підприємцем (фірмою) проблему перевезень водним, авто - або залізничним транспортом.
Зниження міри ризику передбачає скорочення імовірності й обсягу втрат. Існує багато різних способів зниження міри ризику в залежності від конкретного виду ризику та характеру підприємницької діяльності, які будуть розглянуті нами в наступних розділах книги.
Одним з окремих випадків зниження міри ризику є передача ризику, що полягає в передачі відповідальності за ризик (повністю або частково) комусь іншому, наприклад, страховій компанії.
Прийняття ризику означає залишення всього або частини ризику (у разі передачі частини ризику комусь іншому) за підприємцем, тобто на його відповідальності. У такому разі підприємець приймає рішення про покриття можливих втрат власними коштами.
Теорія і практика управління ризиком виробили низку правил, на основі яких здійснюється вибір того або іншого прийому управління ризиком і варіанту рішень. Основними з цих правил є такі:
- максимум виграшу;
- оптимальне співвідношення виграшу та величини ризику;
- оптимальна імовірність результату.
Правило максимуму виграшу полягає в тому, що з можливих варіантів рішень, що утримують ризик, вибирається той, який забезпечує максимальний результат (доход, прибуток) при мінімальному і прийнятному для підприємця ризику.
На практиці більш прибуткові варіанти, як правило, і більш ризиковані. У такому разі використовується правило оптимального співвідношення виграшу і величини ризику, суть якого полягає в тому, що з всіх варіантів, що забезпечують прийнятний для підприємця ризик, вибирається той, у якого співвідношення прибутку і втрат (збитку) є найбільшим.
Суть правила оптимальної імовірності результату полягає в тому, що з усіх варіантів, що забезпечують прийнятну для підприємця імовірність одержання позитивного результату, вибирається той, у якого виграш максимальний.
Керуючись вказаними правилами, у деяких випадках підприємець може прийняти рішення про збільшення міри ризику, якщо таке збільшення не перевищує прийнятні для підприємця втрати і забезпечує істотне збільшення прибутку.
Як бачимо, в основі управління ризиком лежить цілеспрямований пошук і організація роботи по зниженню ризику, одержання і збільшення віддачі в невизначеній господарській ситуації.
Кінцева мета управління ризиком відповідає цільовій функції підприємництва. Вона полягає в отриманні найбільшого прибутку при оптимальному, прийнятному для підприємця співвідношенні прибутку і ризику.
2.2. Відомо, що управління, як цілеспрямований вплив керуючої системи на керовану, звичайно виявляється у вигляді безлічі взаємопов'язаних між собою процесів підготовки, прийняття і організації виконання управлінських рішень, що складають технологію процесу управління.
Як система управління, управління ризиком також передбачає здійснення ряду процесів і дій, що реалізують цілеспрямований вплив на ризик. До них можна віднести: визначення цілей ризикових вкладень капіталу, збір і обробку даних по аспектах ризику, визначення імовірності настання ризикових подій, виявлення міри і величини ризику, вибір прийомів управління ризиком і способів його зниження.
Спрощена блок-схему процесу управління ризиком надано на рис. 2.1.
Наведені на схемі етапи процесу управління ризиком можна поділити на дві складові (групи) - аналіз ризику і міри по усуненню і мінімізації ризику.
Аналіз ризику включає збір і обробку даних по аспектах ризику, якісний і кількісний аналіз ризику.
Заходи по усуненню і мінімізації ризику включають вибір і обґрунтування гранично допустимих рівнів ризику, вибір методів зниження ризику, формування варіантів ризикового вкладення капіталу, оцінку їх оптимальності на основі порівняння очікуваної віддачі (прибутки і т.п.) і величини ризику.
Збір і обробка даних по аспектах ризику - один з найважливіших етапів процесу управління ризиком, оскільки процес управління, в першу чергу, передбачає отримання, переробку, передачу і практичне використання різного роду інформації.
Отримана на цьому етапі інформація, повинна бути достовірною, якісно повноцінною і своєчасною. В залежності від цілей і характеру ризикового вкладення капіталу це може бути інформація: про імовірність настання ризикової події; про фінансову стійкість і платоспроможність партнерів, клієнтів, конкурентів; про політичну і економічну ситуацію в країні партнера по зовнішньоекономічній діяльності; про стан ринку певних товарів і послуг; про умови страхування і баг. ін.
Джерелом такої інформації можуть бути дані про досвід подібних проектів в минулому, думки експертів, різного роду аналітичні огляди, дані спеціалізованих компаній (наприклад, фірми БЕРІ) і ін.
Потрібно зазначити, що збір і обробка інформації є важливим етапом процесу управління незалежно від його конкретного змісту. Однак в процесі
управління ризиком до повноти і якості інформації пред'являються особливі вимоги. Це зумовлене тим, що відсутність повної інформації є одним з істотних чинників ризику і прийняття рішень в умовах неповної інформації служить джерелом додаткових фінансових і ін. втрат і, отже, зменшення прибутку.
У цих умовах інформаційне забезпечення процесу управління ризиком служить не тільки як джерело даних для аналізу ризику, але і саме по собі є важливим засобом зниження рівня ризику.
Таким чином, в процесі збору і обробки інформації потрібно прагнути до отримання і використання найбільш повної і достовірної інформації.
Однак, потрібно пам'ятати, що отримання обширних даних може вельми дорого обійтися, зниження неточності інформації також вимагає додаткових витрат.
Потрібно також враховувати і чинник часу - отримання повної і достовірної інформації вимагає значних витрат часу, а в більшості випадків рішення необхідно приймати в обмежені терміни.
Крім того, багато які види інформації часто складають предмет комерційної таємниці, отримання такої інформації або неможливо, або також пов'язано зі значними додатковими витратами.
Тому в процесі збору і обробки інформації по аспектах ризику потрібно прагнути до досягнення оптимального співвідношення між повнотою і якістю інформації, з одного боку, і вартістю її отримання - з іншого. Іншими словами, потрібно прагнути до досягнення економічно оптимальної неповноті інформації. У ряді випадків економічно доцільніше працювати з неповною інформацією, ніж збирати практично повну, але надто дорогу інформацію, що вимагає, до того ж, недопустимих витрат часу.
Для цього слід порівняти можливі втрати в результаті неповноти інформації з вартістю отримання додаткової інформації в прийнятні для життєздатності проекту терміни. Втрати визначаються як різниця між очікуваними результатами господарської діяльності в умовах, коли є додаткова інформація і без неї.
На рис. 2.1 для спрощення блок-схеми збір і обробка інформації по аспектах ризику представлена як перший етап. Насправді ця робота здійснюється протягом всього процесу прийняття рішення. По мірі переходу від одного етапу до іншого при необхідності може уточнюватися потреба в додатковій інформації, здійснюється її збір і обробка.
Крім того, результати виконаних робіт попередніх етапів служать, як правило, вихідною інформацією, необхідною для виконання наступних етапів.
Особливо важливу роль грає інформація в процесі якісного і кількісного аналізу ризику.
Якісний аналіз передбачає: виявлення джерел і причин ризику, етапів і робіт, при виконанні яких виникає ризик, тобто: встановлення потенційних зон ризику; ідентифікацію (встановлення) всіх можливих ризиків; виявлення практичних вигод і можливих негативних наслідків, які можуть наступити при реалізації рішення, що містить ризик.
Тут особливо важливе значення має виявлення і ідентифікація всіх можливих ризиків.
Для обґрунтованого прийняття рішень необхідно знати, з ризиком якого виду і типу доведеться мати справу. Від "не передбачуваного", але виявленого ризику можна, суворо кажучи, застрахуватися (аж до відмови від проекту), а від не виявленого або проігнорованого ризику застрахуватися неможливо.
У процесі якісного аналізу важливо не тільки встановити всі види ризиків, які загрожують проекту, але і, по можливості, виявити можливі втрати ресурсів, що супроводжують настання ризикових подій.
Результати якісного аналізу служать важливою вихідною інформацією для здійснення кількісного аналізу.
Кількісний аналіз передбачає чисельне визначення окремих ризиків і ризику проекту (рішення) загалом. На цьому етапі визначаються чисельні значення імовірності настання ризикових подій і їх наслідків, здійснюється кількісна оцінка міри (рівня) ризику, визначається (встановлюється) також рівень ризику, допустимий в даній конкретній обстановці.
У процесі якісного аналізу може бути виділена обширна група ризиків, з якими прийдеться зіткнутися підприємцеві при реалізації проекту: від пожеж і землетрусів, страйків і міжнаціональних конфліктів, змін в податковому регулюванні і коливань валютного курсу до недобросовісної конкуренції, корупції, рекету і зловживань персоналу. При цьому імовірність кожного типу ризику різна, так само, як і сума збитків, які вони можуть викликати. Кількісна оцінка імовірності настання окремих ризиків і у що вони можуть обійтися, дозволяє виділити найбільш вірогідні по виникненню і вагомі за величиною втрат ризики, які будуть являтися об'єктом подальшого аналізу для прийняття рішення про доцільність реалізації проекту.
У літературі з проблеми ризику приводиться багато різних методів кількісної оцінки ризику, найбільш поширеними з яких є статистичний метод і метод експертних оцінок.
Суть статистичного методу полягає в тому, що вивчається статистика втрат і прибутків, що мали місце на даному або аналогічному виробництві, встановлюється величина і частотність отримання того або іншого економічного результату і складається найбільш вірогідний прогноз на майбутнє.
Статистичний метод кількісної оцінки ризику вимагає наявності значного масиву даних, які не завжди є в розпорядженні підприємця. Збір і обробка даних можуть вельми дорого обійтися. Тому часто при нестачі інформації доводиться вдаватися до інших методів.
Суть експертного методу полягає в отриманні кількісних оцінок ризику на основі обробки думок досвідчених підприємців або фахівців.
Застосування цього методу особливо ефективне при рішенні складних проблемних ситуацій, що не формалізуються, коли неповнота і невірогідність інформації не дозволяють використати статистичний або інші формалізовані методи для кількісної оцінки ризику.
До недостатків цього методу відносяться відсутність гарантій вірогідності отриманих оцінок, а також труднощі в проведенні опитування експертів і обробці отриманих даних. Якщо другий недолік відноситься до переборних труднощів, то перший має принципове значення.
Підвищення вірогідності експертних оцінок вимагає відповідних процедур відбору експертів по багатьох критеріях і кількісних методів обробки думок експертів.
Як показує досвід використання експертних оцінок в різних сферах діяльності, при правильній організації процедури експертизи і узгодженості думок експертів, що визначається спеціальними методами, вірогідність оцінок гарантується.
Найбільш прийнятним варіантом для практики є комбінація з статистичного і експертного методів.
У результаті проведення аналізу ризику виходить картина можливих ризикових подій, імовірність їх настання і наслідків. Після порівняння отриманих значень ризиків з гранично допустимими, виробляється стратегія управління ризиком і на цій основі міри запобігання і зменшення ризику.
Заходи по усуненню і мінімізації ризику включають наступні етапи:
- оцінку прийнятності отриманого рівня ризику;
- оцінку можливості зниження ризику або його збільшення (у випадку, коли набуті значення ризику значно нижче допустимого, а збільшення міри ризику забезпечить підвищення очікуваної віддачі);
- вибір методів зниження (збільшення) ризиків;
- формування варіантів зниження (збільшення) ризиків;
- оцінку доцільності і вибір варіантів зниження (збільшення) ризиків.
Після вибору певного набору заходів по усуненню і мінімізації ризику потрібно прийняти рішення про міру достатності вибраних заходів. У випадку достатності - здійснюється реалізація проекту (прийняття частини ризику, що залишилася ), в противному випадку доцільно відмовитися від реалізації проекту (уникнути ризику).
Потрібно зазначити, що нами розглянута лише загальна схема процесу управління ризиком. Характер і зміст перерахованих вище етапів і робіт, методи їх виконання, що використовуються, значною мірою залежать від специфіки підприємницької діяльності і характеру можливих ризиків.
Суть і зміст розглянутих тут етапів - методи кількісної оцінки економічного ризику, методи прийняття рішень по вибору варіантів в умовах ризику і невизначеності, методи і шляхи зниження ризиків - будуть розглянуті в наступних розділах.