3. Вивчення, узагальнення та впровадження передового педагогічного досвіду - найважливіший компонент педагогічної культури офіцера

У військовій педагогіці під передовим педагогічним досвідом розуміється узагальнена практика успішного використання командирами сукупності методів, форм і засобів навчання, виховання, розвитку та психологічної підготовки особового складу. Це творчий пошук майстрів виховання і навчання, що відкриває нові або суттєво удосконалює загальновизнані методи і форми навчально-виховної роботи, що забезпечує стабільні високі результати, що свідчить про розвинену педагогічній культурі офіцерів.

Основними критеріями передового досвіду є:

* висока ефективність виховання і навчання;

* перевага пропонованих методів і засобів в порівнянні з тими, які використовуються в повсякденному навчально-виховній практиці, можливість широкого їх розповсюдження і застосування.

Досвід навчально-виховної роботи може містити теоретичне осмислення педагогічних проблем, осмислення передової педагогічної практики, педагогічний аналіз окремих фактів. Він може бути індивідуальним і колективним (досвід окремих командирів; досвід підрозділів, заставши, екіпажів, бойових груп).

Виділяють досвід сучасний та історичний. Перший займає провідне місце, оскільки він виявляє тенденції розвитку військово-педагогічного процесу в наші дні, що є особливо актуальним.

Військово-педагогічний досвід може бути особистим, т. Е. Накопиченим в результаті безпосередньої участі офіцера в процесі навчання і виховання воїнів, і опосередкованим, отриманим при вивченні роботи інших командирів.

Головною метою вивчення досвіду навчально-виховної роботи у військах є підвищення ефективності військово-педагогічного процесу, боєготовності підрозділів. До числа провідних проблем вивчення передового педагогічного досвіду належать: підвищення ролі людського фактора у вирішенні завдань бойової готовності, зміцнення військової дисципліни, підтримки в підрозділі суворого статутного порядку; формування у особового складу високої моральності; комплексний підхід до постановки справи виховання воїнів; практика успішного застосувань системи методів виховання; проведення індивідуально-виховної роботи; підвищення виховної ефективності навчальних занять, чергувань, бойових стрільб, вартової і внутрішньої служби; використання громадської думки, традицій колективу у вихованні особового складу; застосування різних засобів і прийомів наближення обстановки навчальних занять до бойових умов; використання в процесі навчання технічних засобів, тренажерів, комп'ютерів, навчальних центрів і полів; індивідуалізація навчання і формування у воїнів групових навичок бойової діяльності; активізація пізнавальної та інтенсифікація службової діяльності учнів; організація самостійної роботи різних категорій особового складу; керівництво навчально-виховною діяльністю офіцерів, прапорщиків (мічманів) і сержантів (старшин), самовихованням всіх категорій військовослужбовців у підрозділі.

Основне завдання вивчення військово-педагогічного досвіду полягає в тому, щоб правильно здійснювати цю роботу. Вивчаючи досвід навчально-виховної роботи, командири використовують різні методи, які в сукупності утворюють методику вивчення досвіду. Частіше за інших застосовуються в певній послідовності і поєднанні методи спостереження, бесіди, експертних опитувань, експериментів та ін. З метою теоретичного узагальнення матеріалу використовуються теоретичний аналіз, логічне пояснення педагогічних явищ, прогнозування та ін. Для виявлення тенденцій розвитку військово-педагогічного процесу застосовуються методи вивчення наукових джерел, військово-історичних документів. Використовуються також кількісні методи статичної вибірки, шкалювання, парного порівняння, математичного моделювання та ін.

Система вивчення та впровадження передового досвіду навчально-виховної роботи в підрозділі включає:

* визначення мети і завдань вивчення військово-педагогічного досвіду;

* збір, аналіз, систематизацію та узагальнення фактичного матеріалу;

* висунення обгрунтованою гіпотези про шляхи вдосконалень навчально-виховної роботи;

*дослідно-експериментальну роботу;

*аналіз, узагальнення експериментального матеріалу, розробку висновків та рекомендацій;

* впровадження результатів роботи в практику виховання і навчання воїнів.

Вихідним етапом виступає визначення мети і завдань вивчення педагогічної практики. Найважливішими завданнями, як правило, є: узагальнення передового досвіду навчання і виховання, морально-психологічної підготовки особового складу; розробка шляхів реалізації якісно нових педагогічних завдань, що випливають з керівних документів; виявлення причин недоліків і визначення шляхів їх усунення.

Збір та аналіз фактичного матеріалу проводяться шляхом аналізу документів, вивчення результатів практичної діяльності воїнів, педагогічного спостереження, використання технічних засобів для фіксації процесу та результатів навчально-виховної роботи, проведення бесід, педагогічного експерименту.

Комплекс цих методів дає можливість проаналізувати стан бойового навчання, військової дисципліни, несення бойової, вартової і внутрішньої служби, методичної роботи і т. Д., Порівняти сьогоднішні результати з підсумками минулої діяльності підрозділу і на цій основі виявити особливості і тенденції розвитку. Він дозволяє певною мірою оцінити накопичений в підрозділі досвід проведення навчань, занять, різних робіт, ефективність їх методики та організації, наявність системи в роботі офіцерів, прапорщиків (мічманів) і сержантів (старшин) по навчанню і вихованню особового складу.

Основне призначення дослідно-експериментальної роботи полягає у дослідній перевірці висунутої гіпотези. Суть її полягає в навмисному введенні нових факторів, умов у військово-педагогічний процес і з'ясуванні їх впливу на нього. Прикладом експерименту може служити проведене в одному підрозділі дослідження шляхів оптимізації процесу виховання. В експериментальній групі був здійснений спеціально спланований комплекс заходів, який включав: теоретичні та практичні заняття з особовим складом впровадження експериментальної методики визначення цілей і завдань виховання, педагогізацію впливу факторів соціального середовища; вивчення особового складу; підбір і розстановку активу; оптимізацію планування виховної роботи; вибір ефективних методів і форм її проведення; реалізацію вимог комплексного підходу до виховання особового складу, удосконаленню підготовки вихователів. У результаті значно підвищилися цілеспрямованість і дієвість виховних впливів, зміцнилися політико-моральний стан і військова дисципліна особового складу.

Важливу роль у роботі з вивчення передового військово-педагогічного досвіду грають теоретичне узагальнення експериментального матеріалу, розробка висновків і рекомендацій. Узагальнення досвіду не зводиться до його опису, а потребує аналізу, виявленні внутрішніх зв'язків, тенденцій, закономірностей. Це узагальнення забезпечується суворої класифікацією і чіткої систематизацією власних матеріалів. Наприклад, узагальнення досвіду роботи щодо зміцнення військової дисципліни передбачає класифікацію проступків по їхпричин, видами, характером, тяжкості; систематизацію основних напрямків роботи по категоріям військовослужбовців, цілям, завданням і т., д.

На основі узагальнень, висновків розробляються рекомендації, що мають, як правило, науково-практичний характер, що визначають конкретні умови і шляхи підвищення ефективності навчально-виховної роботи.

Заключним етапом дослідницької роботи є впровадження досягнутих результатів у педагогічну практику. Процес впровадження включає вирішення ряду питань:

а) ознайомлення командирів з висновками та рекомендаціями шляхом доповідей, обговорення на нарадах і семінарах, методичній раді, зборах особового складу, оформлення наочної агітації;

б) практичне навчання вихователів вмінню застосовувати нові методи і прийоми в повсякденній педагогічній діяльності. Воно проводиться в ході показових і інструкторсько-методичних занять, відкритих уроків, групових вправ, тренувань. Важливу роль при цьому відіграє індивідуальна робота (інструктування, надання допомоги командирам усіх ланок при підготовці та проведенні за новою методикою навчальних занять та виховних заходів і т. П.);

в) здійснення контролю і стимулювання діяльності командирів щодо застосування нових прийомів і засобів навчання і виховання: надання їм допомоги на місці, систематичний аналіз і підведення підсумків їх роботи, заслуховування їх на засіданнях партійних і комсомольських бюро.

Основними умовами ефективності вивчення та впровадження передового досвіду навчально-виховної роботи в підрозділі є:

* висока ідейно-теоретична та практична підготовка командного складу, його принциповість і партійність в оцінці стану дисципліни, служби і бойового навчання воїнів;

* творче ставлення до вивчення педагогічної практики, ретельне вивчення паростків нового;

* злагоджена робота командирів організацій з комплексного вивчення бойової підготовки, політико-виховної роботи з урахуванням рішення завдань підвищення боєготовності, зміцнення військової дисципліни, виконання зобов'язань, вміле використання методів, прийомів і засобів військово-педагогічного дослідження.