- •Загальна теорія держави і права
- •§ 1. Загальна характеристика теорії держави і права 9
- •Частина і. Теорія держави ¶ Розділ і¶ Предмет, методи та функції теорії держави і права
- •§ 1. Загальна характеристика теорії держави і права
- •§ 2. Предмет теорії держави і права
- •§ 3. Методологія теорії держави і права
- •§ 4. Функції теорії держави 1 права, її місце в системі юридичних наук
- •§ 5. Значення теорії держави і права для підготовки співробітників правоохоронних органів
- •¶ Розділ II Походження, соціальна сутність і причини виникнення держави
- •§ 1. Первісне суспільство: економічна основа, організація соціальної влади
- •§ 2. Шляхи виникнення держави і права: загальне й особливе у їх виникненні
- •§ 3. Загальна характеристика теорій походження держави
- •§ 4. Причини утворення національних держав
- •Розділ III Взаємозв'язок і взаємодія суспільства, особи, держави і права
- •§ 1. Поняття суспільства: суспільно-екоиомічна формація, соціальні суб'єкти, соціальні системи та соціальне регулювання
- •§ 2. Особа як соціальний суб'єкт державно-правових відносин
- •§ 3. Співвідношення держави і права з природою, суспільством та економікою
- •Розділ IV Держава: поняття, ознаки, сутність
- •§ 1. Загальне поняття. Сутність і ознаки держави
- •§ 2. Держава і влада
- •¶ Розділ V Типологія держав
- •§ 1. Поняття типу держави та проблеми класифікації
- •§ 2. Рабовласницька держава. Соціально-економічна основа і сутність рабовласницької держави
- •§ 3. Феодальна держава, її соціально-економічна основа і сутність
- •§ 4. Капіталістична держава, її соціально-економічна основа і сутність
- •§ 5. Соціалістична держава
- •§ 6. Держави у пос індустріальному суспільстві
- •§ 7. Окремі типи сучасних держав
- •Розділ VI Функція держави
- •§ І. Поняття та зміст функцій держави
- •§ 2. Класифікація функцій держави
- •§ 3. Головні внутрішні функції
- •§ 4. Зовнішні функції
- •§ 5. Форми і методи здійснення функцій держави
- •Розділ VII Форма держави
- •§ 1. Поняття форми держави
- •§ 2. Форма правління: поняття та різновиди
- •§3. Форма державного устрою: поняття та різновиди
- •§ 4. Державний режим та його види
- •Розділ VIII Механізм держави
- •§ І. Поняття механізму держави та його структура
- •§ 2. Державні органи: їх ознаки, характеристика і види
- •Розділ IX Політична система суспільства
- •§ 2. Поняття політичної системи суспільства
- •§ 3. Партії і держава в політичній системі суспільства: їх місце і роль
- •Розділ X Правова, соціальна держава: походження, зміст, соціальне призначення
- •§1. Ідея правової держави як загальнолюдська цінність
- •§ 2. Правова держава: сутність, ознаки
- •§3. Поняття, риси соціальної держави
- •Соціальна держава передбачає:
- •§4. Конституція україни передумова побудови соціальної, демократичної, правової держави
- •Розділ XI Права, свободи та обов'язки людини і громадянина
- •§1. Права людини: історія і сучасність
- •§2. Основні права людини: поняття, класифікація
- •§3. Міжнародні механізми захисту основних прав людини
- •§4. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина за конституцією україни
- •Розділ XII Демократія та її форми
- •§1. Демократія: поняття та основні засади
- •§2. Демократія як цінність для суспільства
- •§3. Шлях до громадянського суспільства соціальна основа сучасної держави, влади і демократії
- •Частина II теорія права Розділ XIII Поняття, суть і соціальність права
- •§ І. Розуміння правду світовій і вітчизняній юриспруденції
- •§ 2. Поняття права
- •§ 3. Співвідношення права й закону
- •§ 4. Сутність і зміст права. Його роль у реалізації загальносуспільних інтересів
- •§5. Принципи права
- •§ 6. Соціальна цінність, функції права та його структура
- •§ 7. Право україни на сучасному етапі
- •Розділ XIV Норми права та інші соціальні норми
- •§ 1. Соціальні норми та їх класифікація
- •§ 2. Поняття правової норми та її ознаки
- •§ 3. Співвідношення норм права і норм моралі
- •§ 4. Структура правової норми
- •§ 5. Способи викладу правових норм
- •§ 6. Класифікація норм права
- •Розділ XV Форми (джерела) права
- •§ І. Поняття і види форм (джерел) права
- •§ 2. Юридична природа законів та підзаконних актів
- •§ 3. Нормативні акти україни: види, значення, особливості та межі їх дії
- •Розділ XVI Правотворчість
- •§ 1. Поняття та фактори правотворчості
- •§ 2. Принципи правотворчості
- •§ 3. Методи та стадії правотворчості
- •§ 4. Види правотворчості
- •§ 5. Законодавчий процес у парламенті україни та його
- •Розділ XVII Система права і система законодавства
- •§ 1, Поняття та елементи структури права
- •§ 2. Загальна характеристика галузей права
- •§ 3. Міжнародне право
- •§ 4. Предмет і метод правового регулювання як підстави розподілу права на галузі, підгалузі та інститути права
- •§ 5. Система законодавства
- •§ 6. Систематизація нормативно-правових актів
- •§ 1. Поняття правовідносин та їх основні ознаки
- •§ 2. Зміст правовідносин
- •§ 3. Суб'єкти правовідносин
- •§ 4. Об'єкти правовідносин: поняття і види
- •§ 5. Юридичні факти та їх класифікація
- •§ 6. Види правових відносин
- •Розділ XIX Тлумачення норм права
- •§ 1. Поняття і необхідність тлумачення права
- •§2. Види тлумачення
- •§ 3. Способи тлумачення
- •§ 4. Функції тлумачення
- •Розділ XX Реалізація норм права
- •§ 1. Реалізація норм права: поняття та форми
- •§ 2. Застосування як особлива форма реалізації норм права
- •§ 3. Стадії застосування правових норм
- •§ 4. Правозастосувальний акт: поняття, властивості, види
- •§ 5. Прогалини у праві. Аналогія закону й аналогія права
- •Розділ XXI Правомірна поведінка. Правопорушення
- •§ 1. Поняття й основні види правомірної поведінки
- •§ 2. Правопорушення: поняття, склад, види
- •§ 3. Міжнародні правопорушення: поняття, різновиди
- •§ 4. Причини правопорушень і шляхи їх подолання
- •Розділ XXII Юридична відповідальність
- •§ 1. Юридична відповідальність: її природа, суть, поняття та види
- •§ 2. Загальні принципи юридичної відповідальності
- •§ 3. Мета і функції юридичної відповідальності
- •§ 4. Основи юридичної відповідальності відповідно до конституції україни
- •§ 5. Підстави притягнення і звільнення від юридичної відповідальності
- •Розділ XXIII Законність і правопорядок
- •§ 1. Законність як одна з важливих правових категорій
- •§ 2. Зміст законності
- •§ 3. Основні вимоги законності
- •§ 4. Основні принципи законності
- •§ 5. Гарантії законності
- •§ 6. Правопорядок
- •§ 7. Правопорядок і громадський порядок. Дисципліна
- •§ 8. Основні шляхи зміцнення законності і правопорядку
- •§ 1. Правосвідомість: поняття і роль у суспільному житті
- •§ 2. Структура правосвідомості
- •§ 3. Види правосвідомості
- •§ 4. Поняття 1 загальна характеристика правової культури
- •§ 5. Структура і функції правової культури
- •§ 6. Правове виховання: поняття, форми, методи
- •¶Розділ XXV Механізм правового регулювання
- •§ 1. Правове регулювання і правовий вплив
- •§ 2. Поняття механізму правового регулювання
- •§ 3. Структура та ефективність механізму правового регулювання
- •Розділ XXVI Правові системи світу
- •§ 1. Поняття, структура та функції правової системи
- •§ 2. Класифікація правових систем
- •§ 3. Романо-германська правова сім'я, її особливості
- •§ 4. Англосаксонська правова сім'я
- •§ 5. Соціалістична правова сім'я
- •§ 6. Сім'я релігійного і традиційного права
§ 2. Структура правосвідомості
Правосвідомість має складну змістовну морфологію. В науці вироблена структура правосвідомості. Вона складається з двох основних елементів:
правової психології;
правової ідеології.
Правова психологія відповідає емпіричному, буденному рівню суспільної свідомості, яка формується в результаті повсякденної людської практики як окремих людей, так і соціальних груп. Змістом правової психології виступають відчуття, емоції, переживання, настрій, звички, стереотипи, які виникають у людей у зв'язку з існуючими юридичними нормами і практикою їх реалізації. Правова психологія — свого роду стихійний, «несистематизований» шар правової свідомості, який виражений в окремих психологічних реакціях кожної людини тієї чи іншої соціальної групи на державу, право, законодавство, інші юридичні феномени.
Радість чи смуток із приводу прийняття нового або скасування старого закону, відчуття задоволення чи незадоволення практикою застосування юридичних норм, дій правоохоронних органів, нетерпиме чи байдуже ставлення до порушень юридичних заборон — все це правові почуття (емоції), і в сукупності вони утворюють у суспільній правосвідомості сферу правової психології.
Не слід думати, що правова психологія як відбиття буденного рівня життя відіграє другорядну роль у структурі правосвідомості. Ні в якому разі. Правова психологія — найбільш «розповсюджена» форма усвідомлення права, притаманна переважно усім суспільним відносинам.
В оточенні психологічних реакцій право здійснює провідні призначення своєї соціальної сутності — гуманізм, справедливість, формальна рівність суб'єктів та ін. Ці характеристики права виражають людські відчуття й оцінки: від їх адекватності законодавству, психологічному настрою людей багато в чому залежить ефективність чинних актів, всієї правореалізаційної практики.
Більше того, правова психологія — найбільш глибинна, «прихована» від безпосереднього сприйняття і розуміння сфера правового відображення, що часом дає такі індивідуальні й масові реакції на право, законодавство, котрі спроможні кардинально визначити успіх чи невдачу тих чи інших законодавчих програм. Неприйняття в психології населення тих чи інших заборон як реально закріплених, а дозволів — як соціально виправданих, веде, як правило, до серйозних проблем в реалізації нового законодавства, породжує численні труднощі в діяльності правоохоронних органів. Ігнорування юридичної психології населення в правовій політиці держави не раз поверталось провалом тих чи інших державних заходів з точки зору соціальних цілей, часто суспільно корисних (кампанія по боротьбі з пияцтвом і алкоголізмом, з окремими традиціями і обрядами та ін.).
Крім цього, юридична психологія, будучи сама по собі складнозмістовним, об'єктивно-регулятивним явищем, вміщує значну ділянку безсвідомого — цілий світ психічних явищ і процесів, що обумовлені фактами дійсності, на вплив яких суб'єкт не звертає уваги. Сфера безсвідомого, активно втягнута в генезис правових уявлень, бере участь у формуванні як правомірної (стереотипи, звички, автоматизми та ін.), так і протиправної поведінки.
Безсвідоме, як явище правової технології, знаходить своє вираження в таких формах пізнання дійсності, як інтуїція, психологічний афект (при скоєнні тих чи інших протиправних проступків), звичні дії, соціальне збудження, а також у прагненнях, діях і установках, причини яких не усвідомлюються людиною.
Таким чином, правова психологія — сукупність правових почуттів, емоцій, оцінок, елементів настрою, що домінують у суспільстві, виявляються у суспільній думці.
Крім правової психології, у структуру правосвідомості додається правова ідеологія, яка, на відміну від психологічного сприйняття оточуючого світу, відповідає рівню науково-теоретичного відображення і засвоєння дійсності.
Правова ідеологія — це сукупність юридичних ідей, теорій, поглядів, які в концептуальному, систематизованому вигляді відображають і оцінюють правову реальність.
У порівнянні з правовою психологією, первинною «субстанцією» якої виступають психічні переживання людей, ідеологія характеризується цілеспрямованим, як правило, науковим або філософським осмисленням права як цілісного соціального інституту не в окремих його проявах (наприклад, у вигляді тих чи інших норм, судових рішеньта ін.), а як самостійний елемент суспільства (культури, цивілізації).
У сфері ідеології і через ідеологію знаходять відображення потреби й інтереси перш за все соціальних груп, народів, держав, світового співтовариства в цілому. Звичайно, елемент індивідуального, особистісного присутній в ідеологічному відображенні правової дійсності: та чи інша ідеологічна доктрина створюється і формується, як правило, окремими людьми — вченими, філософами, політичними діячами, а далі стає надбанням багатьох конкретних людей, які досягають у своїй свідомості системного цілісного відображення держави і права.
Проте правова ідеологія значно перевершує правову психологію за ступенем і характером пізнання права. Якщо правова психологія фіксує в більшості зовнішній, часто поверхнево-чуттєвий аспект, зріз правових явищ, які сповна вміщуються в повсякденний життєвий досвід, то правова ідеологія прагне до виявлення сутності, соціального розуміння, природи права, робить спробу, як правило, уявити його у вигляді закінченої культурно-історичної філософії й догми.
Прикладом правової ідеології як засобу правового усвідомлення дійсності може служити гегелівська філософія права, природно-правова, позитивістська, марксистська доктрини держави і права, багато сучасних концепцій праворозуміння. Крім цього, сфера найбільшого «застосування» правової ідеології — не індивідуальні та стихійно-масові відносини людей, що характерно для правової психології, а націлювання на вираження інтересів, потреб достатньо оформлених, інституціоналізованих соціальних товариств: політичних партій, громадських рухів, держави, міждержавних об'єднань.
Так, ті чи інші політичні організації, що беруть участь у сучасних владних відносинах, створюються, як відомо, на основі певної політико-правової ідеології — ліберальної, консервативної, християнської, марксистської та ін. В цьому випадку правова ідеологія виконує своє основне призначення: вона служить своєрідним соціальним орієнтиром — програмою діяльності організованих у партії рухів, у цілому політичної системи суспільства, дозволяє людям поступати усвідомлено і доцільно для досягнення відповідних соціальних і правових ідеалів.
Прикладом конкретної, надто складної, суперечливої діяльності всієї спільноти людей може служити поступовий процес формування в Україні правової держави, яка повинна відповідати як загальнолюдським, так і національним уявленням про демократію, забезпечення прав людини, гуманному і справедливому правопорядку. В цьому випадку доктрина правової держави служить ідеологічною основою для розвитку української державності.
Наявність демократичної і соціально, культурно, історично обгрунтованої державно-правової ідеології є життєво важливою умовою діяльності будь-якого суспільства. Так, одним із фундаментальних висновків реформ в Україні є те, що країна не може жити без ясної та усвідомленої національної державно-правової ідеології. Понад сімдесят років диктату однієї — комуністичної— ідеології породили нігілізм стосовно ідеології взагалі, створили ілюзію, що деідеологізація є корисною для суспільства, політики, права.
Внаслідок механічної деідеологізації виникло небезпечне, навіть у порівнянні з наслідками економічної кризи, відчуття духовної порожнечі, безперспективності, безглуздості, тимчасовості всього, що робилося. Все це охоплювало нові й нові верстви населення. В нашій «деідеологізованій» свідомості посилювалась тенденція до соціального примітивізму, втрати і без того слабких імунітетів від харазматичного, національного популізму.
На такому хибкому духовному грунті було неможливо будувати правову державу і міцний правопорядок. Тому зрозуміла суспільна потреба в науково обгрунтованій, стабільній, демократичній державно-правовій ідеології для України, яка згуртує народ у боротьбі за свою гідність, за історичне місце в світовому співтоваристві.
Однією з особливостей ідеологічної ситуації в Україні є те, що після порушення монополії впливу більшовицької ідеології на суспільну свідомість дуже активно розгорнувся процес створення політичних партій і формування їхніх ідеологій. При цьому переважна кількість політичних партій мислили (і мислять) у першу чергу про своє власне, а не державне становлення, про свою власну, а не державну ідеологію. Це явище нормальне і закономірне з точки зору становлення плюралістичної політичної системи. Але міжпартійні чвари та ідеологічна невизначеність держави можуть поглибити кризу свідомості суспільства, котра негативно впливає на всі інші сфери суспільного життя.
Звертаючись до досвіду сучасних розвинутих країн світу у сфері формування державних ідеологічних систем, можна виділити декілька принципово важливих умов, завдяки реалізації яких ідеологія виступала і виступає засобом консолідації народу на шляху до вирішення економічних і політичних проблем.
По-перше, життєздатною і плідною державною ідеологією може бути лише та, яка формується на основі реального життя відповідного суспільства, традицій і менталітету його народу, а не ідеологічних міфів, запозичених у інших народів.
По-друге, державна ідеологія повинна віддзеркалювати тільки загальносуспільні, а не соціально-групові інтереси.
По-третє, державна ідеологія не повинна намагатися давати відповіді на всі проблеми суспільного життя, а лише на ті, котрі мають загальносуспільне значення.
По-четверте, державна ідеологія відкрита для критики з боку різних політичних партій, суспільних рухів і громадських формувань, а також окремих громадян.
По-п’яте, державна ідеологія повинна мати відповідну державну організаційну структуру і матеріальну базу, бо вона тільки тоді може бути життєздатною і плідною, коли про неї буде піклуватися сама держава.
Виходячи з сучасного стану суспільної свідомості народу України, можна виділити такі напрями роботи держави в ідеологічній сфері.
Визначення і реалізація системи організаційних та ідеологічних заходів щодо формування правової свідомості громадян.
Чітке визначення позиції держави стосовно загальнолюдських цінностей і прав людини в контексті сучасного стану України і світової цивілізації.
Ідейно-теоретичне дослідження й обґрунтування принципів і механізмів взаємодії громадського і національного, етнічного і соціального в сучасному державному будівництві.
Розвиток і утвердження у свідомості людей моральних цінностей і моральних оцінок їхньої діяльності, повернення до духовних скарбниць людства як глибинних джерел сили народної.
Формування міжнародного іміджу України.
Ідеологія повинна спиратися на принципи зміцнення і захисту Української держави, яка повинна бути демократичною, силовою і не стояти над суспільством.
Таким чином, правова психологія і правова ідеологія — це структурні компоненти правової свідомості суспільства. Кожна своїми засобами служить здійсненню функцій правосвідомості в правовому регулюванні й в цілому правової культури суспільства.