25.5.Обов'язки як елемент правового статусу особи

Невід'ємним складовим елементом правового статусу особи виступають юридичні обов'язки. Кожна людина не може розглядатись у відриві від величезної кількості зв'язків, які існують між нею та іншими людьми, між нею та суспільством, державою. Взаємодіючи з іншими, вона не може не мати певного кола обов'язків як щодо суспільства і держави, так і щодо оточуючих. Тому обов'язки є так само важливим і необхідним елементом правового статусу, як права і свободи. Обов'язки — це об'єктивно необхідні форми поведінки, що відповідають інтересам суспільства, держави та інших індивідів.

Якщо права і свободи являють собою варіанти можливої поведінки суб'єктів, яку вони здійснюють у межах відповідних правових норм за власним вибором і на власний розсуд, відштовхуючись від власних інтересів і потреб, то юридичні обов'язки є необхідними варіантами поведінки суб'єктів, суть яких полягає в обов'язковому виконанні окреслених в нормах права активних дій (активні обов'язки) або в утриманні від тих дій, які забороняються у правових нормах (пасивні обов'язки).

Якщо права і свободи — це встановлені нормами права можливості обирати вид і міру поведінки, то обов'язки — це передбачена правовими нормами необхідність слідувати певному виду і мірі поведінки, це закріплені в законі вимоги держави і суспільства до поведінки особи.

214

Обов'язки необхідно виконувати належним чином, виходячи з усієї сукупності вимог, які висуваються до поведінки суб'єктів і стосуються часу, місця, кількості, якості і повноти виконання обов'язків. Обов'язок — це необхідна (правомірна) поведінка, котрій притаманна певна якість, що визначає вид поведінки, та здійснюється у певних межах, в яких виявляється міра цієї поведінки.

Між правами і свободами, з одного боку, і обов'язками — з другого існує тісний, нерозривний взаємозв'язок, адже всім без винятку суб'єктивним правам уповноважених осіб кореспондують відповідні юридичні обов'язки зобов'язаних осіб, оскільки права одних, не підкріплені обов'язками інших, не здатні реалізовуватись. Саме така нерозривна єдність прав, свобод і обов'язків, які виступають головними і першочерговими елементами правового статусу особи, забезпечує нормальну взаємодію індивідів, засновану на паритетності інтересів, є важливим засобом попередження конфліктних ситуацій і передумовою збалансованості, впорядкованості і стабільності суспільних відносин у цілому. Права, свободи і обов'язки у своїй сукупності визначають ту сферу життєдіяльності кожної окремої особи, в межах якої вона є вільною. Проте ця свобода не є безмежною, заборона порушувати права і свободи інших осіб виступає для кожного чи не найважливішим обов'язком.

Першочерговим обов'язком громадян України є захист своєї Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності, а також шанування державних символів, відбування військової служби. Здійснення цих обов'язків має на меті утвердження реального суверенітету Української держави.

Наступним конституційним обов'язком громадян є незаподіяння шкоди природі, культурній спадщині і відшкодування збитків у разі порушення цього обов'язку. Конституційне закріплення цього обов'язку засвідчує важливість захисту природних і культурних цінностей України.

У зв'язку зі змінами економічного та суспільного ладу, які відбувались протягом останнього десятиріччя, з'явилась потреба законодавче закріпити такий обов'язок, як сплата податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом, а також щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій стан та доходи за минулий рік. Несплата податків значною частиною населення, підприємств та організацій є однією з причин кризової си-

215

туації в нашій економіці, адже податки є важливим джерелом формування доходів держави.

Конституція України визнає людину, її життя, здоров'я, честь і гідність, її безпеку і недоторканність як найвищу соціальну цінність, проголошуючи і гарантуючи систему її прав і свобод, покладає на неї обов'язок неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Ця норма має загальне значення. Вона поширюється на всі положення Конституції, законів і підзаконних нормативно-правових актів України.