- •К. Г. Волинка теорія держави і права
- •1.1. Предмет теорії держави і права
- •1.2. Теорія держави і права в системі суспільних наук
- •1.3. Роль і місце теорії держави і права в системі юридичних наук
- •1.4. Функції теорії держави і права
- •1.5. Теорія держави і права як навчальна дисципліна
- •2.1. Поняття і призначення методології
- •2.2. Структура методології теорії держави і права
- •3.1. Поняття суспільства і форми його організації
- •3.2. Поняття і призначення
- •3.3. Держава і право в політичній системі суспільства
- •3.4. Поняття громадянського суспільства
- •4.1. Основні теорії виникнення держави
- •4.2. Загальна характеристика первісного суспільства
- •4.3. Передумови та умови виникнення держави
- •4.4. Основні шляхи виникнення держави
- •5.1. Сутність держави
- •5.2. Основні властивості держави
- •6.1. Поняття функцій держави
- •6.2. Класифікація функцій держави
- •6.3. Форми і методи здійснення функцій держави
- •7.1. Поняття і основні критерії типології держав
- •7.2. Формаційний підхід до типології держав
- •7.3. Цивілізаційний підхід до типології держав
- •8.1. Поняття форми держави
- •8.2. Форма державного правління
- •8.3. Форма державного устрою
- •8.4. Міждержавні об'єднання
- •8.5. Державний режим
- •9.1. Поняття і структура механізму держави
- •9.2. Поняття і ознаки державних органів
- •9.3. Види державних органів
- •9.4. Принципи організації і функціонування
- •9.5. Державна служба
- •10.1. Соціологічні та політологічні концепції держави
- •10.2. Теорія соціально-правової держави
- •10.3. Тенденції розвитку соціально-правової держави в Україні
- •11.1. Виникнення права
- •11.2. Поняття праворозуміння та його основні напрями
- •12.1. Поняття і ознаки права
- •12.2. Принципи права
- •12.3. Соціальна цінність права
- •12.4. Функції права
- •13.1. Поняття правового регулювання
- •13.2. Предмет і методи правового регулювання
- •13.3. Способи і типи правового регулювання
- •13.4. Стадії правового регулювання
- •13.5. Механізм правового регулювання
- •14.1. Поняття і види соціальних норм
- •14.2. Поняття і ознаки норм права
- •14.3. Структура норм права
- •14.4. Формальне вираження структури правових норм
- •14.5. Класифікація правових норм
- •15.1. Поняття форм (джерел) права
- •15.2. Основні види форм (джерел) права в сучасних правових системах
- •16.1. Поняття і сутність правотворчості
- •16.2. Принципи правотворчості
- •16.3. Поняття і стадії правотворчого процесу
- •16.4. Способи і види правотворчості
- •16.5. Законодавчий процес і його особливості
- •16.6. Юридична (законодавча) техніка
- •17.1. Поняття і структура системи права
- •17.2. Підстави поділу права на галузі й інститути
- •17.3. Загальна характеристика основних галузей права
- •17.4. Співвідношення матеріального і процесуального права
- •17.5. Публічне і приватне право
- •17.6. Співвідношення національного і міжнародного права
- •18.1. Поняття системи законодавства
- •18.2. Співвідношення системи права і системи законодавства
- •18.3. Поняття і ознаки нормативно-правового акта
- •18.4. Чинність нормативно-правових актів
- •18.5. Систематизація нормативно-правових актів
- •19.1. Поняття і основні ознаки правових відносин
- •19.2. Структура правових відносин
- •19.3. Зміст правовідносин
- •19.4. Класифікація правових відносин
- •19.5. Суб'єкти правовідносин
- •19.6. Об'єкти правових відносин
- •19.7. Юридичні факти
- •20.1. Поняття і суть реалізації права
- •20.2. Види правореалізації
- •20.3. Форми безпосередньої правореалізації
- •20.4. Правозастосування як особлива форма реалізації норм права
- •20.5. Види правозастосування
- •20.6. Процес застосування норм права,
- •20.7. Поняття і загальна характеристика
- •20.8. Прогалини в законодавстві
- •21.1. Поняття і ознаки правової поведінки
- •21.2. Правомірна поведінка
- •21.3. Види правомірної поведінки
- •21.4. Протиправна поведінка — правопорушення
- •21.5. Юридичний склад правопорушення
- •21.6. Види правопорушень
- •22.1. Поняття юридичної відповідальності
- •22.3. Мета і функції юридичної відповідальності
- •22.4. Принципи юридичної відповідальності
- •22.5. Класифікація юридичної відповідальності за галузевою ознакою
- •22.6. Класифікація юридичної відповідальності за характером санкцій
- •23.1. Поняття правової свідомості
- •23.2. Структура правосвідомості
- •23.3. Функції правосвідомості
- •23.4. Види правосвідомості
- •23.5. Поняття, основні характеристики і функції правової культури
- •23.6. Структура правової культури
- •23.7. Правова культура суспільства і окремої особистості
- •23.8. Правовий нігілізм і правовий ідеалізм,
- •24.1. Поняття законності
- •24.2. Основні вимоги (принципи) законності
- •24.3. Гарантії законності
- •24.4. Поняття правопорядку
- •24.5. Основні шляхи зміцнення законності і правопорядку
- •25.1. Поняття і принципи правового статусу особи
- •25.2. Види правових статусів особи
- •25.3. Права і свободи як головна складова правового статусу
- •25.4. Класифікація прав і свобод
- •25.5.Обов'язки як елемент правового статусу особи
- •25.6. Забезпечення прав і свобод особи
- •25.7. Гарантії прав і свобод особи
- •26.1. Поняття і структура правової системи
- •26.2. Романо-германська правова система
- •26.3. Англосаксонська правова система
- •26.4. Система релігійного та звичаєвого права
- •26.5. Проблеми формування світового правопорядку
16.6. Юридична (законодавча) техніка
Однією з важливих умов удосконалення законодавства є оволодіння системою вимог, що висуваються до процесу створення законів і підзаконних актів. Ці вимоги формулюються в галузі знань, іменованих юридичною (законодавчою) технікою, їх ігнорування має наслідком недосконалість створюваних законів і підзаконних актів, негативно відображається на режимі правопорядку у країні. Право-творчість тільки в тому разі є ефективною, якщо ґрунтується на науковому знанні, правовій культурі, законодавчій техніці.
В юридичній літературі поняття юридичної (законодавчої) техніки визначається так. Юридична (законодавча) техніка — система правил і прийомів найбільш раціональної організації і логічно послідовного формулювання законів і підзаконних актів відповідно до їх сутності і змісту. Тим самим юридична (законодавча) техніка сприяє професійно грамотному складанню нормативно-правових актів, що відповідають потребам прогресивного розвитку суспільства, правової держави, правопорядку. При виробленні правових норм, виданні нормативних актів і наступної їхньої систематизації використовується ряд правил для забезпечення досконалості законодавства. Сукупність цих правил, засобів і прийомів утворюють юридичну техніку.
Велике значення в юридичній техніці має термінологія. Терміни являють собою словесне визначення певних юридичних понять. Використовуються три їх види: загальновживані, спеціальні юридичні (позов, співучасть та ін.), спеціальні неюридичні. Найбільш загальними правилами використання термінів є: єдність термінології, тотожність їх вживання в різних правових актах, використання загальновизнаних термінів, стабільність термінології, стійкість загальноприйнятих визначень.
Важлива роль у юридичній техніці приділяється засобам і правилам побудови правових актів. Правила вимагають включення в нормативний акт тільки однорідного матеріалу. Правилами диктується видання спочатку норм матеріального права, а потім процесуальних; спершу — загальних норм, а потім тих, що конкретизують, тощо.
Як засіб юридичної техніки виступає текст документа з його реквізитами (найменуванням, датою прийняття, підписами) і структурою. При виданні великих кодифікованих актів звичайно виділяють загальну й особливу частини. Певне навантаження несе на собі преамбула акта. Первинною структурою тексту є стаття з її підрозділами (абзацами, пунктами, частинами).
132
Вимогами юридичної техніки є: логічна послідовність викладу, взаємозв'язок нормативних розпоряджень; відсутність протиріч усередині нормативного акта, у системі законодавства; максимальна компактність викладу норм права при глибині і всебічності вираження їх змісту; ясність і доступність мови нормативних актів; точність і визначеність формулювань і термінів, уживаних у законодавстві; скорочення до мінімуму кількості актів по тому самому питанню для полегшення користування ними.
Культура правотворчості неодмінно припускає логічно послідовний виклад тексту нормативно-правового акта, чітко витриманий професійний стиль і мову закону і разом з тим її простоту, зрозумілість, доступність широким верствам населення. Адже помилково побудована фраза, непослідовність, неправильно використане слово здатні викликати негативні наслідки. Чим досконаліше текст закону, тим менше виникає ускладнень при його виконанні, дотриманні й застосуванні. Саме тому логіка, стиль і мова закону — одна з основ законодавчої техніки. Мова закону відрізняється директивністю, офіційністю, це не мова закликів або літературних художніх творів, вона має бути стислою, містити чіткі розпорядження.
При правотворчості обов'язково передбачається дотримання правил граматики і синтаксису. Надзвичайно важливо логічно викладати в законі правовий матеріал. Статті і її пункти (частини), глави, розділи і параграфи повинні послідовно випливати один з одного, кожне положення закону органічно пов'язане з іншими і, зрозуміло, не має суперечити їм. Іншими словами — закон повинен становити собою цілісну систему, кожен елемент якої доповнює, конкретизує чи розвиває попередній.
Зрозумілість, точність і стислість мови закону (іншого акту) створюють сприятливі умови для однакового його розуміння і тлумачення, однакового дотримання, виконання і застосування. Неухильне дотримання вимог юридичної техніки щодо логіки, стилю і мови закону буде сприяти його удосконалюванню і поліпшенню практики реалізації, зміцненню режиму правопорядку у країні.
Запитання і завдання для самоконтролю
1. У чому суть правотворчого процесу?
2. Назвіть основні стадії правотворчості.
3. Особливості законотворчого процесу.
4. Які вимоги юридичної техніки ви знаєте?
133
Розділ 17
СИСТЕМА ПРАВА І ЇЇ ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ