Тема 5. Попит, пропозиція, їх взаємодія

1. Аналіз попиту. Закон попиту.

2. Аналіз пропозиції. Закон пропозиції.

3. Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага.

4. Вплив змін попиту та пропозиції на ринкову рівновагу.

5. Поняття про надлишок споживача і надлишок виробника

1. Попит відображає бажання і спроможність людей купувати товари та послуги. Ринковий попит на товар складається із сумиіндивідуальних по­питів окремих покупців. Тобто для визначення ринкового попиту на то­вар потрібно додати величини попиту усіх присутніх на ринку покупців за кожної з можливих цін.

Попит — це кількість товару або послуги, яку готові (бажають і спро­можні) купити споживачі за кожного рівня цін та за інших однакових умов упродовж певного проміжку часу.

Закон попиту: за інших однакових умов між ціною та величиною попиту існує обернена залежність: що нижча ціна товару, то більша величина попиту на нього і навпаки. Графічно цю залежність відображає крива попиту. У системі координат “кількість товару — ціна товару” крива попиту D (з англ. demand — попит) є спадною. Для спрощення аналізу здебільшого зручно (і достатньо) використовувати лінійні функції попиту у вигляді Q_D = a– b*P, де a і bконстанти (рис.1.16).

Спадний характер кривої попиту зумов­лений:

1) законом спадної граничної корисності (споживання наступних одиниць товару при­носить все менше задоволення, тому додаткові одиниці товару купуватимуть лише зі знижен­ням його ціни);

Рис. 16. Лінійна крива попиту

2) ефектом доходу (за нижчої ціни можна купити більше цього това­ру, не відмовляючись від інших);

3) ефектом заміщення (за нижчої ціни виникає стимул придбати де­шевший товар замість аналогічних дорожчих).

Бажання споживачів придбати товар залежить від низки чинників, що формально можна виразити за допомогою функції попиту:

Q_D = f(P,x,x₂,...,x_n),

де Р — ціна товару, а змінні x₁,...,х_n називають (неціновими) визначниками попиту. Зміна ціни товару Р зумовлює зміну величини попиту на то­вар, що графічно відображається переміщен­ням у нову точку по незмінній кривій попиту (рис. 1.17). Натомість зміна одного чи декіль­кох визначників попиту спричиняє зміну попи­ту, тобто переміщення усієї кривої. Коли попит на товар зростає, споживачі готові купити бі­льшу кількість цього товару за кожного рівня цін; відтак крива попиту перемішується впра­во (рис. 1.18). І навпаки, зі зниженням попиту на товар крива попиту переміщується вліво.

Найчастіше виокремлюють такі основні визначники попиту. 1) смаки та уподобання спо­живачів; 2) кількість покупців на ринку; 3) гро­шові доходи споживачів (зростання доходів спричиняє збільшення попиту на нормальні товари і зменшення попиту на товари нижчої споживчої цінності); 4) очіку­вання споживачів щодо змін цін і доходів у майбутньому; 5) ціни на споріднені товари (для взаємозамінюваних товарів існує пряма залежність між ціною на один з них та попитом на другий; для взаємодоповнюваних товарів — обернена залежність між ціною на один з них та попитом на другий);

Рис. 1.17. Зміна величини попиту на товар

Рис. 1.18. Зміна попиту на товар

2. Пропозиція відображає готовність виробників пропонувати для про­дажу товари і послуги. Ринкова пропозиція деякого товару складається із суми індивідуальних пропозицій усіх фірм, що продають цей товар.

Пропозиція — це кількість товару або послуги, яку готові (бажають і спроможні) виробити і продати фірми за кожного рівня цін та за інших одна­кових умов упродовж певного проміжку часу.

Закон пропозиції: між ціною і величиною пропозиції товару упродовж певного проміжку часу існує пряма залежність.

Графічно цю зале­жність відображає крива пропозиції. У системі координат „кількість товару — ціна товару" крива пропозиції S (з англ. supply — пропози­ція) є висхідною лінією. Для спрощення ана­лізу здебільшого зручно використовувати лінійні функції пропозиції у вигляді Q_S= –c + d*P, де c і d – константи (рис. 1.19).

Рис. 1.19. Лінійна крива пропозиції

Висхідний характер кривої пропозиції диктує здоровий глузд: виробники вироблятимуть і пропонуватимуть для продажу більшу кількість товару, якщо ціна на нього зростатиме.

Готовність виробників пропонувати товар залежить від низки чин­ників, що формально можна виразити за допомогою функції пропозиції:

де Р — ціна товару, а змінні х₁ ,...,x_n називають (неціновими) визначниками пропозиції. Зміна ціни товару Р зумовлює зміну величини пропозиції товару, що графічно відображається переміщенням у нову точку по незмінній кривій пропозиції (рис. 1.20).

Рис. 1.20. Зміна величини пропозиції товару

Натомість зміна одного чи декількох визна­чників пропозиції спричиняє зміну пропозиції, тобто переміщення усієї кривої. Коли пропозиція товару зростає, виробники готові виробити і продати більшу кількість цього товару за кожного рівня цін; відтак крива пропозиції переміщується вправо (рис. 1.21).

Рис. 1.21. Зміна пропозиції товару

І навпаки, зі зменшенням про­позиції товару крива пропозиції переміщується вліво. Найчастіше виокремлюють такі основні визна­чники пропозиції:

1) ціни ресурсів;

2) технології ви­робництва;

3) кіль­кість продавців на ринку;

4) очіку­вання виробників щодо зміни цін у майбутньому;

5) податки і субсидії;

6) ціни споріднених товарів.

3. У процесі взаємодії рішень домогосподарств щодо купівлі деякого товару та рішень фірм стосовно обсягів виробництва і продажу цього то­вару визначаються ціна товару та його кількість, яку буде вироблено і ку­плено. Графічно це можна проілюструвати, зобразивши на одному графіку лінії попиту на товар та його пропозиції (рис. 1.22).

Рис. 1.22. Стан ринкової рівноваги

Точка Е перетину кривих D і S визначає стан ринкової рівноваги, за якого величина попи­ту на товар дорівнює величині його пропозиції. Проекції точки Е на горизонтальну та верти­кальну осі визначають відповідно рівноважну кількість Q₀ та рівноважну ціну Р₀ товару. З'ясуймо, як економіка досягає стану рівноваги. Нехай ціна товару становить P (рис. 1.23).

P

P₂ надлишок

P₀

P₁ дефіцит

D

Q₁ Q₀ Q₂ Q

S

Рис. 1.23. Надлишок, дефіцит і відновлення ринкової рівноваги

За такої ціни спожи­вачі купуватимуть значно менше товару, ніж готові запропонувати виро­бники. Величина пропозиції товару (відрізок OQ₂ на рисунку) перевищує величину попиту на нього (відрізок OQ₁), і на ринку існує надлишок това­ру обсягом Q₂ — Q₁ Оскільки частина виробників не в змозі продати свій товар за ціною Р₂, вони починають знижувати ціну, намагаючись залучи­ти нових покупців. Виникає конкуренція продавців, і ціна знижуватиметься, доки величина пропозиції та величина попиту на товар не зрівняються, тобто до від­новлення рівноважної ціни.

Натомість, якщо ціна товару нижча за рі­вноважну, величина попиту на товар переви­щує величину його пропозиції, і на ринку існує дефіцит (нестача) товару. У такому разі конку­ренція покупців зумовлює зростання ціни, доки вона не повернеться до рівноважного зна­чення Р₀. Таку здатність ринкових сил попиту та пропозиції узгоджувати рішення щодо обся­гів купівлі та продажу товару називають нормувальною функцією ціни.

Механізм відновлення ринкової рівноваги наочно демонструє так зва­на павутиноподібна модель. Покупці, плануючи обсяги купівлі деякого то­вару, знають ціну цього товару у певний період часу. Крива D на рис. 1.24 відображає залежність величини попиту на товар від його ціни у даному періоді. Натомість виробники, приймаючи рішення щодо обсягів вироб­ництва товару, не знають, якою буде його ціна на момент виходу їхньої продукції на ринок і орієнтуються на ціну товару у попередньому періоді. Крива S на рис. 1.24 відображає залежність величини пропозиції товару від його ціни у попередньому періоді.

P₁ S

P₃

P₀

P₂

D

Q₁ Q₃ Q₀ Q₂

Рис. 1.24. Павутиноподібна модель встановлення ринкової рівноваги

Нехай у деякий період ціна становила P₁ і було куплено Q₁ одиниць товару. Тоді у наступному періоді, орієнтуючись на ціну Р₁, продавці запропонують на ринку Q₂ оди­ниць товару; цей обсяг продукції буде про­дано за ціною Р₂. За ціни Р₂ продавці готові будуть у наступному періоді запропонувати лише Q₃ одиниць продукції, відтак ціна то­вару зросте до Р₃. Як видно з рисунка, по­дальші зміни величини пропозиції товару та величини попиту на нього нагадують паву­тиноподібну лінію, яка прямує до рівнова­жного стану у точці з координатами (Q₀, P₀). Павутиноподібна модель вдало описує функціонування ринків цін­них паперів та валютних ринків.

4.Унаслідок зміни визначників пропозиції товару і попиту на нього криві S та D можуть перемішуватися. Легко з'ясувати, який вплив мати­ме переміщення однієї з цих кривих на значення рівноважних ціни та кількості. Збільшення попиту на товар за незмінної його пропозиції спри­чиняє зростання рівноважної ціни та рівноважної кількості (рис. 1.25, а). І навпаки, зменшення.

Рис. 1.25. Вплив змін попиту і пропозиції на ринкову рівновагу

попиту на товар призводить до зменшення кіль­кості проданих одиниць та зниження ціни товару (рис. 1.25, б). Збільшення (зменшення) пропозиції товару за незмінного попиту на нього спричи­няє зниження (зростання) рівноважної ціни товару і збільшення (змен­шення) рівноважної кількості (рис. 25, в, г)

У разі ж одно­часного переміщен­ня кривих S та D ситуація дещо ускла­днюється. Нехай по­пит на деякий товар зменшився, а пропо­зиція його зросла. Як видно з рис. 1.26, мо­жливі такі три випа­дки. Якщо зміна попиту переважає зміну пропозиції, то і рівноважна ціна то­вару, і рівноважна кі­лькість зменшаться (рис. 1.26, а). Якщо, навпаки, зміна про­позиції переважає зміну попиту, то рів­новажна ціна зни­зиться, а рівноважна кількість зросте (рис. 1.26, б). І, нарешті, якщо попит і пропозиція зміняться однаковою мі­рою, рівноважна ціна знизиться, а рівноважна кількість не зміниться (рис. 1.26, в). Тобто підсумувати наслідки одночасного зменшення попиту на товар та збільшення його пропозиції можна так: рівноважна ціна знизить­ся, а вплив на рівноважну кількість є неоднозначним і залежатиме від спів­відношення змін попиту та пропозиції.

Рис. 1.26. Вплив одночасного зменшення попиту і збільшення пропозиції на ринкову рівновагу

Усі можливі варіанти одночасних змін попиту та пропозиції і їх впли­ву на рівноважні ціну та кількість товару наведено у таблиці.

Зміна попиту	Зміна пропозиції	Зміна рівноважної ціни	Зміна рівноважної кількості
Збільшення	Збільшення	Неоднозначна	Збільшення
Збільшення	Зменшення	Збільшення	Неоднозначна
Зменшення	Збільшення	Зменшення	Неоднозначна
Зменшення	Зменшення	Неоднозначна	Зменшення

5. Для аналізу ефективності ринку і наслідків втручання держави у функціонування ринкового механізму (запровадження максимальних та мінімальних цін, податків, мита, квот тощо) зручно використовувати по­няття надлишків споживача та виробника.

Спадний характер кривої попиту означає, що люди по-різному оці­нюють корисність конкретного товару і готові платити за нього різну ціну. За даної ціни продажу товару усі, хто був готовий заплатити вищу ціну, отримують додаткову вигоду. Цю вигоду вимірює надлишок споживана. Надлишок споживача — це різниця між ціною, яку готовий заплатити покупець, і ціною, одержаною продавцем. Графічно величина надлишку спожи­вача на ринку визначається площею фігури, обмеженої кривою попиту на товар та лінією ціни (рис. 1.27). Як видно з рисунка, зі зниженням ціни товару від Р₁ до P₂, надлишок споживача зростає: по-перше, збільшу­ється надлишок споживачів, яких задовольняла і попередня ціна; по-друге з'являються додаткові покупці товару.

Рис. 1.27. Надлишок споживача

Висхідний характер кривої пропозиції відображає відмінності у ви­тратах виробників на виробництво товару. За певної ціни продажу товару усі виробники, що були готові продати товар і за нижчою ціною, отриму­ють додаткову вигоду, яку вимірює надлишок виробника. Надлишок вироб­ника — це різниця між ціною, яку отримує продавець, і його витратами. Графічно величина надлишку виробника на ринку визначається площею фігури, обмеженої лінією ціни та кривою пропозиції (рис. 1.28). Зі зрос­танням ціни товару надлишок виробника збільшується: по-перше, зрос­тає виторг за обсяг товару, який продавався і за попередньою ціною; по-друге, на ринку з'являються нові виробники, готові пропонувати то­вар за вищою ціною.

Рис. 1.28. Надлишок виробника

За ринкової рівноваги сума надлишків споживача та виробника (рі­зниця між цінністю певного товару для покупців та витратами продавців на його виробництво) досягає максимального значення (рис. 1.29).

Рис. 1.29. Сумарний надлишок

За при­пущення про досконалу конкуренцію та відсутність екстерналій ринкові сили попиту і пропозиції ефективно розподіляють обмежені ресурси і максимізують добробут суспільства.