Боротьба за виважене законодавство

Реформа авторського права в Європі з погляду бібліотек

Бібліотеки можуть бути значно обмежені у виконанні свого завдання, надавати всьому населенню доступ до інфор­мації будь-якого виду, чи надавати свої пропозиції послуг в дуже скороченому вигляді з-за проблем з фінансуван­ням.

Барбара Шляйхаген

Нова редакція положень про авторське право - це свого роду ба­лансування на канаті, тому що необхідно зберегти виважений ба­ланс між справедливими вимогами правовласників і інтересами широ­кого загалу користувачів. На жаль у останні роки чаша вагів все більш і більш схиляється до інтересів правовласників¹.

Європейське законодавство жон­глює окрім цього традиціями 15 різних національних законодавств країн-учасниць ЄС, відповідною гармонізацією законів на користь європейського внутрішнього ринку та вимогами міжнародних зобо­в'язань.

Коротко: пропозиція щодо но­вої Директиви про авторське право

Остання ініціатива Європейської комісії в галузі авторського права -це Проект директиви шодо автор­ського права й до споріднених прав захисту в інформаційному суспіль­стві від грудня 1997 р., зараз у зміненому варіанті від травня 1999². Ця директива регулює, насамперед, право власника, дозволяти розмно­ження своїх творів, публічне репро­дукування, доступність в мережах, а також вирішувати питання розпов­сюдження й правового захисту технічних систем для перешкод-ження недозволеного копіювання та управління правами.

1 Погляд німецьких видавництв та авторів роз'яснює у наступній статті юрисконсульт Біржового союзу гниго- торгівлі Німеччини Гаральд Гекер.

2 Можна отримати на всіх мовах ЄС в інтернеті за Ьпр://еигора.еи.іпі/сотт/сід15/еп/іпо' ех.ІНт

Запланована директива має пристосувати та розширити існуючі рамкові умови до авторського права і підтримати торгівлю, що долає кордони, захищеною з боку автор­ського права продукцією, а саме: пропозиції в мережах і на носіях у формі фізичного тіла, таких як компактдиски. Для бібліотек важли­во, які з цих усіх ексклюзивних прав й надалі будуть дійсними.

Що загрожує бібліотекам че­рез реформу?

На сьогодні (липень 1999) ще не вирішено, які конкретні наслідки чекають на бібліотеки в результаті процесу реформ, тому що Проект директиви ще дискутується в євро­пейських установах. Ясно, що

процес прийняття рішень не буде завершений до літа 2000 року, й тільки після цього почнеться процес національного пристосування.

Хоча в лютому цього року Європейський парламент проголо­сував у першому читанні за перший проект, Європейська комісія у травні запропонувала свій змінений проект, який зараз дуже гаряче дискутується у Раді міністрів, стає зрозумілим, які негативні тенденції переслідуватимуть Проект, якщо не вдасться через ціленаправлену ін­формацію відповідних експертів до­сягти змін у тексті до того, як він буде прийнятий парламентом і Радою міністрів.

Бібліотеки можуть бути значно обмежені у виконанні свого

завдання, надавати всьому насе­ленню доступ до інформації будь-якого виду, чи надавати свої пропозиції послуг в дуже скороче­ному вигляді з-за проблем з фінан­суванням. Необхідно провести чітку різницю між цифровим і ана­логовим копіюванням, що призведе до значних змін у наданні можливостей приватного копіюван­ня:

• Тільки бібліотеки, архіви та інші установи, які не переслідують економічної та комерційної мети, можуть продукувати копії, але тіль­ ки для архівування чи збереження творів, не для реєстрування чи інших документаційних цілей, а та­ кож не для видачі.

• Аудіовізуальними засобами інформації можна користуватись

тільки за згодою правовласників у приміщенні бібліотек.

• Електронні копії можна робити тільки для демонстрування на за­ няттях чи для наукових досліджень, але не для особистих навчальних цілей чи підтримки навчання впродовж всього життя.

• Технічні антикопіювальні систе­ ми можуть за відповідних обставин повністю блокувати також копії, дозволені в правовому порядку.

Європейські рамки автор­ського права

Щоб повністю осягнути всю важли­вість нової директиви, доцільно коротко окреслити міжнародний, а також історичний контекст.

10

Барбара Шляйхаген з березня 1996 р. директор Європейського бюро бібліотечних, інформаційних та документаційних асоціацій (ЕБЛІДА). Одним з головних завдань незалежної від урядів, некомерційної дахової організації європейських інформаційних союзів є представництво інтересів інформаційних професій та установ перед Європейською комісією, Європейським парла­ментом й іншими установами Європейського союзу. - Адреса: ЕВША , Р.О. Вох 43300, N1-2504 Тгіе Надие; ТеІеїоп'+ 3170/ 309-0608; ТеІеГах -0708; Е-МаіІ еЬІігіа@пЬІс.пІ; Іпіегпеі \ллл/\л/.еЬІісІа.огд

Ще в 1988 р. Європейська комісія у Зеленій книзі про авторське право і нові технології поставила питання до дискусії, які виникли у зв'язку з розвитком нових інформаційних та комунікаційних технологій³. Євро­пейська комісія може займатись тільки такими питаннями автор­ського права, які мають бути обов'язково врегульованими для вільного руху товарів та послуг в Європі ("єдиний внутрішній ри­нок").

Авторське право, і це принципо­во, регулюється на засадах націо­нального права й дійсне на національній території. Європей­ська комісія, як ініціатор законів, має з-за цього дотримуватись принципу субсідіарності і їй не дозволяється втручатися у націона­льно-правові питання, якщо вони не впливають на європейський вну­трішній ринок. Європейські дирек­тиви повинні бути транспоновані в національне право, але не слово в слово, а по суті.

З появою нових засобів інформа­ції та інформаційних технологій міжнародне правове поле автор­ського права значно змінилось. Як результат цих змін на європейсько­му рівні розглядаються п'ять нових директив, які були прийняті з 1991 до 1996 рр. Ці директиви грають та­кож важливу роль і в Проекті нових директив, тому що визначають

рамки європейського законодав­ства. Вони утворюють так звані ас^Т5 соттипаиШіге ("спільні активи"), на які весь час по­силаються. Це наступні директиви: Директива про захист комп'ю­терних програм (1991) Директива щодо права здавати внайми та видавати напрокат (1992)

Директива щодо положень ав­торського права стосовно су-

путникового радіомовлення та поширення кабельного віщан­ня.

Директива щодо гармонізації строку захисту (1993) Директива про правовий захист банків даних (1996). Всі ці директиви вже увійшли у німецьке законодавство, й про це вже повідомлялось у різних джере­лах.

Міжнародне авторське право

З 1886 р. Бернська угода про захист творів літератури й мистецтва виконує функцію всесвітньої рам­кової угоди щодо міжнародного захисту авторів та їх творів. Більше ніж 120 держав підписали цю угоду й несуть зобов'язання щодо неї. Виконанням Бернської угоди керує Всесвітня організація інтелекту­альної власності з місцем розташу­вання у Женеві. Щонайпізніше з підписанням нового договору про авторське право від 1996 р. ця організація стала відомою також серед фахівців бібліотечної справи, але здебільшого під англійським скороченням її назви \Уіро (^огИ Іпіеііесшаї Ргореггу Ог§апІ2а1іоп = Всесвітня організація інтелектуаль­ної власності)⁵.

Бернська угода

Історія авторського права може бути зведена до цілої низки відповідних дій та пристосувань правових рамкових умов до техніч­ного розвитку, при цьому врегулю­вання ставало дебільш обмежу­вальним. Але й на сьогодні дійсні основні положення від 1886 р., хоча й в зміненому варіанті. Поняття "Твори літератури й мистецтва" Бернської угоди охоплює всю про­дукцію в галузі літератури, науки й

мистецтва без огляду на вид і фор* му друку (Стаття 2.1).

Абсолютно виключені з автор­ського права щоденні новини або газетні повідомлення (Стаття 2.8). Також дозволяється цитування з опублікованих творів (Стаття 10). Дещо залишається для врегулюван­ня в самих країнах, наприклад вико­ристання творів з метою досягнення наочності у навчальному процесі (Стаття 10.2), визначення або врегу­лювання захисту офіційних доку­ментів (Стаття 2.4), за яких умов дозволяється публічне відтворення доповідей (Стаття 2. біс).

До цього часу найважливіше пра­во авторів, а саме: виключне право дозволу на розмноження своїх тво­рів," "незалежно від того, у який спосіб і в якій формі воно відбува­ється" (Стаття 9.1), разом з можли­вістю для національного законодав­ця все ж таки дозволяти розмножен­ня "в особливих випадках" (Стаття 9.2) складали суть Бернської угоди. Ці винятки для визначених особли­вих випадків можливі за умови, "що таке розмноження не впливає на звичайну оцінку твору, а також неумисно не порушує справедливих інтересів автора" (Стаття 9.2). Це, так би мовити, "триступеневий тест": 1) визначені особливі випад­ки, 2) не впливають на звичайну оцінку твору й 3) неумисно не порушують справедливі інтереси.

Інше право автора з Бернської угоди, яке з приходом епохи інтер-нету було спеціально розширене, що по-різному інтерпретувалось й обговорювалось в дуже гострих суперечках, це право на публічне відтворення "дротове чи без­дротове", іноді воно називалось навіть правом публічної трансляції "будь-яким засобом" (Стаття 11, 11 біс, 11 тер. 1).

Нові технології менше торкаються основних понять й принципів авторського права, а скоріше їх

3. Зелена книга про авторське право і вимоги технологій - Питання автор­ ського права, що вимагають нагальних дій. Ком. (88)72 остаточ. від 7 червня 1988

4. Подальша інформація за адресою: ІЖЬ Комісії з питань права Бібліотеч­ ного інституту Німеччини, в інтернеті за уууууу.сІЬі-ЬегІіп.сІе

5 Інформація щодо ВОІВ у інтерненті за уууууу.ууіро.огд

11

тлумачення, що не дивує, беручи до уваги дуже невизначені формулю­вання, такі як "у якийсь спосіб", "у якійсь формі", "дротове чи без­дротове", "будь-яким засобом". Але водночас, дякуючи цим відкритим формулюванням, нейтральним що­до нових технологій, можливе при­стосування міжнародного автор­ського права до технологічних новацій.

Договори всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ)

У грудні 1996 р. Бернська угода була розширена прийняттям нового договору ВОІВ про авторське пра­во, а також нового договору ВОІВ про трансляцію та носії звуку. Ці обидва договори були прийняті більш як 100-ма країнами, але отримують правову дію, лише за умови їх ратифікації значною ча­стиною країн шляхом застосування у національному законодавстві.

Окремі країни-учасниці ЄС пра­цюють в даний час над цим, а саме: в межах окремих національних законодавств. Водночас Європей­ська комісія намагається забез­печити за допомогою нового проек­ту директив, щоб це застосування відбувалось по можливості однако­во. Обидва договори містять низку розпоряджень, які є основою для створення однакових умов у міжна­родному плані для дії авторського права в епоху електронних техно­логій.

Поводження з інформацією в електронній формі - виняткові положення

Одне з питань, що мають бути вирішеними в епоху електронних технологій, було питання визначен­ня, як розглядати цифрову трансля­цію й зображення твору на моніторі комп'ютера: йдеться тут про загаль­нодоступне відтворення, розмно­ження (тому що, насамкінець, здійснюється запис твору в матері­альній формі), чи, навіть, про своєрідну форму найму?

Існує єдність у питанні недоціль­ності введення зовсім нового права щодо захисту електронної трансля­ції, пропонується там, де це потрібно, розширити існуюче право. В Договорі ВОІВ про торське право було після довгих

дискусій нарешті зазначено: що тут йдеться про особливу форму загальнодоступного відтворення, при якому визначним аспектом постає просто "унаявнення твору", а не його виклик користувачем.

Через інтенсивне лобіювання з боку міжнародного бібліотечного світу Договір ВОІВ став, насам­кінець, набагато привабливішим ніж його попередні проекти. Бібліотечне лоббі вибороло деякі значні зміни у договорі. Хоча не було досягнуто єдності щодо нової редакції права на розмноження, однак було додано "положення"⁶, яке підтвердило, що право на розмноження й винятки з нього, як це зафіксовано у Бернській угоді, дійсні і в електронній сфері.

Окрім цього нова стаття 10 Договору ВОІВ дає можливість країнам-учасницям договору пере­нести старі рамкові положення й винятки з авторського права в електронну сферу й відповідно подовжити їх, якщо винятки пройдуть трирівневий тест Берн-ської угоди. Була також надана можливість, ввести нові положення, що регулюють винятки, які відпові­дали б вимогам щодо електронної сфери.

Проект Директиви ЄС щодо авторського права

З прийняттям Договорів ВОІВ Європейська комісія не тільки прийняла виклик вимог нових міжнародних зобов'язань, але, і це було точкою відліку, виконала завдання щодо здійснення деякого пристосування авторського права до нових технологій в аспекті спільного внутрішнього ринку з урахуванням субсідіарності, а також національних правових традицій. Комісія виходила при цьому з існуючих правових рамок попередніх директив, а також ре­ зультатів консультацій з представниками багатьох зацікавле­ них груп, що проводились з-за видання нового тому Зеленої книги у липні 1995 р.

Результати цих консультацій, включаючи пропозиції Комісії щодо положень нового Європейського врегулювання, узагальнені в повідомленні від листопаду 1996⁸. Повідомлення, яке вчасно вийшло до великих дебатів на конференції

ВОІВ у грудні 1996, слугувало для того, щоб чітко представити погляди Комісії на міжнародній арені.

Пропозиція Директиви від грудня 1997 р., змінена у травні 1999, стосується права на розмноження, права загальнодоступного відтво­рення, включаючи право на доступ­ність творів, права на розпов­сюдження, а також правового захисту щодо антикопіювальних систем і систем управління.

Право на розмноження

Значення права на розмноження, як ядра авторського права, зростатиме ще інтенсивніше в електронній сфері, тому що з матеріалів у електронній формі можна зробити чудові копії. Беручи до уваги нові форми розмноження, такі як сканування надрукованих творів чи загрузка або запам'ятовування матеріалу в електронній формі (напр. текст, музика, відео) у комп'ютері, у пропозиції дефіну-ється, які дії по розмноженню захищені, й визначається однаковий рівень захисту для всієї Європи. Згідно з чим право на розмноження охоплює всі безпосередні й опосе­редковані, тимчасові або довгостро­кові форми розмноження незалежно від того, чи в мережах, чи автономно, в матеріальній чи нематеріальній формі, коротше: охоплює все.

Щодо визначених технічних дій по розмноженню, які обумовлені технологіями інтернету (напр. надоперативне копіювання), перед­бачено виняток. Країни-учасниці ЄС можуть додатково допускати до наступних видів розмноження згідно з винятками з виключного права на розмноження: • Копії на папері чи схожих носіях за допомогою фотомеханічного чи подібного методу (репрографія), але

6. Погоджене положення статті 1(4). \¥ІРО Соругі§ЬІ Тгеаіу 1996

7. Зелена книга. Авторське право й споріднені права захисту в інформаційному суспільстві. КОМ (95)382 остаточ. від 19 липня 1995.

8. Повідомлення комісії. Ініціативи щодо Зеленої книги про авторське право й споріднені права захисту у інформаційному суспільстві. 20.11.1996. КОМ (96) 568 остаточ.

12

за відповідну плату.

Значення права на розмноження, як ядра авторського права, зростатиме в електронній сфері ще інтенсивніше, тому що з матеріалів в електронній формі можна зробити чудові копії.

Вже було б неможливо робити копії, для приватних студій чи для особистого підвищення кваліфікації (навчання впродовж всього життя!), якшо вони виготовлені не на папеоі.

• Копії на звукових, фото- чи аудіовізуальних носіях (напр. компактдиски чи відео) фізичними особами чи для приватного вжитку (приватні копії). Копіювання можливе лише за умови відповідної оплати. Виняток щодо електронних копій може бути зроблений лише за умови, якщо технічна система захисту контролюватиме копіюван­ ня чи перешкоджатиме йому.

• Копії для архівування чи збереження, які виготовляються загальнодоступними бібліотеками чи іншими загальнодоступними установами без економічної мети.

В Пропозиції від грудня 1997 країнам-учасницям було запропоно­вано на вільний вибір, чи вони зберігатимуть системи оплати за ці виняткові випадки, чи передба­чатимуть таку оплату на майбутнє. У зміненому варіанті від травня 1999 всі країни-учасниці мусять забезпечити відповідну оплату. Існуючі системи оплати право-власників приватного копіювання чи фотокопіювання (як запис на пусту касету, аудіо- та віде-омагнітоли, фотокопіювальні при­строї, фотокопії) можуть бути збережені.

Право загальнодоступного

відтворення і право надання доступу до творів

Й надалі автори отримують виключне право дозволяти чи забороняти дротове чи бездротове відтворення оригіналів або розмно­жених екземплярів своїх творів. Право на загальнодоступне відтво­рення поділяється у країнах-учасницях ЄС на декілька прав, дуже своєрідних за формою (право на вистави і демонстрацію, право загальнодоступного відтворення звуковими та фотоносіями, дро­товим чи радіовіщанням, право отримування оплати за участь у програмах кабельного телебачення та інші). Та й поняття

"загальнодоступний" тлумачиться у різних країнах-учасницях ЄС по-різному. Комісія також не береться за дефініцію даного поняття.

Різні тлумачення ускладнюють порозуміння. До того ж до сімей­ства прав має приєднатися зовсім нове право про інтерактивну трансляцію "за викликом". Це означає, що члени суспільства з різних місць у різний час отримують індивідуальний доступ до твору, розміщеному в загально­доступному місці. Матеріал, що міститься в пам'яті комп'ютера в електронній формі (тексти, фільми,

звуконосії, програмне забезпечення чи банки даних) пропонується спільноті, напр. в інтернеті, на вебсторінках бібліотеки.

Тут важливий індивідуальний вибір користувача, тобто інтер­активний доступ. І тому сюди не включаються програми з новими формами трансляції такі, як платне телебачення (Рау-ТУ) чи Рау-рег-уіє\у, бо вони пропонуються в межах програми, складеної наперед, і в даному разі відсутня можливість індивідуального вибору. Право-власник отримує таким чином право визначати надання можливо­сті щодо користування своїм твором і в цій особливій формі.

Додатково до специфічних винятків права на розмноження країни-учасниці можуть передбача­ти у наступних випадках винятки як з права на розмноження, так і з права на загальнодоступне від­творення:

• користування тільки виключно з метою створення наочності на заняттях чи з метою забезпечення наукових досліджень за відповідну плату

• користування в допомогу інвалідам

• інформування про події дня

• цитати, наведені в рецензіях,

• цілі безпеки суспільства.

Всі до цього названі винятки мають для країн-учасниць факультативний статус, але окрім того їх перелік сталий. За вимогою Європейської комісії країнам-учасницям не дозволяється залишати інші винятки з їх національного автор­ського права. До того ж всі винятки мають пройти триступеневий тест Бернської угоди.

Правовий захист антикопіювальних систем та систем управління

Електронна техніка надає можливість контролю за копіями через системи контролю доступу й системи ідентифікації, а також через запобіжні копіювальні пристрої. Ці системи, які частково знаходяться на стадії розробки, а частково вже застосовуються,

мають отримати правовий захист стосовно середовища, елімінації та маніпулювання. Тому країни-учас­ниці мають забезпечити адекватний правовий захист від намагань виробництва чи розповсюдження пристроїв,; що дають можливість уникати контролю технічними заходами. Має бути також передба­чений правовий захист від осіб, які, не маючи на це право, змінюють чи видаляють інформацію про надані права.

Проблематичні положення ос­таннього проекту

У цьому проекті є багато дуже проблематичних місць:

Додаткові положення щодо винятків (у національному законодавстві) неможливі

Країнам-учасницям ЄС не дозволяється на майбутнє застосо­вувати в національному законодав­стві інші, окрім наведених, винятки. Цим самим їм не дозволяється, як

13

Уникнення систем

це було записано у Договорі ВОІВ від 1996 р., переносити з деякими змінами чи без них старі рамкові положення й винятки до авторського права на електронну галузь, а приймати нові виняткові положення й поготів. Всі пере­раховані виняткові положення, окрім одного щодо проміжного технічного копіювання, подаються, як можливі, національне законо­давство незобов'язане давати на них дозвіл.

Таким чином, відпадає аргумент, у такий спосіб намагатися створити єдиний європейський напрямок розвитку. В зв'язку з тим, що ці національні виняткові положення до цього часу не проявили себе як такі, що перешкоджають внутріш­ньому товарообігу та обігові послуг, постає питання, чи не пере­вищує Європейська комісія в даному випадку свої повноваження, чи не втручається без дозволу в національне законодавство й нехтує принципом субсідіарності. У Раді міністрів зараз дуже гостро дискутується, чи це має бути сталий перелік винятків, але в такому разі поширений, чи відкритий перелік.

Обмеження можливостей

бібліотек щодо копіювання

В багатьох країнах-учасницях ЄС існуючі винятки для визначених цілей можна було б звести до двох, а саме: "для унаочнення занять" та для "наукових досліджень". Вже було б неможливо робити копії, для приватних студій чи для особистого підвищення кваліфікації (навчання впродовж всього життя!), якщо вони виготовлені не на папері. Залишається неясним також, який вид досліджень відповідає крите­рію "науковий" і які обмеження несе з собою поняття "наочність".

Проблема "загальнодоступного відтворення"

Для бібліотек існує тільки одне виняткове положення з права на розмноження, але не з права загальнодоступного відтворення. Аргументування таке: пропозиція бібліотек щодо матеріалів у мережах (у приміщенні бібліотеки, чи поза ним) з економічного боку дуже чітко відрізняється від видачі копій у формі фізичного тіла, коли

можливе прочитання тільки однієї копії в один і той же час. А в мережах чудові копії можуть бути запропоновані великій кількості користувачів одночасно, чи за допомогою відповідної кількості моніторів у бібліотеці, чи через виклик інформації з інших бібліотек, або користувачами на віддалі. Завдяки цьому бібліотеки склали б безпосередню конкурен­цію видавництвам та іншим пропонувачам в мережах і отримали б незаконний зиск на підставі виняткового положення.

Ця аргументація, сама по собі пра­вильна, невірно тлумачить (з наміром?) право загальнодо­ступного відтворення. З одного боку, у праві загальнодоступного відтворення йдеться не тільки про інтерактивну ситуацію в мережах, до цього існує спеціальне нове (часткове) право щодо надання доступу. Право дротового чи бездротового загальнодоступного відображення діє також і за межами інтерактивного поля. Без винят­кового положення з цього права для бібліотек зараз треба було б отримувати дозвіл правовласника на користування в приміщенні бібліотеки аудіовізуальними за­собами інформації і сплачувати за це мито.

Дуже тісно з правом на інтерактивну трансляцію в мережах пов'язана проблема зміненого виду отримання матеріалів з мереж і користування ними в бібліотеках. Вони вже не купуються, як надруковані книжки і як майно бібліотеки не виставляються на полицю з метою видачі, а за допомогою ліцензії здійснюється придбання права на доступ і користування, й за це сплачуються добрі гроші. Бібліотека сплачува­тиме відповідну суму, як і дотепер, за матеріали, які вона надає користувачеві⁹. Відображення на декількох моніторах персональних комп'ютерів у одній бібліотеці обумовлюється в ліцензії й оплачується. Але конкретне читання тексту чи розглядання фотографій на екрані є щось таке, що дійсно не підпадає під дію авторського права. В роз'ясненні цього питання полягає важливе завдання бібліотечного лоббі.

Різниці між аналоговим й електронним копіюванням у приватному користуванні

За волевиявленням парламенту приватне копіювання має поділя­ тись на аналогове й електронне. Цього не було в проекті від 1997 р., а було внесено Комісією у змінений варіант 1999 р. На думку експертів з електронної техніки для широкого вжитку в цьому питанні існує тіль­ ки практична і правова проблеми, щоб здійснити цей поділ. Багато електронних приладів запису можуть робити записи як в аналоговому режимі, так і в цифровому. Наприклад, для анало­ гових телевізорів існують також додаткові електронні прилади. Поділ на аналогові й електронні прилади був би також непідхо­ дящим рішенням проблеми "пірат­ ства" (недозволене масове копію­ вання для нелегального продажу), тому що виняток щодо приватного копіювання дуже обмежено засто­ совується, виключно для приватного й особистого вжитку, а не з економічною вигодою. У час, коли електронні приватні копії можуть ефективно контролюватись технічними антикопіювальними системами, стає незрозумілим цей поділ і обмеження.

антикотювальних

8 першому варіанті директиви уникнення будь-яких антикопію- вальних систем було заборонено за будь-яких обставин. Навіть повніс­ тю бездоганні в правовому плані

9 Проблеми з ліцензіями самі по собі є досить широким полем для діяльності, де необхідно знайти підходящі види рішень. Пор.: Ілсеп8Іп§ <Н§іІа1 гевоигсез: Ьо\у Іо ауоісі 1е§а1 ріІіа!І8?= Ліцензування цифрових ресурсів: як можна уник­ нути правових непорозумінь? /ЕСиР [Емануела Джіаварра]. Двомовне видання. Берлін, ДБІ, 1999. - 49 с. ІЗВН ЗВ87068-593-Х та Гаральд Мюллер: На що треба зважати у ліцензійних договорах? // Бібліотексдінст 33(1999)7, С. 1129- 1137

14

Немає жодного положення в Директиві ЄС, яке б забезпечувало неможливість перенесення авторського права у договірне право, як це було врегульовано у Директиві щодо банків даних.

Щоб цей вид монопольного володіння становищем обмежити в інтересах спільноти, за допомогою виняткових положень обмежуються виключні авторські права. Тільки таким чином забезпечується можливість виготовлення копій у зазначених випадках.

("Кесш йег 2и§ап§1ісЬтасЬип§ йіг йіе ОггепШспкеіГ), що є не досить вдалим перекладом з

копії, за які через податок на прилади навіть здійснена оплата, з технічного боку можуть бути повністю заблоковані.

В даному випадку бібліотечне лоббі вже досягло результатів: Зміст зміненого варіанту від травня 1999 р. уточнює, що тільки недозволене уникнення забороня­ється, при чому дозвіл може надаватися не тільки правовласни-ком, а й за законом (на підставі виняткових положень) і це є найважливішим.

Цей додаток був до цього часу включений лише в обгрунтування декларативної частини директиви, а не до відповідної статті її тексту.

Договірне право пріоритетніше за авторське право?

Щоб цей вид монопольного володіння становищем обмежити, в інтересах спільноти за допомогою виняткових положень обмежуються

Немає жодного положення в Директиві ЄС, яке б забезпечувало неможливість перенесення автор­ського права у договірне право, як це було врегульовано у директиві щодо банків даних. Чому це так важливо? Як вже раніше зазнача­лось, для отримання доступу до матеріалів в мережах і користу­вання ними отримуються ліцензії від правовласників. Щоб забезпе­чити собі монопольні права, багато хто з правовласників намагається, всі виняткові правові положення замінити на ліцензії. Але ліцензії регулюються договірним правом, при чому існує повна свобода укладання договорів. Правовласник має право вільно вирішувати, яку ціну він вимагатиме за кожну послугу щодо користування у відповідності до того, що ринок йому може заплатити.

виключні авторські права. Тільки таким чином забезпечується можливість виготовлення копій у зазначених випадках. У випадку приватного копіювання виключне положення діє для захисту приватної сфери окремого індивіда. Тому важливо, щоб у придбаних ліцензіях зазначалось, що бібліо­тека може розраховувати на визначені виняткові положення авторського права для своїх користувачів. Забороняється анулю­вати їх за допомогою ліцензій.

Впровадження в національне право

Директива ЄС впроваджува­тиметься у всі національні законодавства країн-учасниць. Бага­то країн, серед них і Німеччина, вже опрацювали проекти нових поло­жень. Як впливатиме Директива ЄС в окремих випадках на національне законодавство, мусить бути визна­чено експертами з авторського права Німеччини. Занадто вже різні положення в законодавствах п'ят­надцяти країн-учасниць ЄС. Необхідно хоча б стисло зазначити, що німецьке законодавство обрало шлях ще більш обмежувального підходу до вирішення цієї проблеми ніж Директива ЄС. Пробле­матичним видається, насамперед, врегулювання питання відповід­ності нового права щодо мереж в межах права загальнодоступного відтворення.

Це нове право називається у німецькому варіанті пропозиції щодо Директиви ЄС "Правом надання доступу для громадськості"

англійського варіанту "такіп§ ауаіІаЬІе гі§пІ". Німецькі законодав­ці у своєму дискусійному проекті "П'ятого закону щодо змін Закону про авторське право" від 7 липня 1998 прийняли рішення називати його "Право на трансляцію", спираючись при цьому на мовну форму Бернської угоди. Вирішаль­ною є, однак, нова галузь, для якої має силу це право, а саме: інтерактивне використання мереж індивідом.

Однак у німецькому законо­проекті відсутнє це визначене ставлення щодо особливого інтерактивного виду пропозиції послуг: "у такий спосіб, щоб вони були доступні членам суспільства з ними обраних місць і у ними самими вибраний час". (Стаття 3.1 Проекта ЄС), й тому це спеціальне право отримує в німецькому законопроекті дуже розпливчасте значення, про негативні наслідки що вже було зазначено раніше¹⁰. В актуальному варіанті тим самим охоплені зовсім інші форми пропозиції бібліотек, за якими користувачеві надається можли­вість доступу до творів через радіомовлення чи подібні засоби, як напр. пропозиція щодо прослухо-вування компактдисків у примі­щенні бібліотеки.

Конкретну небезпеку для загаль­нодоступних бібліотек несе в німецькому законопроекті розши­рення значення поняття "спільно­та". Вже достатньо одного того, що окрема особа (вже не група) кори­стується пропозицією бібліотеки, щоб утворилась "спільнота". Це має значні наслідки щодо необхідності отримання дозволу з боку правовласника й сплати мита. У Директиві ЄС індивід як частка "спільноти" має правове значення лише у зв'язку з інтерактивними пропозиціями в мережах.

Інтенсивність лобіювання й надалі не зменшується

Європейське бюро бібліотечних, інформаційних та документаційних асоціацій (ЕВША = ЕБЛІДА ) ще задовго до опублікування нової директиви ЄС досить потужно представляла інтереси бібліотек на європейському рівні. З часу свого за

15

снування у 1992 р. особливо активно працює в галузі авторського права Бюро спілок інформаційних професій. Разом з іншими європейськими спілками, що репрезентують інтереси кори­ стувачів інформації, проводиться інтенсивне лобіювання на європейському рівні у "Еигоріап Раіг Ргасіісе іп Соругі§Ь{ Сатраіп" (ЕРРІСС) (Європейський по­ зитивний досвід кампанії з авторського права"). Разом з багатьма активними спілками-учасниціями ЕБЛІДА й, насамперед, за допомогою дієвого, тісного співробітництва в

експертній групі ЕБЛІДА щодо Рьоснер представляє німецьку сторону від Правничої комісії Бібліотечного інституту Німеччини,

Директива ЄС впровад­жуватиметься в усі націо­нальні законодавства кра-їн-учасниць. Багато країн, серед них і Німеччина, вже опрацювали проекти нових положень.

робота бібліотечного лоббі й надалі буде не менш активною до того часу, коли виважена Директива ЄС надасть можливість виваженого пристосування національного

авторського права до електронного поля.

10 Ульріх Мьоске, Гаральд Мюллер, Хорст Найсер: Про майбутнє загальнодоступних бібліотек. Євро­пейська реформа авторського права містить загрозу щодо існування бібліотек.//ВиВ 51(1999)5, С. 312-317

16

Інтереси бібліотек, видавців і книготоргівлі не завжди однаково відображаються в автор праві і це природньо. Донедавна за бібліотеками закріплювалось право на копіювання й а звичайних засобів інсрормації з невеликими обмеженнями. А сьогодні представники кни галузі мають виправдані побоювання щодо впровадження відповідних положень, які дозволяли б бібліотекам також розмноження і розповсюдження документів у електронній формі. Юрисконсульт Біржового союзу книготоргівлі Німеччини роз'яснює позицію видавництв та книготоргівлі стосовно останньої пропозиції до "Директиви ЄС щодо гармонізації визначених аспектів авторського права й споріднених прав захисту в інформаційному суспільстві".