Бібліотека

Право

Бібліотечне право

Завдання бібліотек полягає в наданні користувачу засобів інформації та інформації різного роду, електронних засобів зокрема. Але, що дозволяє авторське право бібліотекам та клієнтам при користуванні чи видачі на абонемент дискет, музичних компактдисків, програмного забезпечення, комп'ютерних компактдисків чи публікацій, отриманих через інтернет? Ці правові питання, які постійно зустрічаються в практичній роботі, будуть розглянуті більш детально.

Електронні засоби інформації та послуги в бібліотеці Юридичні поради для роботи

Згідно з авторським правом видача на абонемент засобів інформації є діяльністю по розповсюдженню. Розповсюд­ження належить виключно до права на реалізацію суб'єктом авторського права. З чого виходить, що видача на абонемент можлива виключно за згодою автора чи особи, що має авторське право.

Габріела Бергер

Видача на абонемент елек­тронних засобів інформації

Видача бібліотечних засобів інфор­мації на абонемент знаходить своє правове врегулювання у §§ 598-606 Цивільного кодексу. При цьому несуттєво, оформила відповідна бібліотека своє право на користу­вання і/чи видачу на абонемент як державна чи як приватна установа. При недостатності правових норм регулювання видачі напрокат у Публічному праві, необхідно звер­татися до Приватного права.

Безкоштовність

При видачі напрокат йдеться про "безкоштовну передачу речі для користування". Безкоштовна пере­дача означає, що має статися зміна власника. Така зміна регулярно відбувається, у разі вилучення засобу інформації з-під нагляду бібліотеки після укладення догово­ру про видачу на абонемент. Без­коштовність означає, що за цю послугу не стягується плата.

З огляду на недостатнє державне фінансування все частіше видача книг на абонемент підпадає під дію мита чи здійснюється за плату. Однак принцип безкоштовності за­лишається, якщо мито чи плата уособлює відповідні послуги по

витратах на управління. Але межа покриття витрат не має бути подо­лана. В обгрунтуванні до застосу­вання Директиви ЄС в директивах щодо здачі внайми та видачі напрокат' таке тлумачення права підтримується, тому що констату­ється: "стягнення плати за видачу книжок не підпадає під дію здачі внайми.

Частка прибутку (тантьєма) бібліотек

Окрім цього видавати можна тільки речі. Річ є предметом з якостями фізичного тіла (§90 ЦК). Згідно з цим можна видавати на абонемент тільки засоби інформації, що мають форму фізичного тіла, таким чином, засоби електрнних мереж не підпадають під дію чинного права щодо видачі напрокат.

Згідно з авторським правом видача засобів інформації на абоне­мент є діяльністю по розповсюд­женню §17 абз.1. Закону про авторське право. Розповсюдження належить виключно до права на

реалізацію суб'єктом авторського права (§15 абз.1 ЗАЛ). З чого виходить, що видача на абонемент можлива виключно за згодою автора чи особи, що має авторське право. Згідно з §17 абз.2 та §69в ЦК право на розповсюдження вичерпа-

но, коли оригінал чи серійний про­дукт вводиться в обіг за згодою су­б'єкта авторського права чи іншої особи, що має це право. Після цього засоби інформації, що були прид­бані через купівлю, можуть поши­рюватись без згоди осіб, що мають на це право.

Але в зв'язку з тим, що кожне по­дальше розповсюдження становить втручання в матеріальні права авто­ра чи особи, що має це право, §27 ЗАП регулює рівновагу інтересів, законодавець ввів компенсацію (так звану тантьєму бібліотек) за видачу в загальнодоступних установах, та­ких як бібліотеки. Вона сплачується федерацією і землями на основі За­гального договору товариствам по реалізації.²

Підсумовуючи слід зазначити, що видача на абонемент електронних засобів інформації у формі фізич­ного тіла (дискети, аудіо-компакт-диски, комп'ютерні компактдиски, програми обробки даних), які були придбані засобом купівлі, дозволя­ється без спеціальної згоди за прин­ципом вичерпано-

1. Директива 92/100 ЗЕС Ради від 19 листопада 1992 до Права здачі внайми та видачі напрокат, а також до прав захисту в галузі інтелекту­ ального права, споріднених з авторським правом (Бюлетень ЄС Ь 346/61 від 27 листопада 1992)

2. Договір про компенсацію вимог авторського права за §27 ЗАП від 18 червня 1975 з спорідненими договорами/ЯІравові розпоряд­ ження щодо бібліотечної роботи.З- тє перероб. і розш. вид. Берлін: ДВІ, 1998 (Матеріали ДБІ (Німецького бібліотечного інсти- Іду);172),С.592.

Виходячи з того, що при наданні засобів інформації користувачеві в бібліотеці не відбувається зміни власника й не зачіпається поняття загальнодоступності, користування в бібліотеці не є розповсюдженням

сті. Засоби інформації, які були введені в обіг без згоди суб'єкта авторського права, як напр. листи та інші рукописи, а також засоби ін­формації, на які не купується право власності (ліцензійні договори чи договори на користування) не дозволяється видавати без дозволу, тому що не здійснено принцип вичерпаності.

Винятки з права про видачу напрокат

У зв'язку з застосуванням у німецькому авторському праві Ди­рективи ЄС щодо захисту комп'ю­терних програм своє занепокоєння висловили виробники комп'ютер­них програм, а саме: при необмеже­ній видачі різних комп'ютерних програм на абонемент можуть виникнути великі економічні збит­ки з-за неконтрольованого копію­вання них користувачами. Відповід­но до цього бібліотечні спілки подали до Федерального міністер­ства юстиції Заяву про свої зобов'я­зання³, згідно з якими бібліотеки беруть на себе відповідальність не видавати, а виключно надавати для користування у бібліотеці:

програми системного керуван­ня (напр. "Віндовс 98"), комунікативні комп'ютерні програми (напр. "Новел"), програми обробки тексту (напр. "Ворд"),

програми розрахунків таблиць (напр."Ексель"), програми графіки і захисту (напр."КорелДро", "АвтоКЕД"), загальні програми утримання даних (напр. "Файлмейкер") і зробити неможливим копіювання в бібліотеках.

Це стосується також пропону­вання дискети з відповідною комп'ютерною програмою разом з інструкцією. Інструкцію можна видавати на абонемент, а дискетою можна користуватися тільки в приміщенні бібліотеки. Необхідно виключити можливість копіювання користувачем. Всі інші комп'ютерні

програми (включаючи навчальні програми та ігри) можна видавати.

Ще один виняток вступає в силу, коли видача виключається згідно з договорами про ліцензування. Лі­цензійний договір є договором про користування, якщо він не обумовлює право власності особи, яка має право на користування, а обумовлює право на майно, яке може бути пов'язане з податками з боку власника. Якщо бібліотека підтримує договір шляхом підпи­сання або конклюдентної дії, то вона також несе відповідальність за податки, які в ньому містяться. З-за зростаючої передачі, насамперед, електронних банків даних на основі договорів про ліцензування види та форма ліцензійних договорів бу­дуть розглядатись у останньому розділі окремо.

Дуже часто на аудіокомпакт-дисках, комп'ютерних компакт-дисках чи дискетах знаходяться написи "Видача напрокат не дозволяється", хоча цей засіб ін­формації пропонується для купівлі. Ці написи не стосуються бібліотек в правовому плані, а націлені проти промислової здачі внайми.

Користування на місці

Користування на місці юридично характеризується як таке, при якому засіб інформації, існуючий у формі фізичного тіла, залишається під наглядом бібліотеки. Не

відбувається зміна власника. Хоча з наданням користувачеві засобів інформації у приміщенні бібліотеки відбувається правова дія між користувачем і бібліотекою, однак, вона не є розповсюдженням з точки зору авторського права. Згідно з §17

абз.1 ЗАП право на розпов­сюдження є "правом введення в обіг оригіналу чи продукту серійного виробництва".

Авторське право дефінує поняття "загальнодоступність" (§15 абз.З ЗАП) у зв'зку з поняттям "переда­ча", "що має стосуватися більшої частини осіб". Виходячи з того, що

при наданні засобів інформації користувачеві в бібліотеці не відбувається зміни власника й не зачіпається поняття загальнодо­ступності, користування в бібліоте­ці не є розповсюдженням навіть, коли друзі чи колеги разом читають журнал чи дивляться на монітор.

Надання пропозицій в електрон­них мережах є використанням не у формі фізичного тіла й регулюється §15 абз.2 ЗАП. Довгий час диску­тувалось поняття використання стосовно електронних засобів інформації: Треба було вибрати з трьох можливих відповідностей: розмноження, трансляція чи передача.

З підписанням Договору про авторське право, підготованого Всесвітньою організацією інтелек­туальної власності (ШРО=ВОІВ), у грудні 1996 нації-учасниці дійшли єдності в тому, що засоби інфор­мації електронних мереж підпо­рядковуються поняттю передачі права на реалізацію.

Таке правове тлумачення знахо­димо тепер як у проекті "Директиви ЄС щодо гармонізації окремих аспектів авторського права й споріднених прав захисту в інфор­маційному суспільстві", так і в проекті національного "П'ятого закону щодо змін авторського права". Юрисдикція не дозволяє посилатися на ще не існуюче право. Тому дійсним є наступне:

Поняття загальнодоступності

Згідно з §15 абз.З ЗАП передача є загальнодоступною, "якшо вона призначена для більшості осіб, незважаючи на те, чи коло цих осіб точно визначено і чи вони пов'язані між собою або мають особистий контакт з організатором."

Розглядаючи книгу чи журнал в приміщенні бібліотеки, або розгля-

3 Заява про обов'язки Німецьких бібліотечних товариств в межах застосування в Законі про автор­ське право Федеративної Рес­публіки Німеччини Директиви ЄС про право видачі на абонемент стосовно комп'ютерних програм від 5 травня 1994.//.Правові розпорядження шодо бібліотечної роботи (Примітка 2) С.581.

В зв'язку з тим, що більшість правил користування бібліотекою не регулює надання робочих місць в інтернеті та в мультимедіа, видається доцільним визначити й затвердити спеціальні умови щодо користування.

даючи електронні засоби інформа-ціїї, в кожному випадку встановлю­ється тільки одне правове відно­шення між бібліотекою і користува­чем, так що принцип загальнодо­ступності не спрацьовує. Користу­вання в приміщенні бібліотеки засобами інформації електронних мереж (інтранет та інтернет) не підпадає, таким чином, за діючим законодавством під дію загальнодо­ступної передачі. Можливі вимоги Товариства захисту прав музичнних вистав і розмноження механічними засобами (ОЕМА=ГЕМА) щодо оп­лати робочих місць з мультимедіа в бібліотеках необхідно відхиляти.

Незважаючи на це зазначимо, що і Договір про авторське право Всесвітньої організації інтелекту­альної власності, і проект Директи­ви ЄС щодо гармонізації визначе­них аспектів авторського права", а також проект "П'ятого закону щодо змін авторського права" на май­бутнє визначають отримання інфор­мації з мереж хоча б одним учасником спільноти як загальнодо­ступну передачу й тим самим як дію, на яку треба мати дозвіл і за яку треба платити⁴.

За новим Законом щодо телевізійної служби той, хто пропонує (у даному ви­падку бібліотека) не відпо­відає за чужу інформацію в інтернеті. Він несе відпо­відальність тільки тоді, ко­ли знає зміст інформації і не вживає ніяких відповід­них заходів.

Ліцензії на багатомісцьність й загальнодоступні місця в ін­тернеті

Якщо електронні засоби інформації придбані за ліцензійним договором, то це буває дуже часто пов'язано з угодою про ліцензії на багатомісцьність. При цьому треба брати до уваги, що важлива не кількість робочих місць, а кількість звернень одночасно. З досвіду ве­ликих бібліотек відомо, що достатньо від 2-ох до 4-ьох запитів одночасно. Необхідно технічними засобами забезпечити, щоб за умов

виконання договору дійсно не було б більше звернень одночасно, ніж як це зазначено в договорі.

У 1997 р. з вступом в дію Закону про інформаційну службу та службу зв'язку⁵ (ЗІССЗ) було вирішено одне з найболючіших питань - Хто несе відповідальність за заборонену інформацію та інформацію негативного впливу на молодь в мережах? За §5 нового "Закону про телевізійну службу" (стаття 1 ЗІССЗ) той, хто пропонує, (у даному випадку бібліотека) не несе відповідальності за чужу інформацію. Тільки у разі, коли він знає зміст інформації і не вживає ніяких відповідних заходів, він має нести відповідальність. При цьому знання не трактується як впевне­ність у тому, що в електронних мережах є інформація, яка згідно з німецьким законодавством переслі­дується законом. Коли ж той, хто пропонує, бачив цю інформацію, допомагав у її пошуках і не вжив ніяких заходів проти її розпов­сюдження, він мусить нести відпо­відальність. В зв'язку з цим слід наголосити, що розглядання користувачем, якому виповнилося 18 років, електронної інформації, що переслідується законом, не відповідає принципу заборони щодо розповсюдження й не пере­слідується законом. Розповсюджу­вати означає зробити доступною інформацію конкретному колу людей. Тим самим висунута вимога до біблотекаря - не розглядати інформацію, не досягає своєї мети, коли навіть отримання інформації не забороняється. За такого тлума­чення §5 Закону про телевізійну службу й беручи до уваги, що біблі­отеки мають бути місцями, де навчають компетентному володін-

ню електронними засобами інфор­мації, виправдане опущення такого пункту в правилах користування бібіотекою.

Особливо дбайливе ставлен­ня до дітей та підлітків

Щодо обслуговування користу-

вачів, яким виповнилось 18 років, законодавство не вимагає якихось особливих заходів з боку бібліоте­ки, яка пропонує місця в інтернеті. Однак собливу пильність необхідно проявляти стосовно користувачів віком до 18 років.

Завдяки ЗІССЗ було поширено статтю 6 про зміст електронних засобів інформації "Закону про розповсюдження творів, що нега­тивно впливають на молодь, і на тих, хто пропонує загальнодоступні місця в інтернеті, накладається обов'язок, "технічними засобами чи в інший спосіб", забезпечити, щоб електронну інформацію з змістом, що негативно впливає на молодь, отримували б особи, яким виповни­лось 18 років. На сьогодні існують наступні заходи:

• фільтруюче програмне забезпе­ чення

• особистий нагляд

• "Мастер Ай"(МазІег Еуе) Однак необхідність створення робочого місця уповноваженого з питань захисту молоді, яка була у свій час обгрунтована в проекті до ЗІССЗ, знову була відхилена сто­ совно загальнодоступних закладів.

Правила користування місця­ми в інтернеті

В зв'язку з тим, що більшість правил не регулює надання робочих місць в інтернеті та в мультимедіа, видається доцільним визначити й затвердити спеціальні умови щодо користування. Для того, щоб вони дійсно мали правову силу, потрібно отримали компетенцію в межах існуючих правил користування бі­бліотекою чи були видані суб'єктом права.

Предметом цих особливих умов користування мали бути проблеми,

4. Див. щодо цього наступну статтю Барабари Шляйхаген

5. Закон щодо регулювання рамкових умов інформаційних служб та служб зв'язку (Закон про інформаційні служби та служби зв'язку - ЗІССЗ) від 22 липня 1997 (Бюлетень Федерального законодавства 1№52 1997)

На пересилку копій бібліотекам не потрібна згода видавців, однак ця послуга вимагає відповідної оплати через установи реалізації

які бібліотека хотіла б бачити вирі­шеними, які, однак, в жодному з за­конів чи в постановах, як напр. у правилах користування бібліоте­кою, не знайшли свого визначення. Це могли б бути наступні пробле­ми:

• Умови користування читачами молодше 18 років

• Заборона отримання інформації з електронних засобів, що пересліду­ ється законом

• Відправлення електронною пош­ тою і замовлення

• Часові обмеження користування

• Інформація щодо умов користу­ вання, що визначені у договорах, підписаних бібліотекою, і які стосуються користувачів

• стягнення мита чи плати

• зняття з бібліотек відповідально­ сті за збитки користувача, що з'я­ вляються внаслідок користування (втрата інформації при перезагруз-

Ці)

• Заборона на копіювання, копіювання можливе тільки на дискети бібліотеки.

Спеціальна реєстрація та дозвіл осіб, що мають право виховувати дітей, не потрібні в разі користуван­ня інтернетом, якщо користувач вже зареєстрований, тому що пропозиція одвічно належить до послуг бібліотеки. Незважаючи на це існує обов'язок бібліотек, за умо­ви прийняття спеціальних інструк­цій щодо користування, довести до відома користувачів останні та заручитися їх підтримкою докумен­тально. Дозвіл особи, яка має право на виховання дітей, на користу­вання незахищеними місцями в інтернеті за законом не знімає з бібліотеки відповідальності щодо розповсюдження творів та елек­тронної інформації, що негативно впливає на молодь.

за-

Копіювання електронних собів інформації

Достатньо відоме в бібліотечній практиці так зване "право вільного копіювання згідно з §53 ЗАП. Виходячи з цього зупинимося тіль­ки на змінених умовах роботи в еле­ктронній сфері. Копіювання відбу­вається засобом роздруковування, перезагрузки (Во'ші-іоасі), дублю­вання, запам'ятовування й відтворення у цифровій формі.

Копіювання комп 'ютерних програм

Копіювання комп'ютерних про­грам, навіть їх незначних частин, забороняється згідно з §69в №1 ЗАП. Існує тільки один виняток (§69г абзац 2): "Правомірним є виготовлення резервної копії осо­бою, що має на це право, якщо копія необхідна для забезпечення використання програми у майбут­ньому."

З цього завжди треба виходити при використанні комп'ютерних програм, які передбачені для користування бібліотекою. Це сто­сується також дискет, що дода­ються до книжок чи інших пакетів інформації, незалежно від того, чи вони розглядаються як додаток, чи як головна публікація. Резервна копія підстраховує, але її не можна використовувати як додатковий екземпляр.

Копіювання з електронних банків даних

З 1 січня 1998 р. набрали чинності Зміни до закону про авторське право щодо захисту банків даних. При цьому необхідно розрізняти два предмети, що підлягають захисту, які існують паралельно:

З одного боку йдеться про збірки електронних інформаційних банків, які згідно з §4 ЗАП є збірками елементів, даних і т.д. й відрізня­ються тим, що їх упорядкування відбувається на основі розумової творчості. Окремі елементи збірок інформаційних банків мають свій незалежний захист авторського права, якщо виконані передумови дії авторського права. Це означає, що за авторським правом розгляда­ються як елементи окремо, так і збірки інформаційних банків у своїй цілісності - це нове.

З іншого боку - незалежно від захисту авторського права - існує захист банків даних^ якщо на їх продукування, включаючи відбір матеріалу та його формування, були задіяні значні інвестиції. Цей новий

вид захисту регулюється параграфа­ми ЗАП від §87а до 87д.

Виходячи з того, що майже в кожен банк даних вкладено значні інвестиції"!, електронні банки даних захищені за новим особливим правом, як банки даних (від §87а до 87д ЗАП), так і ще раз, як збірки банків даних (§4 ЗАП), якщо вони відповідають критеріям, викладе­ним у першій частині ЗАП. • "Наукове застосування": Значні частини збірок банків даних (§4

ЗАП) згідно з §53 абз. 5 ЗАП дозволяється копіювати виключно з метою застосування у наукових дослідженнях при цьому не ставиться за мету їх промислове застосування. Всяке інше

розмноження значних частин, приватне застосування включно, можливе тільки за згодою правовласника.

Постає питання: Користувачі загальнодоступних бібліотек, що не можуть довести наукову мету застосування баз даних, мусять на майбутнє облишити свої пошуки в електронних базах даних чи збірках баз даних і не переписувати окремі елементи, які їм потрібні (напр. стаття у збірці баз даних стосовно змісту журналів, інформація про місто Берлін у електронній універ­сальній енциклопедії чи вказівка щодо назви книги в переліку книжок, що можна отримати за замовленням)?

Ні: Копія неважливих частин, про які тут йдеться, не підпадає під дію розпоряджень щодо захисту всієї бази даних і /чи збірок банків даних, елементи баз даних захища­ються окремо, незалежно від всієї бази даних чи збірки банків даних, так що їх захист регулюється відо­мими статтями Закону про автор­ське право - незалежно від того, існують вони у друкованій чи електронній формі. Тим самим дозволяється й надалі копіювання без дозволу окремих елементів за винятковими положеннями §53 ЗАП, навіть якщо вони були отримані зі збірки електронних банків даних.

•Копіювання" неважливих частин"'. Для нового предмету захисту, захисту банку даних, цей вид копіювання регулюється §87 д ЗАП, таким чином, що продуцентам баз даних забороняється обмежувати чи забороняти через договори копію­вання неважливих частин баз даних без дозволу, особам, що мають на це право. Хоча ні в законі, ні в обгрунтуванні закону немає чіткої дефініціїї поняття "неважлива ча­стина", її можна вивести з визна­чення поняття "Збірка банків даних" (§4 ЗАП) і банк даних (§87а ЗАП):

За цим визначенням під неважливою частиною розуміємо таку, за допомогою якої неможливо репродукувати системність, струк­туру чи відбір до банку даних або до збірки банків даних. Для пояс­нення згадаймо ще раз копіювання етапі з журналу, взятої зі збірки журнальних банків даних. Копія окремого елемента "стаття" ні в якому разі не відображає всю збірку, в якій постійно повинно знаходитись багато журнальних статей, які регулярно поновлюють­ся, вибраних за критеріями визначе­ної системи. Тим самим не порушу­ються положення Закону про захист авторських прав стосовно всієї збірки банків даних і положення щодо захисту інвестицій в окремий банк даних.

§§55а, 87д ЗАП забезпечують, щоб у договорах і в ліцензійних договорах також не обмежувалось або не виключалось "звичайне ко­ристування" користувачем бібліоте­ки (дії в межах, на які поширюється доступ).

Копіювання аудіокомпактдис-ків та служби обробки даних

Принципово те, що на звукові носії інформації будь-якого виду, так само, як і на твори живопису й кіно, включаючи відео й інші аудіо-/аудіовізуальні засоби інформації, поширюється право на копіювання стосовно друкованої продукції. Згідно з цим можна робити копії звукових носіїв інформації, також в електронній або цифровій формі, для приватного чи будь-якого іншого вжитку користувачем.

Копіювання носіїв зображення і звукових носіїв для приватного вжитку можливе тільки на без-

оплатній основі. Дозволяється копіювати твір повністю (§53, абзац 1 ЗАП). Однак копіювання цілого твору для особистого вжитку з іншою метою (професійною, науко­вою, для вжитку бібліотекою чи підприємством) дозволяється, якщо копія робиться з свого екземпляра твору і призначається для особис­того архіву (§53, абзац 2 № 2 ЗАП). Окрім цього дозволяється згідно з §53, абзац 2 № 46 ЗАП робити копію цілого твору, якщо пройшло щонайменше два роки з часу, як він був розпроданий. У всіх інших випадках дозволяється копіювати без дозволу тільки маленькі частини творів (20% твору). За право копіювання без дозволу в інтересах спільноти федерація і землі сплачують загальний внесок на копіювання, як аналог до тантьєми бібліотек⁶

Розсилка копій замовникам без посередників

Велика кількість бібліотек пропонує своїм користувачам послугу, за якою копії, що були в них замовлені, пересилаються прямо на місце роботи чи додому. Пересилка може здійснюватись поштою, факсом чи електронним способом (Е-МаіІ, РТР). За вироком Верховного суду від 25 лютого 1999 щодо копіювання (Біржовий союз книготоргівлі Німеччини проти Гановерської технічної інфор­маційної бібліотеки) внесена яс­ність у правове поле: Верховний суд визнав, що пересилка копій бібліотеками за конкретним замов­ленням не суперечить діючому праву.

На пересилку копій бібліотекам не потрібно мати дозвіл від правовласника (видавець), однак вона має бути оплачена аналогічно до тантьєми бібліотек чи мита за копіювання - через установи реалізації. Відповідно до цього в найближчий час проводитимуться переговори між товариством реаліз­ації Ворт і представниками бібліо­тек (федерація і землі).

Габріела Бегер, професійне навчання на співробітника біб­ліотеки, навчання у вузі на біблі­отекаря (Берлін/Лейпциг) та юриста (Берлін, університет ім. Гумбольдта). Працювала у відді­лі надходжень (Берлінська місь­ка бібліотека), керівник підготов­ки фахівців у бібліотеці, науко­вий асистент директора Берлін­ської міської бібліотеки. На цей час директор відділу Берлінської міської бібліотеки у фонді Цен­тральної земельної бібліотеки Берліна, одночасно замісник Го­лови правління; діючий Голова правління земельного відділу Берліна Спілки бібліотекарів Ні­меччини, Голова Правничої комісії Спілки бібліотекарів Ні­меччини, уповноважена з питань прав на копіювання Федерально­го об'єднання бібліотечних спі­лок Німеччини, член Ради з питань культури Німеччини. Окрім цього лекції з бібліотечно­го права в Університеті ім. Гум­больдта та Фаховій вищій школі м. Потсдам; багато публікацій з питань бібліотечного права/ менеджменту й політики в галузі культури. - Адреса: Зііпипд 2епІгаІ- ипсі ІапсІезЬіЬІіоиІек, РозИасп 610179, 10922 Вегііп; Е-МаіІ Ьедег@аЬ.сіе; інтернет

\ЛЛЛЛЛ/.2ІЬ.СІЄ

6. Рамковий договір між Федеральними землями та товариством реалізації Ворт від 15 грудня 19887/Бібліотекдінст 23 (1989) 1,с. 134-137

Відтворення, розмноження, видача і користування в приміщенні бібліотеки аудіовізуальними й електронними засобами інформації

Вид твору

Відтворення

Копіювання

Видача

Користування приміщенні бібліотеки (не для загалу)

Фільми (вкл. відео)

загальнодоступне'.

неможливе без згоди: права на демонстрацію (§52 абзац 3), платіжні зобов'язання до

Товариства захисту прав музичнних вистав і розповсюдження механічними засобами (ГЕМА)

для користувачів й спеціально для бібліотеки:

допускається для наукового вжитку, якщо є в пропозиції (§53 абзац 2 №1), тобто тільки для наукових бібліотек; окрім цього тільки за умов безплатного обслуговування

(§53 абзац2) чи:

• для складання архіву (§53, абзац 2)

• для копіювання маленьких частин творів (§53 абзац 2 №4а)

матеріал розійшовся більш ніж за 2 роки до терміну копіювання (§53 абзац 2 № 46) '

дозволяєтья (§17 абзац 2, §27)

дозволяється

сл

не для широкого загалу:

допускається (пор. користування у приміщенні бібліотеки

Радіо- і телепередачі

загальнодоступне:

не допускається (§15 абзац 2 № 4); Виняток: передачі шкільного радіо на заняттях (§47 абзац 2)

продукувати для користувачів:

допускається для наукового вжитку, якщо є в пропозиції

послуг (§53 абзац 2 № 1), для інформації щодо

актуальних питань сьогодення (§53 абзац 2 №3); окрім

цього тільки за умов безплатного обслуговування (§52

абзац 1 С. 2)

продукувати для своєї бібліотеки:

допускається тільки для бібліотек наукових вузів, якщо є

в пропозиції послуг (§53 абзац 2 №3)

не допускається (§15 абзац 2)

дозволяється

не для широкого загалу:

допускається (пор. користування в приміщенні бібліотеки)

Комп'ютерні програми (напр.учбові програми, ігри)

загальнодоступне:

допускається, але потребує оплати (§52 абзац 1)

не допускається (§ 69в № 1); виняток: резервна копія тому, хто має на це право (§69г абзац 2)

дозволяється

дозволяється

не для широкого загалу: допускається (пор. користування в приміщенні бібліотеки)

Стандартне

програмне

забезпечення/

операційні

системи

як комп ютерні програми

не допускається (дозволяється тільки резервна копія)

не допускається (пор. Заява про особисті зобов'язання)

дозволяється

Інші аудіовізу­ альні засоби загалом (аудіокомпакт- диски, лі-

цензійні про­грами, музичні касети, діапо­зитиви, плівки і т.п.)

загальнодоступне:

допускається/не підлягає

дозволу, але має бути оплаченим, якщо:

1. не переслідується комерційна мета

2. оплата не вимагається

3) співробітники не отримують гонорару (§53 абзац 1)

не підлягає оплаті й отриманню дозволу для обмеженого кола людей, на такі соціальні цілі, як допомога молоді (пор. § 52 абзац 1С.З)

для користувачів:

дозволяється тільки для приватного вжитку, за умови безплатного продукування (§53 абзац 1); за плату копії тільки для наукового користування (§53 абзац 2 № 1) чи маленьких частин творів або творів, що розійшлися більше як за два роки до терміну копіювання (§53 абзац 2 №4)

для особистої бібліотеки

допускається тільки задля архівування (§53 абзац 2 №2) та для наукового вжитку свого закладу (§53 абзац 2 № 1), для інших видів вжитку тільки для маленьких частин чи, коли твори розійшлися більш ніж за 2 роки до терміну копіювання (§53 абзац 2 № 4)

дозволяється

дозволяється

не для широкого загалу:

дозволяється (пор. користування в приміщенні бібліотеки)

Автономні

банки даних

(комп'ютерні

компактдиски,

вкл.

комплексне

надання

інформації)

загальнодоступні: як і інші аудіовізуальні засоби інформації (при комплексному наданні інформації у комп'ютер­них компактдисках з фільмами необхідно придбати право на прокат)

до 21.12.1977 як й іншої аудіовізуальної продукції; з