5. Відповідальність за порушення у сфері юстиції

Відповідальність за порушення установлень у сфері юстиції встановлена Законом України «Про об`єднання громадян»², Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема в Кодексі України про адміністративні правопорушення³, можна виділити лише декілька статей, які опосередковано зв’язані із регулюванням в сфері юстиції. Це відповідальність, яка передбачена статтями 166-11 та 212-1 КУпАП. Стаття 166-11 передбачає відповідальність за порушення законодавства про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Порушення встановлених законом строків для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця чи видачі свідоцтва про державну реєстрацію, вимагання не передбачених законом документів для проведення державної реєстрації - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Стаття 212-1 КУпАП передбачає відповідальність за повідомлення неправдивих відомостей державним органам реєстрації актів цивільного стану та несвоєчасна реєстрація народження дитини. Утаювання обставин, що перешкоджають реєстрації шлюбу, або повідомлення завідомо неправдивих відомостей державним органам реєстрації актів цивільного стану - тягне за собою накладення штрафу від одного до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Несвоєчасна без поважної причини реєстрація батьками народження дитини в державних органах реєстрації актів цивільного стану ‑ тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

В законі України Про об`єднання громадян” зазначено, що державний контроль за діяльністю об'єднань громадян здійснюється державними органами у порядку, передбаченому законодавством України.

Органи, що проводять легалізацію об'єднань громадян, здійснюють контроль за додержанням ними положень статуту. Міністерство юстиції України і є органом, який здійснює легалізацію об’єднань громадян

Стаття 27 закону України “Про об`єднання громадян” містить положення стосовно відповідальності за порушення законодавства про об`єднання громадян. А саме, посадові особи легалізуючих органів об'єднань громадян та громадяни за порушення законодавства про об'єднання громадян несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Керівництво об'єднанням громадян, яке не легалізувалося у встановленому законом порядку чи якому відмовлено у легалізації, або яке примусово розпущено за рішенням суду, але продовжує діяти, а так само участь у діяльності таких об'єднань тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність.

За порушення законодавства до об'єднання громадян можуть бути застосовані такі стягнення:

- попередження;

- штраф;

- тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності;

- тимчасова заборона (зупинення) діяльності;

- примусовий розпуск (ліквідація).

При вчиненні об'єднанням громадян правопорушення, яке не тягне за собою обов'язкового застосування іншого виду стягнення, передбаченого Законом, відповідний легалізуючий орган виносить письмове попередження.

В разі грубого або систематичного вчинення правопорушень за поданням легалізуючого органу або прокурора на об'єднання громадян може бути накладено штраф в судовому порядку.

З метою припинення незаконної діяльності об'єднання громадян за поданням легалізуючого органу або прокурора суд може тимчасово заборонити окремі види діяльності або тимчасово заборонити діяльність об'єднання громадян на строк до трьох місяців.

Тимчасова заборона окремих видів діяльності об'єднання громадян може здійснюватись шляхом встановлення заборони на проведення масових заходів (зборів, мітингів, демонстрацій тощо), здійснення видавничої діяльності, проведення банківських операцій, операцій з матеріальними цінностями тощо.

За поданням органу, який звертався до суду щодо тимчасової заборони окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян, суд може продовжити цей термін. При цьому загальний термін тимчасової заборони не повинен перевищувати шість місяців.

При усуненні причин, що стали підставою для тимчасової заборони, за клопотанням об'єднання громадян його діяльність може бути відновлена судом в повному обсязі.

За поданням легалізуючого органу або прокурора рішенням суду об'єднання громадян примусово розпускається (ліквідується) у випадках:

1) вчинення дій, передбачених статтею 4 Закону “Про об`єднання громадян”;

2) систематичного або грубого порушення вимог статті 22 Закону;

3) продовження протиправної діяльності після накладення стягнень;

4) зменшення кількості членів політичної партії до числа, коли вона не визнається як така.

Суд одночасно вирішує питання про припинення випуску друкованого засобу масової інформації об'єднання громадян, яке примусово розпускається.

Про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян реєструючий орган протягом п'ятнадцяти днів після набрання рішенням суду законної сили повідомляє у засобах масової інформації.

Рішення про примусовий розпуск всеукраїнських та міжнародних громадських організацій на території України приймається судом.

Література:

1. Адміністративне право України : навч. посіб. : [у 2 т.] / Херсон. юрид. ін-т Харк. нац. ун-ту внутр. справ. - Херсон : Херсон. міськ. друк., 2011 Т. 1 : Загальне адміністративне право / [Галунько В. В. та ін. ; за заг. ред. В. В. Галунька]. - 2011.. - 320 с. : табл.. - Бібліогр.: с. 299-318. - 300 экз.. - ISBN 978-966-1510-53-0. - ISBN 978-966-1510-54-7

2. Адміністративне право : підручник / [Ю. П. Битяк та ін.] ; за заг. ред. проф. Ю. П. Битяка [та ін.] ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. - Х. : Право, 2010.. - 624 с.. - Бібліогр.: с. 600-604. - 4000 экз.. - ISBN 978-966-458-195-7

3. Адміністративне право України : академ. курс: підруч. для студ. юрид. спец. ВНЗ / В. Б. Авер'янов [та ін.] ; відп. ред. В. Б. Авер'янов ; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - К. : Юридична думка, 2007 .

Т. 2 : Особлива частина / В. Б. Авер'янов [та ін.]. - [Б. м.] : [б.в.], 2009.. - 600 с.. - Бібліогр.: с. 587-588. - ISBN 978-966-8602-67-2

4. Адміністративне право України : підруч. для студ. ВНЗ / Т. О. Коломоєць [та ін.] ; заг. ред. Т. О. Коломоєць ; Державний вищий навчальний заклад "Запорізький національний ун-т" МОН України. - К. : Істина, 2009.. - 475 с.. - Бібліогр.: с. 459-469. - ISBN 978-966-8909-29-0

5. Про державну реєстрацію актів цивільного стану - Закон України від 01.07.2010 р., № 2398-VI. ; Режим доступу до тексту нормат. докум.: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2398-17

6. Про державну виконавчу службу - Закон України від 24.03.1998 року, № 202/98-ВР. ; Режим доступу до тексту нормат. докум.: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=202%2F98-%E2%F0

7. Про нотаріат - Закон України ; Режим доступу до тексту нормат. докум.: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3425-12

8. Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України - Указ Президента України від 06.04.2011 року №395, -.; Режим доступу до тексту нормат. докум.: http://www.minjust.gov.ua/0/33

9. Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України – Указ Президента України від 06 квітня 2011 року, № 401/2011р. ; Режим доступу до тексту нормат. докум.: http://minjust.gov.ua/0/34588

10. Про затвердження переліків платних адміністративних послуг, які надаються Міністерством юстиції, Державною реєстраційною службою та структурними підрозділами територіальних органів Міністерства юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Державної реєстраційної служби. - Постанова Кабінету Міністрів України № 639 від 25.05.2011.; Режим доступу до тексту нормат. докум.: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=639-2011-%EF

ТЕМА 9

ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ В СФЕРІ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

План

1. Загальна характеристика публічного адміністрування в сфері внутрішніх справ

2. Суб'єкти публічного адміністрування в сфері внутрішніх справ

3. Адміністративні послуги в сфері внутрішніх справ

4. Адміністративна відповідальність за правопорушення в сфері внутрішніх справ

Політичне, економічне та соціальне оновлення суспільства в процесі побудови демократичної правової держави зумовлює потребу приведення правових, організаційних, структурних та інших засад функціонування органів виконавчої влади у відповідність з новими умовами їх діяльності та розвитку.

Органи внутрішніх справ, як складова частина органів виконавчої влади, повинні забезпечити реалізацію наданих їм повноважень, виходячи з пріоритетності прав і свобод людини.

Зростання злочинності до рівня реальної загрози національній безпеці України висуває перед органами внутрішніх справ нові завдання, зумовлює необхідність перегляду стратегічних напрямів їхньої діяльності, пошуку нових підходів до організації та здійснення охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю, які б відповідали сучасній обстановці та тенденціям її розвитку.

1. Загальна характеристика публічного адміністрування в сфері внутрішніх справ

Органи внутрішніх справ, як і все суспільство, переживають кризу, що негативно позначається на їхній діяльності. Кризові явища посилюються надмірною перевантаженістю, що певною мірою пов'язано з виконанням органами внутрішніх справ багатьох функцій, які безпосередньо не стосуються охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю. У зв'язку з цим чисельність працівників МВС досить значна, на їх утримання витрачається багато коштів, тоді як реальною роботою, пов'язаною із захистом життя, здоров'я, прав і свобод громадян, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань, займається менша їх частина.

Структура органів внутрішніх справ і організація управління нею надто громіздка: численні підрозділи і ланки управління дублюють одна одну, через що мають місце неузгодженість та паралелізм у виконанні функцій, звідси – низький вплив управлінських структур на ефективність діяльності системи.

Поняття «сфера внутрішніх справ» у свідомості пересічного громадянина асоціюється насамперед з діяльністю органів внутрішніх справ (міліції) і, відповідно, з діяльністю керівного у вказаній сфері публічного управління державного органу – Міністерства внутрішніх справ України.

Забезпечення громадського порядку, громадської безпеки та спокою належить до сфери завдань публічної влади: Президента України, Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування.

Сутність управління в галузі внутрішніх справ і його особливість полягають у тому, що в процесі такого управління має здійснюватися безпосередньо охорона прав і свобод громадян, а також має забезпечуватись громадський порядок і громадська безпека.

Основними завданнями органів внутрішніх справ (міліції) є:

гарантування особистої безпеки громадян;

захист їх прав, свобод і законних інтересів;

забезпечення охорони громадського порядку;

попередження, припинення злочинів та адміністративних правопорушень;

своєчасне виявлення, розкриття й розслідування злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

забезпечення дорожнього руху;

захист власності від злочинних посягань;

накладення адміністративних стягнень.

До обов'язків міліції належить участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам і сприяння в межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям, незалежно від форм власності, в реалізації їх функцій.

Громадський порядок — це певна система відносин, належний порядок, що склався в суспільстві, який відповідає інтересам держави та всіх її громадян. Це сукупність установлених у державі правил поведінки в громадських місцях, які регулюють правові, моральні та інші соціальні норми.

Під термінами «громадська безпека» й «громадський порядок» взагалі розуміють певний позитивний стан, наявний у суспільстві, забезпечення якого гарантує уникнення певних небезпек як для суспільства, так і для окремих громадян. Цінності, яким загрожує небезпека, є досить різноманітними.

Причинами виникнення небезпеки можуть бути стихійні лиха, епідемії, неправомірні дії, що посягають на такі цінності, як життя, здоров'я, власність, неконтрольоване використання механізмів і машин, що є джерелом підвищеної загрози, а також проведення окремих робіт, пов'язаних із ризиком для населення, тощо.

На даний час система Міністерства внутрішніх справ України перебуває у стані трансформаційної перебудови.

Загальні засади реформування сфери внутрішніх справ було закладено ще Концепцією розвитку системи Міністерства внутрішніх справ, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.1996 р. № 456.

Подальші кроки щодо трансформації «карального відомства» в орган державної влади, діючий на основі європейських правових стандартів, здійснювалися відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні, Програми інтеграції України до Європейського Союзу, щорічних програм співробітництва між Україною і Організацією Північноатлантичного договору тощо.

Відповідно до Концепції розвитку системи Міністерства внутрішніх справ розвиток управління в системі МВС здійснюватиметься з метою забезпечення її ефективного функціонування у звичайних умовах та умовах ускладнення оперативної обстановки з урахуванням змін у соціально-політичній та економічній ситуації. Пріоритетним завданням МВС повинно бути забезпечення стійкого управління підпорядкованими органами і підрозділами на основі максимально повної інформації про оперативну обстановку, тенденції і перспективи її розвитку. При цьому основну увагу передбачається зосередити на використанні внутрішніх ресурсів і нереалізованих можливостей системи МВС, насамперед у сфері управлінської діяльності.

Удосконалення системи управління органами внутрішніх справ потребує чіткого розмежування і забезпечення максимального співвідношення функцій Міністерства і підпорядкованих йому органів та підрозділів.

В основу цього має бути покладено:

- забезпечення організаційної єдності і керованості системи;

- зміцнення штабної функції з метою підвищення ефективності управління, особливо оперативного, раціональної відмови від дублювання в роботі, зменшення на цій основі витрат на утримання управлінського апарату і посилення служб та підрозділів практичної спрямованості;

- забезпечення оптимального співвідношення функцій штабних, лінійно-галузевих і функціональних підрозділів у структурах управління;

- збереження на рівнях апаратів МВС, ГУМВС-УМВС функцій координації, методичного керівництва, інформаційно-аналітичного обслуговування, контролю й інспектування, безпосереднього планування та організації проведення заходів державного і міжрегіонального рівня, а також організації реагування на надзвичайні ситуації та розкриття тяжких злочинів, що викликали широкий громадський резонанс тощо.

Реформування Міністерства внутрішніх справ України здійснюється сьогодні також згідно з Концепцією реформування кримінальної юстиції України, затвердженою Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311, та євроатлантичними стандартами. Метою зазначеного реформування є підвищення рівня захисту прав та основоположних свобод людини, посилення боротьби зі злочинністю, забезпечення громадського порядку.

Зокрема у Концепції реформування кримінальної юстиції України вказується, що МВС України повинно стати цивільним органом європейського зразка.