Розділ іv Звільнення страхівника від відповідальності

Недійсність договору страхування. Згідно зі ст.998 ЦК договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених ЦК. Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо:

1. його укладено після настання страхового випадку;

2. об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.

Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених ЦК.

Страховик має право відмовити у виплаті страхових сум (страхового відшкодування) у випадку, коли мають місце:

• навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням громадянського обов'язку або захисту майна, життя, здоров'я, честі та гідності громадян. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

• вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

• подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування;

• отримання страхувальником відповідного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної за заподіяне;

• несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховиком перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

• інші випадки, передбачені законодавчими актами.

Умовами договору страхування можуть бути зазначені інші обставини для відмови у сплаті страхових сум, якщо це не суперечить законодавству України.

Рішення про відмову у виплаті страхових сум приймається страховиком та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відмова страховика у виплаті страхових сум може бути оскаржена страхувальником у судовому порядку.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Висновок

Отже, об’єктами страхування відповідно до Закону України "Про страхування" визначено три групи майнових інтересів:

• пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією;

• пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном;

• пов’язані з відшкодуванням заподіяної шкоди фізичній особі або її майну та юридичній особі.

Велике значення у регулюванні відносин у страховій справі посідає правове регулювання через посередництво договору страхування.

Договір страхування — це договір, за яким одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У Декреті "Про страхування" договір страхування визначається як письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послуги, тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Факт укладання договору страхування посвідчується страховим свідоцтвом

(полісом, сертифікатом). Договір страхування вступає в силу з моменту внесення страхового платежу, якщо інше не передбачене умовами страхування.

Виплата страхових сум і страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката).

Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі:

1. закінчення терміну дії;

2. виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

3. несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором терміни;

4. ліквідації страхувальника-юридичної особи або смерті страхувальника-громадянина за винятком випадків, передбачених законодавством України;

5. ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України;

6. прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

7. інших випадків, передбачених законодавством.

Досліджуване питання і на перспективу залишається актуальним для вивчення та вдосконалення.