76. Поняття та особливості наказного провадження. Судовий наказ як особлива форма судового рішення.

Наказне провадження с новим видом провадження, що лосі не був притаманний українському цивільному процесу. Подібним до судового наказу раніше було винесення постанови суду про стягнення аліментів відповідно до ст. 83 КпШС у редакції Указу Президії Верховної Ради УРСР від 1 березня 1985 р.

Наказне провадження — це спрощений пил провадження у справах за вимогми, які мають очевидно достовірний харак­тер. Його ще можім наша і и иснрогокольним, оскільки хід провадження не фіксується у протоколах чи інших процесу­альних документах (журналі судового засідання чи ін)

Цеп вид провадження не свідчить про відсутність спірних правовідносин між сторонами, а про те, що в силу очевидності права вимоги заявника виключають спір про наявність самого права. Справи наказного провадження виділені законом з огля­ду на вимогу процесуальної економії, тобто, деякі справи до­зволено розглядати відмінним від загальної цивільної процесу­альної форми шляхом.

Справи, які належать до наказного провадження, порядок їх розгляду, видачі та скасування судового наказу визначені ст.ст. 95-106 ЦПК.

Предметом розгляду у справах наказного провадження є вимоги:

які грунтуються на пракочиїи, вчиненому у письмовій формі;

про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;

про компенсацію витрат на проведення розшуку відповіда­ ча, боржника, дитини або транспортних засобів боржника (ст. 96 ЦПК).

Цеп перелік не і вичерпний і може бути розширений зако­ном.

Особами, які перуть участь у справі, у наказному прова­дженні і заявник та заінтересовані особи, а також їхні пред­ставиш. Не виключається можливість участі у процесі орга­нів та осіб, ви іначених ст. 45 ЩІК. Заявником виступає особа, що звертається до суду і і заявою про видачу судового наказу і якій належпіь право вимоїн, що с предметом судового ви­рішення, — стягувач. іаінтересониною є особа, з якої слід с і ні пути грошові кошти чи витребувати майно для погашення вимоги заявника, — боржник

Вирішення справи у порядку наказного провадження відбу­вається у формі видачі судового наказу — судового рішення особливої форми, що відповідно до ст. 95 ЦПК є виконавчим документом і підлягає никои,шию за правилами, встановлени­ми законодавством про виконавче провадження,

Отже, накате провадження — це вид провадження у ци­вільному судочинстві, за якого судом вирішується справа про стягненим t боржника на підставі судового наказу грошових коштів або витребування майна на користь особи, яка мас право вимоги без проведення судового засідання.

77. Розгляд справи у порядку наказного провадження.

Для видачі судового наказу до суду подасися заява, зміст, фор­ма та порядок подання якої визначені загальними правилами З доповненнями та ниияіками, обумовленими особливостями провадження, "іаява, підписана заявником чи його представни­ком, поласться у письмовій формі з додаванням копій за чис­лом боржників, а також з документами, що підтверджують вн-моіи заявника.

{.і містом заява про видачу судового наказу згідно з ст. 98 ЦПК ма< місінні:

найменування суду, в який подасться заява;

ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подасть­ ся представником, їхнє місце проживання або місцезнахо­ дження;

вимоги заявника і обставини, на яких вони грунтуються;

4) вартість майна у разі його витребування;

Заява оплачується судовим збором у розмірі 50% ставки, яка визначається з оспорюваної суми у разі звернення в суд з позовом у порядку позовного провадження

Після отримання заяви про видачу судового наказу суд мо­же винести одне із таких рішень:

повернути заяву про видачу судового наказу;

відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу;

видати судовий наказ.

Повертається заява про видачу судового наказу у разі, як­що вона не відповідає вимогам щодо змісту та форми, поряд­ку подання, оплати судового збору і заявник не усунув вказа­них недоліків у строк, встановлений судом у порядку ст. 121 ЦПК. Така ухвала відповідно до ст. 101 ЦПК не перешкоджає повторному зверненню до суду із такою самою заявою.

Суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового на­казу, якщо вимога, що міститься у заяві, не належить до та­ких, за якими може бути видано судовий наказ. Підставою для відмови у прийнятті заяви с також наявність спору про право, який випливає із заяви та документів, поданих до суду, тобто, немає очевидное 11 вимоги, пред'явленої до суду. Наприклад, є

НеДОЛІКИ ЗМІСТУ ЧИ форМИ ВЧИИСНОГО у ПИСЬМОВІЙ формі прано-

чину, за яким пред'являється вимога про видачу судового на­казу.

Про відмову у прийнятті заяви суддя постановляє ухвалу (ст. 100 ЦПК), яка унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. У цьому випадку заінтересована особа не по­збавлена права звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів у загальному порядку. Якщо у прийнятті заяви (видачі судового наказу) відмовлено, судовий збір не по­вертається і може зараховуватися у подальшому при поданні заяви у позовному провадженні (ст. 99 ЦПК).

У разі прийняття заяви суд відповідно до ст. 102 ЦПК у 3-денний строк видає судовий наказ.