3. Пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення волі

Засуджені до позбавлення волі, зазнають лише тих правообмежень, які випливають із закону та вироку суду. Відповідно до вимог КВК України засуджені мають право на пенсійне забезпечення згідно діючого законодавства. Це право включає в себе можливість на загальних підставах отримати пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальниката в інших випадках, передбачених законом.

Збереження за засудженими права на пенсійне забезпечення цілком логічне та зрозуміле. Засуджений не позбавляється статусу громадянина зі всім комплексом прав та обов’язків, які властиві цьому статусу. Крім того, навіть якщо особа піддана покаранню, необхідно презумувати, що скоєний злочин – це помилка, яка не перехрещує колишнього життя людини, її праці та поваги до її віку. До того ж, якщо засуджений здійснював сплату зборів до Пенсійного та іншіх фондів соціального страхування, це означає, що він працював, тобто брав участь у суспільному житті і має право отримати забезпечення від держави.

До установи виконання покарань може потрапити особа, якій пенсія вже призначена. Ці засуджені підлягають державному пенсійному забезпеченню на загальних підставах. Призначена пенсія перераховується органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання такого пенсіонера і з неї відшкодовуються витрати на його утримання в установі (харчування, речове майно, комунально-побутові послуги та інше). При цьому не менш як двадцять п’ять відсотків пенсії повинно бути зараховано на особовий рахунок засудженого.

Особливістю призначення пенсії особі, яка досягла пенсійного віку в ході відбування покарання є те, що в таких випадках час роботи в установі зараховується в стаж роботи, необхідний для призначення трудової пенсії, після звільнення і за умови сплати ними страхових внесків в порядку, передбаченому законодавством.

Засуджені, які втратили працездатність під час відбування покарання, після звільнення їх від покарання, мають право на пенсію і на компенсацію шкоди у випадках і у порядку, встановлених законодавством України.

Тема 22. Особливості відбування покарання в колоніях різних видів

Крім загальних умов відбування покарання, що містяться у главі 17 КВК України і які розповсюджуються на всі види виправних колоній, КВК України встановлює і певні особливості відбування покарання в різних видах колоній, які встановлені главою 20 КВК України. (див Додатки)

Найбільш сприятливі умови відбування покарання для засуджених установлюються у колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання. Згідно ч.3 ст.138 КВК України, у такому виду колоній встановлюється режим, передбачений для засуджених, які тримаються у дільницях соціальної реабілітації виправних колоній. Це означає, що засуджені, які відбувають покарання у таких колоніях:

- тримаються під наглядом, а на території житлової зони - під охороною;

- у вільний від роботи час від підйому до відбою користуються правом вільного пересування в межах території колонії;

- з дозволу адміністрації колонії можуть пересуватися без нагляду поза територією колонії, але в межах населеного пункту, якщо це необхідно за характером виконуваної ними роботи або у зв’язку з навчанням;

- можуть носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмеження;

- мають право відправляти листи, отримувати бандеролі, посилки, передачі, одержувати короткострокові побачення без обмеження, а тривалі побачення - до трьох діб один раз на місяць;

- після відбуття шести місяців покарання в разі відсутності порушень режиму відбування покарання, наявності житлових умов з дозволу адміністрації колонії можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована колонія, із своїми сім’ями, придбавати відповідно до чинного законодавства жилий будинок і заводити особисте господарство.

У колоніях же мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього й максимального рівней безпеки особливості відбування покарання проявляються у:

1) витрачанні на місяць різної суми грошей, зароблених у виправній колонії, для придбання продуктів харчування й предметів першої потреби;

2) одержанні різної кількості посилок (передач) і бандеролей протягом року;

3) отриманні права на поліпшення умов тримання;

4) різних умовах ізоляції засуджених у межах однієї виправної колонії.

Зокрема, засуджені мають право витрачати на місяць для придбання продуктів харчування й предметів першої потреби гроші у сумі:

- до ста відсотків мінімального розміру заробітної плати - у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;

- до вісімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати - у виправних колоніях середнього рівня безпеки ;

- до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати - у виправних колоніях максимального рівня безпеки.

Засуджені мають право одержувати протягом року:

- сім посилок (передач) і чотири бандеролі - у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;

- шість посилок (передач) і чотири бандеролі - у виправних колоніях середнього рівня безпеки ;

- п’ять посилок (передач) і дві бандеролі - у виправних колоніях максимального рівня безпеки.

Поліпшення ж умов тримання у виправних колоніях залежить від наступних підстав:

1) сумлінної поведінки;

2) сумлінного ставлення до праці;

3) строку відбування покарання;

4) перебування у дільниці ресоціалізації виправної колонії.

Право на поліпшення умов тримання у виправних колоніях передбачає дозвіл на додаткове витрачання грошей на місяць у сумі:

- п’ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати - у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання ;

- сорока відсотків мінімального розміру заробітної плати - у виправних колоніях середнього рівня безпеки;

- тридцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати - у виправних колоніях максимального рівня безпеки .

Причому таке право може бути надане після відбуття:

- не менше однієї третини строку покарання – у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;

- не менше половини строку покарання – у виправних колоніях середнього і максимального рівня безпеки.

У виправних колоніях мінімального і середнього рівнів безпеки засуджені тримаються у звичайних жилих приміщеннях з дотриманням вимог роздільного тримання, встановлених ст.92 КВК України. У виправних же колоніях максимального рівня безпеки в умовах суворої ізоляції засуджені можуть триматися як у звичайних жилих приміщеннях, так і у приміщеннях камерного типу.

У приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки тримаються:

1) чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі;

2) чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі;

3) чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини;

4) чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі;

5) чоловіки, які раніше були засуджені до позбавлення волі за будь-який з наступних злочинів: проти основ національної безпеки України; умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; захоплення заручників; зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього, малолітньої чи малолітнього; розбій, вчинений організованою групою або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; вимагання, вчинене організованою групою або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження; створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя; злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи; втеча з місця позбавлення волі або з-під варти і які знову вчинили будь-який з перелічених злочинів, за який вони засуджені до покарання у виді позбавлення волі;

6) чоловіки, переведені з колоній середнього рівня безпеки відповідно до ст.101 КВК України.

Ці категорії засуджених можуть бути переведені з приміщень камерного типу у звичайні житлові приміщення після фактичного відбуття не менше однієї четвертої призначеного судом строку покарання при умові, що вони стали на шлях виправлення (ст.101 КВК України).

У звичайних жилих приміщеннях колоній максимального рівня безпеки тримаються:

1) чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії;

2) чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини;

3) чоловіки, які раніше двічі в будь-якій послідовності були засуджені до позбавлення волі за такі злочини: проти основ національної безпеки України; умисне вбивство; умисне тяжке тілесне ушкодження; захоплення заручників; зґвалтування; розбій, вчинений при обтяжуючих обставинах; вимагання, вчинене при обтяжуючих обставинах; виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї; створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт; створення непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань; викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем; незаконне заволодіння транспортним засобом при обтяжуючих обставинах; контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя; злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи; втеча з місця позбавлення волі або з-під варти; посягання на життя представника іноземної держави і які нову вчинили будь-який з перелічених злочинів, за який вони засуджені до покарання у виді позбавлення волі.