- •1. Предмет трудового права.
- •2. Сфера дії норм трудового права.
- •3. Система трудового права.
- •4. Метод трудового права.
- •5. Відмежування трудового права від суміжних галузей права ( цивільного, адміністративного)
- •6. Принципи трудового права.
- •7. Підзаконні нормативно – правові акти як джерела трудового права.
- •8. Акти соціального партнерства як джерела трудового права.
- •9. Локальні правові акти як джерела трудового права.
- •10. Міжнародно – правові акти про працю як джерела трудового права.
- •11. Конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці ( загальна характеристика).
- •12. Поняття та класифікація суб’єктів трудового права.
- •13. Працівник як суб’єкт трудового права.
- •14. Роботодавець як суб’єкт трудового права.
- •15. Фізична особа як суб’єкт трудового права.
- •16. Трудовий колектив як суб’єкт трудового права.
- •17. Правовий статус виборного органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації.
- •18. Підстави виникнення трудових правовідносин.
- •19. Колективний договір, сторони та сфера укладення.
- •20. Порядок укладення трудового договору.
- •21. Поняття і форми зайнятості.
- •22. Працевлаштування та система органів з працевлаштування.
- •23. Поняття безробітного та його правовий статус.
- •24. Поняття та сторони трудового договору.
- •25. Трудовий контракт та сфера його застосування.
- •26. Особливості укладення трудового договору між працівником та фізичною особою.
- •27. Випробування при прийнятті на роботу.
- •28. Трудовий договір на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.
- •29. Особливості праці тимчасових працівників.
- •30. Особливості праці сезонних працівників.
- •31. Трудовий договір на час виконання певної роботи.
- •32. Сумісництво.
- •33. Суміщення професій (посад).
- •34. Особливості укладення трудового договору з працівниками, що приймаються на роботу за конкурсом.
- •35. Відмінність переведення від переміщення.
- •36. Зміна істотних умов праці.
- •37. Тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, та вразі простою.
- •38. Атестація працівників.
- •39. Відсторонення від роботи.
- •40. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- •41. Розірвання трудового договору у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці (ч.1 ст. 40).
- •50. Розірвання трудового договору у випадку втрати довіря (п. 2 ст. 41).
- •51. Розірвання трудового договору у випадку вчинення працівником аморального проступку (п. 3 ст. 41).
- •52. Припинення трудового договору з ініціативи третіх осіб.
- •53. Припинення трудового договору у випадках порушення встановлених правил прийому на роботу.
- •54. Оформлення звільнення працівника.
- •55. Вихідна допомога.
- •56. Правові наслідки незаконного звільнення.
- •57. Скорочений робочий час.
- •58. Неповний робочий час.
- •59. Режим робочого часу.
- •60. Облік робочого часу.
- •61. Поняття надурочних робіт.
- •62. Ненормований робочий час.
- •63. Поняття та види часу відпочинку.
- •64. Право на відпустку.
- •65. Поняття та види відпусток.
- •66. Щорічна основна відпустка.
- •67. Щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці.
- •68. Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці.
- •69. Соціальні відпустки.
- •70.Відпустки без збереження заробітної плати.
- •71. Обчислення стажу роботи , що дає право на щорічну відпустку.
- •72. Порядок надання щорічних відпусток.
- •73. Перенесення щорічної відпустки.
- •74. Поділ щорічної відпустки на частини.
- •75. Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки.
- •76. Порядок надання соціальних відпусток.
- •77. Відрахування із заробітної плати за час відпустки.
- •78. Поняття і структура заробітної плати.
- •79. Державне регулювання оплати праці.
- •80. Договірне регулювання оплати праці.
- •81. Обмеження відрахувань із заробітної плати.
- •82. Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати.
- •83. Дисциплінарна відповідальність та її види.
- •84. Особливості спеціальної дисциплінарної відповідальності за статутами про дисципліну і окремими положеннями.
- •85. Строки та порядок накладення дисциплінарних стягнень.
- •86. 3Аходи громадського впливу до порушників трудової дисципліни.
- •87. Поняття, підстава та умови матеріальної відповідальності.
- •88. 0Бмежена матеріальна відповідальність.
- •89. Повна матеріальна відповідальність.
- •90. Визначення розміру матеріальної шкоди.
- •91. Порядок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником.
- •92. Поняття, зміст і значення правового забезпечення охорони праці.
- •93. Правова охорона праці неповнолітніх.
- •94. Правова охорона праці жінок.
- •95. Правова охорона праці осіб зі зниженою працездатністю.
- •96. Поняття і види трудових спорів.
- •97. Комісія з трудових спорів (порядок створення та її компетенція).
- •98. Порядок прийняття рішень комісією з трудових спорів та їх виконання.
- •99. Трудові спори, що розглядаються безпосередньо в суді.
- •100. Примирна комісія.
- •101. Трудовий арбітраж.
- •102. Страйк як крайній засіб вирішення колективних трудових спорів.
- •103. Строки виплати заробітної плати.
- •104. Строки розрахунку при звільнені.
- •105. Відповідальність за затримку розрахунку при звільнені.
54. Оформлення звільнення працівника.
Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у день звiльнення видати працiвниковi належно оформлену трудову книжку i провести з ним розрахунок у строки, зазначенi в ст. 116 КЗпП України Припинення дiї трудового договору оформляється наказом (розпорядженням) власника або його уповноваженого, в якому зазначається пiдстава припинення трудового договору з посиланням на вiдповiдний пункт i статтю законодавства. У разі звільнення працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. При звільнені працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться вдень звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
55. Вихідна допомога.
При припинені трудового договору з підстав, визначених у п.6 ст. 36 та п.п. 1, 2, 6 ст. 40
- працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку;
- у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну ( невійськову) службу п.3 ст. 36 – розмірі 2 мінімальних заробітних плат;
- внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору ( ст.. 38, 39) у розмірі , передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
56. Правові наслідки незаконного звільнення.
Якщо працівник вважає, що звільнений незаконно, він може своє звільнення оскаржити в суді. Звернутися до суду працівник повинен протягом місяця з дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У позовній заяві працівник може вимагати:
• відновлення на попередньому місці роботи або зміни підстави для звільнення;
• стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. За загальним правилом оплачується рік вимушеного прогулу. Але якщо справа розглядається понад рік і в цьому немає провини працівника, то оплачується весь час вимушеного прогулу;
• компенсації моральної шкоди. Працівникові треба довести факт заподіяння йому моральної шкоди, а також обґрунтувати заявлений в позові розмір компенсації.
57. Скорочений робочий час.
Скорочена тривалість робочого часу – це вид робочого часу, який встановлюється законодавством, є обов’язковим для роботодавця і оплачується як робочий час нормальної тривалості, та встановлюється :
1) для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років ( учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половину максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці 1 цього пункту для осіб відповідного віку.
2) для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці – не більш як 36 годин на тиждень