Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

ответы / ответы Общая психология 13-15

.docx
Скачиваний:
8
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
25.29 Кб
Скачать
  1. Основні закони ВНД.

Назва закону

Сутність закону ВНД

Примітка

1

Ірадіації та концентрації НП

Закон поширення чи зосередження збудження та гальмування) – при розповсюдженні (ірадіації) збудження по корі одночасно відбувається процес гальмування, що концентрує збудження в одному участку мозку; при концентрації збудження у певній ділянці кори, інші її ділянки в цей час гальмуються.

Завдяки іррадіації збудження у свідомості виникають різні асоціації – образи, думки, почуття, які або посилюють, або гальмують виконувану діяльність;

2

Взаємної індукції (закон взаємодії збудження і гальмування)

Позитивна індукція

Негативна індукція

Нервовий процес викликає (індуцирує) в сусідніх участках мозку протилежний процес – збудження в певних ділянках кори викликає гальмування в інших ділянках і навпаки.

Гальмування в певній ділянці кори викликає збудження в інших її ділянках (діяльність організму відбувається в напрямі збудження – посилюється увага до змісту діяльності).

Збудження в якійсь ділянці кори викликає гальмування в тих її ділянках, які були до цього діяльними – спостерігається при відхиленні від основної діяльності й зосередженні на випадкових подразненнях, які гальмують збудження від основного подразнення (відвертається увага від виконуваної діяльності).

Безумовне (зовнішнє) гальмування НП настає внаслідок дії сильного стороннього подразника. Так, вироблений умовний рефлекс (наприклад виділення собакою слини на засвічування електричної лампочки), припиняється, якщо починає діяти сильний звук.

Зовнішнє гальмування як прояв дії негативної індукції може проявлятися у вигляді позамежового гальмування – коли дія збудження перевищує можливості працездатності нервової клітини. При цьому сила подразника не викликає посилення реакції, а навпаки – реакція зменшується або зовсім гальмується, це оберігає нервову клітину від руйнування (захисне гальмування).

Умовне (внутрішнє) гальмування НП зумовлюється зовнішніми обставинами (умовний подразник (світло), на який вироблений УР час від часу не підкріплюється безумовним подразником (їжею) – утворений звязок при цьому гальмується і рефлекс згасає. Якщо умовний подразник знову підкріпити безумовним, то загальмований тимчасовий нервовий звязок легко поновлюється, і умовний подразник знову викликає УР.

Диференційне гальмування (прояв внутрішнього гальмування) при вибірковому підкріпленні умовних подразників, на які виробився УР, безумовним подразником (деяких з них), УР виникає саме на ті умовні подразники, які підкріплюються безумовними. При цьому збудження від інших подразників, що не підкріплюються, гальмуються (УР на них не проявляється).

Диференційне гальмування сприяє уточненню та розрізненню виправданних життям подразників від невиправданих (в навчально-виховній роботі). Розрізнення, уточнення та засвоєння знань або актів поведінки ефективні тоді, коли істотні властивості в них різними засобами підкріплюються, а неістотні – гальмуються.

Завдяки гальмуванню цілої низки ділянок кори, збудження скеровується у якомусь одному напрямку й зосереджується в певній ділянці кори.

Одним з проявів внутрішнього гальмувння є послаблення тимчасових звязків (гальмування тимчасових нервових звязків спричиняє забування).

Якщо у виробленому УР на звук підкріплювати звук лише певної частоти чи інтенсивності, то умовний рефлекс далі виникатиме лише на звук тієї висоти чи інтенсивності, яка підкріплюється. Відбувається диференціювання подразнень – організм відрізняє точно дійові (підкріплювані) подразники від недійових, що не підкріплюються безумовним подразником.

  1. Принцип детермінізму та системності у психології.

1) Принцип детермінізму (або системного детермінізму психічного):

- Основна суть принципу:

Визнання причинної обумовленості психічних явищ процесами ВНД і діями зовнішнього середовища. Він вказує на загальний закономірний зв'язок природи, суспільства, мислення, закономірну і необхідну залежність психічних явищ від чинників, що породжують їх.

Цей принцип означає: 1) всі психічні явища, як і психіка в цілому, розуміються як вторинне утворення, явища, причинно обумовлені об'єктивною дійсністю, як відображення цієї дійсності; 2) всі психічні явища розглядаються як обумовлені діяльністю мозку; 3) при вивченні психічних явищ обов'язкове встановлення причин, які викликали ці явища.

- Завдання дослідника відповідно до принципу:

Необхідність врахування впливу різних чинників на виникнення і розвиток психічних явищ, і зокрема, обумовленість потреб, інтересів, установок, уявлень людей соціальним мікро- і макросередовищем, в якому вони знаходяться. Але поведінка людини детермінується не тільки зовнішніми матеріальними причинами чи соціальною ситуацією, але і мотиваційно-цільовими суб'єктивними чинниками, а також уявленнями про минулі, справжні і майбутні події.

  • Примітка:

Принцип детермінізму був запропонований С.Л. Рубінштейном у формулюванні «зовнішнє через внутрішнє» (тобто зовнішні причини впливають на людину, лише заломлюючись крізь внутрішні умови); за внутрішнім як суб'єктом визнається влада внутрішньої причинної обумовленості психічних явищ – внутрішнє корегує зовнішні впливи, воно не повністю залежить від зовнішнього, а має власну сутність, розвивається за власною логікою.

О.М. Леонтьєв його переформулював як «внутрішнє через зовнішнє» (внутрішнє, суб'єкт, діє крізь зовнішнє, й тим себе змінює); підкреслюється, що діяльність слугує засвоєнню індивідом соціально вироблених засобів діяльності.

О.М. Ткаченко прийняв обидва формулювання як такі, що складають діалектичну єдність.

2) Принцип системності (системно-структурний принципабо системного устрою психічних явищ)

- Основна суть принципу:

Представляє психіку як систему взаємопов'язаних елементів; причому особливий акцент робиться на відкритості цієї системи: взаємодія із біологічною, соціальною системами та культурно-історичними цінностями суспільства.

Трактує психічні явища як внутрішньо зв’язані компоненти цілісної психічної організації, жодне з яких не може бути відірваним від загального контексту життєдіяльності або цілісної організації внутрішнього світу людини. У відповідному контексті вони приймають зовсім інший сенс і значення, ніж якби вони аналізувалося окремо.

- Завдання дослідника відповідно до принципу:

Вимагає аналізувати кожен елемент психіки в тісному зв'язку з її функціонуванням в цілому і припускає, що психічні явища виникають тільки як результат єдиних, взаємозв'язаних процесів цілісно працюючого організму, що має нервову систему і здійснює зовнішню поведінку.

  • Примітка:

Психіку не можна «зліпити» з відчуттів, сприйняття, пам'яті і інших процесів, бо психічне є системою взаємодіючих компонентів її структури.

  1. Принцип випереджального відображення дійсності.

- Основна суть принципу:

Твердження, що психіка є суб'єктивним відображенням об'єктивного світу. У найбільш жорсткій формі – психічне не само по собі об'єктивне буття, а просто відображує у свідомості буття зовнішнього світу. За цим принципом всі психічні функції за своєю природою є відображувальними; причому психічне відображення має сигнальний характер (повідомляє суб'єкта про значущі для нього об'єкти за допомогою нейтральних подразників).

- Завдання дослідника відповідно до принципу:

Визнає необхідність для психологів вивчати психіку не просто як щось, що розвивається за власними законами, а як обумовленої об'єктивним буттям, відображенням якого вона є.