23-ПВ Свистун Влад_1 / Практика_ПВ / Тимченко_Правознавство у схемах

Підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав Позбавлення батьківських прав — міра сімейно-правової

відповідальності за порушення одним із батьків прав своєї дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав (ст.164 СК)

відмова без поважних причин забрати дитину з пологового будинку, іншої

лікувальної, виховної установи

ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини

жорстоке поводження з дітьми (фізичне чи психічне насильство над

дитиною; замах на статеву недоторканість дитини; застосування неприпустимих прийомів виховання; приниження людської гідності дитини)

алкоголізм або наркоманія батьків

зловживання батьківськими правами (дії, що перешкоджають дитині

навчатися, одержати освіту, привчають до вживання спиртних напоїв, використовують для здійснення злочину, заняття жебрацтвом)

вчинення умисного злочину проти дитини (замах на вбивство, прагнення довести

дитину до самогубства, тяжкі тілесні ушкодження, побої, катування, залишення малолітньоїдитинивнебезпечному, загрозливомудляїїжиттястані)

Правові наслідки позбавлення особи батьківських прав (ст. 166 СК)

особа залишається матір'ю чи батьком дитини

особа, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від

обов'язків щодо її виховання

особа перестає бути законним представником дитини

втрачаєправо напільги тадержавнудопомогу, щонадаютьсясім'яміздітьми

не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником

не може одержати в майбутньому тих майнових прав, які вона могла б мати

у разі своєї непрацездатності (право на утримання, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування)

втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною

301

Поняття та суб’єкти відносин з усиновлення Усиновлення — правовий інститут, що здійснюється в інтересах

дитини, єдиний або обидва батьки якої: померли, невідомі, позбавлені батьківських прав, визнані в судовому порядку недієздатними, безвісно відсутніми чи оголошені померлими; дали згоду на усиновлення; понад шість місяців не проживають разом із дитиною та без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють щодо дитини батьківської уваги і турботи.

Суб'єкти відносин з усиновлення

досягнення повноліття

усиновлювач обов'язково повинен бути старшим за

дитину, якувінбажає усиновити, неменшякна 15 років

Не можуть бути усиновлювачами (ст.212 СК)

особи, які за станом здоров'я не можуть виконувати функції усиновлювачів (обмежені

у дієздатності, недієздатні; які перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; зловживають спиртними напоями абонаркотичнимизасобами)

особи, позбавленібатьківськихправ, якщоціправанамоментусиновленнянепоновлені

особи, які з інших об'єктивних причин не можуть бути усиновлювачами (не можуть

забезпечити дитині прожитковий мінімум, створити належні умови для проживання і виховання)

інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини (особи, що мають судимість

за умисне вчинення злочинупроти життя або здоров'я фізичної особи)

особи однієї статі

302

Розділ 5.

ОСНОВИ ЖИТЛОВОГО ПРАВА Житлове право як галузь законодавства

Житлове право

суб'єкти не підвладні один одному

їхнівідносинизасновані нарівноправностівсіх формвласності

між ними існує майново-розпорядницька самостійність

при виборі й організації житлових зв'язків

Диспозитивність - можливість суб'єктів житлових

правовідносин здійснювати свою правосуб'єктність і свої суб'єктивні права (здобувати, реалізовувати або розпоряджатися

ними) за своїм розсудом.

Ініціативність - підприємливість. Ініціативність суб'єктів

житлового права виражає одну з особливостей юридично- фактичних основ виникнення житлових правовідносин – виявленні волі суб’єкта, спрямованої на виникнення, зміну чи

припинення правовідносин.

304

Ієрархія нормативно-правових актів

305

Житлові правовідносини та їх елементи Житлові правовідносини – суспільні відносини, врегульовані нормами

житлового права.

Суб’єкти

Об’єкти

приватний житловий фонд

державний, комунальний житловий фонд

306

Принципи житлового права

Принципи житлового права

недоторканість житла (відповідно до Конституції не допускається проникнення до житла, проведення в ньому огляду чи обшуку інакше, ніж на підставі вмотивованого рішення суду, крім випадків необхідності рятування людей чи майна, або переслідування

злочинця)

законність (відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти на підставі і в межах Конституції та Законів України)

пріоритетність прав людини (відповідно до ст. 3 Конституції людина, її життя, честь, гідність, недоторканість і безпека –

найвища соціальна цінність)

гарантованість правового захисту (кожен громадянин має право звернутися за захистом порушеного чи оспорюваного права до

суду)

гласність

доступність судового захисту (згідно ст. 55 Конституції кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого

самоврядування, посадових і службових осіб)

307

Здійсненняправанажитлошляхомотриманняйогоукористування

308

Житловий фонд України Житловий фонд - сукупність усіх житлових помешкань незалежно від

форм власності, включаючи житлові будинки, спеціалізовані будинки, квартири, службові житлові помешкання, інші житлові помешкання в інших будівлях, придатні для проживання.

Види

У житловий фонд не входять нежилі помешкання в житлових будинках, призначені для торгових, побутових і інших потреб непромислового характеру. Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих органів самоврядування, міністерств, державних комітетів, відомств.

Реалізація конституційних прав здійснюється шляхом надання громадянам прав на одержання житлового помешкання в ньому або будівництва особистого житла.

309

Забезпечення громадян житлом

Забезпечення громадян житлом державного житлового фонду

Підстави

проживання в одній кімнаті по дві і більше сім'ї, незалежно від родинних

відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі, якщо займане ними житлове приміщення складається більш ніж з однієї кімнати).

Порядок

Заява про взяття на квартирний облік подається до виконавчого органу відповідної місцевої ради за місцем проживання громадян та власника підприємства, установи, організації чи органу громадськоїорганізаціїзамісцемїх роботи. Заявапідписуєтьсячленами сім'ї, якіразомпроживають, маютьсамостійнеправонаодержанняжитловогоприміщенняібажаютьразомстатинаоблік.

Попередній розгляд заяв про взяття на квартирний облік у виконавчому органі місцевої

ради проводиться громадською комісією з житлових питань, а на підприємстві — комісією з питань житлово-побутової роботи.

Заяви розглядаються на засіданні відповідної комісії, яка вносить свої пропозиції

виконавчому органу місцевої ради або власнику підприємства.

Рішення щодо взяття на квартирний облік повинно бути винесене у місячний строк від дня подання громадянином необхідних документів. Про прийняте рішення виконавчий орган місцевої ради, власник надсилають заявникові письмову відповідь.

За наявності вільного житла у порядку черговості надається житлове приміщення, в яке

переселяються члени сім'ї, які внесені до ордера і дали письмове зобов'язання про переселення в це приміщення.

310