40. Національний рух у Східній Україні (друга половина 19 ст.)

Суспільні течії та рухи другої половини XIX ст. на Україні

Модернізаційні реформи в Росії стимулювали піднесення суспільного руху. Вони певною мірою демократизували суспільство, залучили до громадянського життя багатомільйонне селянство, розширили рамки й урізноманітнили форми суспільної активності. Проте їхня непослідовність, обмеженість, незавершеність посилювали соціальне напруження.Зауважимо, якщо на Заході першими утворилися буржуазні партії, а вже потім соціал-демократичні, то особливістю політичного життя Російської імперії було порушення цієї послідовності: тут спочатку організаційно оформився народницький рух, потім -- соціал-демократичний і, тільки починаючи з революційних подій 1905 p., -- буржуазний.

41. Національний рух у зах.Україні.

Лібералізація суспільного життя у середині XIX ст., що була передвісником майбутніх реформ та модернізації, водночас сприяла пожвавленню національного руху. Повернувшись після амністії із заслання, колишні члени Кирило-Мефодіївського товариства 1859 р. створюють у Петербурзі першу українську громаду -- культурно-освітню організацію, яка мала на меті сприяти розвитку народної освіти, свободі літературного слова, поширенню національної ідеї, формуванню національної свідомості. Саме на цих ідеях базувався перший в імперії український часопис «Основа» (почав виходити з 1861 р. в Петербурзі), навколо якого групувалися вже відомі діячі національного руху М. Костомаров, В. Білозерський, П. Куліш, Т. Шевченко і весь громадівський рух. Підтримуючи національне відродження, активно починає діяти інтелігенція. Виникають громади в Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі. Найвпливовішою в українських землях у цей час була Київська громада, що утворилася на основі таємного гуртка хлопоманів. Її лідерами були представники нової хвилі української інтелігенції -- В. Антонович, Т. Рильський, А. Свидницький, П. Житецький.Отже, представниками різних суспільно-політичних течій та рухів у другій половині XIX ст. висунуто широкий спектр альтернатив майбутнього суспільного розвитку та вироблено різноманітні форми та методи досягнення поставленої мети. Характерно, що лейтмотивом програмних документів загальноросійських рухів була, як правило, боротьба за соціальне визволення. На противагу цьому український рух основний акцент робив головним чином на національне визволення.Незважаючи на те, що гурткам і організаціям різних політичних напрямів були притаманні малочисельність, неорганізованість, нечіткість програмних установок, слабкий зв'язок з масами, вони все ж відігравали помітну роль у житті суспільства, оскільки були місцем концентрації інтелектуальних сил, центрами осмислення суспільного розвитку, осередками майбутніх масових рухів.

42. Зародження укр.пол.партій на початку ХХ ст.розвиток капіталізму на україні посилило соц.протиріччя,які вилилися в масові революційні рухи и закінчились вибухом демократичної революції в 1905р.Під впливом рос.радикалів,протестуючи проти репресій 80х років,молоді громадівці в 1900р.створюють Революційну Укр. партію.Партія проголосила себе захисником християнства.В 1902 р. з РУП вийшла група націоналістів яка створила шовеническую партію в голові з Михновським,а в 1903 вийшли соціалісті створивши УСП.Різні відношення рупівців до форм союзу з рос. соціал-демократами привело до розколу РУП.В 1904р. вийшла група,що проголосила себе Укр. соціал-демократ. союзом.В 1904 створюются партії УДП(укр..демокр.) и УРП(укр..радикальна)Після розгрому революції 1905-1907рр.діяльність пол.партії замирає.В 1908р.пад командуванням Грушевського створ. ТУП-«товариство українських поступовців»В зх.Україні в середині 70х р. формується радикальне революційно-демократичний рух,на базі якого в 1890р. Франко з його прибічниками створ. Рос-укр радикальну партію.Її програма включала вимоги звільнення укр.народу с соц.орієнтацією