13. Діалог та монолог у професійному мовленні

Основними формами вираження усного мовлення є монолог та діалог Монолог – це особлива форма побудови усного (чи писемного) мовлення, яка становить розгорнуте висловлювання однієї особи, адресоване самому собі або іншим особам і не розраховане на безпосередню словесну реакцію слухача. Різні ситуації усного публічного професійного спілкування вимагають відповідного стилю тажанру. Жанри усного публічного монологічного професійного мовлення можна співвіднести з обставинами ділового спілкування: виступи на наукових конференціях, симпозіумах, з’їздах, семінарах, презентаціях нових наукових видань, засіданнях наукового гуртка, під час захисту курсових, дипломних,

Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обставин спілкування виділяють такі жанри усного публічного монологічного мовлення у діловій сфері: доповідь, промова, лекція, виступ, повідомлення. Діалог– форма мовлення, що передбачає мовленнєву взаємодію, обмін висловлюваннями (репліками) між мовцем і слухачем, які весь час міняються ролями.

Основними жанрами усного діалогічного мовлення, зокрема у професійній сфері, є ділова бесіда, спілкування керівника з підлеглим, розмова під час прийому відвідувачів, телефонна розмова.

14. Невербальні засоби професійної комунікації, їх роль і значення у професійній діяльності.

Невербальна комунікація – це обмін та інтерпретація людьми невербальних повідомлень, які передають через рухи тіла, звукове оформлення мовлення тощо.

Здійснюється вона за допомогою різних сенсорних систем: зору, слуху, тактильних відчуттів, нюху.

З огляду на це розрізняють такі види невербальних засобів спілкування: ї

Оптичні – жести, міміка, погляд, поза, хода.

Акустичні –кашель, сміх, плач, зітхання

Паралінгвістичні (темп мовлення, тембр голосу, висота голосу, сила голосу, паузи). Тактильно-кінетичні – потиск руки, поцілунок, прогладжування, поплескування. Ольфакторні – запах тіла, запах косметики.

Просторово-часові,– відстань між співбесідниками, розміщення в просторі, тривалість контакту.

Міміка – це вираз обличчя, пов’язаний зі змінами лицевих м’язів

Жести – це значущі рухи частин тіла (тулуба, голови, рук, пальців рук

Найчастіше людина супроводжує усне мовлення жестикуляцією руками.

Уміння „читати” жести допомагає краще зрозуміти співрозмовника, наприклад: Вказівним пальцем здебільшого показують на певну особу або предмет, напрям.

Стиснутий кулак – це наголошення на певному аспекті якогось питання, концентрація, опанування хвилюванням.

Відкрита долоня, обернена догори – це жест пояснення, переконання, відкритого знайомства, пропозиція зважити на якийсь план або оцінити якусь дію. Відкрита долоня, обернена донизу, свідчить про незгоду, відмову 15. Види усного професійного мовлення та їх характеристика.

У межах усного мовлення розрізняють два типи:

1.      Розмовно-літературне мовлення, тобто усне літературне мовлення;

2.      Розмовно-фамільярне мовлення — мовлення, яке містить позанормативні елементи (жаргонізми, діалектизми тощо).

Усне професійне мовлення належить до першого типу. Це розмовно-літературне мовлення людей у процесі виконання ними службових обов’язків.

Усне професійне спілкування передбачає всілякі способи взаємодії між співрозмовниками за допомогою вербальних (словесних) і невербальних (поза, жести, міміка, одяг, знаки, символи) засобів.

Усне професійне мовлення можна поділити на такі види:

—    контактне (безпосереднє);

—    дистанційне (телефонне, селекторне, за допомогою комп’ютера);

—    діалогічне (бесіда з одним співрозмовником);

—    монологічне (доповідь, промова, лекція);

—    полілогічне (дискусія);

—    міжперсональне (нарада, колоквіум тощо);

—    публічне (виступ на зборах, конференції тощо).

Міжперсональне професійне мовлення — це засіб повсякденного спілкування двох або кількох людей під час виконання ними службових обов’язків.

Міжперсональне професійне спілкування найчастіше відбувається в таких ситуаціях:

— ділова нарада (інформаційна, директивна, оперативна (селекторна, телефонна, комп’ютерна), дискусійна, виробнича);

— ділова телефонна розмова;

— спілкування між співробітниками в колективі;

— спілкування керівника з підлеглим;

— приймання відвідувачів;

— ділова бесіда, переговори;

— анонімне спілкування (водій — пасажир, продавець — покупець, лікар — хворий тощо);

— прес-конференція;

— допит;

— іспит.