5.3. Розгляд заяви про забезпечення позову та виконання ухвали про забезпечення позову

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Така заява повинна бути розглянута негайно, оскільки зволікання забезпечення позову може спричинити негативні наслідки - майно буде продане, гроші витрачені відповідачем.

Заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається судом не пізніше двох днів з дня її подання. У разі обґрунтованої вимоги заявника заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається лише за його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходів забезпечення позову.

Суд, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову. Така застава вноситься на депозитний рахунок суду. Щодо розміру застави, то він визначається судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим за розмір ціни позову.

Судова практика Так, до Подільського районного суду м. Києва з позовом про припинення права на частку у спільному майні(будинку) у порядку ст. 365 ЦК звернулась гр. К. Суд ухвалив рішення про припинення права відповідача на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачкою К. вартості частки відповідача на депозитний рахунок суду.

Ухвала про забезпечення позову повинна бути негайно направлена заявнику. У випадку, якщо йому буде відмовлено забезпечити позов, то він може оскаржити таку ухвалу. Особам, які виконуватимуть цю ухвалу (нотаріус накладає арешт на квартиру, ДАІ - на автомобіль, державний виконавець - на рахунок у банку), потрібно також негайно направляти ухвалу для виконання щодо забезпечення позову. Щодо відповідача, то ухвала йому направляється лише тоді, коли позов буде вже забезпечено. Це зумовлено тим, що він має право на оскарження ухвали щодо забезпечення позову (ч. 10 ст. 154 ЦПК). Частиною 7 ст. 153 ЦПК передбачено, що особа, щодо якої забезпечувався позов, повідомляється про це після виконання ухвали.

Позов може забезпечуватися судом повністю або частково. Це залежить від обставин справи, наприклад, тільки частина позовних вимог потребує забезпечення позову - встановлення юридичних фактів та права власності на нерухоме майно, встановлення юридичних фактів та поділ спадкового майна - оголошення особи померлою та, розподіл спадщини.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. За ст. 181 Закону України «Про виконавче провадження» ухвала є підставою для порушення виконавчого провадження. Тому залежно від виду забезпечення позову такі ухвали підлягають виконанню державним виконавцем.

З метою запобігання зловживанню забезпечення позову (ч. 4 ст. 153 ЦПК) та у разі, коли заявник забезпечив вимоги заставою, ухвала про забезпечення позову звертається до виконання негайно, тобто після внесення предмета застави у повному розмірі на депозит суду. У разі відсутності у суду депозитного рахунку, заставу може бути внесено на депозит нотаріуса (ст. 537 ЦК) або на рахунок державної виконавчої служби, про що особа повинна повідомити суд, подати довідку про вчинену нотаріальну дію. У випадку, якщо постане питання про відшкодування шкоди, завданої забезпеченням позову, нотаріус може видати кошти (заставу) за рішенням суду. Якщо ж позов про відшкодування збитків не буде подано протягом двох місяців (частини 1, 3 ст. 155 ЦПК), то нотаріус поверне заставу позивачеві (ст. 86 Закону «Про нотаріат») тільки за ухвалою суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд може дійти двох висновків: забезпечити позов та тим самим викликати негативну реакцію відповідача чи відмовити у забезпеченні позову та викликати таку саму реакцію з боку позивача. Як позивач, так і відповідач мають право на оскарження ухвали про забезпечення позову. У статті 153 ЦПК термін «ухвала про забезпечення позову» вживається законодавцем у широкому змісті щодо інституту цивільного процесу «забезпечення позову» в цілому, адже саме так іменується ст. 151 ЦПК. Тому коли йдеться про оскарження ухвали про забезпечення позову, то слід мати на увазі, що «забезпечення позову» поглинає як позитивну реакцію суду щодо забезпечення позову, так і негативну - про відмову у забезпеченні позову. Тобто на будь-яку ухвалу з питань забезпечення позову може бути подано скаргу. Оскарження ухвали забезпечення позову відповідачем, тобто у разі задоволення заяви позивача, не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Але на практиці можуть мати місце випадки, коли позов забезпечений, але неправильно обрано вид забезпечення позову, тому й сам позивач при наявності позитивного результату в цілому щодо забезпечення позову може оскаржити таку ухвалу, обґрунтовуючи неправильність вибору виду забезпечення позову судом. Саме так треба розуміти положення ч. 10 ст.153 ЦПК, виходячи з принципу рівності сторін, закріпленого у ч. 1 ст. 31 ЦПК.

Ухвала суду також може бути оскаржена у разі скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим. Але на відміну від оскарження, про яке йдеться у ч. 10 ст. 153 ЦПК, оскарження ухвали за підстав, передбачених у ч. 11 ст. 153 ЦПК, зупиняє виконання цієї ухвали.

Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом. У частині 1 ст. 155 ЦПК має місце вичерпний перелік підстав, за наявності яких можливе відшкодування збитків. До винних осіб може бути застосована адміністративна, цивільна та кримінальна відповідальність.