2.3 Оподаткування малого бізнесу
З метою реалізації державної політики щодо розвитку та підтримки малого бізнесу, ефективного використання його можливостей щодо створення нових робочих місць, збереження податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів і взагалі успішного розвитку національної економіки було створено спрощену систему оподаткування обліку та звітності, законодавчою базою якої став Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19 жовтня 2000 року. Вперше,спрощена система оподаткування була регламентована Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 19 вересня 1999 року.
Спрощена система оподаткування значно спростила порядок нарахування та сплати податків, суттєво скоротивши їх перелік та зменшивши вірогідність застосування штрафних санкцій, пов'язаних зі складністю сучасної податкової системи в частині адміністрування податків. Вона надала право вибору суб'єктам підприємництва економічно доцільного варіанту оподаткування, адже рішення про перехід на сплату єдиного податку приймається платником податків самостійно.
Правову природу єдиного податку досліджували багато вчених. Так, К. Андрієвський удосконалив підхід до класифікації податкових режимів виходячи із мети формування особистого характеру впливу на поведінку учасників податкових відносин. У своїх дослідженнях О. Костенко пропонує при встановленні кількісного критерію визначення платників єдиного податку не виходити з визначення виручки як об'єкта оподаткування, а закріпити як критерій доходи від реалізації продукції, що дозволить врахувати не тільки грошові кошти, отримані на банківський рахунок чи в касу платника податку, але й доходи отримані в натуральній формі.
Поява спрощеної системи оподаткування забезпечила динамічний розвиток сфери малого підприємництва та стабільні надходження до бюджету, що свідчить про адаптованість та прийнятність її для значної категорії суб’єктів підприємницької діяльності, і є дієвою формою державної підтримки суб’єктів малого підприємництва.
Із введенням ПКУ, спрощена система оподаткування належить до розділу XIV «Спеціальні податкові режими », глава 1 « Спрощена система оподаткування, обліку і звітності», яка стала чинною з 1 січня 2012 року.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Прийняття Верховною Радою України 4 листопада 2011 року Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» №4014-VI – важливий крок у напрямку поліпшення податкового клімату для підприємців України. Закон України №4014-VI набирає чинності з 1 січня 2012 року. З цього часу спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів господарювання встановлюватиметься виключно в умовах Податкового кодексу України.
Законодавством введені обмеження щодо застосування спрощеного режиму оподаткування, обліку і звітності, згідно ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти оподаткування, що здійснюють:
діяльність з організації, проведення азартних ігор;
обмін іноземної валюти;
виробництво, експорт,продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);
видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
видобуток, реалізацію корисних копалин;
діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування;
діяльність з управління підприємствами;
діяльність з надання послуг пошти та зв’язку;
діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
діяльність з організації, проведення гастрольних заходів.
Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.
Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).
Анулювання свідоцтва платника єдиного податку здійснюється у разі:
провадження господарської діяльності, на яку не поширюється спрощена система оподаткування;
перевищення граничної чисельності найманих осіб;
перевищення граничного обсягу доходу;
застосування платником податку інших способів розрахунків, ніж у готівковій та/або безготівковій формі.
Суб’єкти господарювання , які були платниками єдиного податку та які були платниками інших податків і зборів та прийняли рішення з 1 січня 2012 року перейти на спрощену систему оподаткування, подають відповідну заяву не пізніше 25 січня 2012 року, за формою затвердженою наказом Міністерства фінансів України, у якій зазначаються такі відомості:
найменування суб’єкта господарювання;
дані документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичної особи до закону;
податкова адреса суб’єкта господарювання;
місце провадження господарської діяльності;
ставки єдиного податку або зміна ставки, обрані суб’єктами господарювання;
середньооблікова чисельність працівників у юридичної особи;
дата(період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.
Постійні зміни та доповнення податкового законодавства України призводять до недодержання прогнозованих показників виробничо-господарської діяльності підприємств та її недосягнення кінцевого результату - прибутку, рентабельності, окупності капіталовкладень та інше. Це створює фактор невизначеності підприємства у податковій системі України.
Оптимізація податків (зборів) та платежів нарешті дозволяє збільшити прибутки підприємства. Це досягається шляхом виконання таких основних принципів:
моделювання найбільш ефективної системи господарчих рішень;
строге виконання діючого законодавства по оподаткуванню;
доцільність застосування на підприємствах малого бізнесу спрощеної системи оподаткування;
вплив на елементи бази оподаткування в залежності від групи податків, зборів та платежів;
управління виробничим процесом в залежності від зміни діючої системи оподаткування підприємства.
Сучасне українське законодавство не зовсім всебічно регулює систему оподаткування, але воно не стоїть на місці - постійно розвивається і вдосконалюється. Приймаються нові нормативні акти, що повинні ще більш детально регулювати всі виникаючі у цій сфері правовідносини.
Історія економічної думки багата теоріями оподаткування, що відображають спроби теоретичного обґрунтування або вдосконалення податкової практики. Перші єдиноподаткові теорії виникли у Франції в XVI - XVIII ст. на основі ідеї про неприпустимість податкового імунітету дворянства і духовенства, тобто з метою залучення привілейованих класів суспільства до оподаткування.
У ХІХ столітті податки перетворюються в головне джерело надходжень скарбниці держави і внаслідок ускладнення процесу організації справляння податків перед фінансовою політикою постає проблема спрощення податкової системи, відміни багатьох податків, їх уніфікація.
Після здобуття Україною незалежності крок за кроком відбувається розвиток національної економіки, одним з основних напрямів якої є стимулювання підприємницької діяльності шляхом створення сприятливих умов її оподаткування. Одним із перспективних напрямів створення конкурентно-ринкового середовища є розвиток малого підприємництва. Сьогодні цілком очевидно, що успіх ринкових перетворень великою мірою визначатиметься тим, як вдасться реалізувати потенціал малого підприємництва, цього динамічного і мобільного сектору економіки.
Основними перешкодами на шляху раціонального функціонування системи оподаткування є насамперед складність і суперечливість податкового законодавства, труднощі забезпечення економічної ефективності та соціальної справедливості при розподілі податкового навантаження в суспільстві. Верховною Радою України були розроблені правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, яка є частиною загальної системи оподаткування України. Окремим її елементом є сплата єдиного податку.
В Україні єдиний податок введено з 1 січня 1999 р. відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” у зв'язку із запровадженням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва.
Єдиний податок – встановлений державою консолідований податок для визначеної частини суб’єктів малого підприємництва, який замінює справляння певної сукупності передбачених законодавством обов’язкових платежів та зараховується до бюджетів і державних цільових фондів у відповідних пропорціях, характеризується добровільністю обрання платниками його сплати та має на меті спрощення оподаткування доходів цих суб’єктів.
20 жовтня 2011 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу», яким внесено суттєві зміни до спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва. Для юридичних осіб розмір сплачуваного єдиного податку становитиме 3% з урахуванням ПДВ або 5% без урахування ПДВ.
ПП подає до органу державної податкової служби за місцем податкової адреси податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду. Сплачується єдиний податок протягом десяти календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Форма податкової декларації платника єдиного податку - юридичної особи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 21.12.2011 року № 1688.
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування підприємство подавало до органу державної податкової служби заяву, до якої додається розрахунок доходу за попередній календарний рік. Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви. Свідоцтво платника більше не потрібно переоформляти щороку,термін його дії не обмежений. Реквізити Свідоцтва платника єдиного більш детально можна розглянути на рисунку 1.1.
Реквізити
Свідоцтва платника єдиного податку
Найменування
суб’єкта господарювання, код за ЄДРПОУ
Дата
(період) обрання або переходу на спрощену
систему
Дата
виписки Свідоцтва
Податкова
адреса суб’єкта господарювання
Місце
провадження господарської діяльності
Рисунок 1.3 – Реквізити Свідоцтва платника єдиного податку
Звільняються підприємства малого бізнесу (юридичні особи) від сплати таких податків як:
податку на прибуток підприємств;
ПДФО у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з правилами спрощеної системи;
ПДВ з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім ПДВ, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку 3%;
земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;
збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
Відповідальність підприємств малого бізнесу за порушення правил роботи на єдиному податку:
Згідно з п. 300.1 ПКУ єдиноподатники несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
За неподання податкової декларації або несвоєчасне її подання єдиноподатників може бути притягнуто до відповідальності згідно з п. 120.1 ПКУ: накладення штрафу в розмірі 170 грн. за кожне таке неподання або за несвоєчасне подання. При повторному вчиненні таких порушень штраф накладається в розмірі 1020 грн. за кожне неподання або несвоєчасне подання.
Усі платники єдиного податку нестимуть відповідальність за порушення правил роботи на єдиному податку, передбачену пп. 293.4 і 293.5 ПКУ, у вигляді сплати підвищених ставок або вимушеної відмови від спрощеної системи оподаткування. Види порушень, за які передбачено відповідальність при роботі на єдиному податку.
Вітчизняна практика та світовий досвід вказують на необхідність вдосконалення існуючої системи оподаткування малого бізнесу в Україні. При цьому часто на перше місце виступають побоювання щодо можливості зменшення податкових надходжень до бюджету.
Реформуючи спрощену систему оподаткування не можна не звертати увагу на ті негативні наслідки, до яких вона привела. По-перше, це застосування схем ухилення від оподаткування, коли юридичні особи вступають у трудові стосунки з приватними підприємцями - платниками єдиного податку, які не є платниками податку на додану вартість. Звісно, через це негативне явище відбуваються досить значні втрати бюджетних надходжень і, відповідно, тих сфер, що фінансуються з державного бюджету. І тому, безумовно, необхідно поставити бар’єр в цій прогалині в діючому законодавстві, який би унеможливив такі суттєві податкові зловживання. По-друге, деякі підприємства пропонують своїм штатним працівникам реєструватися суб’єктами підприємницької діяльності - платниками єдиного податку, та продовжувати виконувати на підприємстві ті ж самі обов’язки, але при цьому сплачувати лише єдиний податок. Отже, відбувається суттєва мінімізація сплати податкових зобов’язань.
З іншого боку виникла ситуація, за якої через громіздку, витратну й неефективну систему соціального забезпечення в сфері малого підприємництва суттєво ускладнилися процедури звітності, що призвело до руйнування первинних засад і природи спрощеності оподаткування, обліку і звітності та створення умов для економічного розвитку сектора малого бізнесу.
Досвід розвинутих країн показує, що малий бізнес грає дуже велику роль в економіці. У всіх економічно розвинених країнах держава надає велику підтримку малому бізнесу, дієздатне населення усе більше і більше починає займатися малим підприємництвом. Ефективність функціонування інфраструктури малого бізнесу і можливість реалізації поставлених перед нею завдань багато в чому залежать від продуманості схем її створення та механізмів функціонування, комплексності надаваних послуг і багатьох інших факторів, так як вони дають життя старим великомасштабним підприємствам і одержують значну вигоду як для себе, так і для ринкової економіки в цілому.