rehionalna_ekonomika_lyshylenko_2009 / rehionalna_ekonomika_lyshylenko_2009

Виробництво титану представлене в Україні заводами у Запоріжжі, Іршанську (ГЗК, Житомирська область), Кримським заводом двоокису титану (м. Красноперекопськ Автономна Республіка Крим), Вольногорським гірничохімічним комбінатом (Дніпропетровська область).

Титан і його сплави завдяки винятково високим фізичним і функціональним властивостям останнім часом стали незамінними конструкційними матеріалами в ракетноFкосмічній і авіаційній техніці, суднобудуванні і хімічній промисловості. Україна має досить великі і перспективні родовища високоякісної титанорудної сировини — Іршанське і Семигородське родовища Житомирської області, які містять титан у коалінових розсипах і вивітрених габро, та Самоткацьке родовище Дніпропетровської області, у рудах якого є високий вміст титану і цирконію.

На Іршанському гірничоFзбагачувальному комбінаті Житомирської області, Верхньодніпровському гірничоFзбагачувальному комбінаті в м. Вільногорськ Дніпропетровської області та Кримському заводі двоокису титану у м. Красноперекопськ Автономної Республіки Крим виробляється титановий концентрат, який перевозиться на Запорізький титановоFмагнієвий комбінат, де і виробляються титанові злитки.

Прокат із титанових злитків на лист здійснюється на Алчевському металургійному комбінаті Донецької області, потужності якого дозволяли одержувати до 2,5 тис. т титанового листа щорічно. Крім того, Нікопольський південнотрубний завод може щорічно робити майже 1,2 тис. т труб з титану і його сплавів. Спеціалізоване виробництво, що дозволяє одержувати високоякісне титанове лиття обсягом близько 1,5 тис. т за рік, є на підприємствах “Мотор Січ” та “Павлоградський механічний

завод”.

Основними споживачами титанової металопродукції в Україні донедавна були ВО “Південмаш”, Сумський і Бердичівський заводи хімічного машинобудування, ВО ім. Малишева та інші.

Відходи виробництва титану (окиси титану) використовуються для виробництва білил, емалей та вогнетривких глин.

141

Виробництво цинку. Цинк — антикорозійний метал, який використовується в машинобудуванні, для виробництва оцинкованого залізного листа, ядів і отрутохімікатів та у фармацевтичній промисловості.

В Україні є єдиний Констянтинівський завод Донецької області, який виробляє металевий цинк із місцевої сировини та сировини Росії й Казахстану.

Виробництво нікелю. Нікель також антикорозійний матеріал. В Україні відкрито цілий ряд родовищ нікелевих руд. Найбільшими з них, які мають промислове значення, є Побузьке Кіроврградської області і Терновське Дніпропетрвської області. Близько 80% нікелю використовує чорна металургія.

В країні є єдиний Побузький нікелевий завод Кіровоградської області, який переробляє місцеві залізоFнікелеві руди. Основна його продукція — нікель і феронікель, які використовуються на металургійних та машинобудівних заводах та заводах, які виробляють предмети домашнього вжитку.

Виробництво ртуті. Ртуть використовується при виробництві газорозрядних ламп на Полтавському заводі, при виробництві ядів і отрутохімікатів та у фармацевтичній і золотодобувній промисловостях.

На місцевих покладах кіновару понад століття працює Микитіївський ртутний комбінат у межах м. Горлівка Донецької області. У складі цього комбінату є три кар’єри для видобутку ртутних руд, металургійне виробництво, допоміжні цехи. На комбінаті вперше в світі впроваджено технологію добування ртуті високої частоти з повною механізацією усіх процесів випалювання ртутної руди в печах “киплячого шару”.

Золотодобувна промисловість. В країні нещодавно відкрито 5 родовищ золота промислового значення поблизу Кривого Рогу, 5 — у Донецькій області та невелике родовище золота в Закарпатській області. Уже проводяться підготовчі роботи з їх експлуатації. За попередніми прогнозами Україна на перспективу зможе видобувати майже 25 т золота щороку. Для цього потрібно понад 800 млн дол. інвестицій.

142

Контрольні запитання

1.Сутність металургійного комплексу та його галузева структура.

2.Запаси та родовища залізної руди.

3.Запаси та родовища марганцевої руди.

4.Обсяги та динаміка виробництва продукції чорної металургії.

5.Виробництво продукції чорної металургії.

6.Виробництво алюмінію.

7.Виробництво титану.

8.Виробництво цинку та нікелю.

Рекомендована література

1.Войтюк Б.Б. Чорна металургія України. — К.: Техніка, 1986. — 120 с.

2.Геология полезных ископаемых. — Днепропетровск, 1999. –187 с.

3.Долгоруков Ю. Економічне забезпечення структурної перебудови металургії України//Економіка України. — 1999. —

№10 — С. 40–45.

4.Егоров Н.А. Рудні ресурси України. — К.: Наукова думка, 1978. — 190 с.

5.Мелепин Ю.П. Минералогия рудніх месторождений Украины. — К.: Наукова думка, 1984. — 247 с.

6.Мороз С.А. Геологическое строение Северного Черноморья. — К.: Наукова думка, 1995. — 184 с.

7.Мазур В., Смірнова О., Іванов А., Шляхи розвитку гірничоFметалургійного комплексу України // Економіка України. — 2003. — № 9.

8.Стасовський Ю. Стратегія інноваційного розвитку гірничоFметалургійного комплексу регіону // Економіка України. — 2005. — № 2.

143

10. Машинобудівний комплекс України

Розглядаються наступні питання:

10.1.Роль машинобудівного комплексу в народному господарстві та його структура

10.2.Важке машинобудування

10.3.Транспортне машинобудування

10.4.Сільськогосподарське машинобудування

10.5.Виробництво приладів та побутової техніки

10.1. Роль машинобудівного комплексу в народному господарстві та його структура

Машинобудування — одна із найважливіших галузей народного господарства, що характеризує стан економічного і промислового розвитку країни.

Значення машинобудування визначається тим, що воно, виробляючи знаряддя праці (робочі машини, технологічне і силове устаткування, контрольноFвимірювальні прилади, технічні засоби автоматики для всіх галузей народного господарства і військовоFпромислового комплексу та спецобладнання для невиробничої сфери), забезпечує комплексну механізацію і автоматизацію виробництва.

Машинобудування в Україні виникло ще в середині ХІХ століття. Наявність металу, вигідне транспортноFгеографічне розташування, вихід до узбережжя Чорного і Азовського морів, висока концентрація сільськогосподарського виробництва сприяли розвитку насамперед транспортного і сільськогосподарського машинобудування. Верстатне обладнання в основному завозилось ізFза кордону.

На період встановлення незалежності України в 1991 р. машинобудування було провідною галуззю в структурі промислового комплексу України, його частка становила понад 30% промислового виробництва.

144

Україна забезпечувала в структурі виробництва колишнього СРСР 45% металургійного устаткування, 97% магістральних тепловозів, близько 50% вантажних вагонів і цистерн, 26% сільськогосподарського машинобудування (в тому числі 100% бурякозбиральних й кукурудзозбиральних комбайнів, 23% тракторів і 50% землеобробних машин і сівалок).

На Україну приходилось виробництво 40% вартості продукції машинобудування військовоFпромислового комплексу колишнього СРСР.

До 1991 р. в Україні не вироблялись магістральні електровози, приміські електрички, поїзди метрополітену, пасажирські вагони, зернозбиральні та картоплезбиральні комбайни.

Галузь машинобудування в Україні представлена металургійним, гірничо2шахтним, підйомно2транспортним, енергетичним, судно2, авіа2, і автомобілебудуванням, виробництвом машин і механізмів для хімічної і нафтохімічної, легкої та харчової промисловостей, сільськогосподарським, будівельно2дорожнім машинобудуванням та виробництвом машин для комунального господарства, виробництвом верстатів і інструментів та машин і обладнання для збройних сил.

Станом на 1.01.2007 р. в Україні налічувалось 5175 підприємств виробництва машин і устаткування, в тому числі 1117 підприємств виробництва транспортних засобів і устаткування. Найбільше таких підприємств у Донецькій і Харківській областях — відповідно 207, 188, в Києві — 173, в Дніпропетровській області —159,Львівській—155,Луганській—149,вЗапорізькій— 126, найменше в Тернопільській, Чернігівській областях — відповідно 35 і 26 підприємств.

Ця галузь належить до металомістких галузей і потребує висококваліфікованої робочої сили.

На 1 тонну готової продукції витрачається від 1,3–1,5 т металу, а всього цей комплекс у 1990 р. споживав 40% від виробленого в країні чавуну, або 20 млн т і 65% виробленої сталі, або близько 35 млн т сталі, тобто майже стільки, скільки виробляється у країні в даний час.

У машинобудуванні і металообробці України в 1990 р. було зайнято 3058 тис. чоловік, а в 2004 — 793 тис. чол., в 2005 р. —

145

773 тис. чол., а в 2006 р. — 740 тис. чол., або у 4,1 рази меньше, ніж було зайнято в 1990 р.

Особливо значне скорочення чисельності промисловоFвиробничого персоналу (із 105 тис. чоловік в 1990 р. до 36 тис. чоловік) відбулося у верстатобудівній промисловості, тобто в тій підгалузі, яка являється визначальною в усьому машинобудівному комплексі. В галузі приладобудування чисельність виробничоFпромислового персоналу скоротилась за цей же період у 5 разів — із 270 тис. чоловік до 54 тис. чоловік. Таке скорочення являється свідченням стану розвитку машинобудівного комплексу в країні у даний період.

10.2. Важке машинобудування

Важке машинобудування включає виробництво гірничо2шахтного, підйомно2транспортного, металургійного та енергетичного устаткування. Для підприємств цієї галузі характерна висока металомісткість, велика габаритність, а звідси і низька транспортабельність продукції. Як правило, ці підприємства мають повний виробничий цикл — заготовку, обробку і складання — випускають продукцію не великими серіями, або й одиницями.

Переважна більшість підприємств важкого машинобудування розміщується у місцях зосередження запасів мінеральних ресурсів — вугілля, залізної і марганцевої руди і їх переробки, а це Донецький, Придніпровський регіони країни.

Обсяги та динаміка виробництва основних видів продукції важкого машинобудування за 1991–2003 рр. наведені в табл. 10.1.

Динаміка виробництва продукції машинобудування за роки незалежності свідчить про значний спад виробництва абсолютно всіх видів устаткування, що стало однією із причин зменшення обсягів добування вугілля і виробництва продукції металургійного комплексу. Основна причина в тому, що відбулось скорочення обсягів виробництва продуктів важкого машинобудування, і в тому, що майже 65% комплектуючих раніше вироблялось в інших країнах колишнього СРСР, а з його розвалом втратились виробничі зв’язки.

146

Таблиця 10.1 Виробництво окремих видів устаткування для важкої

промисловості України у 1990–2003 рр.

Гірничо2шахтне машинобудування поділяють на устаткування для вугільної і залізорудної промисловостей та добування нафти і газу.

Виробництво гірничо2шахтного устаткування для вугільної промисловості зосереджено в основному в Донецькому економічному районі. На Донецькому заводі “Донецькгірмаш” виробляються бурові установки і потужні підйомні машини, на Ясинуватському машинобудівному заводі — гірничопрохідне устаткування (вугільні комбайни і лебідки), у Слов’янську Донецької області — коксохімічне устаткування, у Луганську — устаткування для збагачувальних підприємств, у Горлівці виробляються врубові машини, вугільні комбайни, породонавантажувачі, компресори, насоси, скіпи для підняття із шахт вугілля.

Виробництво машин і устаткування для залізо2рудної промисловості зосереджено в основному в Кривому Розі

147

Дніпропетровської області, Торезі Донецької області, Дніпропетровську, Харкові та інших містах. Флагманом в галузі вважається завод “Криворіжрудмаш”, на якому було сконцентровано 41,5% основних фондів і 36,5% виробничих потужностей по добуванні руди колишнього СРСР. На цьому заводі виробляються всі види устаткування для добування залізної і марганцевої руди, бурові верстати. В Торезі Донецької області виробляються породонавантажувачі, рудникові електровози, вагонетки. У Дніпропетровську і Харкові виробляються окремі вузли і агрегати для устаткування залізоFрудної промисловості.

Виробництво устаткування для нафтової і газової промисловостей сконцентровано на підприємствах Дрогобича, Чернівців, Конотопа і Харкова.

У структурі важкого машинобудування значне місце займає

виробництво підйомно2транспортних машин. Підприємства по виробництву такого устаткування розташовані у Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Нікополі, Прилуках, Золотоноші Черкаської області, Ківерцях Волинської області, Слов’янську Донецької області та у Львові. Причому львівський завод “Автонавантажувач” є найбільшим спеціалізованим підприємством, яке випускає різні типи автонавантажувачів. В останні роки збільшує обсяги виробництва і Броварський завод автомобільних кранів Київської області.

Виробництво металургійного і ковальсько2пресового устаткування на 95% зосереджено у Донецькій і Луганській областях і Дніпропетровській та у Запорізькій областях.

Зокрема у Краматорську Донецької області є два заводи. Найбільшим підприємством металургійного комплексу являється Новокраматорський металургійний завод, на якому випускається ковальськоFпресове і металургійне устаткування, прокатні листові стани, слябінги, металорізальні верстати.

Старокраматорський металургійний завод випускає різне металургійне устаткування для металургійної промисловості.

На Дебальцівському металургійному заводі Донецької області сконцентровано виробництво устаткування для доменних і стале-

148

плавильних печей, запасні частини для коксохімічного устаткування. У місті Лагутіно Луганської області на місцевому ливарноFмеханічному заводі виробляється доменне і сталеплавильне устаткування, в тому числі для механізації і автоматизації металургійних цехів. Маріупольський завод важкого машинобудування Донецької області випускає устаткування для безперервного розливу сталі, прокатні стани та устаткування для доменних печей.

У Дніпропетровську, Кривому Розі і Марганці зосереджено виробництво устаткування для безперервного розливу сталі, станів для прокату труб, доменних печей, шлаковозів, чавуновозів. Окремі види металургійного устаткування виробляються на заводах Донецька, Луганська, Комсомольська Донецької області.

Енергетичне машинобудування включає виробництво устаткування для всіх видів електростанцій, а саме атомних реакторів, парових гідравлічних турбін, котлів, генераторів, дизельних електростанцій, електроапаратури, кабельної продукції.

Найбільшим центром енергетичного машинобудування вважається м. Харків, де розташовані заводи “Електроважмаш”, турбінний завод ім. С.М.Кірова, електромеханічний (ХЕМЗ) і “Електромашина”.

На турбінному заводі випускаються турбіни для атомних, теплових і гідроелектричних станцій. За період з 1934 р. було виготовлено понад 150 турбін різної потужності для всіх видів електростанцій.

Миколаївське ВО “Зоря” спеціалізується на випуску суднових парових установок потужністю до 25 тис. кВт.

На Полтавському турбінному заводі зосереджено виробництво устаткування для теплових електростанцій. Нині потреба в його продукції зростає, оскільки більшість теплових електростанцій експлуатується від 25 до 40 років і ступінь зношеності устаткування понад 70%.

У Запоріжжі і Миколаєві зосереджено виробництво трансформаторів, у Хмельницькому — трансформаторних підстанцій.

На Рівненському та Коломийському заводах ІваноFФранківської області зосереджено виробництво високовольтної апаратури.

149

Розвиток електроенергетики неможливий без кабельної продукції. Виробництво її зосереджено у Києві, Харкові, Донецьку, Одесі. Електроізоляційні матеріалі виробляються у Луганську, Слов’янську Донецької області, Львові і Першотравневому Житомирської області.

10.3. Транспортне машинобудування

Транспортне машинобудування включає локомотивоF і вагонобудування, суднобудування, літакобудування і автомобілебудування.

Тепловози виробляються у Луганську і Харкові на заводах транспортного машинобудування.

Промислові електровози виробляються у Дніпропетровську. Заводи по ремонту тепловозів і електровозів є у Києві, Львові, Дніпропетровську, Полтаві, Одесі, Запоріжжі і Конотопі Сумської області.

Залізничні вагони виробляються у м. Кременчук Полтавської області і Дніпродзержинську Дніпропетровської області. Виробництво великовантажних вагонів зосереджено у Стаханові Луганської області. У Маріуполі Донецької області виробляються металеві вагони — цистерни. Вагоноремонтні підприємства є у Києві, Харкові, Одесі, Львові і Конотопі.

На Дарницькому вагоноремонтному заводі налагоджено виробництво приміських електропотягів. У Дніпродзержинську Дніпропетровської області розпочато будівництво поїздів метрополітену і пасажирських вагонів.

Суднобудування ділиться на морське і річкове. До 1991 р. воно давало 40% загальносоюзного виробництва суден, де вироблялись як військові, так і цивільні судна.

Морське суднобудування. Основним його центром є Миколаїв. На його трьох заводах можна будувати різні види суден. На Феодосійському заводі “Море” виробляються судна на підвод-

150