Вимоги до усного діл.Мовлення

1.1.бути ввічливим

2повага до спірозмовника

3 виявляти зацікавленість темою

2.уміти відчувати співрозмовника, його настрій

3.стежити за реакцією співрозмовника на сказане

4. зважати на вік, стать, професію, рівень освідченості співрозмовника

5.уміти слухати

6.бути делікатним

7.вчасно реагувати на запитання

8. правильно обирати тему, логічно будувати текст, дотримуватися норм мови

9. уникати занадто багато термінів, цитат

10. правильно обґрунтовувати свої думки

11зважати на присутність третьої особи

12.послуговуватися словами ввічливості, що підкреслюють шанобливе ставлення до співрозмовника.

Монолог – усне чи письмове розгорнуте мовлення однієї особи, яке не розраховане на безпосередню реакцію слухача

Усний монолог – це повлення, яке звернене прямо до аудиторії, адресоване слухачам, імпровізоване.

Різновиди мон.мовлення

1.публіцистичний

2 науковий

3 інструктивний

4 інформаційний

5. розповідний

Особливості монологу

1.складна синтаксична побудова

2 структурна цілісність

3.правильне говоріння, темп голосу, інтонація

Доречність використання міміки, жестів тощо.

Полілог – спілкування між кількома особами.

Діалог – розмова двох.

Особливості діалогу

1.обслуговує взаємне спілкування

2.здійснюється у конкретній ситуації прямого контакту двох співрозмовників

3.рефлектування

4.підготовка відбувається одночасно зі сприйняттям чужого

5. прості за структурою синтаксичні одиниці, менша частота викладу думки

Види аргументації

-Факти

-Посилання на авторитетних дослідників або знавців

-Закони, теорії, аксіоми, традиційно прийняті

Спілкування – один із виявів соціальної взаємодії, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування

Техніка спілкування – сукупність стандартів, етичних і естетичних норм у послуговуванні вербальними і невербальними засобами комунікаційної взаємодії

Бесіда – розмова 2 чи більше осіб з метою отримання інформації, вирішення важливих проблем.

Функції бесіди:

-обмін інфо

-формування перспект.заходів

-контроль і коордн.певних дій

-взаємне спілкування під час вирішення актуальних проблем

-пошук, висунення нових ідей

-стимулювання дій у науковому напрямку

-розвязок етичних проблем, що виникли під час спілкування

10 кроків успішної бесіди

1.ретельна підготовка

2.памятати мету бесіди

3.створити атмосферу довіри

4.не змушувати співрозмовника вибирати рішення

5.зусередж.на реальній потребі, а не на амбіціях

6.поважати думки співрозмовника

7.слухати уважно співрозмовника

8.ставити коректні запитання

9. працювати на перспективу

10. підсумувати результати бесіди

Перемовини – обговорення певного питання з метою зясування позицій сторін або підписання угоди.

Стадії ведення

1.протистояння крайній позицій сторін

2.досягти спільної мети і не зіпсувати стосунки

3. розуміння сторонами необхідності пошуку прийнятого для обох сторін рішення.

Стадії перемовин

1.аналіз ситуації

2.перебіг перемовин

3. підсумовування перемовин і виконання досягнутих домовленостей

Нарада – спільне обговорення важливих питань і ухвалення рішень у всіх сферах громадського і політичного життя (10-12 осіб)

Г

Ж—зьк, зтв

З

К

Ч—цьк,цтв

Ц

Х

Ш—ськ, ств

С

Віза (внутрішнє узгодження проекту документа - це візування) складається з особистого підпису особи, що візує, і дати.

Віза ставиться нижче реквізиту “підпис” від краю лівого поля.

На вихідних документах віза ставиться на другому примірнику, який залишається в установі, організації, фірмі тощо. На внутрішніх документах віза може проставлятися на першому примірнику.

Гриф погодження на зовнішній формі і складається зі слова ПОГОДЖЕНО, назви посади службової особи, включаючи назву установи, з якою погоджується документ, особистого підпису, його розшифрування, дати.

Гриф погодження розміщується нижче від реквізиту “Підпис” або на окремій сторінці.

Гриф затвердження- спосіб засвідчення документа після його підписання, який санкціонує поширення дії документа на визначене коло структурних підрозділів, розміщують у верхній правій частині документа.

Елементи грифу затвердження: слово ЗАТВЕРДЖУЮ; назва посади; особистий підпис; ініціали та прізвище особи, що затвердила документ; дата затвердження;

слово ЗАТВЕРДЖЕНО; назва документа, яким затверджено.

Реквізити — це сукупність обов'язкових даних у документі,

без яких він не може бути підставою для обліку й не має юридичної сили.

Сукупність реквізитів і становить формуляр документів.

Він залежить від його призначення, конкретного змісту.

До основних реквізитів належать:

дата;

індекс документа

назва документа;

заголовок до тексту відображає основну ідею документа;

адресат;

гриф затвердження;

резолюція;

віза ;

текст;

підпис.

Стиль - це різновид літературної мови, що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до

цього має свої особливості добору й використання мовних засобів(лексики, фразеології, граматичних форм, типів речення тощо).

Кожний стиль має:

• Сферу поширення (коло мовців)

• Призначення

• Систему мовних засобів

• Стилістичні норми

• Підстилі

• Жанри реалізації.

Мовний стиль – це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання.

В українській літературній мові звичайно виділяють шість функціональних стилів:

• Науковий

• Офіційно-діловий

• Публіцистичний

• Стиль побутового мовлення

• Художній

• Конфесійний

Науковий стиль. Сфера використання - наукова

діяльність, науково-технічний прогрес суспільства, освіта.

Основне його призначення - повідомлення про результати дослідження,доведення теорій, обґрунтування гіпотез, класифікацій, роз’яснення явищ,систематизація знань.

Основні ознаки наукового стилю: понятійність і предметність,

об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність,точність, лаконічність, переконливість, аналіз, синтез, аргументація,пояснення причинно-наслідкових відношень, висновки.

Основні мовні засоби: велика кількість термінів, схем, таблиць,

графіків, абстрактних (часто іншомовних) слів, наукова фразеологія (стійкі термінологічні словосполучення), цитати, посилання; відсутність всього того, що вказувало б на особу автора, його уподобання: емоційно-експресивних синонімів, суфіксів, багатозначних слів, художніх троп, індивідуальних неологізмів.

Підстилі:

Власне науковий

Науково-публіцистичний

Науково-популярний

Науково-навчальний

Виробничо-технічний

Лексика.

Провідна і постійна ознака – наявність термінологічної лексики із різних галузей знань (баланс, обвинувачення, ембарго)

Основний компонент – загальновживана лексика. Її характерна риса – однозначність.

Загальновживані слова також набувають узагальненого значення. Називаючи предмет, говорячи про явище, автор наукового твору має на увазі не конкретний предмет чи явище, а клас предметів, ряд явищ.

Синтаксис.

Важливою рисою є нахил до розгорнених складних речень з розгалуженою системою різних видів підрядності, відокремлених зворотів (особливо дієприкметникових та дієприслівникових), вставних і вставлених конструкцій. Синтаксис наукового стилю має яскраво виражений книжний характер, чітко організовану будову речень, без чого неможливо було б висловити складну думку. Велика питома вага тут належить складнопідрядним реченням, зокрема з причиновим та наслідковим зв’язком, які найбільше відповідають специфіці наукового викладу.

Науковий текст, як правило, містить у собі певним чином оформленні аргументи для обґрунтування положень, тверджень висунутих автором. Часто він поділяється га розділи, параграфи, пункти.

Офіційно-діловий стиль - це стиль ділових паперів, різних документів,законів, постанов. Характеризується використанням канцелярської термінології, деяких застарілих слів, мовних штампів, простих речень

Сфера використання - спілкування в державно-політичному, громадському і економічному житті,

законодавство, адміністративно-господарська діяльність.

Основне призначення - регулювати ділові стосунки мовців у

державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговувати громадянські потреби людей у типових ситуаціях.

Основні ознаки офіційно-ділового стилю: документальність,

стабільність, стислість, чіткість, висока стандартизація

Специфіка ОДС Нейтральний тон викладу змісту лише у прямому значенні;

• Точність та ясність повинні поєднуватися з лаконічністю, стислістю й послідовністю викладу фактів;

• Документальність, наявність реквізитів, котрі мають певну черговість, що дозволяє довго зберігати традиційні стабільні форми.

• Наявність установлених одноманітних мовних зворотів, високе стандартування вислову;

• Сувора регламентація тексту; для чіткої організації текст поділяють на параграфи, пункти, підпункти.

ОДС має такі функціональні підстилі:

1. Законодавчий – використовується в законотворчій царені, регламентує та обслуговує офіційно-ділові стосунки між громадянами, між державою і громадянами та службовцями.

2. Дипломатичний – вик у царині міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури.

3. Юридичний – вик у юриспруденції.

4. Адміністративно-канцелярський вик у проф.-виробничій царині, правових стосунках і діловодстві.

Формуляр-зразок – єдина модель побудови комплексу документа, реквізитів, властивих документам, розташованих в установленій послідовності.