2. Cum iteratīvum (cum повторювальне)

Це тип підрядних часових речень, який вказує на дію, що повторюється, повторювалась у минулому і буде повторюватись у майбутньому.

Якщо дія підрядного і головного речення відбувається (відбулася, відбудеться) одночасно, то у підрядному реченні виступає той же час, що й у головному: praesens, imperfectum, futūrum I indicatīvі:

Cum est (erat, erit) otium, poētārum libros lego (legēbam, legam). – Ко-ли є (був, буде) вільний час, я читаю (читав, буду читати) книги пое-тів.

Якщо дія підрядного речення передує дії головного, то у підрядному реченні виступають часи індикатива за правилом: у головному реченні – часи системи інфекта, у підрядному – відповідні часи системи перфекта.

Послідовність часів індикатива у підрядних часових реченнях з cum iteratīvum

Головне речення	Підрядне речення
	одночасна дія	попередня дія
praesens	praesens	perfectum
imperfectum	imperfectum	plusquamperfectum
futūrum I	futūrum I	futūrum II

1. Cum Romam veni, scribo ad te. – Коли я приїжджаю у Рим, пишу тобі.

2. Cum Romam venĕram, scribēbam ad te. – Коли я приїжджав у Рим, писав тобі.

3. Cum Romam venĕro, scribam ad te. – Коли я приїжджатиму у Рим, писатиму тобі.

4. Philosophiae studia renovābam, cum licēbat, legendo. – Коли мож-на було, я відновлював читанням заняття з філософії.

5. Galli, cum superavērunt, animalia capta immŏlant. – Галли, коли отримували перемогу, приносили в жертву схоплених тварин.

3. Cum inversum (cum переставне)

Це тип підрядних часових речень, де основна думка виражена підрядним, а другорядна – головним реченням. У головному реченні присудок стоїть в imperfectum і plusquamperfectum indicatīvі у сполученні зі словами: iam – вже, nondum – ще не, vix – ледве. У під-рядному реченні присудок стоїть у perfectum або praesens historĭcum у сполученні зі словами: repente, subĭto – раптом, несподівано:

1. Vixdum epistŭlam tuam legĕram, cum ad me Postŭmus Curtius venit. – Заледве я встиг прочитати твій лист, коли до мене прийшов Постум Курцій.

2. Trevĕri iam a Labiēno non longius bidui viā abĕrat, cum duas venisse legiōnes cognoscunt. – Тревери вже були віддалені від Лабіена не більше дводенного шляху, коли дізналися, що прибули два ле-гіони.

3. Iam dilucescēbat, cum consul signum dat. – Уже розвиднювалося, коли консул дав сигнал.

4. Cum explicatīvum (cum пояснювальне) або cum coincĭdens (cum співпадаюче)

Це тип підрядних часових речень, коли підрядне пояснює, розкриває або уточнює зміст головного речення і збігається з головним як за часом, так і за значенням. У реченні з cum explicatīvum вживаються ті ж часи дійсного способу, що й у головному реченні. Перекладається сполучником коли, тим що:

1. De te, Catilīna, cum tacent, clamant. – Що стосується тебе, Катіліно, вони, коли (тим що) мовчать, кричать.

2. Cum illi dico, tibi dico. – Коли я йому говорю, говорю тобі.

3. Praeclāre facis, cum et eōrum memoriam tenes. – Прекрасно робиш, коли пам’ятаєш і про них.