Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ВИМ МЕТ 12-1.doc
Скачиваний:
48
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
330.75 Кб
Скачать

4.3. Мова написання самостійних наукових робіт з перекладознавчих дисциплін та зіставного мовознавства

Бакалаврські та дипломні роботи з перекладознавчих дисциплін виконуються іноземною мовою, що вивчається. Курсові роботи виконуються іноземною або українською мовами, а магістерські роботи, як і дисертації (кандидатські та докторські), – державною (українською) мовою.

4.4. Форма подання самостійних наукових робіт

Самостійні наукові роботи студентів подаються у друкованій формі у переплетеному вигляді та у відповідних обкладинках. Курсова робота подається в одному примірнику, бакалаврські, дипломні та магістерські роботи – в двох примірниках.

4.5. Оформлення тексту самостійних наукових робіт

4.5.1. Оформлення структурних елементів (частин) самостійних наукових робіт

1) Титульна сторінка. Для курсової роботи оформляється одна титульна сторінка (мовою написання роботи), а для бакалаврських, дипломних та магістерських робіт – дві титульні сторінки: одна державною (українською) мовою, та одна іноземною мовою (див. Додатки А та Б);

2) ЗМІСТ (CONTENTS), де вказуються всі розділи, підрозділи, пункти, підпункти роботи та відповідні сторінки. Слово ЗМІСТ друкується зверху в центрі сторінки великими літерами жирним шрифтом (див. Додаток 3) так само, як всі назви структурних елементів (частин) роботи, наведені нижче;

3) ВСТУП (INTRODUCTION);

4) РОЗДІЛ 1 (CHAPTER 1), його назва великими літерами жирним шрифтом, підрозділи, пункти та підпункти із відповідними назвами, якщо такі є;

5) РОЗДІЛ 2 (CHAPTER 2), його назва великими літерами жирним шрифтом, підрозділи, з відповідними назвами, якщо такі є;

6) РОЗДІЛ N (CHAPTER N), його назва великими літерами жирним шрифтом, та підрозділи, пункти та підпункти з відповідними назвами (як правило, курсова або дипломна робота мають 2 – 3 розділи, але остаточне рішення залежить від характеру матеріалу та наміру автора);

7) ВИСНОВКИ (CONCLUSIONS);

8) СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ (BIBLIOGRAPHY);

9) СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДОВІДКОВИХ ДЖЕРЕЛ (LIST OF REFERENCE SOURCES);

10) СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ (LIST OF DATA SOURCES);

11) ДОДАТКИ (ANNEXES), якщо такі є;

12) РЕЗЮМЕ (SUMMARY).

4.5.2. Загальні правила посилання (cross-references) на використані джерела та цитування

При написанні наукової роботи необхідно давати посилання на джерела, матеріали, ідеї, цитати та висновки інших авторів або окремі результати за темою дослідження. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо його змісту, мови, обсягу, підтверджують наукову аргументацію автора наукового дослідження. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без відповідного посилання вважається плагіатом та суперечить Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про авторське право і суміжні права № 2627-ІІІ від 11.07.2001 року», який базується на Конституції України і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України, законів України «Про власність», «Про кінематографію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про видавничу справу», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм» та інших законів України, що охороняють особисті немайнові та майнові права суб’єктів авторського права і суміжних прав.

Посилання в тексті наукової роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: … у працях [1 – 7] або, наприклад: … ідеї про відокремлення текстів-артефактів та текстів-ментафактів можна знайти в роботах С.Є. Максімова [128], Ю.С. Сорокіна [5] та Дж. Сінклера [135].

Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових лекцій, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дається посилання.

Коли в тексті наукової роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, слід наводити посилання у квадратних дужках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Якщо наводиться декілька джерел, то між їх номерами ставляться крапки з комами, наприклад: Моделі лексичної когезії в тексті були детально описані багатьма науковцями [17; 99; 114; 125; 126; 132].

Якщо наводяться сторінки конкретного джерела, на які робиться посилання, то між номерами сторінок ставиться тире: [16, с. 50 – 55], а між порядковим номером джерела та номером сторінки ставиться кома, літера «с» (або «р» якщо джерело написано англійською мовою), а потім номер (номери) сторінки (сторінок). Наприклад2:

Перформативні висловлювання були вперше виділені Дж. Остіном [76];

Термін «прагматика» може бути замінений терміном «дектика» [95, с. 220–224];

Як зазначає І.В. Корунець, «Існують проблеми з передачею деяких українських особових/географічних назв англійською мовою [46, с. 14]». Тут у нас виникла неясність із місцем посилання в дужках – всередині, або після лапок!!! Я б зробив за логікою – посилання – після лапок!

Значення слів, виразів або скорочень (абревіатуур) беруться в лапки такого типу: “…”, наприклад: англійське слово table означає “стіл”, К означає “Київ”.

Посилання на використані джерела у виносках внизу сторінки, як правило, не допускаються. Внизу сторінки (під номерами) можуть бути наведені виноски, які містять коментарі до головного тексту або інші зауваження щодо його змісту, які у свою чергу можуть мати оформлені за вказаними вище правилами посилання на наукові або ілюстративні джерела, що зазначаються у загальному списку літератури.

Всі посилання у тексті наукової роботи повинні бути підтверджені коректним описом (паспортизацією) джерел у списку використаних наукових джерел, так само як і джерела довідкового та ілюстративного матеріалу повинні мати відповідні реквізити (прізвище та ініціали автора або авторів, назва, номер, том чи випуск публікації, місце та дата публікації, загальна кількість сторінок у книзі або відповідні сторінки «з … по» у статті).

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу певного мовленнєвого матеріалу в тексті роботи слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимого до цитування такі:

а) текст цитати пишеться мовою написання наукової роботи, починається і закінчується лапками такого типу: «…». Цитата наводиться в тій граматичній формі, в якій вона подана у джерелі, зі збереженням авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках можна використовувати вираз «так званий».

Наприклад: цитата в тексті: «… незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв’язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передавання інформації [6, с. 29]». Тут у нас виникла неясність із місцем посилання в дужках – всередині, або після лапок!!! Я б зробив за логікою – посилання – після лапок!

Якщо в самій цитаті вже було вжито лапки, то треба «розвести» лапки як в наступному прикладі: Як зазначають Т.Р. Кияк та О.І. Каменська «Сам термін “фахові мови”, досі залишається узгодженим не всіма лінгвістами [25, с. 6]». Тут у нас виникла неясність із місцем посилання в дужках – всередині, або після лапок!!! Я б зробив за логікою – посилання – після лапок!

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками у квадратних дужках [...], напр.: «Семантичне поле англійського слова stone [...] включає такі значення, як “heavy”, “brown”, “gray”, “round”, “small”, “throw”, “grind” тощо [131, с. 53]». Тут у нас виникла неясність із місцем посилання в дужках – всередині, або після лапок!!! Я б зробив за логікою – посилання – після лапок!

Три крапки у квадратних дужках ставляться будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається.

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідне посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора наукової праці до окремих слів або думок цитованого тексту, то після них в круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

е) коли автор наукової праці, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора дисертації, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. - Л.М.), (розбивка моя - Л.М.).

Звертаємо увагу, що в тексті наукової праці слід чітко розмежовувати вживання дефісу ( - ) у складних словах (наприклад: структурно-семантичний) і тире ( – ), як у наприклад такому реченні: Семіотика – це наука про вживання та функціонування знаків. Так само слід розмежовувати дефіс (hyphen) і тире (dash) при оформленні списків використаних джерел.