12. Мовні контакти. Субстрат, суперстрат і адстрат

За активного і тривалого контактування може відбутися схрещення мов, внаслідок чого виникає нова мова. В основі такої мови — одна з контактуючих мов (мова-переможниця). Інша (переможена) мова залишає "сліди" в новоутвореній мові, які називають субстратом і суперстратом.

Субстрат — елементи переможеної мови автохтонного народу в мові-переможниці прийшлого народу-завойовника. Як приклад можна навести кельтський субстрат в англійській мові і галльський у французькій. Суперстрат - елементи переможеної прийшлої мови народу-завойовника в мові-переможниці місцевого населення. Прикладом суперстрату є тюркські (булгарські) еле-менти в слов'янській болгарській мові і германські (франкські) елементи в романській французькій мові, а також французькі (норманські) елементи в англійській мові. Схрещення (субстрат і суперстрат)—це глибокі зміни структури мови-переможниці, тобто зміни в морфології, синтаксисі та фонетиці; це порушення внутрішніхзаконів розвитку мови. Тому в жодному разі не можна

факти лексичного запозичення тлумачити як явище схрещення. Адстра́т—ознаки мов­ної системи, що виявляють тривалий вплив однієї мови на іншу в процесі контактування різних етносів. На відміну від субстрату і суперстрату адстрат не засвідчує поглинання однієї мови ін­шою, тобто означає таке контактування мов, що не призводить до етнічної асиміляції.

13. Основні процеси історичного розвитку мов. Специфіка і розвиток різних рівнів мовної структури.

Різні рівні (яруси) мови змінюються з неоднаковою швидкістю. Найчутливішою до всіх змін, які стаються в суспільстві, є лексико-семантична система. Не буде перебільшенням стверджувати, що словниковий склад мови змінюється щодня. Одні слова з'являються в мові інші зникають.

Щоправда, темпи змін у різних групах лексики не однакові. Основний словниковий фонд мови, особливо його ядро, змінюється повільно. Повільніше від словникового складу змінюється фоне-

тична система. Якщо зміни в словнику мовці помічають за свого життя, то зміни в фонетиці важко помітити протягом життя одного покоління. Найбільш стійкою є граматика, особливо морфологія. Однак і тут відбуваються зміни. Наприклад, колись у нашій мові було значно більше часових форм дієслова. Тільки минулий час мав чотири форми — аорист, імперфект, пер-

фект і плюсквамперфект, які з часом замінилися однією часовою формою. Не було і дієприслівників. Вони з'явились XIV—XV ст. Приблизно в той самий період замість семи відмін іменників усталилися чотири. Отже, в мові можуть змінюватися її елементи, але структура мови не піддається швидким змінам. Стійкість мові забезпечує її системний характер.

14. Розвиток і функціонування мов у первісно-общинному, рабовласницькому і феодальному суспільстві.

Розвиток конкретних мов залежить від економічного ладу. Так, для первіснообщинного суспільства характерні такі об'єднання людей, як рід і плем'я. Кожне плем'я користувалося своїм діалектом. Розпад племен призводив до роздрібнення діалектів (мов). Тому в той час існували нечисленні за кількістю носіїв мови. Як відгомін тих часів є той факт, що в Дагестані і на півночі Азербайджану, де тривалий час зберігалися родоплемінні відносини, є 6 порівняно крупних народів із загальною чисельністю приблизно 1 млн. 300 тис. осіб і більше 20 дрібних (140 тис).У селі Хіналуг, що у Північному Азербайджані, говорить окремою хіналузькою мовою 1 тис. осіб, причому мешканці кожної з трьох частин села мають свої особливості у вимові. Інколи племена об'єднувалися в союзи племен, і так виникали споріднені діалекти. Однак траплялися випад-

ки, коли союз племен не мав спільної мови. Племінні діалекти і навіть мови племінних союзів ма-ли обмежене функціонування. Вони були лише засобом розмовно-побутового спілкування. Зародження класового суспільства пов'язане з вини-

кненням рабовласницьких держав. У рабовласницькому суспільстві формуються народності. Племінні діалекти стають територіальними діалектами. Виникає потреба в державній мові. В одних державах виникає єдина державна мова (грецьке койне в Греції, латинська мова в Римі), в інших за функціонування багатьох мов одна з них стає спільною лише на деякий період (наприклад, арамейська мова для Близького Сходу в Піст, до н.е.). Суспільні функції мови народності ускладнюються порівняно з племінною мовою. Вона функціонує і в сфері матеріальних, і в сфері духовних потреб людей. З'являються перші писемні мови, серед яких виділяється давньоіндійська мова санскрит, якою написані численні твори релігійної, філософської, юридичної й наукової

літератури. За феодалізму складаються помісно-територіальні діалекти. Роздрібнення держав на маленькі феоди призводить до утворення багатьох діалектів. Інколи такі діалекти настільки розходяться, що це ускладнює спілкування. Показовою щодо цього є Німеччина, на території якої в період феодалізму було чимало князівств. Ще М. Ломоносов помітив, що "баварський селянин мало розуміє макленбурзького або бранденбурзький швабського". І в наш час діалекти німецької мови різняться між собою більше, ніж деякі окремі мови. Діалектне членування мови не збігається з племінним.Так, скажімо, територія розселення давньоруських племен і сучасне діалектне членування української мови мають різні межі.

У феодальному суспільстві виникла необхідність наддіалектної мови для державних потреб (церкви, законодавства, науки, літератури). У ролі такої мови використовувалася якась мертва писемна мова. У країнах Сходу—арабська (мова Корану) і давньоєврейська (мова іудейського богослужіння). У Західній Європі — латинська мова,

а для слов'ян — старослов'янська (староболгарська).