
- •1. Мовознавство як наука. Предмет,розділи.Місце мов-ва в системі наук
- •2. Методи:описовий, порівняльно-історичний, зіставний, структурний.
- •Описовий метод
- •Давньокитайське мовознавство
- •Мовознавство в Давній Греції та Римі
- •Європейське мовознавство епохи середньовіччя і Відродження
- •4. Порівняльно-історичне мовознавство. Мовознавство XIX - поч. XX століття.
- •Мовознавство XIX - поч. XX століття.
- •5. Проблеми мовознавства XX століття. Актуальні напрями лінгвістики.
- •6. Природа і сутність мови. Мова і суспільство. Функції мови. Загальнонародна мова та її диференціація. Природа і сутність мови.
- •7. Структура мови. Основні та проміжні рівні, їх одиниці. Синхронія та діахронія.
- •8. Мова як знакова система. Специфіка мовного знака. Місце мови серед інших знакових систем
- •9. Мова і мислення, їх взаємозв’язок. Типи мислення. Мова і мовлення. Невербальне мислення. Мова і мислення.
- •Мова і мовлення.
- •10. Гіпотези походження мови (донаукові та наукові). Первісні центри виникнення мови.
- •12. Мовні контакти. Субстрат, суперстрат і адстрат
- •13. Основні процеси історичного розвитку мов. Специфіка і розвиток різних рівнів мовної структури.
- •14. Розвиток і функціонування мов у первісно-общинному, рабовласницькому і феодальному суспільстві.
- •15. Розвитокі функціонування мов у капіталістичному суспільстві. Поняття національної та літературної мов. Територіальні та соціальні діалекти.
- •16. Розвиток і функціонування мов у тоталітарному соціалістичному суспільстві. Питання про перспективи розвитку мов у майбутньому.
- •17. Типи класифікації мов світу (типологічна, генеалогічна, ареальна, функціональна, соціолінгвістична, фонологічна, синтаксична).
- •18. Мови світу, їх порівняльне вивчення. Генеалогічна класифікація мов.
- •Генеалогічна класифікація мов.
- •19. Поняття типологічної класифікації мов.
- •20. Флективні мови синтетичної та аналітичної будови. Мови народів і народностей України.
- •21. Значення письма в історії суспільства. Предметне «письмо», піктографія, ідеографія.
- •22. Основні етапи розвитку фонографічного письма.
- •23. Поняття про графіку та орфографію. Принципи орфографії.
- •24. Фонетика. Поняття про звуки мови. Аспекти вивчення звуків. Акустичні властивості звука.
- •25. Артикуляційна характеристика звуків мови. Мовленнєвий апарат та його будова. Поняття про артикуляцію та артикуляційну базу.
- •26. Класифікація голосних.
- •27. Класифікація приголосних
- •28. Фонетичне членування мовного потоку (фраза, синтагма, такт, склад). Склад, типи складів. Монофтонги та поліфтонги.
- •29. Інтонація та її складові. Наголос і його види. Явище енклізи і проклізи.
- •30. Взаємодія звуків у потоці мовлення. Типи звукових змін. Позиційні зміни звуків.
- •31. .Комбінаторні зміни звуків.
- •32. Живі та історичні фонетичні зміни. Звукові закони.
- •33. Поняття про орфоепію. Фонетична та фонематична транскрипція.
- •34. Фонологія. Учення про фонему. Відмінності між фонемою і звуком. Диференційні та інтегральні ознаки фонем.
- •35. Вчення про позиції фонем. Варіанти і варіації фонем. Опозиції фонем (привативна, градуальна, еквіполентна, корелятивна).
- •36. Поняття фонологічної системи. Фонологічні школи.
- •37. Лексикологія, її розділи та предмет вивчення.
- •38. Слово як одиниця мови. Основні функції слова. Лексема. Словоформа.
- •39. Лексичне значення слова. Слово, поняття, концепт. Полісемія та омонімія.
- •40. Лексико-семантичні категорії: синонімія, антонімія, гіперо-гіпонімія, конверсиви.
- •41. Лексико-семантична система мови. Словниковий склад мови (характеристика різних груп слів).
- •42. Поняття про етимологію. Принципи наукової етимології. «Народна етимологія». Деетимологізація.
- •43. Історичні зміни словникового складу. Архаїзми, історизми, неологізми. Історична лексикологія.
- •44. Запозичена лексика. Різні шляхи і види лексичних запозичень.
- •45. Фразеологія. Види фразеологізмів.
- •46. Лексикографія. Основні типи словників.
- •47. Граматика, її розділи та предмет вивчення. Основні одиниці граматичної будови мови.
- •48. Лексичне і граматичне значення, відмінності між ними.
- •49. Морфема. Види морфем.
- •50. Морфологічна будова слова. Зміни у морфологічній будові слова. Основні способи словотворення.
- •51. Граматична форма слова. Способи вираження граматичних значень: афіксація, фузія, аглютинація.
- •52. Способи вираження граматичних значень: чергування, редуплікація, складення, наголос, суплетивізм
- •54. Поняття граматичної категорії. Класифікація граматичних категорій. Граматичні категорії та лексико-семантичні розряди.
- •55. Частини мови як лексико-граматичні розряди слів. Принципи класифікації частин мови.
- •56. Характеристика основних частин мови. Частини мови в різних мовах.
- •57. Поняття про словосполучення. Класифікація словосполучень.
- •58. Синтаксичні зв'язки слів у словосполученні та реченні.
- •59. Речення як основна комунікативна одиниця. Ознаки речення. Речення і судження.
- •60. Члени речення і частини мови..Актуальне членування речення.
39. Лексичне значення слова. Слово, поняття, концепт. Полісемія та омонімія.
Лексичне значення - історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем дійсності.Лексичне значення слова є продуктом мисленневої діяльності людини. Воно пов'язане з редукцією інформації людською свідомістю, з порівнянням, класифікацією, уза-гальненням.Ядром лексичного значення є концептуальне значення (мисленнєве відображення певного явища дійсності,поняття). Так, наприклад, слово обличчя має концептуальне значення "передня частина голови людини".конотативне значення, тобто емоційні, експресивні, стилістичні "додатки" до основного значення. Напр, слова морда, пика, фізіономія мають таке ж концептуальне значення, як і обличчя, але на нього нашаровуються експресивно-стилістичні відтінки (конотації). ПОНЯТТЯ — результат узагальнення і виділення предметів, явищ якогось класу за пев-ними спільними і в сукупності специфічними для них ознаками. Так, поняття "стіл" означає будь-який за формою та призначенням стіл.Віднесеність слова до поняття називають сигніфікативним значенням.
У мові є слова з одним значенням, але частіше слова мають два і більше значень. Слова з одним значенням називають однозначними, або моносемічними, а слова з двома і більше значення-
ми — багатозначними, або полісемічними.
Полісемія— наявність різних лексичних значень у одного й того ж слова відповідно до різних контекстів.(напр.сопілка має 1 значення а слово поле має – 10.) Омоніми - слова, які звучать однаково, але мають різні значення.Напр: ключ
"знаряддя для замикання і відмикання замка" і ключ "джерело".Крім власне омонімів існують суміжні з омонімією явища, до яких відносять омоформи, омофони й омографи.Омоформи —слова, в яких збігаються тільки окремі форми.
Так, наприклад, числівник три збігається з дієсловом терти лише в одній формі другої особи наказового способу (три олівці, три йому руки).Омофони — слова, які вимовляються однаково, але різняться написанням.Напр: клинок [кли/енок] і кленок [кли/енок], роман і Роман.
Омографи - слова, які пишуться однаково, а вимовляються по-різному.Наприклад: мука і мука, замок і замок;
40. Лексико-семантичні категорії: синонімія, антонімія, гіперо-гіпонімія, конверсиви.
Синоніми — це слова, які мають близьке, або тотожне значення, але відрізняються звучанням.
(Напр: проживати — мешкати, бажати — хотіти, башта — вежа).Синоніми абсолютні (повні), синоніми, які повністю збігаються за значенням, тобто не різняться ні відтінками значень, ні емоційним забарвленням, ні сполучуваністю.Вони можуть взаємозамінюватися абсолютно в усіх контекстах. (Напр: мовознавство і лінгвістика). Часткові синоніми — синоніми, які не повністю збігаються. Відповідно серед них виділяють семантичні(які різняться відтінками значень – шлях і дорога), стилістичні (с. які різняться емоційно-експресивним забарвленням – їсти жерти) й семантико-стилістичні (с. які одночасно різняться відтінками значень і стиліст забарвленням – іти плестись).
Антоніми— різні за звучанням слова, які мають протилежні, але співвідносні значення.(Напр: день — ніч, жар — холод.).Розрізняють чотири групи антонімів: контрарні (виражають якісну протиставленість і утворюють градуальні опозиції. Між ними є проміжний член (хоч би один).
(Напр:молодий (чоловік) — нестарий — середніх літ — літній — старий), )ком-
плементарні (доповнюють один одного до родового і є граничними за своїм характером. Заперечення одного з них дає значення іншого: істинний — хибний (не+істинний=хибний),контрадикторні (один із членів утворюється за допомогою пре-
фікса не- і не має точної визначеності: молодий — немоло-дий )та векторні(виражають протилежну спрямованість дій, ознак, властивостей: в'їжджати — виїжджати,
Гіперо-гіпонімія - родо-видові відношення в лексико-семантичній системі.(Напр: береза, дуб, клен, явір, сосна — дерево;) Родові слова називають гіперонімами, а видові — гіпонімами. Гіперо-гіпонімія близька до синонімії. її навіть називають квазісинонімією. Конверсией - слова, які передають двобічні суб'єктно-об'єктні відношення в лексико-семантичній системі.(Напр. Сестра молодша від брата, Брат старший від сестри.)