лово про Закон і Благодать

Бо чув слова, мовлені Даниїлом Навуходоносору 31: «Рада моя хай буде тобі вгодна, царю Навуходоносоре,- гріхи твої милостинями спокутуй і неправди твої щедротами вбогим» (Даниїл-пророк 4, 24).

Що чуючи, ти, чесна голово, не тільки чутим оставив мовлене, а й ділом його сповнив, прохачам подаючи, голих одягаючи, спраглих і голодних насищаючи, болящим всіляку потіху посилаючи, боржників викупляючи, рабам свободу даючи.

Твої бо щедроти і милостині і нині між людьми поминаються, а тим паче перед Богом і ангелами Його. Бо ж добролюбна Богові милостиня. Велику заповзятість маєш до того, як вірний раб Христовий.

Помагає мені словами той, що прорік: «Милосердя хвалиться понад суд» (Послання Іакова 2, 13), І милостивість мужа — як печать його. Ще вірніше самого Господа слово: «Блаженні милостиві, а тому помилувані будуть» (Матфей 5, 7). Інше, ще ясніше і вірніше висловлювання наведемо про тебе із святих писань, проречене Іаковом-апостолом: «Той, хто зверне грішника з путі його хибної, спасе душу свою од смерті і покриє множество своїх гріхів» (Послання Іакова 5, 20). Це ж тому, хто єдину людину наверне, така заплата од благого Бога. А яке ж бо спасіння знайшов ти, о Василію, розсипавши тягар гріховний? Адже не одну людину одвернув ти од облуди ідольської, не десятьох, не город, а весь край сей!

Показує нам і переконує нас сам Спас Христос, якої тебе слави і честі сподобив на небесах, кажучи: «Кожного, хто визнає мене перед людьми, визнаю і я перед Отцем моїм, який є на небесах» (Матфей 10, 32). Отож того визнає Христос перед Богом-Отцем, хто визнає Його перед людьми. Як же ти похвалений од нього маєш бути, не тільки визнавши, що Сином Божим є Христос, а й визнавши віру в нього й утвердивши її не в одному соборі, а по всій землі сій, і церкви Христові поставивши, і служителів йому ввівши?

Подібний ти до великого Константина 32, рівний розумом, рівний христолюбством, рівний честю служителям його. Той із святими отцями Нікейського собору 33 закон людям поклав — ти ж із новими нашими отцями-єпископами, виходячи на бран, з великим смирінням радився, як між людьми сими, котрі щойно пізнали Господа, закон встановити. Той у еллінів і римлян царство Богу покорив, а ти між руссю: вже бо й у них, і у нас Христос царем зоветься. Той із матір'ю своєю Єленою, хрест із Єрусалима принісши, по всьому світу своєму розславивши, віру утвердили. Ти ж із бабою твоєю Ольгою, принісши хрест із нового Єрусалима, Константинограду, по всій землі своїй поставивши, утвердили віру. Тож подібний тому єси, з ним однакової слави і честі достойний.

Спільником своїм зробив тебе Господь на небесах, заради благовір'я твойого, яке мав ти у житті своєму.

Добрим свідком благовір'я твойого, о блаженниче, є свята церква Святої Богородиці Марії 34, що її звів ти на правовірній основі, де й мужнє твоє тіло нині лежить, ждучи труби архангельської.

Вельми добрим і вірним свідком його є також син твій Георгій 35, що його Господь зробив наступником твоєї влади. Він не порушує твоїх уставів, а утверджує їх, не умаляє заслуг твого благовір'я, а ще приумножує їх, не спотворює, а довершує те, що було недокінчене тобою, як Соломон по Давиді 36.

Він храм великий святий Божій Премудрості воздвиг на святість і освячення городу твоєму і всілякою красою його прикрасив, золотом, і сріблом, і камінням дорогим, і потирами 38 та дискосами 39 дорогоцінними, так що церква та стала дивом і славою на всі навколишні країни, бо іншої такої не знайдеться по всій півночі земній од сходу до заходу.

Він славний город твій Київ величчю, як вінцем, обклав і доручив людей твоїх і город святій всеславній, скорій до помочі християнам Святій Богородиці, їй він і церкву на великих воротях звів на честь першого Господського празника — Святого Благовіщення 40, аби благословення, що його архангел дав дівиці, було і городу сьому. До неї ж бо мовилось: «Радуйся, обрадувана, Господь з тобою!» (Лука 1, 28). До города ж: «Радуйся, благовірний городе, Господь з тобою!»

Встань, о чесная голово, з гробу твойого, встань! Струси сон! Не вмер бо єси, а спиш до спільного всім устання. Встань! Не вмер єси, бо годі тобі вмерти, увірувавши в Христа, життя всього світу. Струси сон, возведи очі, поглянь, якої тебе честі Господь там сподобив і на землі не безпам'ятного зоставив у сина твойого. Встань! Поглянь на чадо своє Георгія! Поглянь на утробу свою! Поглянь на милого свойого! Поглянь на того, що Господь вивів з лона твойого! Поглянь на того, який красить престол землі твоєї! І возрадуйся і возвеселися! Поглянь же ще і на благовірну невістку твою Ярину 41! Поглянь на онуків твоїх і правнуків, як живуть, як хранить їх Господь, як благовір'я держаться, заповіданого тобою, як у святі церкви учащають, як славлять Христа, як поклоняються імені Його! Поглянь же і на город, як сяє величчю! Поглянь, як церкви квітнуть! Поглянь, як християнство росте! Поглянь, як город іконами святих освітлюється і виблискує, як тиміаном пахне, як хвалами і богослужіннями і співом святим олунюється!

І се все бачучи, возрадуйся і возвеселися і восхвали благого Бога, всього сього Сотворителя. Хай і не тілом, так духом дає тобі Господь побачити все се. Тим бо радуйся і веселися, що насіння твоєї віри, посіяне тобою, не висушилося спекою невір'я, а дощем Божої помочі зволожилося і рясно розбуялось.

Радуйся, між владиками апостоле 42! Не мертві тіла ти воскрешав, а нас, душею мертвих, умерлих од хвороби ідолослужіння, воскресив. Тобою ж бо обожилися і життя Христове пізнали, будучи скорчені од бісівської облуди. Тобою ми випрямлені і на путь життя виведені, сліпі бувши од бісівської облуди. І завдяки тобі сердечними очима, осліплені невіданням, прозріли на світло трисонячного Божества. Німі були, а завдяки тобі розговорились, і нині вже, малі й великі, славимо єдиносущну Трійцю. Радуйся, учителю наш і наставниче У благовір'ї! Ти правдою був наділений, міццю припоясаний, істиною взутий, смислом увінчаний і милостинею, як гривною 43 і шатою золотими, прикрашений.

Ти був, о чесна голово, для голих одежею, ти був для голодних кормителем, ти був для спраглих утроби охолодою, ти був для удовиць помічником, ти був для мандрівників пристановищем, ти був для незахищених захистом, ти був для скривджених заступником, для вбогих збагаченням. Візьми ж за благі діла свої і за все інше заплату на небесах - блага, що їх приготував бог вам, тим, які любите Його.

На солодке лице Його досхочу надивляючись, помолися за землю свою і за людей тих, над якими благовірно владарював. Хай сохранить їх Бог у мирі й у благовір'ї, переданім тобою! І хай славиться в них правовір'я! І хай проклинається всіляке єретицтво! І хай убереже їх Господь од всілякого бойовища й полоніння, од голоду і всілякої скорботи й туги!

Помолися ще за сина твойого, благовірного кагана нашого Георгія, щоб він у мирі й у здоров'ї вир життя сього переплинув і до пристані небесного безвітряного спокою пристав, неушкоджено корабель душевний і віру зберігши, і з багатством добрих діл, нехибно Богом доручених йому людей управивши, став разом із тобою без сорому перед престолом Вседержителя Бога і за труд випасу людей Його прийняв од Нього вінець слави нетлінної з усіма праведними, які трудилися заради Нього!

МОЛИТВА

Сим бо ж ти, о Владико, царю і Боже наш, високий і славний людолюбче, воздаючи їм за труд, славу і честь, роблячи їх достойними свого царства, пом'яни, благим будучи, і нас, мізерних людей Твоїх, адже ім'я Тобі — людолюбець!

Хоч і добрих діл не маємо, та заради щедрої милості Твоєї спаси нас! Ми бо люди Твої, і вівці отари Твоєї, і стадо, яке щойно почав Ти пасти, вирвавши із пагуби ідолослужіння. Пастирю добрий! Поклавши душу за овець Твоїх, не зостав нас, хоч і блудимо ще! Не одкинь нас, хоч і грішимо ще перед Тобою, як новокуплені раби, не здатні у всьому догодити панові своєму! Не погребуй, хоч і мале стадо, а мов до нас: «Не бійся, черідко мала! Бо благоволить Отець ваш небесний дати вам царство!» (Лука 12, 32).

Багатий милістю і благий щедротами, пообіцявши приймати розкаяних і ждучи навернення грішних, не пом'яни безлічі гріхів наших, прийми нас, навертаємось бо до Тебе! Загладь рукописання провин наших! Утиш гнів, яким розгнівили ми Тебе, людолюбче! Ти бо єси Господь, Владика і Творець, і в Твоїй владі є: жити нам а чи вмерти. Уложи гнів милостиво, хоч і не достойні ми того за діла наші! Проведи повз нас спокуси, бо перстю єсьмо і порохом! І не вдайся до суду над рабами своїми! Ми, люди Твої, Тебе шукаємо, до Тебе припадаємо, на Твоє милосердя сподіваємось. Зогрішили і зла натворили, не вбереглися, не зробили, як Ти заповідав нам. Земні будучи, до земних прихилились і лукаве вчинили перед лицем слави Твоєї. На похоті плотські пустилися, оддалися в рабство гріху і печалям житейським. Були бігунами од свого владики, убогими на добрі діла, окаянними заради злого життя.

Каємося, просимо, молимо! Каємося у злих своїх ділах. Просимо, аби страх перед Собою послав Ти в серця наші. Молимо, аби на страшному суді помилував Ти нас. Спаси, ущедри, призри, наведи, змилосердься, помилуй!

Твої бо єсьмо, Твоє сотворіння, Твоїх рук діло. Бо як беззаконня узриш, Господи-Боже, то хто завадить Тобі воздати кожному по ділам? А як воздаси кожному по ділам, то хто спасеться? Бо ж од Тебе очищення, бо ж од Тебе милість і щедрий порятунок. Тож душі наші в руках Твоїх. І дихання наше у волі Твоїй.

Одтоді, як доброзичливо призираєш Ти нас, благоденствуємо. Як яро поглянеш, пощезнемо, мов ранкова роса - не встоїть бо порох проти бурі і ми проти гніву Твойого. Тож, створені Тобою, у Тебе, Творця нашого, милості просимо. Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї! Все бо благе од Тебе до нас іде, а все неправедне од нас до Тебе. Всі бо одхилилися, всі без винятку непотребні були. Немає між нами ні єдиного, хто б про небесне дбав і його виборював,- усі про земне, всі про печалі житейські клопочемось. Бо перевелися преподобні на землі. Не тому, що Ти зоставив нас і не доглянув, а тому що ми Тебе перестали шукати, а про видиме дбаємо. Отож боїмося, коли б не сотворив Ти з нами так, як із єрусалимцями, що зоставили Тебе і не пішли за Тобою. Та не вчини з нами, як з отими, за діла наші, і за гріхи наші не воздай нам, а терпи нас, і ще довго терпи. Пригаси гнівний Твій пломінь, направлений на нас, рабів Твоїх. Сам наставляй нас на істину Твою, вчи нас сповняти волю Твою. Бо ж ти єси Бог наш, і ми єсьмо люди Твої, Твоя честь, Твоє достояння. Не возносимо бо руки наші до Бога чужого, не йдемо слідом за облудним яким пророком, ані вчення єретичного держимось — Тебе призиваєм, істинного Бога, і до Тебе, небожителя, очі наші возводимо, до Тебе руки наші здіймаємо, Тебе молимо.

Одпусти нам гріхи, благим будучи людолюбцем! Помилуй нас, закликаючи грішників до покаяння! І на страшному Твоєму суді праворуч стояти не закажи нам, а до благословення праведних причасти нас!

І допоки стоїть світ, не наводь на нас напасті спокус, не давай нас у руки чужинців! Хай не прозветься город Твій городом полоненним і стадо Твоє забродами в землі несвоїй! Хай не кажуть окрайні землі: «Де є Бог їхній?» (Псалом 78, 10).

Не попускай на нас скорботи і голоду, і наглих смертей, вогню, потопу! Хай не одпадуть од віри нетверді вірою! Скупо покарай, а щедро помилуй! Легко врази, а милостиво зціли! Трохи опечаль, та зразу і звесели! Бо не терпить наше єство довго зносити гнів Твій, як сухе бадилля вогонь! Отож стримайся, змилосердься! Бо ж властиво Тобі милувати і спасати. Продовж милість Твою до людей Твоїх! Раті проганяючи, мир утверди, сусідів смири, голоди вгамуй, володарів наших зроби грізними для сусідів, боярів умудри, городи розсели, церкву Твою зрости, добро своє збережи, мужів і жон і немовлят спаси, сущих в рабстві, в полоні, в путах, в дорозі, в плаванні, в темницях, в голоді й спразі, в злиднях — усіх помилуй, усіх потіш, усіх обрадуй, радість творячи їм, і тілесну і душевну, молитвами Пречистої Твоєї Матері, і святих небесних сил, і предтечі Твойого хрестителя Іоанна, апостолів, пророків, мучеників, преподобних, і всіх святих молитвами, умилосердься над нами і помилуй нас! Хай милістю Твоєю пастимося в єдності віри, вкупі, весело і радісно! Славимо Тебе, Господа нашого, Ісуса Христа, з Отцем і з Пресвятим Духом, Трійцю нероздільну, єдинобожественну, що царює на небесах і на землі, над ангелами і людьми, над усім створеним, видимим і невидимим. Нині і завжди навіки-віків. Амінь.

ВИЗНАННЯ ВІРИ

Вірую в єдиного Бога-Отця вседержителя, творця неба і землі, і видимих і невидимих.

Вірую в єдиного Господа Ісуса Христа, сина Божого єдиночадного, бо од Отця народженого перед всіма віками, світла од світла, Бога істинного од Бога істинного, народженого, а не створеного, єдиносущного Отцю, що од нього буття всього настало. Він заради нас, людей, і заради нашого спасіння зійшов з небес і, втілившись од Духа Святого і Марії-дівиці, став людиною. Він розп'явся за нас при понтійському Пілаті і, прийнявши страсті, був похований. Він воскрес на третій день, як свідчить Письмо. Він зійшов на небеса і сів праворуч Отця. Він знову гряде зі славою судити живих і мертвих, і царюванню Його не буде кінця.

Вірую і в Духа Святого, Господа животворящого, який виходить од Отця. Йому, який промовляв устами пророків, слід поклонятися і возносити славу разом із Отцем і Сином.

Вірую в єдину святу соборну і апостольську церкву 45. Визнаю, що тільки хрещення звільняє од гріхів. Сподіваюсь на воскресіння мертвих і на життя в прийдешньому віці. Амінь.

Вірую в єдиного Бога, який славиться в Трійці: в Отця ненародженого, безначального, безкінечного; в Сина народженого, теж безначального і безкінечного; в Духа Святого, який виходить із Отця і проявляється в Сині, теж безначального і рівного Отцю і Сину; в Трійцю єдиносущну, але роздільну лицями, Трійцю іменами, а єдиного Бога. Не зливаю розділення, ані єдності не розділяю, бо єднаються вони несумісно і розділяються нероздільно. Отець тому так називається, що ненароджений; Син — що народжений; Дух же Святий — що виходить, не одходячи. Не буває ані Отець Сином, ані Син Отцем, ані Дух Святий Сином — кожному своє, несумісно суще, крім Божества. Бо єдине Божество в Трійці, єдине господство Його, єдине царство його; спільно трисвяте воно для херувимів, спільний поклон Йому од ангелів і людей, єдина Йому слава і дяка од всього світу.

Того єдиного Бога відаю і в Того вірую. В Його ж ім'я і охрестився, в ім'я Отця і Сина і Святого Духа. І що прийняв од писань святих отців, тому й навчився.

І вірую і визнаю, що Син, благоволінням Отця і Святого Духа хотінням, зійшов на землю спасти рід людський, небес і Отця не одлучився і Святого Духа осіненням вселився в утробу дівиці Марії і зачався, як сам тільки знає, і народився без сімені чоловічого, матір дівицею сохранивши, як і годиться Богу,- і при народженні, і перед народженням, і по народженні, синівства не одкинувши. Визнаю, що на небесах Він був без матері, а на землі без отця, вигодувався як людина і виховався, і був людиною істинною, не привидом, а істинно в нашій плоті, сповна Бог і сповна людина, в двох єствах і хотінні волі. Од того, що було, не одступився, а те, чого не було, взяв на себе, і постраждав плоттю як людина заради мене, і, без страсті перебувши, вмер, безсмертний, аби мене, мертвого, оживити; зійшов у пекло, аби прадіда мого Адама визволити і обожити, а диявола зв'язати, возстав, як Бог, вийшов з-між мертвих як переможець Христос, цар мій тридневно, і, з'явившись багато разів учням своїм, зійшов на небеса од Отця, од якого неодлучним був, і сів праворуч од нього. Сподіваюся, що Він знову прийде з небес, але не таємно, як раніше, а в славі Отчій, з небесними воями. І мертві на голос архангельський зустрічати Його вийдуть. І буде Він судити живих і мертвих і воздавати кожному по ділам.

Вірую ж і в сім соборів правовірних святих отців. Того, кого вони одвергли, і я одмітаю; того, кого вони прокляли, і я проклинаю, а що на письмі вони передали нам, те я приймаю. Святу ж і преславну дівицю Марію Богородицею нарікаю, почитаю і з вірою поклоняюся їй, і на святій іконі її Господа мойого немовлям на лоні її бачу і веселюся, розп'ятого Його бачу і радуюся, на воскреслого Його і як восходить на небеса дивлячись, здіймаю руки і поклоняюся Йому. Також і угодників Його святих ікони бачучи, славлю Того, хто спас їх, мощі їхні з любов'ю і вірою цілую і чудеса їхні проповідую і зцілення од них приймаю.

До кафолицької 46 й апостольської церкви прилучаюсь, з вірою входжу, з вірою молюся, з вірою виходжу.

Так вірую! І не постижуся, і перед народами визнаю, і заради визнання душу свою покладу!

Слава ж Богу за все - Він дбає про мене понад силу мою! І моліться за мене, чесні вчителі і владики Руської землі. Амінь.

Я, милістю людолюбивого Бога монах і пресвітер Іларіон, з волі Його благочестивими єпископами освячений і настановлений на престол у великім і богохранимім городі Києві бути в нім митрополитом, тобто пастухом і вчителем.

Було ж се року 6559 (1051) за володарювання благовірного кагана Ярослава, сина Володимира.

Амінь.