4. Київська русь прийняття християнства.

Хрещення Русі — процес прийняття і поширення християнства у

Великому Князівстві Руському, Київській Русі. Християнство зіграло

виключно велику роль в ідеологічному обгрунтуванні влади київських

князів. «З моменту хрещення на князя князя садить на престол сам бог ». 

Хрещення Русі ввело її тісним чином не тільки в родину християнських

слов'янських держав, але і в цілому в систему християнських країн Європи

з їхніми культурними досягненнями. Збагатилася російська культура і

мають глибокі історичні традиції досягненнями країн Близького Сходу і

, звичайно культурними скарбами Візантії. Русь виграла від спілки з Візантією,

але разом з тим Русі і надалі припадало чинити постійний опір політичним і

церковним домаганням Візантійської імперії, яка прагнула підпорядкувати

Русь своєму верховенству. Проте Володимир, хреститель Русі, відчував

свою державу повноправною серед інших християнських народів світу. 

5. Прич. Роздробленості Київ. Русь в 11ст

1.Прагнення окремих князівств до самостійності. Вони були зумовлені еволюцією

економіки, дальшим розшаруванням суспільства, розвитком феодального

землеволодіння в центрі й на місцях, зростанням кількості міст,

пануванням натурального,^ отже, замкнутого характеру господарства.

2. Велика територія держави та етнічна неоднорідність населення.

Безмежні простори східноєвропейської рівнини, колонізовані

русичами, були свідченням державної могутності Київської Русі,

але водночас вони стали і джерелом її слабкості.

3. Відсутність сталого порядку успадкування князівської влади.

Здавна на Русі панував «горизонтальний» принцип

престолонаслідування, коли влада переходила від старшого

брата до молодшого, від сина старшого брата до наступного за віком.

4. Занепад торгівлі. Важливу роль у піднесенні Київської держави

відіграла міжнародна торгівля, яка здійснювалася через торговельн

і шляхи, що проходили через Русь і зв'язували Азію з Європою,

Чорне море з Балтійським

5.Геополітичне розташування Київської Русі, яка знаходилася на

межі зі степовими кочівниками. Віками на українські землі

здійснювали спустошливі набіги гуни, авари, хозари, угри,

печеніги, половці.

6. Галицько волинське княз. Данило Галицький

Князювати Данило Галицький почав на Волині у 20-х рр.

13 ст., а 1238 р. утвердився і в Галичині, подолавши міжусобні

чвари, що спалахнули по смерті Романа з ініціативи галицького

боярства. Протягом володарювання йому доводилося одночасно

долати опір кількох суперників: зі сходу загрожували монголи, із

заходу на українські землі зазіхали Литва, Польща та Угорщина.

Одночасно доводилося воювати з непокірними боярами, які схилялися

до Ростислава Михайловича з чернігівської династії та його союзників.

У 1253 р. у Дорогичині папський легат Опізо урочисто коронував

Данила Галицького. Однак оголошений папою  у тому році хрестовий

похід не знайшов підтримки серед європейських монархів. Під тиском

несприятливих обставин Данило мусив прийняти вимоги Бурундая

про зруйнування укріплень Львова, Володимира, Луцька та ряду

інших міст. Лише столичний Холм зберіг фортифікації.

7. Панування золотої орди для розвитку русі

Золота́ Орда́— держава кочівницького типу, що існувала між

 1240–1502 роками у степах Східної Європи, Центральної Азії та 

Західного Сибіру. Виникла на базі монгольських завоювань

 1220 — 1240-хроків. Золоту Орду досить добре

можна характеризувати як імперію, в первісному значенні

цього слова — військова влада. Суть золотоординської

навали як історичного явища полягає у формуванні та зміцненні

стійкої системи залежності руських земель від завойовників.

Золотоординська навала виявилася насамперед у трьох сферах:

економічній.Ордою князів на столах та видача нею ярликів на

управління землями); військовій (обов’язок слов’янських князівств

делегувати своїх воїнів до монгольського війська та брати участь у

його воєнних походах).  Отже, загальмувавши соціально-економічний

розвиток Русі, суттєво деформувавши суспільні відносини,  якісно

змінивши структуру влади в північно-східних руських землях, монгольське

нашестя та золотоординське іго наклали негативний відбиток на 

українські землі, загальмувавши їх економічний, політичний і соціальний

розвиток на багато віків наперед.

8. Склад урк земель литовське княз та реч посполита

В 1340 р. угорсько-польські війська під керівництвом польського короля

Казимира ІІІ (1333-1370) вторглись в Галичину і оволоділи Львовом.

Так почалася боротьба за галицько-волинські землі між Литвою та

Польщею. У 1350-1352 рр. між Литовським князівством і Польщею

йшла війна за Галицько-Волинську землю. За результатами перемир’я

1352 р. Галицько-Волинської землі: до Польського королівства відійшла

Галичина і частина Поділля; до Великого князівства Литовського – Волинь

і Берестейська земля. У 1370-1386 рр. Галичиною оволоділа Угорщина.

У 1387 р. при королі Ягайло Галичина остаточно приєднується до Польщі.

Її відвоювало в Угорщини литовське-руське військо. У 1393 р. Польща

захоплює Поділля. Зусиллями литовського князя Вітовта (1392-1430) до

Литви були приєднані південноукраїнські степи аж до Чорного моря.

Це відбулося у 1397-1398 рр. внаслідок розгрому дрібних татарських ханів.

У 1385 р. було укладено Кревську унію. Її суттю було включення Литви

до складу Польської дер­жави. За умовами унії литовський князь Ягайло,

одружуючись з польською королевою Ядвігою, отриму­вав титул короля

Польщі. Він зобов'язувався окатоличити литовців та назавжди приєднати

всі землі Литви до Польщі, включаючи українські і білоруські.

9. Становище укр земель 15-16 ст

У кінці XV - на початку XVI ст. завершилося загарбання

українських земель сусідніми державами. Західна Волинь і Галичина

 перейшли королівствуПольському. Волинь, Поділля, Київщина і

Лівобережжя - Великому князівствуЛитовському. Чернігово-Сіверщину

захопила Московська держава, Буковину і Покуття - Молдавське князівство,

 Закарпаття - Угорщина, а в Північному Причорномор'ї, Приазов'ї та

Кримупанували кримські хани Гіреї та їхні господарі - турки-османи.

10. Причини виникниня козацтва

По-перше – це природне прагнення людей до особистої, господарської,

духовної і політичної свободи, яку вони у Польсько-Литовській державі

 поступово втрачали. Щоб отримати цю свободу, найсміливіші,

найпідприємливіші селяни і міщани Поділля,Волині, Київщини, а

також Західного Поділля і Галичини втікали з давно обжитих земель

спочатку у степи Південної Брацлавщини та Київщини, а згодом у

безкраї простори Дикого Поля та за Дніпровські пороги.

По-друге – на цих необжитих землях втікачі знаходили особисту

волю, але разом з тим життя тут проходило на межі смертельного 

ризику, під постійною загрозою ворожого татаро-турецького нападу

і знищення, тому вони постійно мали бути готовими до відсічі і

боротьби з ворогом.До появи українського козацтва вели і

такі глибинні причини, як інстинкт самозбереження народу,

небажання частини еліти націївтратити велич княжої доби,

незалежності, яка, хоча мінімально, але ще втримувалась

до др. пол. ХУ ст.