10. Економіка в умовах сучасної України

Тяжким і довгим був шлях України до незалежності, не­легкими є становлення і

розбудова її державності, особливо рин­кової економіки. У 1991 р. Україна

одержала лише атрибути суверенної держави. Але вона не відразу спромоглася

напов­нити їх реальним змістом. Особливо небезпечною стала неза­вершеність

розбудови національної економіки. Криза охопила і сільське господарство України.

У 1990-1993 рр. обсяг сільськогоспо­дарської продукції скоротився на 1/4.

Зменшилося стадо ве­ликої рогатої худоби, свиней, овець і кіз, кількість птиці.

Кризовий стан у сільському господарстві зумовили такі причини, як безгосподарність,

інфляція, відсутність комбікормів тощо. Криза в економіці ускладнюється ще й тим,

що в Україні маємо дефіцит валюти. Пояснюється це тим, що держава про­дає дуже

мало товарів, і ця тенденція посилюється, що ставить під загрозу забезпечення

виробництва новим сучасним техно­логічним обладнанням. (недописано бо

непнятно)

10. Внутрішня і зовнішня політика Укр після здобуття незалоежності

Державотворчі процеси в Україні після здобуття незалежності відбувались, як

уже зазначалось, за вкрай складних і несприятливих умов, пов'язаних насамперед з

важким тягарем проблем, отриманих у спадщину від СРСР.

Зовнішня політика України спрямована:

§ на забезпечення стабільного міжнародного становища;

§ на збереження територіальної цілісності та недоторканості її кордонів;

§ на входження українського господарства до світової економічної системи.

Як позаблокова держава, Україна дотримується принципу незастосування сили та загрози

силою і прагне до вирішення будь-яких спорів мирним шляхам, виступає в ролі

посередника в їх врегулюванні.

Україна взяла зобов'язання захищати права та інтереси своїх громадян за кордоном,

підтримувати контакти з українською діаспорою.

Україна проводить відкриту зовнішню політику, прагне до співробітництва з усіма зацікавленими

партнерами, уникаючи залежності від окремих держав чи груп держав.

Зовнішня політика України спрямована на виконання таких найголовніших завдань:

1. Утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави.

2. Забезпечення стабільності міжнародного становища України.

3. Збереження територіальної цілісності держави, недоторканість її кордонів.

4. Входження національного господарства до світової економічної системи для

його повноцінного економічного розвитку,підвищення добробуту народу.

5. Захист прав та інтересів громадян України, її юридичних осіб за кордоном, створення

умов для підтримання контактів із зарубіжними українцями і вихідцями з України.

6. Надання їм допомоги згідно з міжнародним правом.

7. Поширення у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера.

10. Культурні процеси на сучасній Україні

Новий етап у розвитку української культури пов'язаний зі створенням у 1991 р.

незалежної держави Україна. У розвитку національної культури намітилися нові

тенденції, відкрилися якісно нові перспективи. Конституція України (1996 р.)

закріпила положення про статус української мови як державної, про єдність українського

культурного простору, консолідацію та розвиток української нації, її історичної свідомості,

традицій і культури, підкресливши тим самим, що держава зацікавлена в розвитку

національної культури. Саме на культуру покладається вирішення таких проблем, як

інтеграція суспільства, його гуманізація і демократизація, всебічний розвиток особистості,

національне самовідтворення та самоутвердження, подолання комплексу меншовартості,

створення сильної культурної традиції, яка гарантувала б незворотність процесу

державотворення.