10. Розвток укр культ. 19 ст

Наука

Царський уряд, кріпосники-дворяни Росії негативно ставилися до розвитку

наукової думки, особливо природничих наук, боячись поширення матеріалістичних

поглядів і підриву панівної самодержавно-релігійної ідеології. Для поширення науки

, освіти і культури у західноукраїнських землях мала велике значення діяльність науково

-дослідного інституту «Оссолінеум» — інституту Оссолінських, заснованого у Львові в 1817 р.

Ю. Оссолінським — польським просвітителем, літературознавцем та істориком. В інституті

були бібліотека і музей, в яких уже на кінець 30-х років було зібрано близько 500 тис. книг

із філософії, літератури, географії, права, багатющі колекції зброї, рідкісних монет, картин,

гравюр та ін. пам'яток старовини й мистецтва.

Театр

Першими українськими постановками були «Наталка Полтавка» в 1819 році і

пізніше «Москаль-чарівник» у Полтавському любительському театрі. Вони

стали можливими завдяки щасливому збігу обставин: підтримка

генерал-губернатора Малоросії М. Репніна, керівництво групою

Іваном Котляревським, гра геніального актора Михайла Щепкіна, тоді ще

кріпака. Театр діяв у Полтаві у 1818–1821 роках. Професійна ж українська трупа

була створена тільки на початку 80-х років. Організаційними питаннями в ній

займався Михайло Старицький, режисурою — Марко Кропивницький.

Творцем української соціальної драми став Іван Карпенко-Карий (Тобілевич).

У основі його п'єс (драми «Бурлака», «Безталанна», комедії «Сто тисяч», «Хазяїн»)

лежать глибокі психологічні конфлікти, гострі соціальні протиріччя.

Мовознавство. У першій чверті 19 століття розвинулося особливо

порівняльно-історичне мовознавство. Головно завдячуючи елементам

зіставлення мовних фактів та історизму попередніх століть, які мали місце в

описових граматиках, окремих дослідженнях і лексикографічних працях

філологів як стародавнього світу, так і пізніших часів аж до початку XIX століття.

Музика. Українська музика XIX ст. теж прямувала шляхом розвитку професіонального мистецтва. Як і у світовій музиці, розвивалися оперні, симфонічні, інструментальні жанри. Найбільш яскраві постаті українсько

ї музики - М. Лисенко і С. Гулак-Артемовський. Виникає також школа

західноукраїнських композиторів, серед яких вирізнялися О. Нижанківський,

М. Вербицький. Міцно спираючись на народні джерела, українська музика

виходила в європейський простір як самобутня національна культура.

Укр літ. Українська література другої половини XIX ст. розвивалася на традиціях

попереднього періоду. Упродовж багатьох десятиліть домінуючим тут лишався стиль

бароко. Цікавим явищем тогочасної літератури став розвиток української

історико-мемуарної прози. Чільне місце в ній посідають щоденники М. Ханенка

(1691–1760 рр.) і Я. Марковича (1696–1770 рр.). Обидва автори належали до козацької

старшини й обіймали високі посади в Гетьманщині. У своїх щоденниках вони зображували

події тогочасного державного, політичного й економічного життя, детально змальовували побут

української шляхти. Шевченко вніс в українську літературу новий зміст: рішучий протест проти

кріпацтва, захист свободи і гідності особистості, захоплення народними і національно-визвольними

рухами, заклик до суспільної справедливості. Особистість і творчість Шевченка — символ

всієї української культури.