2.2. Організація дослідження

Дослідження проводилося на базі Запорізької спеціалізованої загально-освітньої школи-інтернату №1 м. Запоріжжя протягом трьох місяців з січня до березня 2014 р.

У дослідженні брали участь хворі на ДЦП, які живуть тут постійно та діти, які живуть у школі тільки на протязі учбового року. Діагноз ДЦП, тяжкість та форма захворювання встановлювалися згідно критеріїв класифікації ДЦП, затверджених МОЗ України (наказ МОЗ України № 623 від 08.10.2007 р.). Вікова категорія хворих коливалась в межах 10-15 років. Усі учасники дослідження були розділені на контрольну та основну групу.

Контрольна група складалась із 10 пацієнтів (дівчата та хлопці) з діагнозом дитячий церебральний параліч з такими формами ДЦП, як спастична геміплегія, спастична диплегія, двостороння геміплегія, атактична, атонічно-астатична, гіперкінетична та змішана.

У контрольній групі був проведений курс медикаментозного лікування, курс сегментарно-рефлекторного масажу з елементами класики (20 процедур), призначено методи фізіотерапії для загальнобіологічного впливу і з метою зниження гіпертонусу м’язів включали парафінотерапію на область вражених кінцівок.

Основна група також складалась із 10 пацієнтів (дівчата та хлопці) з аналогічним діагнозом.

Хворим основної групи був проведений курс медикаментозного лікування, а в програму ФР включали ранкову гігієнічну гімнастику (РГГ) та оригінальні методики ЛФК – модифікований лікувальний комбінований масаж, модифіковану ЛГ, дозовану ходьбу по сходах, дозовану ходьбу по прямій місцевості та спеціальні маніпуляційні фізичні втручання.

У контрольній і основній групі в умовах стаціонару додатково до базового лікування нами був застосований масаж поряд з комплексом спеціальної лікувальної фізичної культури та фізіотерапевтичних процедур.

Для загальнобіологічного впливу і з метою підвищення захисних властивостей організму в реабілітаційний комплекс включали парафінотерапію на область вражених кінцівок.

Комплекс ЛФК було спрямовано на розвиток рухів у суглобах та зменшення контрактур,парезів, зниження гіпертонусу м’язів, укріплення м’язової системи, рівновагу та координацію рухів, розвиток міжполушарної взаємодії. Вправи даного комплексу виконувалися пацієнтами у середньому темпі, з акцентом на контроль навантаження на вражені кінцівки. Заняття з ЛФК проводилися щоденно.

Моніторинг реабілітаційного процесу проводився методом поточного та етапного контролю, що забезпечувало адекватне розширення режиму та інтенсифікацію фізичного навантаження кожного хворого. Рівень поточного контролю за процесом фізичної реабілітації включав найбільш доступні і одночасно досить інформативні клінічні дослідження (опитування,огляд, ін.), які дозволяли проаналізувати як динаміку окремих показників, синдромів хвороби, так і в цілому перебіг захворювання.

Хворим основної групи в програми фізичної реабілітації включали РГГ та оригінальні методики ЛФК – модифікований лікувальний комбінований масаж,модифіковану ЛГ, дозовану ходьбу по сходах, дозовану ходьбу по прямій місцевості та спеціальні маніпуляційні фізичні втручання. В табл. 2.1 наведено склад лікування і програм фізичної реабілітації для кожної групи хворих.

Таблиця 2.1