1) Встановлення журналістом однотипності фактів і явищ і об’єднання їх в логічний ряд;Загальна жанрологія і журналістика

2) Узагальнення їх, зіставлення з іншими, встановлення зв’язку між ними; 3) оцінка ситуації і явища;

4) Постановка проблеми і виявлення всіх її аспектів;

5) Висловлення пропозицій про своє бачення розв’язання проблеми.

Питання 40.

Цензура і ЗМІ. Форми й методи цензури. Поняття само цензури ЗМІ Україні

Цензура в ЗМІ — це будь-яка вимога з боку органів державної влади або інших структур, спрямована, зокрема, до журналіста, власника, редактора або іншого працівника засобу масової інформації, узгоджувати певну інформацію перед її оприлюдненням, заборона її поширювати чи перешкоджання її тиражуванню і розповсюдженню в будь-який інший спосіб з метою забезпечення політичних, економічних чи інших інтересів цієї структури^[1].

Таким чином, цензура в будь-якому разі є нічим іншим як методом захисту і контролю інформаційного простору з боку певних структур.

Державна цензура буває відкритою та прихованою. У першому випадку видаються спеціальні закони, які забороняють публікацію або оприлюднення певних ідей. Приклади — Китай, Австралія або Саудівська Аравія, де законом заборонено відвідування веб-сторінок певної тематики. В другому випадку йдеться про залякування, коли людям забороняють висловлювати або підтримувати певні ідеї під страхом втрати роботи, суспільної позиції, загрозою їх життю або життю близьких.

Пряма цензура у свою чергу поділяється на попередній і наступний контроль. Попередній контроль полягає у тому, що відповідний урядовець (цензор) переглядає друковані видання до їх виходу у світ та дозволяє або не дозволяє публікацію. Наступний контроль — це застосування санкцій, судові переслідування та інші дії щодо автора, видавця, ЗМІ як пост-фактум оприлюднення певної інформації.

журналістська самоцензура - це суб'єктивний професійно-психологічний феномен у діяльності журналіста, який полягає в самообмеженні свободи вираження поглядів, що може здійснюватися як на основі власних морально-етичних переконань, так і внаслідок страху і різного роду обмежень, спричинених зовнішніми законними чи незаконними чинниками.

Питання 30.

художньо-публіцистичні жанри

До нього належать такі жанри, як замальовка, нарис, есей, фей- летон, памфлет.

Родовими ознаками публіцистичних жанрів є

1) Вихід на перший план вражень автора від розглянутих фактів, його оцінки їх;

2) домінантне значення суб’єктивних міркувань, авторської думки;

3) організаційна роль образного ряду, у якому пріоритетне значення набуває образ автора-публіциста, поданий з лі- ричною прямолінійністю як «я»;

4) проведення певної філософської (ідеологічної, моральної) концепції, яка має самодостатнє значення і використовує різні типи аргументів, включно з фактичними.

Питання 14.

Типлогія ЗМІ, її аспекти та чинники.

Типологія журналістики використовується для порівняльного вивчення суттєвих ознак ЗМІ.

1. За типом комунікаційного засобу розрізняють:

• Друковані (аналогові ЗМІ);

• Аудіовізуальні (електронні ЗМІ: Телебачення та Радіо; Інтернет).

2.3а формою періодичного поширення масової інформації:

• періодичне друковане видання (газета, журнал, альманах, бюлетень тощо);

• радіопрограма, телепрограма, відеопрограма, кинохроникальная програма та ін.

3.3а типом власника:

- приватне ЗМІ;

• державне;

• змішане.

4. По мові ЗМІ: на одній мові, на декількох мовах.

5. По території розповсюдження продукції:

• регіональне:республіканське,обласне,районне.

• міжрегіональне (два і більше регіонів),

6.3а цільовим призначенням:

• публіцистичні;

• літературні;

• культурно-просвітницькі, розважальні;

• навчально-освітні;

• методичні

• наукові;

• рекламні;

• спортивні;

• еротичні;

• ділові, фінансові;

• суспільно-політичні та ін.

7. За характером аудиторії:

• для етнічних спільностей (націй, народностей);

• для територіальних спільностей (крайові, обласні, районні ЗМІ);

• для професійних груп (військові, сільськогосподарські тощо);

• для соціальних груп (середнього класу, інтелігенції і т. д.);

• для вікових груп (дітей, підлітків, молоді, людей похилого тощо);

• для жінок і чоловіків;

• для малих груп (сім'я, клуб тощо);

• для груп віруючих (православних, католиків і т. д.).

• для інвалідів і ін.

8. Періодичність випуску: щоденні, щотижневі, щорічні.

9. 3а джерелами фінансування: державні дотації; власні кошти засновника; рекламні доходи; збір від підписки; спонсорські кошти тощо.

10. 3а характером політичної орієнтації: - правлячі (веде агітацію і пропаганду політичної та економічної лінії владних структур) - опозиційні (критикує існуючий режим).

Питання 27.

Жанри журналістики як адекватні форми втілення інформації

1. Інформаційні жанри журналістики

Ця група жанрів поширена в електронних ЗМІ та періодиці. Вона переважає там, де потрібна щоденна публікація або ефір.

Основні представники:

• замітка;

• інформаційне інтерв’ю;

• інформаційна кореспонденція;

• репортаж;

Характерні риси для цієї групи жанрів:

• невеликий обсяг;

• точність у висловах, відсутність образотворчих засобів;

• відсутність авторської оцінки освітлюваного події / явища;

2. Аналітичні жанри журналістики

Аналітичні матеріали є одними з найпоширеніших. На телебаченні їм виділяється в більшості випадків вечірній час, а в періодиці відводяться цілі рубрики. По суті, вони дуже цінні для журналістики як соціального явища,оскільки дають можливість висловити автору власну думку і відкрити світові новий погляд на звичайні речі.

Основні представники жанру:

• аналітичний звіт;

• аналітичне інтерв’ю;

• аналітична розслідування.

Характерні риси цієї групи жанрів:

• наявність авторської оцінки;

• великий обсяг матеріалу;

• аналітика;

3. Художньо-публіцистичні жанри журналістики

Ця група жанрів максимально ріднить журналістику і літературу. Оволодіння ними свідчить про високий рівень майстерності журналіста, який здатний не тільки «добути» інформацію і проаналізувати її, але й подати в художній формі. Ці жанри журналістики вимагають багатого лексичного запасу, а головне - літературного таланту. Вони не настільки поширені в періодиці, на телебаченні і радіо, як раніше, проте все ж зустрічаються в спеціалізованих передачах і виданнях (переважно журналах).

Основні представники:

Отже, найбільш яскравим представником жанру є нарис, особливості якого припускають можливість максимального розкриття літературного таланту журналіста.

Жанрові характеристики:

• літературність;

• художність (наявність в тексті образотворчих засобів);

• емоційна насиченість;

• глибоке осмислення дійсності (авторське).

Легкість освоєння цих жанрів журналістики залежить більшою мірою від наявності літературного таланту у автора, чому його професійних навичок і досконалого знання мови.

Питання 2

Специфіка журналістської професії

Професія журналіста сьогодні приваблює багатьох молодих лю­дей численними перевагами, широкими можливостями. Серед них як на найважливіші слід вказати на такі.