Література

1. Апанович О. Розповіді про запорозьких козаків / О. Апанович. – К. :Дніпро, 1991. – 335 с.

2. Голобуцький В. О. Запорозьке козацтво / В. О. Голобуцький. – К., 1994. – 536 с.

3. Граб С. Звідки взялися козаки / С. Граб // Історія україни. - 1999.

4. Історія України /Дєдков М. В., Іващенко Ю. В., Кладова Г. Л. та ін. – Запоріжжя, 2002. – С. 61-75

5. Козацькі січі. Нариси з історії українського козацтва ХVІ-ХVІІ ст. / відповід. ред. В. Смолій. – К.: Запоріжжя, 1998.

6. Мицик Ю. А. Як козаки воювали / Ю. А. Мицик, І. С. Стороженко, С. М. Плохій – Дніпропетровськ, 1991. – 302 с.

7. Сергійчук В. І. Іменем війська Запорозького / В. І. Сергійчук. – К., 1991.

8. Смолій В. Козацтво та Запорозька Січ у суспільно-політичних процесах ХVІ-ХVІІІ ст. / В. Смолій // Історія України. – 2000. - № 6. – С. 1-3.

9. Смолій В. Українська державна ідея: проблеми формування, еволюція, реалізація / В. Смолій, В. Степанов. – К., 1997.

10. Смолій В. Українська козацька держава / В. Смолій // Історія України. - 1996. - №4. - С. 1-6.

11. Смолій В. Формування козацького стану та його роль у розвитку українського суспільства / В. Смолій // Історія України. - 2000. - № 36. - С. 3-4.

12. Українське козацтво: мала енциклопедія. - К.: Генеза; Запоріжжя: Прем'єр, 2008. – 568 с.

13. Яворницький Д. І. Історія Запорозького козацтва. У 3 томах / Д. І. Яворницький. – К., 1990 - 1991.

14. Яковлєва Т. Структура українського суспільства. Козацька держава у 50-х роках ХVІІ ст. / Т. Яковлєва // Історія України. - 1998. - № 43. - С. 1-4.

Лекція 5. Державне відродження України

Мета: розкрити складний феномен одночасного розвитку національно-визвольної та антифеодальної боротьби, що призвів до утворення української козацької держави.

Завдання:

- розкрити значення козацько-селянських повстань 30-х років ХУІІ ст., як підготовку грунту для виступу козаків на чолі з Богданом Хмельницьким;

- простежити військові походи козаків проти Польщі, відмітити досягнення у військовій стратегії та тактиці;

- охарактеризувати утворення української козацької держави, що проіснувала до 80-х років ХУІІІ ст.

План лекції:

1. Велике народне повстання.

2. Утворення української козацької республіки.

Ключові терміни і поняття: протекторат, експансія, колонізація, державоносна еліта, шляхта, націоналізм, шовінізм, визвольна війна.

Весною 1648 р. почалося народне повстання під проводом чигиринського сотника, а потім гетьмана України Б. Хмельницького. Це повстання в ході боротьби проти шляхетської Польщі переросло в національно-визвольну війну, а війна – в українську національну революцію. На думку більшості сучасних істориків України національна революція продовжувалась до 1657 р., інші вважають, що вони завершилась 1676 р. Глибоке вивчення теми вимагає з’ясування причин, характеру, рушійних сил національної революції. Визвольна війна охопила майже всі верстви суспільства. Головною і вирішальною силою було українське селянство. Запорозькі козаки злилися з селянами в єдину армію, стали її політичним і військовим проводом. Боротьба носила національно-визвольний, релігійний та соціальний характер. Її головні завдання полягали в тому, щоб добитися створення незалежної соборної держави, ліквідувати існуючу феодально-кріпосницьку модель соціально-економічних відносин та утворити нову, в основі якої б лежала дрібна власність фермерського типу.

Кампанія 1648 р. завершилась перемогою. Повстанці завдали поразки польським військам під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями. Розгортання національно-визвольної боротьби на всіх етноукраїнських землях. Звільнення Лівобережжя. Похід народної армії в Західну Україну.

Керівником національно-визвольної боротьби українського народу проти Польщі став Б. Хмельницький. Гетьман належить до найвизначніших постатей історії. Доцільно особливу увагу звернути на виключну роль гетьмана в державотворенні. Процес державотворення прискорився після Зборівської угоди (серпень 1649 р.). Відбулась реорганізація адміністративно-територіального устрою, творення державних інституцій. Після Зборівської угоди боротьба продовжилась. Українське військо було стомлене, недостатньо забезпечене боєприпасами. Найбільшої поразки повстанці зазнали влітку 1651 р. під Берестечком на Волині. Гетьман змушений був підти на підписання невигідної для України Білоцерковської угоди (вересень 1651 р.). Остаточно здолати польську агресію не вдалося. У пошуках союзників у боротьбі з Польщею гетьман вирішив звернутися за допомогою до Росії. У січні 1654 р. відбулася Переяславська рада. У березні 1654 було укладено українсько-російський договір. З’ясовуючи сутність угоди, наголосимо на її неоднозначності: з одного боку Україна отримала статус незалежної держави, а з іншого – ця незалежність обмежувалась протекторатом на правах автономії. Саме тому угода викликала в українському суспільстві суперечки, що не вщухають і сьогодні.