Література

1. Бодрухін В. Українська державність у монголо-татарську добу / В. Бодрухін // Історія України. – 2000. – № 42.

2. Борисенко В. Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХ ст. / В. Й. Борисенко. – К., 1996. – С. 70-88.

3. Грабовський С. Нариси з історії українського державотворення / С. Грабовський, С. Ставрояні, Л. Шкляр. – К., 1995. – С. 103-114.

4. Грушевський М. С. Ілюстрована історія України. Десята тисяча / М. С. Грушевський. – К., 1990. – С. 111-133.

5. Єгоров В. Л. Золотая Орда: мифы и реальность / В. Л. Єгоров. – М., 1990.

6. Історія України / М. В. Дєдков, Ю. В. Іващенко, Г. Л. Кладова та інші. – Запоріжжя. – 2002. – С. 41-48.

7. Історія України / під ред. В. А. Смолія. – К., 1997. – С. 51-56.

8. Костомаров М. Галерея портретів / М. Костомаров. – К., 1993. – С. 53-70.

9. Котляр М. Ф. Історія в життєписах / М. Ф. Котляр, В. А. Смолій. – К., 1994. – С. 125-140.

10. Новий довідник : Історія України. – К., 2006. – С. 99-106.

11. Нартов В. В. Історія України з давніх-давен до сьогодення / В. В. Нартов. – Харків, 2006. – С. 43-54.

12. Субтельний О. Україна: Історія / О. Субтельний. – К., 1993. – С. 61-67.

Лекція 4. Українське козацтво, його роль у процесах державотворення (хv-хvіі ст.)

Мета: важливо підкреслити, що українське козацтво є унікальним явищем світової історії, розкрити внесок козацтва у процес державотворення українського народу, та як діяльність воєнної організації козаків наклала свій відбиток на формування національного характеру українського народу.

Завдання:

- розкрити причини виникнення українського козацтва, джерела формування та соціальний склад;

- проаналізувати, чи було закономірним явищем виникнення українського козацтва;

- охарактеризувати роль Запорозької Січі у формуванні державотворчої традиції українського народу, а також політичний, адміністративний і військовий устрій Війська Запорозького.

План лекції:

1. Виникнення козацтва.

2. Запорозька Січ – «Козацька християнська республіка».

3. Утворення реєстрового козацького війська.

4. Перетворення козацтва на провідну соціальну верству українського народу.

Ключові терміни і поняття: кіш, курінь, реєстрове козацтво, низове козацтво, уходники, фільварок.

В кінці XV ст. в українському суспільстві виникає нове явище, якому було суджено відіграти велику роль в історії нашої держави. Тим явищем було козацтво. Існує декілька версій тлумачення слова «козак». На наш час встановилась теорія, що слово «козак» прийшло до нас з тюркських мов. На цих мовах слово «козак» означає вільну незалежну озброєну людину, яка несе прикордонну службу. 1492 р. вважається тією датою, коли вперше в письмовому документі було зафіксовано слово «козак».

Основними причинами зародження українського козацтва стали: посилення феодального, релігійного, національного гноблення українців, оформлення кріпосної залежності селянина від феодала, колонізація та окатоличення українського населення, постійна загроза від татарських та турецьких розбійних нападів, переселення селян, міщан у вільні степи з метою їх господарського освоєння. Спочатку основну масу козаків становили селяни-втікачі. Були серед них також міщани, священики, збідніла знать. Українські козаки розділилися на різні козацькі верстви: січові, реєстрові, паланкові, надвірні козаки.

У запорізьке (низове, січове) козацтво приймали всіх, незалежно від соціального походження та національності. Основною умовою була православна віра. Січові козаки практично увесь час перебували на Січі, належали до певного куреня (куренів завжди було 38).

У 1572 р. король Сигізмунд ІІ Август прийняв рішення створити реєстрове козацтво. 300 заможних козаків було записано до особливо списку-реєстру на чолі з польським шляхтичем. Реєстр був сформований для охорони кордонів Речі Посполитої та боротьби з українським визвольним рухом. У 1578 р. король Стефан Баторій збільшив реєстр до 600 козаків. Окрім платні, звільнення від податків та повинностей, за реєстровими козаками визнавалися незалежність від державної адміністрації і суду, право на землеволодіння. Кількість реєстру не була постійною. Під час воєн польський уряд збільшував його. У 1519 р. налічувалось 1 тис. реєстровців, у 1619 р. – 3 тис., а за П. Сагайдачного під час Хотинської війни (1620-1621 р.р.) – 40 тис. козаків.

Паланкові козаки (сімейні козаки, які проживали на хуторах і зимівниках, належали до певної паланки). Паланка-адміністративно-територіальна одиниця Вольностей війська Запорозького Низового.

Надвірні козаки – збройні формування, які в XVI-XVIII ст. утримувалися польськими і українськими магнатами, що мали прикордонні землеволодіння і замки. У Вишневецьких, Острозьких, Потоцьких, Калиновських налічувалось по кілька тисяч надвірних козаків. Ці загони використовувались в боротьбі з татарськими нападами в усіх війнах і походах, в яких брали участь магнати, у шляхетських міжусобицях. Для охорони маєтків. Занесення служби надвірні козаки звільнялися від сплати податків, повинностей, отримували платню, земельні наділи.