Література

1. Бойко О. Д. Історія України / О. Д. Бойко. – К., 2002. – С. 420-428.

2. Білоконь С. І. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР / С. І. Білоконь. – К.: НАНУ, 1999. – 447 с.

3. Даниленко В. М., Касьянов Г. В., Кульчицький С. В. Сталінізм на Україні в 20-30-ті роки / В. М. Даниленко, Г. В. Касьянов, С. В. Кульчицький. – К.: Либідь, 1991. – 344 с.

4. Історія України / М. В. Дєдков, Ю. В. Іващенко, Г. Л. Кладова та ін. – Запоріжжя, 2002. – С. 245-254.

5. Історія України / під ред. В. А. Смолія. – К., 1997. – С. 262-263, 270-271, 294-296.

6. Історія України / кер. авт. кол. Ю. Зайцев. – Львів, 1996. – С. 266-269.

7. Костюк Г. Сталінізм в Україні (ґенеза і наслідки) / Г. Костюк. – К., 1995.

8. Кульчицький С. За лаштунками процесу “СВУ” / С. Кульчицький // Історія України. – 2000. – № 11. – С. 1-2.

9. Кульчицький С. Таємниця тридцять сьомого року / С. Кульчицький // Історія України. – 2001. – № 37. – С. 5-6; № 38. – С. 4-5.

10. Кульчицький С. Тоталітаризм ленінського зразка / С. Кульчицький // Історія України. – 2000. – № 33. – С. 9-10.

11. Кульчицький С. Убивство Сергія Кірова: відлуння в Україні / С. Кульчицький // Історія України. – 1999. – № 47. – С. 9.

12. Нартов В. В. Історія України з давніх-давен до сьогодення / В. В. Нартов. – Харків, 2006. – С. 249-252.

13. Новий довідник: Історія україни. – К., 2006. – С. 552-558.

Лекція 13. Західноукраїнські землі між двома Світовими війнами

Мета: вияснити, чому 6,6 млн. західних українців опинились на становищі національних меншин у країнах, що поділили між собою етнічні західноукраїнські землі.

Завдання:

• розглянути рішення Паризької конференції по відношенню до Східної Галичини, Закарпаття, Північної Буковини та Бессарабії, як склалась їх подальша доля ;

• охарактеризувати розгортання громадського і політичного рухів на західноукраїнських землях в 20–30-ті роки ХХ ст., в тому числі виникнення і діяльність ОУН.

План лекції:

1. Статус західноукраїнських земель у 20–30-ті рр.. ХХ ст.

2. Партії і політична боротьба в Західній Україні.

Ключові терміни і поняття: інтегральний націоналізм, Карпатська Україна, пацифікація, «федераціоністи», «Карпатська Січ», греко-католицька церква, Провід українських націоналістів (ПУН).

У листопаді 1918р. була відновлена Польська держава. В цей же час утворилася і ЗУНР. У квітні 1920р. Польща і УНР уклали Варшавський пакт, за яким Петлюра відмовився від Західної України. Під польською окупацією опинились землі Східної Галичини та Західної Волині, де проживало 5 млн. осіб. На Паризькій мирній конференції в червні 1919р. Польща зобов’язалась перед державами Антанти гарантувати українському населенню автономію. Але польський уряд ігнорував інтереси українців. Він хотів шляхом примусової асиміляції поневолених народів створити однонаціональну польську державу і перетворити українські землі в аграрно-сировинний придаток польських земель.

Відбувалося штучне стримування промислового розвитку Західної України. Поляки намагалися витравити саме поняття «Україна». Особливо погіршилося становище українців в роки світової економічної кризи 1929-1933рр. Почали лунати заклики чинити опір польській владі. Влітку 1930р. в села були направлені польські війська і поліція для розправи над бунтівниками. Політика пацифікації привела до посилення боротьби українців проти польського режиму.

У 1929р. у Відні була створена Організація українських націоналістів на чолі з Є. Коновальцем. Її метою було створення незалежної української держави. Боротьба проти колонізаторської політики польської влади, об’єднання всіх українських земель. Після вбивства в 1938р. керівника ОУН Є. Коновальця в організації почалася міжфракційна боротьба. Фракцію ветеранів очолив А.Мельник. Радикальних бойовиків, які вели підпільну боротьбу з поляками на Західній Україні, очолив С.Бандера. Фракція Мельника орієнтувалася на нацистську Німеччину, оскільки західні держави не бажали займатися українським питанням. С.Бандера вимагав, щоб ОУН створила підпільну армію і боролася з будь-якою країною, яка стане на шляху створення Української держави. У лютому 1940р. у Кракові було скликано конференцію, після якої ОУН офіційно розкололася на дві організації – ОУН(б) і ОУН(м).

У 1919-1920рр. під румунською окупацією опинилася Північна Буковина, Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії. Тут проживало 800 тис. українців. Румунська окупація призвела до глибокого економічного та політичного занепаду українських земель.

У червні 1920р. територія Закарпаття була приєднана до Чехословаччини під назвою «Підкарпатська Русь». У жовтні 1938р. Прага погодилася надати автономію Закарпаттю. Була проголошена автономна Карпатська Україна, створено перший автономний уряд.

2 листопада 1938р. Німеччина та Італія провели у Відні арбітраж, який розділив Закарпаття. Гітлер, щоб заручитися підтримкою Угорщини у майбутній війні, передав їй частину Закарпаття. Українське населення виступило на захист автономії. Були створені збройні сили – «Карпатська Січ». 15 березня 1939р. Сейм проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Було прийнято Конституцію. Але угорські війська за підтримки Німеччини швидко захопили Закарпаття.

У 1925р. у Польщі було зареєстровано 92 партії, з яких 12 були українськими. Програми і погляди у членів цих партій були різні. Найчисленнішою та найвпливовішою серед українських партій було Українське народно-демократичне об’єднання. Воно виступало за конституційну демократію та незалежність України. У 1919р. була створена Комуністична партія Східної Галичини, з 1923р. – Комуністична партія Західної України.

Найбільш впливовою силою на Західній Україні була греко-католицька церква, яка налічувала 4 млн. віруючих. Вона мала свої молодіжні і жіночі організації, свою партію – Українську католицьку національну партію. Великою популярністю і авторитетом користувався митрополит А.Шептицький.