5. Особливості становлення української журналістики та її джерела.

Ще з історії ми пам’ятаємо, що Україна тривалий час перебувала під окупацією поляків, росіян і австрійського уряду, тому українська журналістика формувалася саме під впливом цих трьох держав. Українська преса на етнографічних землях розвивалася в різних економічних та духовно-політичних умовах. Становлення та розвиток української журналістики слід поділити на декілька періодів.

Перший період – XVIІ ст.-1848 рр. (від універсалів гетьмана І.Виговського до виходу “Зорі Галицької” у Львові. Період зародження і становлення української журналістики. Преса цього періоду друкувалася здебільшого російською мовою, хоча тематично тяжіла до українських проблем).

Другий період – І848 - І904 рр. (українська преса на Західній Україні швидко зростала, тоді як на Наддніпрянщині майже цілком занепала, незважаючи на короткочасне видання 1861 - 1863 рр. “Черниговского листка”, а заступають її тут альманахи, збірники й календарі. Це часи найжорсткіших цензурних заборон та утисків для української періодики в Росії).

Третій період – 1905 -1914 рр. (від пореволюційного відродження української преси на східних землях до заборони її царським урядом у зв’язку з першою світовою війною. Переможний ріст преси на Наддністрянщині).

Четвертин період – 1914 - 1917 рр. (занепад української преси на всіх етнографічних землях внаслідок війни та інших репресій).

Також слід врахувати ряд особливостей:

1. При досить пізньому початку української преси, зумовленому політичним становищем України, незвичайно швидкий розвиток української преси і її різнобічна диференціація як за політично-програмними ознаками, так і за типом читацької аудиторії.

2. Преса носила регіональний рівень. Тільки не багатьом органам, частіше літературно –громадського, а не політичного характеру щастило набувати загальноукраїнського резонансу (насамперед, “Літературно – науковий вісник”, “Діло”, “Рада”).

3. Хоча преса й була регіональною, але в усіх виданнях простежувався єдиний для всієї країни процес кристалізації політ. думки і боротьби ідейних напрямів, хоча вільна укр. преса взагалі була неможлива в цих окупаціях.

4. Дуже щільний зв’язок з читацькою аудиторією, зв’язок не тільки духовний, а й матеріальний. Українська преса майже ніколи не мала великих меценатів, а трималася безпосередньо на допомозі читачів.

5. Українська преса раз-у-раз наражалася на заборони або утиски. Видання мусило змінювати назву чи редактора або взагалі припинятися на якийсь час. Тому для української преси характеристична велика кількість недовготривалих органів, а в довготривалих, якщо такі були, траплялися перерви.

6. Перші друковані часописи в Західній Україні. Іншомовна преса у Львові.

Перша газета в Україні, як і перша книга, з’явилася у Львові. 9 липня 1749 року тут вийшов одноденний листок польською мовою ”Kuryer Lwowski”. Проте дане видання не належить до власне періодичної преси, а являє собою одноденний листок (листівку, летючку), випущену з нагоди інтронізації львівського греко-католицького єпископа Льва Шептицького. Існують звістки й про газету “Avertissement” (“Повідомлення”, “Вісті”), яку почав видавати у Львові книгодрукар Антон Піллер відразу після приєднання Гали-чини до Австрії в 1772 році. Та оскільки робив він це свавільно, без належного дозволу влади, то львівський окружний уряд 11 січня 1774 року виніс ухвалу про заборону цього видання.

Першою газетою в Україні, що відповідала нашим нинішнім уявленням про подібного роду періодичні видання, була “Gazette de Leopol” (“Львівська газета”), яка виходила у Львові французькою мовою впродовж усього 1776 року. Дана газета була тижневиком, хоча виходила й не суворо регулярно. Але однаково за рік з’явилося 52 числа газети. Вона мала формат 23 на 18 см. та об’єм 4 сторінки. До окремих чисел (таких усього 15) випускалися додатки по 2 – 4 сторінки формату газети. Вони були двох типів: “Supplements” (“Новини”) і “Les annonces” (“Оголошення”); у до-датках першого типу містилися повідомлення й новини, такі ж, як і в основній частині газети, другий тип додатків друкував різного роду рекламні оголошення й об’яви. Видавалася газета в друкарні Антона Піллера. Видавцем газети був Оссуді (Ossoudi). Газета виходила за зразком віденської “Gazette de Vienne”. “Gazette de Leopol” - всебічне інформування своїх читачів про політичні новини в країнах Європи. Газета мала своє рекламне бюро, розміщене в центрі міста на площі проти митної контори, тому в газеті було достатньо реклами. Біля 12 матеріалів – це місцеві новини Львова. Три матеріали – про Україну. Бібліографічний відділ складався з оповісток друкаря А. Піллера про книжки, які надходили на продаж у його книгарні (французькою, латинською, німецькою та польською мовами).

1783 року німець Іван Фрідріх Шіц почав видавати у Львові тижневик польською мовою “Pismo uwiadamijace Galicyi”, що ви-ходив півроку: з липня до грудня включно. Від січня 1784 року назва цієї газети змінюється на таку: “Lwowskie pismo uwiadamijace”, а її власницею стає пані Піллерова, дружина відомого нам книгодрукаря; дане видання проіснувало цілий рік. Жінка також видавала у 1786 р. німецькою й польською мовами газету “Львівські тижневі новини”, періодичністю два рази на тиждень. Польське видання довелося зупинити через рік, а німецькою мовою проіснувала до 1795 року.

У 1796 – 1811 роках у Львові виходила німецькою мовою газета «Львівський цісарсько-королівський привілейований листок для інтеліґенції».

Провідна ознака перелічених видань – відсутність в них націоналістичної думки, навіть у поляків. Перший часопис на Україні – польський «Щоденник патріотичних політиків», що видавався у вересні 1792 – червні 1793 років і від квітня 1794 до березня 1798 років. У перший рік періодичність видання газети складала один раз на тиждень, у 1793 році газета виходила раз на 3 – 4 дні, а після перерви, у другий період свого існування, стала виходити щодня. Видавцем був українець Михайло Гарасевич. Перший польський журнал у Львові – «Зібрання творів цікавих…» Шість випусків про матеріали з історії, географії, фізики, виховання; майже всі вони перекладені з французьких часописів того часу.

У 1801 році у Львові зародилася й галузева журналістика. У 1811 році у Львові починає виходити “Gazeta Lwowska” (Львівська газета), якій судилося стати найтривалішим періодичним виданням України. Вона існувала до 1939 року, певний час мала й німецький паралельний варіант – “Lemberger Zeitung”.