Строки поновлення занять фізичними вправами після перенесених гострих й інфекційних захворювань
Треба розуміти, що приналежність до підготовчої та спеціальної медичної групи – ситуація, як правило, тимчасова. Вона повинна переглядатися при наступному лікарському обстеженні. Переведення учнів та студентів зі спеціальної медичної групи в підготовчу, а потім й в основну, просто необхідне. Не можна вважати нормальним положення, коли учні та студенти, які освоїли навантаження спеціальної групи, звикають до них та тривалий час займаються у цій групі. Ще гірше, якщо до цієї думки звикають лікар або педагог, які замість того, щоб змінити і підвищити навантаження занять, миряться з використанням півзаходів в оздоровленні молоді.
Повне припинення занять фізичними вправами може мати тільки тимчасовий характер. Строки поновлення занять фізичною культурою після перенесених захворювань і травм визначаються лікарем індивідуально для кожного учня з урахуванням всіх клінічних даних (важкості й характеру захворювання або травми, ступені функціональних порушень, які були викликані захворюванням або травмою). Приймаються до уваги також стать, вік, компенсаторні спроможності організму й інші індивідуальні особливості.
Орієнтовні строки поновлення занять фізичними вправами після гострих й інфекційних захворювань представлені у додатку 2. При цьому була використана орієнтовна схема, складена професором Д.М. Російським і доцентом Д.М. Серкіним, з корективами, які внесли професори В.К. Добровольский та Є.І. Янкелевич.
Для рішення питання допуску до занять фізкультурою учнів та студентів, які перенесли важкі захворювання не зазначені вище (наприклад, деякі хвороби легенів, серця, печінки, наслідки різних травм й ін.), лікарям навчальних закладів рекомендується в кожному конкретному випадку консультуватися з фахівцями.
Після перенесених захворювань заняття фізичною культурою відновлюються тільки після ретельного і всебічного додаткового обстеження, через певний термін за умови доброго самопочуття і відсутності скарг, пов’язаних з перенесеною хворобою.
Лікарсько-педагогічні спостереження на занятті з фізичного виховання
Лікарсько-педагогічні спостереження за учнями та студентами в навчальних закладах - це дослідження та спостереження лікаря й викладача, які здійснюються безпосередньо під час занять з фізичного виховання. Вони складаються як з досліджень і спостережень за особами, що займаються фізичними вправами, так і за самим процесом занять з фізичного виховання. Кінцевою метою цих досліджень і спостережень є вдосконалювання педагогічного процесу при заняттях з фізичного виховання.
Лікарсько-педагогічні спостереження є практичною формою об'єднання фізіології й медицини з педагогікою й психологією. Дослідження й спостереження проводяться в дійсній, природній обстановці занять фізичною культурою, в стані великої й максимальної активності. Це надає можливість найбільш адекватно й вірогідно вивчити з позицій сучасної фізіології й функціональної діагностики рівень фізичного розвитку, роботоспроможність організму й загальний обсяг його функціональних резервів. Лікарсько-педагогічні спостереження закріплюють творчу співдружність у роботі лікаря й педагога, тобто принципи теоретичної єдності в їх діяльності підкріплюються практичним об'єднанням методів, зусиль і результатів в оздоровленні нації.
Задачі лікарсько-педагогічних спостережень:
1) оцінка умов, організації й проведення занять з фізичного виховання;
2) вивчення впливу фізичних навантажень на організм учнів та студентів;
3) виявлення перевантаження на заняттях, які можуть викликати перевтому;
4) усунення недоліків, які стосуються розподілу учнів та студентів на медичні групи за станом здоров'я й фізичної підготовленості;
5) регулювання й удосконалювання педагогічного процесу.
Для рішення задач лікарсько-педагогічних спостережень лікар повинен ознайомитися із планами, програмами, методами, засобами, організацією й умовами проведення занять з фізичного виховання. Також лікар ознайомлюється із цільовою настановою й побудовою окремих частин заняття: підготовчої, основної і заключної. Одночасно виявляється відповідність умов проведення занять стосовно до санітарно-гігієнічних вимог.
Аналіз побудови й проведення занять з фізичного виховання полегшується, якщо проводиться їх протоколювання. Для цього може бути рекомендована наступна форма (додаток 3).
Для загальної характеристики й оцінки фізичних навантажень на занятті з фізичного виховання застосовують визначення фізіологічної кривої й щільності заняття.
Фізіологічна крива – це графічне зображення наростання й падіння якого-небудь показника (частоти серцевих скорочень (ЧСС), частоти дихальних рухів, артеріального тиску і т.п.), що досить точно характеризує рівень напруг організму як протягом всього заняття, так й у окремих частинах. Фізіологічна крива характеризує послідовність застосування в ній фізичних навантажень. Конфігурація фізіологічної кривої являє собою ламану лінію, яка повинна бути наближеною до оптимальної, тобто плавно підніматися до свого загального найбільшого рівня в основній частині заняття й знижуватися у заключній частині. Залежно від педагогічних цілей і окремих завдань уроку характер розподілу й наростання фізичних навантажень у фізіологічній кривій може змінюватися, однак, загальний тип розподілу фізичних навантажень зберігає свою закономірність. Як правило, фізіологічну криву будують з урахуванням ЧСС.
Приклади конфігурацій фізіологічних кривих та їх пояснення:
1. Оптимальна
фізіологічна крива.
2. Різке навантаження
в підготовчій частині заняття, недостатнє
навантаження в основній.
3. Різке підвищення
фізіологічної кривої й відсутність
вираженої тенденції до її зниження
наприкінці тренування вказує на надмірне
навантаження та різке закінчення
заняття.
4.
Незначний підйом і плоска форма
фізіологічної кривої свідчить про
недостатнє навантаження.
5.
Низьке
навантаження в основній частині заняття.
При оцінці щільності необхідно враховувати, що вона неоднорідна й ділиться на загальну й моторну.
Моторна щільність заняття є виражене у відсотках відношення часу, безпосередньо витраченого на виконання фізичних вправ, до загальної тривалості уроку. Моторна щільність заняття характеризує насиченість його активною фізичною роботою.
Загальна щільність заняття є виражене у відсотках відношення педагогічно виправданих (раціональних) витрат часу до загальної тривалості уроку. Таким чином, загальна щільність містить у собі не тільки час, витрачений на виконання фізичних вправ, тобто моторну щільність, але й на пояснення, показ викладача й на організаційні питання.
Чим більше моторна щільність уроку, тим більше фізіологічний вплив фізичних навантажень на організм. Моторна щільність заняття вважається оптимальною, якщо вона досягає 60-70% (таблиця 1). Якщо моторна щільність заняття з фізичного виховання вище 70%, то її доцільно вважати високою. Різке зростання моторної щільності не буде мати позитивних результатів. Це пов’язано з можливим негативним впливом надмірних фізичних навантажень на організм та з недостатньою педагогічною стороною заняття. Якщо моторна щільність нижче 60%, то оздоровчий ефект заняття ставиться під сумнів, тому що учні не отримують оптимального фізичного навантаження.
Таблиця 1